Удосконалення стратегiчного управлiння дiяльнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
? управлiння були:
загальнi цiлi, стратегii та критерii розвитку пiдприСФмства, конкретизованi для кожноi з пiдсистем управлiння;
аналiтичнi матерiали для дослiдження системи управлiння органiзацiйного дiагнозу, технiко-економiчнi розрахунки щодо рiзних напрямiв i можливостей розвитку органiзацiйноi системи;
законодавчi документи, норми та нормативи для побудови системи управлiння пiдприСФмств рiзного типу [14].
Стратегiчне управлiння дозволяСФ досягти таких основних результатiв:
1. Створити системний потенцiал для досягнення цiлей органiзацii. Цей потенцiал складаСФться:
з фiнансових, сировинних i людських ресурсiв, що входять в органiзацiю;
виробленоi продукцii(послуг), що затребуються ринком;
сформованого позитивного iмiджу органiзацii.
2. Структури органiзацii та ii внутрiшнiх змiн, що забезпечують чутливiсть до змiн зовнiшнього середовища i вiдповiдну адаптацiю [13].
Зiставляючи пiдходи закордонних та вiтчизняних вчених, зокрема Томпсона, Мескона, О. Шершньовоi та iнших дослiдникiв до визначення змiстовноi сторони стратегiчного управлiння, можна констатувати, що складнiсть i динамiчна природа пiдприСФмств ускладнюють розробку однiСФi специфiчноi моделi процесу стратегiчного управлiння.
Дослiджуючи стратегiчне управлiння розвитком пiдприСФмства, ми дiйшли до висновку, що воно спрямоване на створення конкурентних переваг фiрми i утвердження ефективноi стратегiчноi позицii, що забезпечить майбутню життСФздатнiсть пiдприСФмства в мiнливих умовах. Вибiр стратегii в стратегiчному управлiннi повязаний зi станом ключових факторiв, до яких вiдносяться сильнi сторони галузi i пiдприСФмства, мета, мiсiя, iнтереси вищого керiвництва, квалiфiкацiя працiвникiв. Динамiчний процес стратегiчного управлiння пiдприСФмства СФ тою парасолькою, пiд якою пiдприСФмство може впевнено рухатись до поставленоi мети, незважаючи на несприятливi впливи навколишнього середовища.
Практична реалiзацiя функцiй стратегiчного управлiння здiйснюСФться за допомогою системи методiв стратегiчного управлiння. Привести в дiю органiзовану систему, щоб одержати потрiбний результат, можна лише через вплив на неi керуючого органу чи особи. При цьому необхiднi певнi iнструменти погодженого впливу, якi й забезпечують досягнення поставлених цiлей. Такi iнструменти заведено називати методами стратегiчного управлiння.
Методи стратегiчного управлiння це способи впливу на окремих працiвникiв i трудовi колективи в цiлому, якi необхiднi для досягнення цiлей фiрми (пiдприСФмства, органiзацii).
Стратегiчне управлiння фiрмою (пiдприСФмством, органiзацiСФю) спрямоване на людей, коло iхнiх iнтересiв, передовсiм матерiальних. Тому основою класифiкацii методiв управлiння СФ внутрiшнiй змiст мотивiв, якими керуСФться людина у процесi виробничоi чи iншоi дiяльностi. За своiм змiстом мотиви дiяльностi можна подiлити на матерiальнi, соцiальнi та мотиви примусового характеру. Вiдповiдно до цього розрiзняють економiчнi, соцiально-психологiчнi та органiзацiйнi методи стратегiчного управлiння дiяльнiстю пiдприСФмств.
Усi названi методи органiчно взаСФмозвязанi й використовуються не iзольовано, а комплексно. Проте провiдними треба вважати саме економiчнi методи. Органiзацiйнi методи створюють передумови для використання економiчних методiв.
Соцiально-психологiчнi методи доповнюють органiзацiйнi та економiчнi й утворюють у сукупностi необхiдний арсенал засобiв управлiння дiяльнiстю пiдприСФмства, будь-якого субСФкта пiдприСФмницькоi чи iншоi дiяльностi.
Економiчнi методи стратегiчного управлiння це такi методи, якi реалiзують матерiальнi iнтереси участi людини у виробничих процесах (будь-якiй iншiй дiяльностi) через використання товарно-грошових вiдносин. Цi методи мають два аспекти реалiзацii.
Перший аспект характеризуСФ процес управлiння, зорiСФнтований на використання створеного на загальнодержавному рiвнi економiчного сегмента зовнiшнього середовища. Суть цього аспекту:
формування системи оподаткування субСФктiв господарювання;
визначення дiйовоi амортизацiйноi полiтики, яка сприяла б оновленню (вiдтворенню) матерiальних i нематерiальних активiв пiдприСФмства;
встановлення державою мiнiмального рiвня заробiтноi плати та пенсiй.
Другий аспект економiчних методiв стратегiчного управлiння звязано з управлiнським процесом, орiСФнтованим на використання рiзноманiтних економiчних важелiв, таких як фiнансування, кредитування, цiноутворення, штрафнi санкцii тощо.
Соцiально-психологiчнi методи стратегiчного управлiння реалiзують мотиви соцiальноi поведiнки людини. Адже рiвень сучасного виробництва, зростання загальноосвiтнього i професiйно-квалiфiкацiйного рiвня працiвникiв зумовлюють суттСФвi змiни в системi цiннiсних орiСФнтацiй та структурi мотивацii трудовоi дiяльностi людей. Традицiйнi форми матерiального заохочення поступово втрачають свiй прiоритетний стимулюючий вплив.
Усе бiльшого значення набувають такi чинники, як змiстовнiсть i творчий характер працi, можливостi для прояву iнiцiативи, суспiльне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розумiння закономiрностей соцiальноi психологii та iндивiдуальноi психiки працiвника СФ необхiдною умовою ефективного управлiння виробництвом чи будь-яким iншим видом дiяльностi.
Практична реалiзацiя соцiально-психологiчних методiв стратегiчного управлiння здiйснюСФться за допомогою рiзноманiтних засобiв