Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ЗМРЖСТ
Вступ
Роздiл РЖ. Теоретичнi основи засобiв використання логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання
Роздiл РЖРЖ. Використання засобiв логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання у навчальному процесi в початковiй школi.
2.1 Формування умiнь i навичок визначати логiчно наголошеннi слова i СЧх видiляти пiд час читання
2.2 Мелодика мовлення та СЧСЧ використання в усному мовленнi
2.3 Експериментальне пiдтвердження ефективностi запропонованоСЧ методики у початковiй школi
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Читання, книга - це могутнiй засiб освiти, виховання i розвитку: розумового, мовного, мовленнСФвого, культурного, естетичного, iнформацiйного, кажучи ширше - засiб розвитку всiх здiбностей.
Звiдси одна з першочергових турбот вчителя - виховання у школярiв повноцiнного емоцiйного сприйняття художньоСЧ лiтератури. Цьому сприяють рiзнi види активноСЧ творчоСЧ дiяльностi учнiв на уроцi, i в першу чергу виразне читання.
Виразне читання у загальноосвiтнiй школi (початкових класах) СФ невiдСФмною частиною загального процесу навчання й виховання учнiв. Його теоретично-практичнi положення повиннi органiчно вплiтатися в усi без винятку уроки, бо на кожному з них учитель маСФ справу з книгою, текстом i читанням, мовленням самих учнiв, яке вимагаСФ постiйного вдосконалення.
Головна мета виразного читання у школi зумовлюСФться двома важливими завданнями: 1) сприяти всебiчному розвитковi учнiв через твори художньоСЧ, науково-популярноСЧ лiтератури i власне слово вчителя i 2) ознайомлювати СЧх з основними положеннями теорiСЧ виразного читання i вчити читати так, щоб цей процес наближувався до розмовноСЧ мови, був цiлеспрямованим, правильним i виразним. А це означаСФ, що треба вчити учнiв глибоко проникати у змiст читаного, бачити за словами тексту безпосередню дiйснiсть, виявляти до неСЧ своСФ ставлення, давати СЧй вiдповiдну оцiнку, знаходити необхiднi засоби передачi СЧСЧ слухачам.
Особливого значення у планi навчально-виховних завдань набирають уроки читання i розвитку мовлення. Без вiдповiдноСЧ роботи над виразним читанням, мовленням вони втрачають свiй основний змiст i завдання, стають формальними. Методику проведення цих урокiв як таку не можна розглядати без елементiв теорiСЧ i практики виразного читання.
Процес пiдготовки виразного читання створюСФ на уроцi атмосферу творчого залучення до мистецтва, допомагаСФ школярам з найбiльшою повнотою i емоцiйнiстю осягати iдейно-художню суть твору, що вивчаСФться, формуСФ умiння i навики творчого пiдходу до аналiзу художнього тексту i його втiлення в звучному словi, граСФ важливу роль в розвитку усного мовлення.
РЖнтонацiйну виразнiсть дитина засвоюСФ майже iнстинктивно. За спостереженнями психологiв, дитина вже в ранньому вiцi, ще не розумiючи змiсту зверненоСЧ до нього промови, оцiнюСФ загальний характер СЧСЧ iнтонацiСЧ (оцiнюСФ вiдчуття як позитивне або негативне) i вiдповiдно реагуСФ на неСЧ. Отже, виразне читання - це, з одного боку, спосiб довести до дитини всю гамму емоцiй, що мiститься в прочитаному художньому творi, з iншого - спосiб розвитку i вдосконалення вiдчуттiв дитини. Чим глибше i повнiше сприйнято молодшим школярем той або iнший твiр, тим бiльший вплив вiн маСФ на особистiсть.
На думку О. КолесниковоСЧ, уроки читання в початкових класах, крiм утилiтарних цiлей дидактичного i виховного планiв, покликанi вирiшувати проблему, повязану з адекватним сприйняттям дiтьми творiв мистецтва слова [132, c.16]. Технiку сприйняття потрiбно вивчати, вважаСФ А. Леонтьев, засновник вiтчизняноСЧ теорiСЧ мовноСЧ дiяльностi[43, с.18].
Достатньо часто дiти, читаючи художнiй твiр, сприймають зображене неточно i навiть неправильно, тому що, на уроках читання вчитель не працюСФ над розвитком здiбностей, повязаних з художньою рецепцiСФю, цiлеспрямовано.
М. Соловейчик стверджуСФ, що здiбнiсть до образного аналiзу художнього твору сама собою не формуСФться. А якщо вона вiдсутня, то читач сприймаСФ лише основнi вчинки героСЧв, стежить за ходом сюжету i пропускаСФ у творi все, що його ускладнюСФ. Такий спосiб читання, що закрiплюСФться у дiтей, зберiгаСФться навiть в зрiлому вiцi [31, с.89].
Продовжуючи думку М. Соловейчик, О. Никифорова пише, що дефектному механiзмовi сприйняття читачi iз достовiрно художнього твору засвоюють лише його сюжетну схему i абстрактнi, схематичнi уявлення про його образи, тобто приблизно те ж, що з малохудожнiх книг [44, с.19].
Виразне читання це мистецтво вiдтворення в живому словi вiдчуттiв i думок, якими насичено художнiй твiр, вираження особистого вiдношення виконавця до твору. Навчаючи молодших школярiв умiнню читати виразно, вчитель впливаСФ на емоцiСЧ дiтей, а це допомагаСФ правильно розкрити основну iдею твору, показати красу i багатство украСЧнськоСЧ мови, прищепити смак i любов до лiтератури. Маловиразна мова, безбарвна, з тьмяним монотонним голосом, повна регiональних особливостей вимови, викликаСФ досаду, швидко стомлюСФ i притупляСФ сприйняття, розсiюСФ увагу, вiдводить вiд змiсту вислову. Так само як хороший почерк СФ перше правило ввiчливостi, так i хороша вимова СФ ввiчливiсть того, що говорить стосовно до того, що слухаСФ.
Ступiнь емоцiйноСЧ експресивностi робить iстотний вплив на характер мiжособистiсних вiдносин. Зайва стриманiсть призводить до того, що людина сприймаСФться як холодний, байдужий, зарозумiлий. Це може породити неприязнь i стати перешкодою для встановлення нормальних вiдносин мiж людьми. Розвиток здатностi адек