Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
iнь i навичок визначати логiчно наголошеннi слова i СЧх видiляти пiд час читання
Важливими засобами розкриття змiсту тексту СФ логiчний наголос, паузи i як результат iнтонацiя. Згiдно з новими програмами учнi знайомляться з цими термiнами вже в 3 класi, хоча над пошуками головного слова в реченнi, над паузами вони працюють з 1 класу.
Яким же шляхом iти, щоб навчити учнiв з перших днiв роботи над творами осмислювати текст? Як здiйснюСФться наступнiсть у формуваннi навичок логiчноСЧ виразностi? Як допомогти учням шукати логiчнi центри в реченнях? Вiдповiдi на цi та ряд iнших запитань, що виникають пiд час практичноСЧ дiяльностi вчителiв, певною мiрою може дати наступний розгляд згаданих засобiв логiчного осмислення тексту.
Видiлення в реченнi чи в частинi речення слова або словосполучення, найважливiшого за змiстом, називаСФться логiчним наголосом (логiчним центром).
Як кожне слово маСФ свiй наголос, так-i будь-яке речення маСФ своСФ найважливiше слово, навколо якого групуються iншi слова. Якби не було цих логiчних центрiв, то, по сутi, iншi слова не становили б цiлiсноСЧ конструкцiСЧ (речення). Отже, логiчний наголоiе органiзуючий центр, що утримуСФ навколо себе бiльш чи менш важливi або й зовсiм незначнi слова .
Коли свiдомо видiляСФться одне якесь слово, це значить, що слiд звернути увагу слухача саме на це слово, а не на iнше. На думку К.С. Станiславського, насамперед необхiдно вибрати серед всiСФСЧ фрази одне найважливiше слово i видiляти його наголосом. Пiсля цього доцiльно зробити це ж саме серед менш важливих, але якi все-таки бажано було б видiлити. Що стосуСФться неголовних, невидiлених, другорядних слiв, якi необхiднi лише для загального змiсту, то СЧх варто вiдсунути на заднiй план i притушувати[51, с.218].
З перших днiв навчання дитини в школi доцiльно звертати увагу на осмислене читання окремих невеликих речень чи текстiв. Для цього перiоду характерне вимовляння учнями кожного слова окремо i в результатi такого читання вiдчуваСФться змiщення логiчного наголосу у звучаннi фрази. В такому випадку вчитель може допомогти правильно видiлити окремi слова, ставлячи до класу запитання:
Що ти бачиш?Тут i тракторнi косарка.
Хто на тракторi?На тракторi Кирило.
А ще хто?Там i Клим.
Що дiти робили?На полi косили i сушили сiно.
А ще що зробили?Сiно склали у скирти.
Логiчний наголос виконуСФ двi важливi функцiСЧ в текстуальнiй i уснiй мовi: смислову та емоцiйну.
Роль смисловоСЧ функцiСЧ звязана з зовнiшньою стороною мови: вона вказуСФ на мiiе наголосу в мовному тактi чи окремiй фразi i на вiдносний ступiнь смислового навантаження видiлених наголосом слiв.
Роль емоцiйноСЧ функцiСЧ повязана з внутрiшньою стороною мови. Вона вказуСФ на почуття, якими сповненi слова, видiленi наголосом, i на технiчнi прийоми видiлення та координацiю наголосiв у фразi.
Вже з першого класу вчитель навчаСФ дiтей розумiти значення наголосiв у реченнi. А така робота не СФ легкою. Недосвiдченому читцевi кожне слово може здатися однаково важливим, коли вiдповiдно до змiсту твору треба видiляти лише окремi.
Не знаючи, як визначати мiiе логiчних наголосiв, читець видiлятиме СЧх формально, надаватиме перевагу будь-якому слову у мовному тактi чи й у фразi взагалi. А це значить нехтувати справжнiм змiстом.
Видiленi наголосом слова у фразi залежать не тiльки вiд змiсту мовного такту, фрази, де вони можуть бути бiльш важливими або менш важливими, а й вiд змiсту попереднiх i наступних фраз, тобто вiд контексту. Таку залежнiсть логiчного наголосу окремоСЧ фрази вiд контексту читець повинен вважати основним правилом у своСЧй практицi знаходити його мiiе серед iнших слiв i визначеннi ступеня його смислового навантаження.
Учням слiд пояснити, що якби ми розглядали фразу iзольовано вiд контексту, вона могла б мати зовсiм iнший змiст
Розгляд фрази в контекстi найбiльш правильний спосiб знаходження мiiя логiчного наголосу. Проте, виходячи з цього загального способу, можна вивести ще ряд окремих правил, якi полегшать роботу читця вкажуть на вiдносно постiйне мiiе тактових логiчних наголосiв. Такими стiйкими логiчними наголосами слiд вважати:
1. Слова, що дають нове поняття, тобто слова, якi вперше вказують на предмет, особу чи явище, звязане з подальшим викладом матерiалу, наприклад:
Жив собi на свiтi бiдняк. // РЖ був у нього син / Янош.
В одного злого хазяСЧна був вiл. // Роботящий вiл був...
При вимовi цих фраз для читця важливо донести до слухачiв у першому прикладi поняття про те, хто саме жив на свiтi. Отже, бiдняк. У другому те, що було в злого хазяСЧна. Отже, вiл.
Користуючись правилом нового поняття, треба знати й таке. Якщо слово, що даСФ фразi нове поняття в послiдовному текстi, повторюСФться, то вдруге логiчного наголосу на себе вже не приймаСФ, оскiльки втрачаСФ першу значимiсть: слухачам воно вiдоме i зосереджувати на ньому увагу немаСФ потреби. Бiльше того, якщо його видiлити наголосом, то це може викликати в слухачiв серйознi непорозумiння. Наголосити, наприклад, у другiй фразi першого прикладу слово у нього, яке стоСЧть замiсть попереднього, головного бiдняк, чи повторне вiл у другому прикладi, у змiстi обох фраз виявляться прихованi протиставлення, якi нiчим не виправдовуються i зовсiм недоречнi[36, с. 91].
2. Слова, що визначають у фразi ту особу, предмет чи явище, якi явно або приховано протиставляються чи зiставляються одне з одним.
У зiставленнях протил