Удосконалення стратегiчного управлiння дiяльнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?оцiального орiСФнтування та регулювання, груповоi динамiки, розвязання конфлiктних ситуацiй, гуманiзацii працi тощо.
Органiзацiйнi методи стратегiчного управлiння базуються на мотивах примусового характеру. РЗхнСФ iснування й практичне застосування зумовлене заiнтересованiстю людей у спiльнiй органiзацii працi. Органiзацiйнi методи управлiння це комплекс способiв i прийомiв впливу на працiвникiв, заснованих на використаннi органiзацiйних вiдносин та адмiнiстративнiй владi керiвництва. Усi органiзацiйнi методи управлiння подiляють на регламентнi й розпорядчi.
Змiст регламентних методiв полягаСФ у формуваннi структури та iСФрархii управлiння, делегуваннi повноважень i вiдповiдальностi певним категорiям працiвникiв фiрми, визначеннi орiСФнтирiв дiяльностi пiдлеглих, наданнi методично-iнструктивноi та iншоi допомоги виконавцям. Розпорядчi методи управлiння охоплюють поточну (оперативну) органiзацiйну роботу i базуються, як правило, на наказах керiвникiв пiдприСФмств (органiзацiй). Вони передбачають визначення конкретних завдань для виконавцiв, розподiл цих завдань мiж ними, контроль виконання, проведення нарад з питань поточноi дiяльностi фiрми (пiдприСФмства, органiзацii).
Професiйно вмiле застосування економiчних, соцiально-психологiчних та органiзацiйних методiв стратегiчного управлiння здебiльшого забезпечуСФ достатньо ефективне господарювання
1.3 Еволюцiя розвитку стратегiчного управлiння як сфери управлiнськоi дiяльностi
Потреба та здатнiсть передбачати розвиток подiй i iх наслiдкiв характернi для людини. Це пояснюСФться тим, що перед початком будь-якоi дiяльностi, приймаючи рiшення щодо ii доцiльностi, людина спочатку уявляСФ цю дiяльнiсть, а також можливi результати ii здiйснення, якi зiставляСФ зi своiми цiлями. Унаслiдок постiйного повторення дiй (а це повторення залежить вiд характеристики стабiльностi та визначеностi умов дiяльностi) формуСФться динамiчний стереотип, що охоплюСФ усвiдомлене та неусвiдомлене передбачення. А оскiльки будь-яка органiзацiя це сукупнiсть осiб, якi спiльно працюють заради досягнення загальноi мети, таке передбачення необхiдне i для будь-якоi органiзацii.
ОбТСрунтованiсть передбачення залежить вiд таких чинникiв:
ступеня сприйняття та розумiння явищ i процесiв на пiдприСФмствi й навколо нього;
рiвня передбачуваностi розвитку цих явищ i процесiв;
оцiнки можливостi управлiнського впливу на цi процеси та явища за допомогою доступного методичного й технологiчного iнструментарiю.
Завдання так званого наукового передбачення полягаСФ в тому, щоб на пiдставi наукових методiв логiчного аналiзу та синтезу виводити майбутнСФ з минулого та сьогоднiшнього. Передбачити обриси (або лише окремi елементи) майбутнього, якi тiльки проглядають з теперiшнього, певною мiрою допомагаСФ iнтуiцiя.
Наукове передбачення це дiяльнiсть iз застосування окремих методiв, прийомiв та iнструментiв, якi дають змогу уявляти перебiг процесiв i явищ у майбутньому в певнiй послiдовностi з установленням чiтких взаСФмозвязкiв.
Передбачаючи змiни, потрiбно застосовувати науковi, а також iншi рацiональнi та iнтуiтивнi прийоми й методи, спиратися на складний комплекс прогнозно-аналiтичних, методичних i соцiально-психологiчних пiдходiв. Кожна органiзацiя, зорiСФнтована на доволi тривале iснування та розвиток, маСФ постiйно оцiнювати своСФ становище як усерединi, так i зовнi: аналiзувати технологiю i органiзацiю виробництва, обладнання, дiяльнiсть персоналу, а також систему постачання та збуту, обслуговуванi ринки, законодавство, яке регулюСФ його дiяльнiсть, тощо.
Невизначенiсть одна з характеристик численних явищ, що iх розглядаСФ теорiя i практика менеджменту: поведiнки окремоi особи чи групи осiб, органiзацii в цiлому, прийняття рiшень рiзного типу; оцiнювання прогнозiв; розробки стратегiй тощо.
Рiвень невизначеностi характеризуСФться браком або повною вiдсутнiстю iнформацii про процеси, явища, вплив окремих факторiв на дiяльнiсть пiдприСФмства.
Чим бiльший рiвень невизначеностi, тим нижча якiсть управлiнських рiшень та ефективнiсть дiй. Тому необхiдно мiнiмiзувати (в iдеалi звести нанiвець) невизначенiсть для пiдвищення якостi управлiнського впливу за рахунок структурування iнформацii про ситуацiю всерединi та навколо пiдприСФмства, тобто виокремити визначенi та невизначенi параметри, дiбрати методи пiдвищення визначеностi останнiх i т. iн. Зменшення невизначеностi сприяСФ впорядкуванню дiяльностi керiвникiв пiдприСФмства, даСФ iм змогу розробляти рiшення щодо адаптацii органiзацii та окремих ii пiдсистем до змiн ситуацii.
Протягом ХХ столiття вiдбувався пошук методiв зменшення невизначеностi в дiяльностi органiзацiй. РЖ досi збереглася ще тенденцiя iгнорувати передбачення або вiдшукувати обхiднi шляхи у випадках, коли виникають некерованi або лише частково керованi фактори. Ця тенденцiя була особливо виразною на етапах вiдсутностi регулярного планування та в разi використання короткострокового планування. РЖнодi за стабiльних умов функцiонування та за певного поСФднання досвiду зi здоровим глуздом можна сподiватися на вiдшукання зазначених обхiдних шляхiв стосовно слабо структурованих та неструктурованих проблем. Однак щоразу потрiбно знати, коли можна, а коли нi орiСФнтуватися тiльки на нинiшнiй стан обСФктивних умов. Але стан обСФктивних умов це не тiльки теперiшнi оцiнки, а все те, що може далi вiдбутися