Розвиток мотивiв спiлкування дiтей дошкiльного вiку з однолiтками
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
>Дiючи на групу однолiткiв, дорослi в станi успiшнiше i швидше, нiж у iндивiдуальнiй роботi з дитиною, допомогти спiльному психiчному розвитку дiтей.
В самому кiнцi дошкiльного вiку у деяких дiтей складаСФться нова форма спiлкування, яку ми називаСФмо позаситуативно-дiлова. Вона спостерiгаСФться не у багатьох дiтей.
Головний напрямок, пiдбурюючий дошкiльникiв до найбiльш складних контактiв цього перiоду дитинства жага спiвпрацi.
В рамках позаситуативно-дiлового спiлкування дошкiльники використовують всi три категорiСЧ засобiв, але ведуче мiiе, безпосередньо, належить мовi. Розмови дiтей приуроченi невiдкладним справам. Налагоджування позаситуативно-дiлових контактiв дiтей складають важливу частину СЧх пiдготовки до школи i полегшуСФ наступнi труднощi пiдлiткового вiку, коли положення у групi однолiткiв приймаСФ домiнуюче значення для самопочуття дитини.
Основна магiстраль формування товариських звязкiв з ровесниками становлення субСФктивного вiдношення до них, а саме, вмiння бачити в них рiвну собi особистiсть, людину з тими ж почуттями i думками, i постiйна готовнiсть дiяти на благо товариша, замислюючись про своСЧ особистi iнтереси тiльки в другу чергу.
Вища форма спiлкування дошкiльникiв позаситуативно-дiлова. ТенденцiСЧ до СЧСЧ появи вiдмiчаються у всiх вихованцiв дитячого садка. Але вона приймаСФ закономiрнiсть приблизно у 10-15 % старших школярiв.
Поняття форми спiлкування вiдкриваСФ можливостi для розкриття якiсних вiдхилень, утворених в розвитку спiлкування дiтей з однолiтками в рамках дошкiльного дитинства. Воно дозволяСФ простежити розвиток змiсту контактiв, а саме, взаСФмозвязку з спiльною життСФдiяльнiстю дитини, з типом ведучоСЧ дiяльностi i СЧСЧ особливостями.
Через форми спiлкування, видiляСФ М.РЖ.Мiсiна, можена зрозумiти СЧх послiдовну змiну в онтогенезi як власний випадок дiалектичноСЧ взаСФмодiСЧ форм i змiсту. Але при розглядi змiн форм спiлкування спецiально не прослiдковуються i не видiляються функцiонально-динамiчнi аспекти самого спiлкування.
Аналiз значимостi спiлкування з дорослим i однолiтком показав, що молодшi дошкiльники вiддають перевагу дорослому. Однак, починаючи з 4 рокiв, всi бурхливi виявлення радостi i iнших хороших емоцiй, направленi вже на однолiтка. В середньому дошкiльному вiцi дiти починають придiляти увагу ровеснику i отримувати бiльше задоволення у спiлкуваннi з ним.
По параметру гнучкостi вiдношення до партнера протягом дошкiльного дитинства утворюються вiдхилення в сферi спiлкування з однолiтками. Якщо у молодших дошкiльникiв переважають негативнi контакти (заперечення, конфлiкти, впертiсть), то у старших суттСФво зростаСФ число конструктивних пропозицiй, угоди, допомоги i т.д. В сферi спiлкування з дорослим гнучкiсть залишаСФться практично незмiнною протягом усього дошкiльного вiку: негативнi контакти з дорослим практично вiдсутнi.
Отже, комунiкативна дiяльнiсть життя дитини, яка виникаСФ в кiнцi 2-го на початку 3-го року життя, в подальшому передбачаСФ ряд змiн. В рамках дошкiльного дитинства послiдовно змiнюються три якiснi ступенi у спiлкуваннi дiтей з однолiтками, названi форми спiлкування емоцiйно-практична, ситуативно-дiлова i позаситуативно-дiлова. Форма спiлкування характеризуСФ змiни вмiсту сторiн комунiкативнiй дiяльностi дошкiльникiв, зумовленi розвитком життСФдiяльностi дитини.
Протягом пяти рокiв (вiд 2 до 7) змiнюСФться i мiра розвитку особистiсно-комунiкативноСЧ дiяльностi дитини. ЗростаСФ вiддаленiсть спiлкування вiд iнших типiв взаСФмодiСЧ дошкiльника з дiтьми, направленiсть його активностi тiльки на однолiтка як субкта, позаситуативнiсть спiлкування, чуткiсть до дiй ровесника, гнучкiсть в контактах з ним i значимiсть спiлкування з рiвним партнером серед iнших видiв взаСФмодiСЧ з ним.
Розвиток образу себе i однолiтка в спiлкуваннi з однолiтками у дiтей раннього вiку змiнюСФться. У дiтей 2-3 рокiв вони спричиняють самостiйну потребу в спiлкуваннi з однолiтками i перетворюються i дiяльнiсть спiлкування (Л.Н.Галiгузова, 1983). Ця дiяльнiсть стаСФ новим джерелом розвитку образу себе, втiлюючи специфiчний вклад в його вмiст, вiдрiзняСФться вiд того, який виходить вiд вмiння спiлкування з дорослими i самостiйною дiяльнiстю дитини. Для того, щоб його виявити, необхiдно спочатку простежити дальший розвиток образу себе в ранньому вiцi, дiючий пiд впливом спiлкування з дорослим.
Вперше взаСФмозалежнi вiдношення мiж ядром i периферiСФю образу себе складаються у дитини до початку раннього вiку. Цим зумовлено появлення гострих афективних реакцiй на успiх i неуспiх. Глобальна хороша самооцiнка дитини затруднюСФ диференцiацiю успiху неуспiху конкретно дiСЧ вiд переживання благополуччя неблагополуччя своСФСЧ особистостi, однак на 3-му роцi життя починають активно складатися основи конкретноСЧ самооцiнки (М.Г.РДлагiна, 1982). Розвиток образу себе супроводжуСФться диференцiацiСФю спiльноСЧ i конкретноСЧ самооцiнки, ускладненням СЧх взаСФмовiдносин.
За даними Л.Н.ГалiгузовоСЧ, на початку 2-го року життя у дiтей при контактах з однолiтками привласнюються дiСЧ, направленi на порiвняння власних i фiзичних якостей. Дитина дивиться на руки, ноги, одяг iншоСЧ дитини i вiдразу починаСФ розглядати тi ж частини тiла i одягу у себе. Мабуть, таким чином, дiти встановлюють свою схожiсть з однолiтком i у них формуСФться уява про свiй фiзичний вигляд. Дiти цього вiку не стараються порiвнювати себе з дорослими.
Основним змiстом спiлкування дiтей пiсля 2-го року життя стають спiльнi розкутi