Судиннi захворювання головного мозку
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
? iншi пароксиз-мальнi стани: гiперсомнiчний, катаплексичний синдроми, а також вегетативно-судиннi кризи. Однак такi розлади, як приступи мiгренi, зомлiння, хвороба МеньСФра не заведено вiдносити до минущих порушень мозкового кровообiгу.
Тривалiсть i зворотнiсть неврологiчноi симптоматики у хворих з МПМК рiзна, вiд короткочасних епiзодiв до 24 годин. Бiльшiсть iз них продовжуСФться менше пiвгодини. Це свiдчить про iх гемодинамiчну, метаболiчну, а також структурну неоднорiднiсть. Сучаснi поняття про МПМК, якi базуються на тривалостi iшемiчних епiзодiв, неточнi, позаяк бiльш нiж у чвертi хворих на компютернiй томографii виявляються ознаки iнфаркту мозку. Тому деякi автори пропонують термiном ТРЖА зазначати тiльки тi епiзоди вогнищевоi iшемii, коли неврологiчна симптоматика повнiстю зворотна, а ознаки осередкового ураження мозку на компютернiй томографii (КТ) вiдсутнi. Якщо ж на КТ визначаються зони зниженоi щiльностi, в таких випадках рекомендуСФться використовувати термiн "малий iнсульт" (minor strоке).
При встановленнi дiагнозу МПМК беруть до уваги наявнiсть основного судинного захворювання (артерiальноi гiпертензii, iшемiчноi хвороби серця, порушення ритму серця та iн.). Вирiшальне значення маСФ аналiз клiнiчноi картини захворювання, урахування тривалостi та зворотностi неврологiчного дефiциту, даних КТ.
Дiагноз МПМК необхiдно диференцiювати з синкопальними пароксизмами (зомлiння). Виразноi межi мiж цими станами не iснуСФ. Однак синкопальнi пароксизми виникають у хворих молодого вiку з вегетативною дисфункцiСФю, зi схильнiстю до ортостатичних реакцiй. МПМК у вертебрально-базилярнiй системi часто супроводжуються приступами системного запаморочення, яке необхiдно вiдрiзняти вiд ураження лабiринту. Поставити дiагноз допомагають данi анамнезу та отоневрологiчного обстеження. Виявлення додаткових неврологiчних симптомiв (зоровi, слуховi, мозочковi розлади, порушення чутливостi) свiдчить про судинний генез захворювання.
Лiкування МПМК передбачаСФ термiнову госпiталiзацiю хворих у неврологiчне або нейрохiрургiчне вiддiлення, дотримання постiльного режиму до закiнчення гострого перiоду i в наступнi днi в залежностi вiд загального стану i самопочуття хворих.
Основнi принципи лiкування МПМК такi:
1) нормалiзацiя артерiального тиску; 2) полiпшення серцевоi дiяльностi; 3) своСФчасне i адекватне вiдновлення мозкового кровообiгу; 4) корекцiя реологiчних властивостей кровi, ii вязкостi, полiпшення мiкроциркуляцii та колатерального кровообiгу: 5) нормалiзацiя метаболiзму мозку; 6) запобiгання розвитку набряку мозку, зниження внутрiшньочерепноi гiпертензii, полiпшення венозного вiдтоку кровi; 7) усунення вегетативно-судинних розладiв.
Для зниження артерiального тиску при гiпертонiчному кризi гiперкiнетичного типу призначають дибазол внутрiшньовенне крапельне дозою 4-6 мл 0,5% розчину або 2-4 мл 1% розчину в 250 мл 5% розчину глюкози. Для пiдсилення гiпотензивного ефекту застосовують також лазикс дозою 2-4 мл 1% розчину внутрiшньовенне крапельне або внутрiшньомязово. Помiрне зниження артерiального тиску можна досягти при внутрiшньовенному (повiльному) уведеннi 1 мл 0,1% розчину гемiтону (клофелiну) в 20 мл iзотонiчного розчину натрiю хлориду. Однак препарат може викликати початкову пресорну реакцiю. Такою дiСФю не володiСФ рауседiл дозою 1 мл 0,1% розчину i резерпiн дозою 1 мл 0,1% або 0,25% розчину при внутрiшньовенному або внутрiшньомязовому введеннi. Призначення цих препаратiв, а також бета-адреноблокаторiв (обзидану або анаприлiну) особливо ефективно у випадках, коли криз супроводжуСФться тахiкардiСФю, вегетативними порушеннями, емоцiйним збудженням. При важкому перебiгу гiпертонiчного кризу, високих цифрах артерiального тиску призначають пентамiн дозою 1 мл 5% розчину внутрiшньомязово, арфонад дозою 150-250 мг 0,05-0,1% розчину внутрiшньовенне крапельне в 200 мл iзотонiчного розчину натрiю хлориду.
При гiпертонiчному кризi гiпокiнетичного типу гiпотензивний ефект досягаСФться застосуванням дiазоксиду (гiперстату) дозою 300 мг (20 мл) внутрiшньовенне. Препарат може давати побiчнi дii: нудоту, блювоту, ортостатичну гiпотензiю. Ефективно призначення внутрiшньовенне кра-пельно галiдору дозою 50-75 мг, курантiлу дозою 1-2 мл 0,5% розчину, амiназину дозою 1-2 мл 2,5% розчину в 200 мл iзотонiчного розчину натрiю хлориду. Використовують також антагонiсти кальцiю корiнфар (нiфедипiн) дозою 10-20 мг, фенiгiдин 0,01 г перорально тричi на добу. Незалежно вiд типу центральноi гемодинамiки призначають еуфiлiн дозою 5-10 мл 2,4% розчину внутрiшньовенне струйно в 20 мл 40% розчину глюкози або внутрiшньовенне крапельне в 200 мл 5% розчину глюкози. Хороший гiпотензивний ефект досягаСФться внутрiшньовенним отруйним або крапельним уведенням катапресану дозою 0,15-0,3 мг в 200 мл 5% розчину глюкози. З успiхом застосовують також дроперидол дозою 2,5-5 мг в 20 мл 40% розчину глюкози.
При лiкуваннi гiпертонiчних кризiв необхiдно враховувати вiк хворих, клiнiко-гемодинамiчнi характеристики, наявнiсть або вiдсутнiсть фоновоi патологii (iшемiчноi хвороби серця, судинноi мозковоi недостатностi). ВiддаСФться перевага повiльному зниженню артерiального тиску. Значний гiпотензивний ефект протипоказаний хворим з компенсаторним пiдвищенням кровяного тиску при атеросклерозi судин.
Лiкування артерiальноi гiпотонii передбачаСФ застосування кофеiну дозою 1 мл 10% розчину пiдшкiрне, мезатону дозою 1-2 мл 1 % розчину пiдшкiрне або внутрiшньовенне, еф