Судиннi захворювання головного мозку
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?. При епi- та суб- дуральних гематомах травматичного генезу буваСФ порушення цiлостi кiсток черепа, змiщення серединного сигналу М-еха, домiшки кровi в спинномозковiй рiдинi. Визначити характер патологiчного процесу допомагають данi церебральноi ангiографii та компютерноi томографii головного мозку.
РЖнфаркт мiокарда маСФ дуже велику схожiсть з мозковим iнсультом; вiн також розвиваСФться раптово, з втратою свiдомостi, зумовленою рiзким зниженням загального обСФмного мозкового кровотоку i вторинною гiпоксiСФю тканини мозку. При цьому при гострому iнфарктi мiокарда маСФ мiiе падiння артерiального тиску. Щодо осередкових симптомiв враження пiвкулi i стовбуровоi частини головного мозку, то вони не виявляються, за винятком тих випадкiв, коли iнфаркт мiокарда поСФднуСФться з розвитком церебрального iнфаркту (iнфаркт-iнсультний процес).
Найбiльшi труднощi виникають при диференцiацii пухлини головного мозку, ускладненоi крововиливом i мозковим iнсультом. Треба враховувати, що пухлини головного мозку деякий перiод протiкають латентно, з вiдсутнiстю або пiзньою появою осередкових симптомiв. Деяке значення для визначення характеру процесу маСФ дослiдження спинномозковоi рiдини - наявнiсть бiлково-клiтинноi дисоцiацii, ксантохромiя. Вирiшальне значення для топiчного дiагнозу i для визначення природи захворювання мають данi компютерноi томографii головного мозку.
Гiперглiкемiчна кома спостерiгаСФться при тяжких формах цукрового дiабету. Вона вiдрiзняСФться вiд крововиливу в мозок падiнням артерiального тиску, куссмаулiвським диханням з запахом ацетону, наявнiстю гiперглiкемii та глюкозурii. При гiпоглiкемiчнiй комi вiдзначаються рухове збудження, пiдвищення артерiального тиску. Мають мiiе фiбрилярнi посмикування. Можуть розвиватися судомнi приступи, осередковi неврологiчнi симптоми, якi регресують пiсля iнфузii розчину глюкози. Дiагноз пiдтверджуСФться дослiдженням вмiсту цукру в кровi.
При уремiчнiй комi також виникають вогнищевi симптоми випадiння у виглядi паралiчiв, розлади мови. Мають мiiе тяжкi епiлептиформнi припадки. Для дiагнозу уремii вирiшальне значення маСФ дослiдження сечi, визначення залишкового азоту в кровi. Уремiчна кома розпiзнаСФться по запаху амiаку, вихiдного вiд хворого при його диханнi. Дiагноз епiлепсii з розвитком неврологiчного дефiциту пiсля приступу пiдтверджуСФться або вiдкидаСФться на пiдставi аналiзу амнестичних даних, показникiв ЕЕГ.
ЛРЖКУВАННЯ МОЗКОВОГО РЖНСУЛЬТУ
Сучаснi пiдходи до лiкування мозкового iнсульту передбачають максимально швидку госпiталiзацiю хворих, раннi строки початку терапевтичного втручання пiсля розвитку iнсульту, коли в пошкоджених клiтинах починаСФться регенерацiя уражених дiлянок, а iншi нейрони утворюють новi синаптичнi звязки для компенсацii втрачених. В значнiй мiрi успiх лiкування мозкового iнсульту визначаСФться фактором часу. Бiльшiсть хворих на геморагiчний та iшемiчний iнсульти пiдлягають госпiталiзацii в спецiалiзоване нейросудинне або неврологiчне вiддiлення мiськоi (районноi) лiкарнi. При порушеннi життСФво важливих функцiй госпiталiзують у реанiмацiйне вiддiлення, при суб-, епiдуральних, а також внутрiшньомозкових гематомах у нейрохiрургiчне. Транспортують на носилках у положеннi лежачи, а хворих з геморагiчним iнсультом у положеннi з трохи пiднятим головним кiнцем тулуба. Якщо хворий у станi глибокоi коми, його госпiталiзують тiльки пiсля .виведення з неi. У дорозi до стацiонару здiйснюють комплекс заходiв недиференцiйованоi терапii, спрямованих на нормалiзацiю життСФво важливих функцiй органiзму.
РЖснуючi методи лiкування мозкового iнсульту заснованi в цiлому на сучасних уявленнях про патогенетичнi механiзми розвитку даного захворювання. Вони передбачають комплекс лiкувальних заходiв невiдкладноi допомоги хворим з церебральним iнсультом незалежно вiд його характеру (недиференцiйована терапiя) i диференцiйоване лiкування iнсульту.
Недиференцiйована терапiя включаСФ заходи, спрямованi на лiкування серцево-судинних розладiв, попередження та лiкування дихальноi недостатностi, пiдтримку нормального водно-електролiтного балансу та кислотно-лужноi рiвноваги у хворих, що знаходяться в коматозному станi, лiкування набряку мозку, боротьба з гiпертемiСФю.
Лiкування гострих серцево-судинних розладiв передбачаСФ застосування заходiв, спрямованих на нормалiзацiю системного артерiального тиску, полiпшення серцевоi дiяльностi. При значному пiдвищеннi артерiального тиску вводять внутрiшньовенне один iз таких препаратiв: дибазол дозою 4-
5 мл 1 % розчину, пiроксан дозою 1-2 мл 0,25% розчину, резерпiн дозою 1 мл 0,1% розчину, клофелiн дозою 1 мл 0,01% розчину.
Використовують також дiуретики (фуросемiд 40-60 мг), якi вводять внутрiшньовенне або внутрiшньомязово в залежностi вiд рiвня артерiального тиску. (Через можливий розвиток феномена внутрiшньомозкового обкрадання призначення мiогенних вазодилататорiв, наприклад папаверину, недоцiльне). Гiпотензивну терапiю необхiдно проводити обережно, пiдтримуючи артерiальний тиск на оптимальному для кожного хворого рiвнi.
При рiзкому зниженнi артерiального тиску призначають внутрьшньовенно крапельне глюкокортикоiди (дексаметазон дозою 4-8 мг, преднiзолон дозою 50-120 мг), адреномiметики (ефедрин, мезатон, дофамiн), кофеiн-бензонат натрiю. РЗх вводять внутрiшньовенне крапельно в 250 мл 5% розчину глюкози, або iзотонiчного розчину натрiю хл