Розвиток мотивiв спiлкування дiтей дошкiльного вiку з однолiтками
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
дошкiльникiв повага однолiткiв i можливiсть разом творити. З вiком посилюСФться тенденцiя обiгравання дошкiльниками конфлiктiв, що виникають, та СЧх вирiшення.
Зупинимось на потребах в самовираженнi в розумiннi Р.К.Терещук (1986) та Л.Н.ГалiгузовоСЧ мова йшла про демонстрацiю дiтьми один одному не обвиклих поз, рухiв, звукiв i т.д. своСЧх фiзичних можливостей, про захоплення ними один одного в розкуту, яскраво емоцiйну; безпосередню дiю разом. Прагнення до спiвучастi однолiтка характерне для дiтей 2-3 рокiв, зразу пiсля обговорювання своСЧх помилок, а саме, в СЧх образi себе особливо акцентовано привласнюють особистiснi якостi як найбiльш ефективно зарядженi.
Отже, що на протязi дошкiльного дитинства периферична структура образу однолiтка розвиваСФться. Спочатку СЧСЧ наповнюСФ все те, що повязано з практичним намiром i, необхiднi для пiдтримки спiльноСЧ дiяльностi знання, посередником яких органiзуСФться i регулюСФться дитяча активнiсть.
Е.О.Смiрнова встановила, що спiлкування однолiткiв маСФ високий процент оцiнювальних впливiв. Дiти молодшоСЧ групи малочутливi до них: хорошi оцiнки сприймають як маСФ буть, а поганi просто iгноруються, не викликаючи скiльки не будь значимих афективних переживань. Оцiнки однолiтка здатнi коректувати поведiнку старших дошкiльникiв, викликаючи необхiднi перевтiлення дiй, копiювання (передразнення) навчання.
Дiти молодшого i старшого дошкiльного вiку виражають ровеснику переважно критичне вiдношення; старшi вже здатнi оцiнити особливостi iншоСЧ дитини i вiдповiдно вiднестись до неСЧ.
Отже, спiлкування однолiткiв стаСФ важливим фактором розвитку образу себе i образу ровесника в дошкiльному вiцi. Безпосередньо спiлкування впливаСФ на периферичну структуру образу себе, де оцiнцi належать конкретнi знання, вмiння i деякi якостi особистостi дитини.
ВзаСФмовiдношення, якi складаються мiж дiтьми, СФ iншим (незважаючи на образ себе i однолiтка) продуктом комунiкативноСЧ дiяльностi i виражаються в системi звязкiв, яка встановлюСФться мiж партнерами.
С.Ю.Мещерякова-Замогильна (1979) встановила, що першим видом взаСФмовiдносин дитини i оточуючих виступаСФ система афективно-особистiсних звязкiв з близькими дорослими, яка виникла в процесi ситуативно-особистiсного спiлкування. В першому пiврiччi малюка вони проявляються нiби то в чистому видi, тому що в цей перiод спiлкування дитини з дорослим обмежуСФться лише обмiном хороших емоцiй. Афективнi звязки дитини з оточуючими дорослими мають рiзноманiтну силу, можуть бути поверхневими (якi легко рвуться) або глибокими та мiцними. В ранньому вiцi, коли зявляються рiзноманiтнi види дiловоСЧ спiвпрацi дитини з дорослим, афективнi звязки мiж ними не зникають вони лише перетворюються, втрачають попереднСФ самодовлiюче значення i перебудовуються в спiввiдношення з новим типом взаСФмовiдносин партнерiв.
В мiру дорослостi дiтей розширюСФться коло СЧх спiлкування: туди входять (крiм того, що СФ ще близькi люди) знайомi, сусiди, вихователi, а також однолiтки. Однак, далеко не до всiх дитина вiдноситься однаково i маСФ однакову привязанiсть.
С.В.Корнiцька висунула гiпотезу: задоволення потреби у спiлкуваннi i процес реальноСЧ взаСФмодiСЧ з дорослою людиною повиннi визначити формування привязаностi до неСЧ при умовi, що взаСФмодiя адекватна рiвню розвитку потреби дитини. Якщо змiст спiлкування не спiввiдноситься досягнутому рiвню комунiкативноСЧ потреби, то розташування до дорослого буде послаблено через незадоволенiсть, постiйно переживаСФму дитиною з вини дорослого.
Роль дорослого у формуваннi спiлкування однолiткiв спостерiгаСФться починаючи з 0,06 мiсяця i далi на протязi усього дошкiльного вiку. Вже у другому пiврiччi життя дiтей пiдключення дорослого до СЧх контактiв, що видiляються у дослiдах Л.М.ЦерегородцевоСЧ (1983) у тому, що вiн попросив подивитись на однолiтка, коли демонстрував розположення до нього, гладив його рукою i т.д., дало точнi результати. Втручання дорослого пiдвищуСФ iнтенсивнiсть контактiв мiж дiтьми, особливо в порiвняннi з ситуацiСФю, в якiй СЧх взаСФмодiя опосередковуСФться iграшкою. Разом з тим дiти вiдвiдують яслi i мають бiльш багатий досвiд спiлкування з дорослими, чуйнiшi i до його виховних процесiв.
Л.Н.Галiгузова (1985) продемонструвала значення дорослого у встановленнi спiлкування як особливоСЧ дiяльностi, зокрема в розвитку потреби у ньому. В СЧСЧ експериментах брали участь дiти 1,5 рокiв, у яких присутнi тiльки двi складовi даноСЧ потреби (увага до дiй однолiтка i емоцiйне вiдношення до нього).
На думку Л.Н.ГалiгузовоСЧ, генетично перша вмiстимiсть потреби дiтей в спiлкуваннi з однолiтками в ранньому вiцi (2-3 роки) виражаСФться у прагненнi дитини в спiлкуваннi дитини вiдкрити i пiзнати своСЧ рiзноманiтнi можливостi (в першу чергу фiзичнi можливостi i предметнi дiСЧ); зрозумiти, на що вона здатна. Це допустимо i назвати потребою у самовираженнi. Вiд ровесника вимагаСФться спiвучасть в пустощах i забавах, якi i складають змiст контактiв дiтей раннього дошкiльного вiку. Але не тiльки це. Дитинi потрiбна увага однолiтка, який мiг би оцiнити його досягнення; однолiтку вона демонструСФ своСЧ умiння i можливостi.
РЖнтенсивний розвиток комунiкативноСЧ дiяльностi в сферi контактiв з однолiтками в дошкiльному вiцi супроводжуСФться змiною змiсту потреби дiтей у спiлкуваннi з ровесником. Дослiдження, виконанi рiзними методами, достатньо впевнено показали це. Так, у роботi Р.А.СмiрновоСЧ (1981), проведеноСЧ пiд керiвництвом М.РЖ.ЛiсiноСЧ, продемонстровано, що дошкiль