Розвиток мотивiв спiлкування дiтей дошкiльного вiку з однолiтками
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ники 3-7 рокiв вiддають найбiльшу перевагу ровеснику, задовольняючому СЧх потребу в доброзичливiй увазi. Далi йдуть товаришi, виконуючи програму iгровоСЧ спiвпрацi i спiвчуття. Потреба в iгровiй спiвпрацi однолiтка не займаСФ ведучого мiiя у дошкiльникiв, це стаСФться iз-за iнтерференцiСЧ потреби комунiкативноСЧ i особисто iгровоСЧ дiяльностi. Ведуча роль гри зумовлюСФ поринання дiтей дiями з предметами, з утворенням дiй дорослих людей, СЧх взаСФмовiдносин. Однак експерименти Р.А.СмiрновоСЧ виявили, що потреба в спiвпрацi однолiтка у дошкiльникiв виявлена достатньо яскраво.
В своСЧй роботi В.А.Крестьянiнова видiлила декiлька комплексiв проявiв дiтей на адресу однолiткiв, дозволивших рахувати СЧх типами (чи варiантами) спiлкування.
Перший комплекс. Дитина направлена переважно на спiльну дiяльнiсть з однолiтком, i перш за все на власну дiяльнiсть (способи, правила, послiдовнiсть виконання дiй), на СЧСЧ органiзацiю. Вона нацiлена на дiловi контакти з однолiтком; даСФ пораду, вносить пропозицiСЧ щодо органiзацiСЧ дiяльностi взагалi чи окремих дiй, оцiнюСФ свою спiльну працю з партнером (ми гарний будинок збудували). Дитина здатна органiзувати спiльну дiяльнiсть з партнером-однолiтком. В усiх своСЧх дiях i висловлюваннях вона серйозна i дiлова. Апробуючи образи дiяльностi, взятi у дорослого, обовязково пiдключаСФ в цей процес iншу дитину.
РЖснують три варiанта виявлень цього комплексу:
- дитина переважно вчиться у однолiтка вправам, складу i органiзацiСЧ дiяльностi;
- дитина сама органiзуСФ дiяльнiсть, навязуСФ своСЧ взiрцi, але приймаСФ також пропозицiСЧ i взiрцi партнера. У першому варiантi дитина залишаСФться в положеннi молодшого по вiдношенню до старшого, при другому вона рiвноправна, як партнер;
- дитина авторитетно, тоном старшого направляСФ i оцiнюСФ дiяльнiсть партнера.
Другий комплекс характеризуСФться тим, що дитина починаСФ рiзко вiддiляти себе вiд однолiтка: Я збудувавтАж (Ми збудувалитАж в першому комплексi). Дитина проявляСФ зацiкавленiсть i до вмiнь партнера, але в пристраснiй формi (А ти такий зможеш?); вона порiвнюСФ партнера з собою, нiбито конкуруючи з ним. В поведiнцi дiтей спостерiгаСФться феномен, описаний Р.РЖ.Деревянко (1983) i називаСФться змагальним повторюванням, суть якого полягаСФ в тому, що дитина переробляСФ свою роботу по взiрцю однолiтка, а потiм обявляСФ СЧСЧ кращою. Якщо одна дитина повiдомляла, що бачила дятла, iнша зразу ж вказувала, що бачила його багато раз. Розмова могла перейти на iншу тему, але суть залишалась тою ж.
Третiй комплекс поведiнки дошкiльника в контактах з однолiтком виявляСФться перш за все в тому, що партнер постiйно в центрi уваги дитини. Погляд дитини майже завжди нацiлений на партнера. Дитина хоче подiлитися з однолiтком враженнями, розповiсти про подiСЧ зi свого життя, обмiнятися емоцiями, випрацювати спiльну з ним думку. В третьому класi особистiсно мотивованих проявiв дитини в адресу однолiткiв актуалiзуСФться СЧх потреба в спiвпереживаннях однолiткiв. Це увиразнюСФться в СЧх прагненнi:
Систематически приучать детей обмениваться игрушками и делиться лакомыми кусочками. Всюди, коли це можливо, помiщати дитину в суспiльство iнших дiтей; i навiть немовля, рахуСФ автор, потрiбно водити туди, де СФ дiти. Який сенс приведених рекомендацiй? Пояснення автора сходяться до вказiвки, що спiльнота дiтей необхiдна дитинi, щоб навчитися жити в колективi, i це головна задача його життя.
Пiдхiд до спiлкування дiтей з однолiтками, як до особливоСЧ комунiкативноСЧ дiяльностi, обумовлюСФ ще один специфiчний аспект його вивчення. Акти спiлкування, утворюючись багаторазово i в рiзноманiтних варiантах, стають основою для взаСФмовiдносин, що формуються мiж партнерами, а останнi, в свою чергу, складають базу для пiзнання людиною самого себе. РЖ так, спiлкування СФ дiяльнiстю, тому iнтерпретацiя спiлкування, як комунiкативноСЧ дiяльностi, потребуСФ визначення всiх структурних компонентiв, притаманних будь-якiй дiяльностi, i, перш за все, СЧСЧ предмета i специфiчноСЧ потреби.
Головне побудження до комунiкацiСЧ народжуСФться i з прагнення дитини до самопiзнання i самооцiнки через партнера по спiлкуванню i з його допомогою, що в однаковому ступенi вiдноситься до обох сфер комунiкацiСЧ дiтей. Рiзниця спiлкування дiтей з однолiтками i дорослими, очевидно, складаСФться з того, як досягаСФться самопiзнання i самооцiнка в кожному випадку i якi можливостi вiдчиняються для дитини в обох сферах.
РЖснуючi в науцi данi i власнi спостереження привели нас до видiлення деяких важливих перiодiв в онтогенезi розглянутоСЧ дiяльностi.
На другому i третьому роцi життя у дiтей утворюються важливi змiни по вiдношенню один до одного.
Роздiл 2 Експериментальне вивчення проблеми спiлкування дiтей дошкiльного вiку
2.1 Методика дослiдження
Для вивчення функцiСЧ спiлкування дiтей дошкiльного вiку нами було проведено дослiдження розвитку мотивiв спiлкування дiтей дошкiльного вiку з однолiтками методами спостереження. Дiтям було запропоновано зiграти гру, яка визначаСФ дiтей, у яких СФ труднощi зi спiлкуванням. За результатами даного дослiдження зясували у чому полягаСФ проблема спiлкування ровесникiв.
З метою визначення проблеми спiлкування у дiтей дошкiльного вiку з однолiтками дослiдження проводилися на базi дитячого садку № м. Квасилiв Рiвненського району. У дослiдженнi брала участь група з восьми дiтей 4-го року життя.
Вiдомо, що iгрова дiяльнiсть, як одна з форм органiзацiСЧ життя дiтей, сприяСФ вини