Розвиток мотивiв спiлкування дiтей дошкiльного вiку з однолiтками
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?зi дошкiльного вiку розвиваються пiзнавальнi iнтереси дiтей. Дитина збагачуСФться новими знаннями про свiт, умiння будувати повiстi. Це будуСФ доказ звернення до однолiтка, в якому дитина знаходить слухача та цiнителя. Якостi однолiтка як джерело знання i СЧх оцiнювача, вiдповiдаючи пiзнавальною потребою дiтей, складають другу категорiю пiзнавальних мотивiв СЧх спiлкування.
В третю категорiю увiйшли особистiснi мотиви. Дитина входить у будь-яку справу, якою зайнятий ровесник, заради того, щоб порiвняти своСЧ i його можливостi. Тут в ролi мотивiв виступають порiвнянi, аналогiчнi якостi своСЧ i однолiтка можливостi (вмiння, знання, моральнi якостi), потреба (бажання, нахили). Це перший варiант особистого мотиву, коли вiн прямо виражаСФ потребу в спiлкуваннi з однолiтком, а не пiдпорядкований iншим потребам. Другий варiант особистiсного мотиву однолiток як цiнитель тих якостей, якi дитина вже бачила в собi як своСЧ особливостi. Дитина демонструСФ своСЧ вмiння, знання i особистiснi якостi, побуджуючи iнших дiтей пiдтвердити СЧх цiннiсть. Мотивом спiлкування стають його особистi якостi в спiввiдношеннi з властивiстю ровесника бути СЧх прихильником. Цей мотив також прямо повязаний з потребою в спiлкуваннi, з прагненням дитини пiзнати своСЧ можливостi, пiдтвердити особливостi, використовуючи вiдклик на ник зi сторони однолiтка. В обох варiантах особистих мотивiв встановлюються якостi однолiтка як дзеркала в обох функцiях.
Пiзнання iншоСЧ людини i себе супроводжуються оцiнкою субСФктiв, в результатi утворюСФться стiйка позицiя по вiдношенню до себе i до ровесника. Можливi три види позицiй: рiвностi з однолiтками, переваги над ним i нерiвноправностi на користь ровесника. У дитини може скластися один вид (переваги чи рiвноправностi) чи всi три види позицiй застосовуючи до однолiткiв. неоднаковi позицiСЧ стають джерелом рiзних мотивiв у спiлкуваннi. В позицiСЧ переваги дитина шукаСФ в однолiтках якостi, пiдтверджуючи СЧСЧ головний мотив: однолiток оцiнювач. В позицiСЧ ровесника дитина прагне до спiвпрацi i пошуку в однолiтках спiльних цiлей, спiвпадаючих справ i самовиявлень. В нерiвнiй позицiСЧ дитина хоче знайти в однолiтку взiрець чи джерело цiлей i вказiвок до СЧх виконання, а також його уважнiсть i одобрення. Дiловий мотив тут спiвпадаСФ з особистим. Оцiнювання вчинкiв i якостей себе i однолiтка предпокладаСФ СЧх спiввiдношення з нормою. Особистiснi мотиви спiлкування утворюють самостiйну категорiю. Однак вони входять як обовязкове доповнення в категорiСЧ дiлових i пiзнавальних мотивiв.
Крiм цих основних категорiй мотивiв спiлкування дiтей iснують складнi форми особистiсно-дiловi, особистiсно-пiзнавальнi.
Розвиток у дiтей мотивiв спiлкування з однолiтками протягом дошкiльного вiку маСФ важливi наслiдки. Володiючи бiльш високорозвиненими мотивами спiлкування, дитина адресуСФться до особистiсних якостей однолiтка, а саме, стiйким, внутрiшнiм образом потребам, нахилам, судженням i думками. РЖ тому образ однолiтка i самого себе стаСФ все бiльш повним, диференцiйованим, свiдомим. На основi цього дитина може успiшнiше будувати своСЧ взаСФмовiдносини з оточуючими людьми, стати повноправним членом колективу своСЧх товаришiв.
Можна видiлити чотири характеристики комунiкативних дiй однолiткiв, якiсно вiдрiзняючи спiлкування дитину з дорослим вiд його взаСФмодiСЧ з однолiтком. Перша i найбiльш важлива риса процесу спiлкування дошкiльника з однолiтком складаСФться в великому розмаСЧттi комунiкативних дiй i в розширеному СЧх дiапазонi. Нараховано близько 15 комунiкативних дiй, достатньо часто спостережених при спiлкуваннi однолiткiв i значно рiдше зустрiчаючих в контактах дитини з дорослим (сперечаСФться, навязуСФ свою волю, заспокоюСФ, потребуСФ, обманюСФ, жалiСФ i т.д.). Саме у спiлкуваннi з однолiтками зявляються такi складнi дiСЧ, як притворство (направленiсть зробити вигляд, бажання виразити образу, навмисне не вiдповiдати на вiдповiдь партнеру), кокетство, фантазування) i т.д.
По питанню про вiдносну роль вербальних засобiв комунiкацiСЧ в спiлкуваннi дошкiльникiв СФ дуже протирiчнi данi. Згiдно одному з них маленькi дiти (3-4 роки) не здатнi передати один одному будь-яку iнформацiю в мовнiй формi. Ж.Пiаше предполагав, що дiти до 5 рокiв взагалi не схильнi до спiлкування на мовному рiвнi. Е.МаклiСФр рахуСФ, що висловлювання дошкiльникiв занадто бiднi i незрозумiлi для слухача i можуть бути сприйнятi однолiтком лише на основi невербальних компонентiв комунiкацiСЧ на слухача, без оцiнки адекватностi власного повiдомлення.
В цiлому бiльшiсть винахiдникiв дитячого спiлкування сходяться в тому, що по мiрi дитини збiльшуСФться вербалiзацiя дозрiвання СЧх комунiкативноСЧ дiяльностi, а значення невербальних засобiв спiлкування (особливо в експресивно-мiмiчних рухах) зменшуСФться.
Результати експериментiв, проведених В.В.Ветровою (1981), А.Е.Рейнстейн (1982), Е.О.Смiрновою (1986), свiдчать про те, що мова виступаСФ основним засобом спiлкування на протязi всього дошкiльного вiку, у другiй сферi спiлкування вербальнi засоби комунiкацiСЧ мають навiть велику придiльну вагу, нiж у першiй. Якщо у спiлкуваннi з дорослим (по всьому дошкiльному вiцi) невербальнi засоби комунiкацiСЧ складають 20 % усiх контактiв, то з однолiтками 13,5 % (А.Е.Рейнстейн, 1982).
Корiнна змiна в засобах спiлкування однолiткiв твориться на порозi раннього i дошкiльного вiку, коли основне мiiе починаСФ займати мова. За даними А.Е.Рейстейна 80 % звернень до однолiткiв у дiтей 3 рокiв проходить з участi мови. Починаючи з цьог