Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?тичних творiв. Уроки читання, якщо на них вiдсутнi лiтературознавчий i дiйовий аналiзи твору та робота над засобами логiчноСЧ i емоцiйноСЧ виразностi читання, не можуть себе виправдати в планi тих завдань, на виконання яких вони покликанi. Щонайбiльше в такому разi вони можуть зробити лише деяку iнформацiю про змiст твору i дещо вплинути на розвиток у дiтей швидкостi читання самоСЧ по собi. Такi уроки не дають дiтям вiдчути художнього твору як явища мистецтва, його сили впливу на розум, уяву й почуття. А згодом розчаровують учнiв, викликають нудьгу i в кiнцевому результатi вони перестають читати художню лiтературу. А читання з примусу не може викликати iнтересу до книги[37, с.36-37].
Надто збiднюються i уроки мови, якщо на них немаСФ певноСЧ роботи над виразнiстю читання i мовлення. Мимоволi вони зводяться до сухого. голого граматизму, до розриву мови з мовленням i мисленням, до самоцiлi. На них дiти не чують краси розмовноСЧ мови у планi певного цiлеспрямованого змiсту i почуттiв, не усвiдомлюють того, що уроки мови покликанi постiйно збагачувати СЧх культур} писемного й усного мовлення, розвивати мислення.
Практика довела, що в тому класi, де вчитель хоч до певноСЧ мiри обiзнаний iз теорiСФю виразного читання i практично застосовуСФ СЧСЧ в навчально-виховному процесi, дiти бiльш розвиненi, емоцiйно зрiдiли, у них краще розвинена увага, память, образне i логiчне мислення, уява й уявлення, звязне мовлення i загальна мовленнСФва культура, нiжу дiтей, де виразне читання в навчально-виховнiй роботi не посiдало належного мiiя.
Отже, виразне читання у планi сучасних удосконалених його теоретичних i практичних положень маСФ бути невiдСФмним супутником урокiв читання i мови в початкових класах.
Основнi положення виразностi читання, мовлення це його основнi засоби логiчноСЧ та емоцiйноСЧ виразностi, основу яких складають:
- Паузи, СЧх рiзновиди i тривалiсть.
- Логiчнi наголоси (тактовi та головнi) i емоцiйна функцiя наголошених слiв.
- Мелодика та СЧСЧ основнi види (видозмiни).
- Темп i його варiювання.
- Позамовнi (руховi) засоби виразностi (поза, жест, мiмiка)[37, с.39].
Паузою (вiд лат. рausa зупинка) називають зупинку нiж мовними тактами, окремими словами й мiж складами слiв. Вiдповiдно до змiсту, почуттiв i намiрiв висловлення (мовами тексту чи власного), а також обставин мiiя i часу, у яких здiйснюСФться це висловлення, паузи подiляються на: синтаксичнi, логiчнi, психологiчнi, вiршовi та фiзiологiчнi. У рядi теоретичних праць i методичних посiбникiв з виразного читання прийнято подiл пауз на логiчнi, психологiчнi та ритмiчнi (вiршовi). Окремi автори (Г. В. Артоболевський, за ним Б. С. Найдьонов, Т. Ф. Завадська та iн.) справедливо видiляють ще й фiзiологiчнi паузи. Читця-професiонала така класифiкацiя пауз задовольняСФ, бо маСФ лише одне значення: вiн враховуСФ рiзновиди пауз пiдчас пiдготовки тексту твору до читання, оскiльки вони збiгаються в основному з роздiловими знаками, i це полегшуСФ аналiз тексту. В процесi безпосереднього читання тексту така класифiкацiя пауз практичного значення для читця професiонала не маСФ, бо вiн читаСФ напамять i спираСФться не на роздiловi знаки, а на внутрiшньо пережитий тi змiст твору, який i диктуСФ йому вiдповiднi паузи[22, с.33-34].
Що ж до вчителя-читця, який маСФ справу з виразну читанням у школi, то така класифiкацiя потребуСФ ще i синтаксичноСЧ паузи. Учитель, на вiдмiну вiд читця професiонала, не завжди читаСФ твори напамять, а в основноСЧ з тексту, i роздiловi знаки як графiчнi сигнали iнтонацiСЧ них рухiв мають для нього потрiйне значення. По-перше, допомагають розкрити змiст кожноСЧ фрази при попереднi: роботi над текстом; по-друге, служать наочним показника виразностi в процесi читання i, по-третСФ, СФ одним з важливих наочних прийомiв навчання учнiв виразностi читанiм пiд час роботи над текстом. Оскiльки не всi роздiловi знаки у фразi можуть, як уже було вiдзначено, збiгатися з паузою, а пауза у фразi може функцiонувати не тiльки на мiii роздiлових знакiв, а й там, де СЧх немаСФ, на паузу, таким чинок покладаСФться два функцiональнi завдання: 1) чисто логiко-емоцiйне, тобто функцiонувати у тому мiii фрази, де немаСФ роздiлових знакiв i 2) логiко-пунктуацiйне, тобто вона може функцiонувати у фразi на мiii роздiлових знакiв.
Логiчний наголоiе видiлення голосом слова в реченнi для пiдкреслення його логiчного (смислового) значення[36, c.61].
У мовознавствi розрiзняють два види наголосiв: синтагматичний i логiчний. Причому логiчний обмежений певним колом дiяльностi: видiляСФ лише найголовнiшi слова у складi речення. Всi iншi важливi для змiсту слова видiляСФ синтагматичний або, в такому ж розумiннi, тактовий наголос.
У теорiСЧ виразного читання таке розумiння наголосiв себе не виправдовуСФ, оскiльки, по-перше, скорiше вказуСФ на стилiстичне оформлення думки, нiж на вiдтворення логiко-емоцiйного змiсту, вкладеного в писемну мову i, по-друге, ускладнюСФ самий процес встановлення СЧх мiiя у фразi вiдповiдно до вкладеного у нiй логiко-емоцiйного змiсту. Адже у практицi читця як перший, так i другий наголоси безпосередньо звязанi з логiчним мисленням. Крiм цього, при розрiзненнi двох видiв наголосiв, логiчний обовязково знаходиться у складi синтагми i таким чином спочатку виступаСФ як синтагматичний або тактовий. Лише пiсля вникнення у змiст фрази вiн стаСФ логiчним, тобто тодi, коли визначаються найголовнiшi слова серед логiчно видiлених у складi всiСФСЧ фрази.
Головне завдання, яке ставить перед собою читец