Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Вµжнiсть таких ознак передаСФться в основному лише ствердженням, наприклад:
Ще недавно у вiконце /
кожен день дивилось сонце. //
А тепер пора настала /
хуртовина загуляла.
Слова, що зiставляються або протиставляються, можуть виражатися: РЖменником:
Не оленi твоСФ багатство. // Тепер ти й сам бачиш, / що справжнСФ багатство людини / це сила / й здоровя.
Прикметником:
Юрба нас невеличка, / зате ж бо гомiнка!
Числiвником:
Не турбуйся так даремно, / все одно, вельможний пане, / вловиш нас сьогоднi десять, / завтра двадцять знов настане.
ДiСФсловом:
Де вже миритися? / Битися з тобою, / з iродом проклятим!..
Прислiвником:
...Сергiйко сердився: // Та не там? // Ось тут ...
Рiзними частинами мови:
Ось вiн i прийшов, / червень довгожданий! //Не тiльки сам прийшов, / а й лiтечко красне привiв iз собою.
РД ще й прихованi протиставлення. У них одна з протилежних сторiн, стверджуюча, вiдома, а друга, заперечна, усвiдомлюСФться, домислюСФться i в той же час вказуСФ на слово у фразi, в якому виражено ствердження, наприклад:
Восени i горобець багатий.
УсвiдомлюСФмо: восени не тiльки, скажiмо, людина чи й тварина багатi, а й горобець. Усвiдомлене, домислене людина чи тварина вказуСФ на слово горобець.
3. Слова, що позначають порiвнюванi предмети, дiСЧ чи поняття у фразi, думка якоСЧ побудована на порiвняннi.
В коротких порiвняннях, як правило, слова, якi виражають те, з чим порiвнюСФться, i слова, якi виражають те, що порiвнюСФться, збiгаються при вимовi, тобто вимовляються без паузи, отже, й наголошуються лише однi з них переважно тi, якi виражають результат порiвняння:
Як те море, / бiле поле ...
У розгорнутих порiвняннях слова, якi виражають те, що саме порiвнюСФться i тi, якi виражають те, з чим саме порiвнюСФться, роздiленi мiж собою ще певною кiлькiстю слiв i при вимовi вимагають паузи, наголоси припадають як на першi, так i на другi:
Надiйшла весна прекрасна,
многоцвiтна, / тепла, / ясна,
Нiби дiвчинка в вiнку...
Перевагу слiд надавати тим порiвнюваним словам, якi мiстять у собi бiльше смислового та емоцiйного навантаження. Також, слiд памятати, що порiвнюванi слова не завжди бувають головними у загальнiй фразi. Це значить, що iншi слова можуть витiснити СЧх на другий план. РЖ щоб не допустити в цьому помилки, необхiдно враховувати контекст i при ньому перше правило нового поняття. В таких випадках перевагу одному з пояснюваних слiв надаСФмо тiльки в межах СЧх пари з наголошенням не на шкоду для головних наголосiв цiлоСЧ фрази.
4. Слова, що в питальному реченнi виражають суть питання:
А хто, / хто в цiй рукавичцi?
Чи любить дiвчинка свою бабусю?
В усiх цих прикладах суть запитання виражають слова А хто, хто, чи полюбить, хоч i характер самих запитань рiзний. Ця закономiрнiсть характеризуСФться в першому прикладi самим питальним займенником, який для особливого пiдкреслення сутi запитання повторюСФться. У другому прикладi питальними частками чи, якi завжди повязанi зi словами, що виражають суть запитання. У таких прикладах вони знаходяться у парному звязку.
Речення питальноСЧ структури досить рiзноманiтнi за своСЧм складом i характером питальноСЧ думки, i до визначення в них слiв, якi виражають суть запитання, треба пiдходити серйозно i не поспiшаючи. В одних реченнях загальне запитання може обСФднувати двi i бiльше питальнi думки, де кожна з них маСФ свiй логiчний наголос:
Ходить гарбуз по городу, /
питаСФться свого роду://
- Ой чи живi,) чи здоровi/
всi родичi гарбузовi?
Наголошуються слова живi, здоровi. Вони i вказують на окремi питальнi думки цiлiсних фраз.
В iнших випадках змiст загального запитання може створювати лише одна питальна думка, але суть запитання можуть виражати не тiльке одне, а й бiльше слiв:
А чого в тебе такi бруднi руки? Ти(,) мабуть (,) не любиш воду / й мило?
У наведеному прикладi змiст однiСФСЧ думки мабуть, не любиш умиватися виражають слова воду i мило.
Питальнi речення можуть одночасно обСФднувати в собi й iншi, вже вiдомi правила визначення наголосу. В таких випадках необхiдно визначати слова, якi виражають суть запитання, i брати до уваги наголошенi слова за iншим правилом. Наприклад, у такiй фразi:
Мамо, / чи кожна пташина /
в вирiй на зиму лiтаСФ?
видiляються слова мамо (звертання на початку фрази) i кожна (виражаСФ суть запитання). Але такий порядок визначення наголосiв стосуСФться лише СЧх мiiя у фразi серед iнших слiв. Роль i мiiе головного наголосу визначаСФться загальним змiстом фрази. Правило видiлення логiчного наголосу в питальних реченнях не виключаСФ все-таки загального правила контексту. В роботi над виразним читанням можуть зустрiтися такi речення, в яких поза контекстом важко визначити суть запитання. Наприклад:
Це ж чиСЧ цiкавi очки
поглядають, сонця ждуть?
Найшвидше ми видiлили б слово чиСЧ, оскiльки це питальний займенник i вiдповiдаСФ правилу питальних речень. Проте контекст наступноСЧ фрази, яка побудована на запереченнi:
То не очки, то листочки,
то берiзки так ростуть,
вказуСФ на iнше слово очки.
5. Слова-звертання, що стоять на початку фрази:
Мамо, / iде вже зима, /
снiгом травицю вкриваСФ.
Звертання, що стоять на початку фрази i повторюються, наголо