Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В·абарвлення, навантаження, насичення) наголошеного слова, слiв, речення, тексту, пояснивши значення слова емоцiйний (такий, що викликаСФ переживання).
Учнi розумiють ще з попереднiх вправ на iнтонування речень, читання СЧх iз рiзними намiрами, а також iз роботи над паузами, наголошеними словами, що одне i те ж речення може виражати повiдомлення з рiзним розумiнням змiсту, виражати намiри, настроСЧ, почуття. Але теоретично вони ще не обiзнанi з тим, що наголошенi слова в реченнi, текстi СФ носiями не тiльки змiсту певного повiдомлення, розповiдi, але й певних почуттiв, переживань того змiсту; якi саме почуття, переживання, що позначаються словами, можуть виражати наголошенi слова; що тi почуття, переживання змiсту треба умiти визначати в текстi, а в процесi читання вiдтворювати СЧх, знати також, як саме вiдтворювати.
У такому теоретично-практичному планi треба працювати з дiтьми. Успiх учителя в роботi з дiтьми залежить вiд пяти основних вимог:
- Попереднього глибокого аналiзу тексту.
- КонкретизацiСЧ емоцiйного заряду тексту.
- Виразного читання вчителя.
- Аналiзу тексту з дiтьми.
- Виразного читання учнiв.
У процесi читання читцевi необхiдно передати художню дiйснiсть не так iз позицiСЧ власних переживань, хоча це також дуже важливо, як iз позицiй переживань автора i його героСЧв. Адже переживання власнi (читця), як i переживання слухачiв, залежать вiд впливовоСЧ сили твору, його емоцiйного заряду. Якщо читець неправильно проаналiзуСФ текст, неправильно оцiнить емоцiйне забарвлення художньоСЧ дiйсностi, то й емоцiйний вiдгук буде неправильний, неадекватний почуттям автора i його героСЧв. Переживання читця залежать вiд сили впливу, вiд сприймань у процесi налiзу тексту, а переживання слухачiв вiд вiдтворення читцем впливовоСЧ сили твору.
Саме таким розумiнням емоцiйного заряду тексту i вiдтворення йсго в процесi читання виправдовуСФться необхiднiсть попереднього аналiзу тексi} вчителем, його виразне читання i повторний аналiз з дiтьми, СЧх безпосереднСФ виразне читання.
У процесi роботи над емоцiйним зарядом тексту i дiти повиннi глибоко усвiдомити, що виразне читання це дiяльнiсть, яка тiсно повязана з аналiзом, емоцiйним (чуттСФвим) сприйманням i оцiнкою твору. i що умiння розкрити, сприйняти i передати змiст i почуття художнього твору слухачам СФ вирiшальною умовою виразного читання. Без вiдчуття, розумiння смислового багатства твору, уяви, бачення картин життя, подiй, явищ, оцiнки художньоСЧ виразностi слова, його смислового i емоцiйного навантаження не можна досягти виразного читання.
Роботу над емоцiйним зарядом тексту треба здiйснювати систематично i послiдовно, не забуваючи при цьому:
- Про набуття дiтьми стiйкоСЧ уваги, знань, досвiду слухати. Стiйкiсть уваги тiсно звязана з процесом розвитку розумiння змiсту тексту, з виникненням емоцiйноСЧ чутливостi, сприйнятливостi його звукового забарвлення. Умiння зосереджено слухати важливе для розвитку сприймання дiтьми надалi змiсту й емоцiйного забарвлення творiв, якi ускладнюються i обСФмом, i змiстом у наступних класах;
- Про дiтей зi слабким мовленнСФвим, iнтонацiйним слухом, слабим чуттям наголошеного слова, його голосового оформлення. Придiляти СЧм бiльше уваги, нiж усiм iншим.
- Про розвиток поетичного слуху дiтей. Вiн вiдiграСФ певну роль у сприйманнi емоцiйного заряду твору в СФдностi його змiсту й форми, у здатностi уловлювати особливостi вiрша (ритм, риму, способи органiзацiСЧ слiв (вiршовi рядки), рiзнi вiдтiнки iнтонацiСЧ читця, розрiзняти вiршi i прозу, рiзницю у СЧх звучаннi.
- У загальному про розвиток спроможностi учнiв щиро, безпосередньо вiдтворювати описанi у творi подiСЧ, спiвчувати героям, пройматися СЧх настроСФм; про розвиток уявлень, вiд яких залежить сила емоцiй учнiв. Адже чим яскравiшi, переконливiшi образи лiтературних творiв, тим сильнiшi й почуття.
Робота проводиться в основному на планових уроках читання пiд час читання й аналiзу тексту з дiтьми, пiдготовки його до повторного виразного читання.
Першi вiдомостi можна розпочати з короткоСЧ бесiди (тривалiсть 8-10 хвилин) на початку одного чи й кiлькох урокiв за спецiально дiбраним матерiалом. Потiм продовжуСФться робота на матерiалi уроку.
Такий пiдхiд до визначення емоцiйноСЧ функцiСЧ логiчно-наголошених слiв у текстi, тобто встановлення змiсту i вiдносноСЧ сили певних почуттiв, якi мають вiдбитись на цих словах у процесi мовлення, стосуСФться усiх елементiв iнтонацiСЧ, особливо мелодики. Вона безпосередньо вiдтворюСФ певнi почуття. Тут вiдповiдну роль вiдiграють змiни голосу i сили звучання, тембральнi характеристики тощо. Тому визначення емоцiйноСЧ функцiСЧ логiчно видiлених слiв треба проводити в органiчному звязку всiх елементiв iнтонацiСЧ.
Щоб правильно вiдтворити смислову й емоцiйну функцiСЧ наголосу, читець повинен добре знати не тiльки логiчний та емоцiйний змiст наголошених слiв, а й ступiнь СЧх смислового навантаження, силу и мiру почуттiв.
Для визначення сили й мiри почуттiв немаСФ сталого правил. Вони завжди диктуються глибоким усвiдомленням переживань особи, котрiй воно адресуСФться, а також силою i мiрою переживань самого читця, що СФ, мабуть, найголовнiшим. Тому й не слiд думати, що логiчнi наголоси подiляються лише одним наголошенням, яке потрiбне, скажiмо, для видiлення складу у словi, або посиленням гучностi, що викликаСФ фiзичне напруження усього тiла. Такий спосiб, як зауважуСФ К. Станiславський, може привести лише до крику