Удосконалення стратегiчного управлiння дiяльнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?, що змiнилися, або захищалися. Досягаючи успiху, компанii роблять стратегiчнi наступи для забезпечення своСФi конкурентноi переваги, а потiм використовують свою частку ринку, щоб досягти фiнансових успiхiв [5].
Щоб визначити стратегiю, необхiдно вивчити внутрiшнiй стан фiрми i зовнiшнi чинники. Тiльки чiтко уявляючи положення своСФi компанii на ринку, враховуючи його особливостi, менеджер може краще визначити стратегiю, що сприятиме досягненню намiчених цiлей i фiнансових результатiв. Чому? Тому що неправильна оцiнка ситуацii пiдвищуСФ ризик невiрноi розробки стратегiчних дiй.
Стратегiя компанii, як правило, складаСФться з:
1) продуманих цiлеспрямованих дiй;
2) реакцii на непередбачений розвиток подiй i на конкурентну боротьбу, що посилюСФться.
Обставини постiйно змiнюються, будь то важливе вiдкриття в областi технологii, успiшне забезпечення конкурентом ринку новим товаром, нова державна регламентацiя i полiтика, розширення iнтересiв покупцiв у тiй чи iншiй галузi тощо. Завжди залишаСФться певна мiра невпевненостi у майбутньому, i менеджер не може передбачити всi стратегiчнi дii заздалегiдь i слiдувати цим намiченим маршрутом, не вносячи змiн.
Далекоглядний розробник стратегii бiльше орiСФнтований на змiни зовнiшнього середовища, нiж на вивчення внутрiшнiх проблем фiрми. Добре продумана стратегiя зазвичай живе кiлька рокiв, вимагаючи лише незначних змiн для пристосування до нових умов.
1.2 Методологiя стратегiчного управлiння: елементи та принципи
Практичне розвязання проблем, повязаних з необхiднiстю забезпечення iснування пiдприСФмства не тiльки сьогоднi, але й у перспективi, залежить вiд ступеня освоСФння методологii i методiв стратегiчного управлiння. РЗi поява завдячуСФ вирiшенню цiлiй низцi принципово нових проблем, що виступають на перший план перед керiвниками всiх рiвнiв, пiдприСФмцями та просто дiловими людьми. Сьогоднi це -
1) проблеми виживання в умовах конкурентноi боротьби;
2) формування новоi управлiнськоi культури та iнше.
Отже, стратегiчне управлiння це концепцiя виживання в певних умовах. Воно даСФ бiльш чи менш конкретне уявлення про те, якою повинна бути органiзацiя в майбутньому: в якому оточеннi iй необхiдно буде працювати, яку позицiю займати на ринку, якi мати конкурентнi переваги, якi змiни слiд здiйснити в органiзацii.
Таким чином, управлiнська робота з визначення й впровадження в життя стратегii скорiше СФ правилом, нiж виключенням. Стратегiчне управлiння основа управлiння, i дiяльнiсть зi створення й здiйснення стратегii фактично рано чи пiзно зачiпаСФ будь-яку управлiння управлiнську роботу на кожному пiдприСФмствi.
Виходячи з цього, можна сформулювати загальнi принципи, на основi яких маСФ будуватись стратегiчна дiяльнiсть пiдприСФмств [5].
1. Кожне пiдприСФмство являСФ собою вiдкриту соцiально-економiчну систему, що змiнюСФться, розвиваСФться та переструктуровуСФться в динамiчному, часто ворожому середовищi.
2. Новостворенi пiдприСФмства мають високий рiвень гнучкостi та реактивностi, що даСФ змогу деяким з них забезпечити виживання. Далi вони стають бiльш стабiльними: це означаСФ, що для змiн та розвитку треба розробляти спецiальнi заходи, якi набирають вигляду бiльш чи менш обТСрунтованих стратегiй, що враховують як зовнiшнi (ринковi), так i внутрiшнi (виробничi) фактори.
3. Послiдовний розвиток пiдприСФмства чи органiзацii повязаний з формулюванням ясних, простих i досяжних цiлей, якi знаходять втiлення у системi технiко-економiчних, кiлькiсних та якiсних показникiв, а також у системi стратегii iхнього досягнення, що iнтерпретуСФться в тАЬстратегiчному наборiтАЭ.
4. Механiзм функцiонування пiдприСФмства маСФ мiстити стратегiчнi пiдсистеми, спрямовану на складання, аналiз i перегляд балансу зовнiшнiх та внутрiшнiх факторiв, формування цiлей i стратегiй розвитку, якi передбачають розробку та корегування заходiв щодо формування середовища та пристосування до нього пiдприСФмства. Досвiд показуСФ, що бiльшiсть пiдприСФмств, якi орiСФнтованi лише на внутрiшнi проблеми, зазнають краху.
5. Забезпечення динамiчностi змiн через прискорення практичних дiй щодо реалiзацii стратегiчних планiв на основi вiдповiдноi системи регулювання, контролю та аналiзу.
6. Створення виробничого потенцiалу та системи зовнiшнiх звязкiв, що СФ сприятливими до змiн i дають змогу досягти майбутнiх цiлей.
Виходячи з принципiв можна стверджувати, що доцiльнiсть формулювання стратегii, на пiдприСФмствi, полягаСФ в наступному:
стратегiя вiдображаСФ систему цiнностей, погляди вищого керiвництва органiзацii, його бачення майбутнього, яке допомагаСФ зорiСФнтувати персонал в потрiбному напрямi;
сформована стратегiя СФ iнструментом координацii, який забезпечуСФ узгодження цiлей, а у випадку виникнення конфлiктiв чи протирiч сприяСФ досягненню компромiсiв, допомагаСФ здiйснювати дiагностику дiяльностi органiзацii, визначаючи причини вiдхилень мiж цiлями та результатами.
наявнiсть сформованоi стратегii пiдвищуСФ готовнiсть органiзацii реагувати на непередбаченi змiни, демонструСФ звязок мiж функцiями посадових осiб, сприяСФ ТСрунтовному управлiнню[4].
Розроблена стратегiя розвитку загального управлiння стосуСФться таких напрямiв:
розвиток i перебудова загальноi структури управлiння пiдприСФмства, окремими виробництвами, цехами та iншими ланками;
удосконалення системи роботи з керiвними кадрами;
Вихiдними даними для розробки стратегii загальног