Розвиток мотивiв спiлкування дiтей дошкiльного вiку з однолiтками
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ддалено вiд неСЧ. У цьому вiцi дiти не вступають у чисте спiлкування. При вiдсутностi iграшок вони починають грати з будь-якими предметами, якi знаходяться в полi зору (черевички перевертаються у машинки, крiсла стають кiньми). Спецiально органiзованi завдання, якi предполагають мовне спiлкування дiтей (скласти спiльну розповiдь за картинкою), не приймаються дiтьми вони люблять перекладу вати картинки, грають з ними.
В ситуацiях з iграшками дiти органiзовували спiльну гру, в якiй проходила iнтенсивна взаСФмодiя. Бiльшiсть контактiв однолiткiв втiлювалося з приводу конкретних дiй у грi. Як показують спостереження, дiти розмовляли один з одним тiльки тодi, коли вони щось робили чи пробували управляти дiями партнера.
Таким чином, вiд 3 до 5 рокiв спiлкування однолiткiв налаштовано в iгрову дiяльнiсть, а практичнi дiСЧ i супроводжуючi СЧх ситуативно-дiловi висловлювання можна розглядати як своСФрiдний комплексний засiб спiлкування.
В старшому дошкiльному вiцi (5, 5-7 рокiв) виникають i iнтенсивно розвиваються мовнi контакти дiтей, не налаштованi на спiльну iгрову дiяльнiсть. В цей перiод стаСФ можливим чисте спiлкування не залежно вiд предметiв i предметних дiй: дiти розмовляють про життСФвi ситуацiСЧ, про своСЧ захоплення i т.д. ЗростаСФ вiдносна кiлькiсть позаситуативних висловлювань дiтей. ВзаСФмодiя з предметами у старших дошкiльникiв нерiдко супроводжуСФться своСФрiдними паузами у грi. Коли дiти, вiдволiкаючись вiд конкретних дiй, починають розмовляти на досить iншi теми. Граючи у лiкаря i хворого хлопчик 6 рокiв став розповiдати своСФму партнеру про те, що вiн хоче бути лiкарем i лiкувати звiрiв, а його партнер повiдомив, що бачить себе космонавтом чи пiлотом. Пiсля такоСЧ розмови дiти знову повертаються до спiльноСЧ гри.
Для старших дошкiльникiв характерно видiлення спiлкування iз iгровоСЧ, предметно-практичноСЧ дiяльностi. Епiзоди чистого спiлкування все частiше розвивають iгрову спiвпрацю i переносять центр взаСФмодiй у сферу особистих контактiв дiтей. Мова автоматизуСФться вiд предметних дiй i стаСФ позаситуальною. ЗявляСФться можливiсть мовного спiлкування без глядацького контакту i пiдтримки на предметнi дiСЧ. Цiкаво, що до кiнця шкiльного вiку знижуСФться вiдносна роль експресивно-мiмiчних засобiв спiлкування. Головним i ведучим засобом комунiкацiСЧ дiтей СФ мова, яка в найбiльшiй мiрi втiлюСФ специфiку людського спiлкування.
Спiлкуючись дiти використовують всi тi засоби, якими оволодiли, контактуючи з дорослими. В 2-3 роки вони широко застосовують виразнi жести, пози, мiмiку. Емоцiйна яскравiсть взаСФмодiй малят надаСФ ведуче значення експресивно-мiмiчним засобами комунiкацiСЧ. Емоцiйнi експресiСЧ у сферi спiлкування з однолiтками вiдрiзняються пiдвищеною силою, нерiдко вони просто надмiрнi. РЖнтенсивнiсть експресiй вiдображаСФ глибину переживань дiтей, спiльну розкутiсть СЧх стану i взаСФмного впливу, чимале мiiе займають i предметно-дiючi операцiСЧ, особливо у дiтей зi слаборозвинутою мовою. Мова мало предявлена у контактах 2-3 рiчних дiтей i вже помiтна у дiтей 3-4 рокiв (5 i 75 % спiввiдносно). Частiш за все мова дiтей супроводжуСФться жестами, мiмiкою, зберiгаючи високий ступiнь ситуативностi що загалом спiвпадаСФ iз суттю першоСЧ форми спiлкування однолiткiв (ситуативною за характером). Дiти 2-4 рокiв не здатнi домовитись один з одним. Двi дитини, вхопившись в один предмет, тягнуть його кожний до себе, але не бачачи i не чуючи при цьому партнера.
В рамках генетично першоСЧ форми спiлкування дошкiльникiв мiж собою видiляються два перiоди: 2-3 i 3-4 роки. Едсена по своСЧм основам (вмiст потреби, ведучi мотиви i т.д.) форма спiлкування виступаСФ нiби в двох образах: в поточному i кiнцевому перiодах свого розвитку. Бiльш безпосередня спочатку, вона втрачаСФ цю особливiсть по мiрi залучення предметiв у взаСФмодiю дiтей i розвитку СЧх мови. ВзаСФмодiя дiтей вiд 2 до 4 рокiв маСФ потребу в постiйнiй i точнiй корекцiСЧ дорослих.
Сама рання генетична форма спiлкування дiтей з однолiтками (емоцiйно-практична) не повторюСФ жодну iз форм сфери спiлкування дошкiльникiв з дорослими. Дитина бере участь у цьому, володiючи багатьма засобами, засвоСФними нею в контактах з дорослими, але шукаСФ вона особливе, те, що може отримати тiльки вiд однолiткiв. Однак було б помилкою недооцiнювати спiлкування дiтей один з одним. З однолiтками дитина почуваСФ i веде себе вiльно i на рiвних, отримуючи можливiсть скласти уяву про своСЧ особливостi i недолiки шляхом спiввiдношення з близькими СЧй по розуму. Звiдси дитяча увага i зацiкавленiсть до однолiтка. Але ще вiльнiше притягуСФ готовнiсть ровесника налаштуватись на забави, де вiн пробуСФ на всi лади своСЧ сили, можливiсть виразити свою думку про здiбностi дитини.
Особливостi першоСЧ форми спiлкування з однолiтком сприяСФ розгортанню iнiцiативи дiтей: вони сприяють рiзкому розгортанню дiапазону емоцiй малюка i добрих i не добрих за рахунок налаштування самих яскравих, крайнiх експресiй. Звернення цього роду допомагаСФ становленню самосвiдомостi малюка i формуванню його особистостi.
Ситуативно-дiлова форма спiлкування дiтей з однолiтками (4-6 рокiв) найбiльш типова для дошкiльного дитинства. Приблизно в 4 роки у дiтей, вiдвiдуючих деннi групи дитячого садка, однолiток за своСФю симпатичнiстю починаСФ переганяти дорослого i стаСФ переважаючим партнером. Роль спiлкування з однолiтками у дiтей старших 4 рокiв помiтно збiльшуСФться серед всiх iнших видiв активностi дитини.
Контактуючи з однолiтками в рамках друго