Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
сть думки. Отже, якщо думка в мовному тактi, фразi довершена, закiнчена i мелодика спадна. Наприклад:
Настало лiто //.
Часто мовний такт чи окрема фраза може мати й висхiдно-спадну i спадно-висхiдну мелодику. В таких випадках до уваги треба брати не один лише наголошений склад логiчно видiленого слова, а й попереднi й наступнi, оскiльки на наголошеному складi мелодика може пiднiматись, а на наступному спадати, або на попереднiх спадати, а на наголошеному пiднiматись. ПозначаСФмо такi мелодики на; письмi дугастою стрiлочкою, спрямованою вниз () або вверх () над наголошеними складами. Наприклад:
Та такий ледачий був Янош. / такий лежебока, / що й розповiсти не можна.
2). Кожне мелодичне пiдвищення (висхiдна мелодика) свiдчить про розвиток думки. Отже, якщо думка в мовному тактi, фразi розвиваСФться мелодика висхiдна:
3). Рiвна, монотонна мелодика часто характеризуСФ розiрвану, незакiнчену думку, яка вимагаСФ або розвитку (в попереднiх i наступних мовних тактах або тiльки в наступних чи попереднiх), або довершення, закiнчення. Тому найчастiше припадаСФ на середнi мовнi такти у фразi:
Пiвник не послухався, // клював / та клював, / i наклювався так, / що
насилу додому дiйшов.
Монотон може припадати й на останнiй мовний такт у фразi, але в таких випадках думка обриваСФться i вимагаСФ домислення. Монотон може також продовжувати висхiдну або низхiдну мелодику попереднього мовного такту. В таких випадках монотон звучатиме на такiй висотi тону, на якiй обiрвалася висхiдна чи низхiдна мелодика попереднього мовного такту[36, с 87].
Серед загальних мелодичних змiн монотон нерiдко може виступати важливим засобом виразностi: надавати виконанню урочистостi, величностi.
Кожний мовець по-своСФму користуСФться цими мелодичними змiнами. Все залежить вiд його стану, настрою, волi й почуттiв. Звичайний мовець у процесi мовлення не надаСФ таким мелодичним змiнам свого тону жодного значення Вони виникають самi по собi в силу завдань виголошення А тому нерiдко ми чуСФмо непереконливi висловлювання. РЖнша справа в читця. Вiн повинен цi мелодичнi змiни завжди використовувати як засiб виразностi, переконливостi емоцiйностi комунiкацiСЧ. Пiд час пiдготовки твору для читання вони повиннi бути обдуманi, правильно визначенi у нерозривному звязку з паузами, логiчними наголосами темпом, ритмом i тембром. Неправильне визначення i застосування мелодичних змiн може надати реченню iншого змiсту, а то й спотворити його, так само, як неправильне визначення пауз i наголосiв.
Пiдвищення i пониження мелодики можуть по-рiзному виступати у фразi. Це залежатиме вiд складу фрази та СЧСЧ змiсту. В реченнях, що складаються з одного мовного такту (крiм окремих питальних i зi спецiально обiрваними закiнченнями), мелодика завжди спадна:
Прийшла зима бiловолоса...
Розповiднi речення, що складаються з трьох мовних тактiв, можуть мати рiзнi мелодичнi змiни:
День був ясний / сонячний / та теплий.
Для складних розгорнутих речень, що розСФднуються на двi залежнi одна вiд одноСЧ частини, властиве своСФрiдне чергування мелодичних змiн висхiдних та низхiдних моделей. Першiй частинi поступове пiдвищення, а другiй, пiсля мелодичного перелому (вiн видiляСФться довшою паузою), поступове пониження мелодики.
Вставнi речення, що мають у фразi пояснювальний, доповнюючий характер i вiдокремлюються дужками, тире або комами, отже й паузами, вимагають iншого мелодичного малюнка, нiж цiла фраза, розiрвана такими реченнями. Наприклад, речення, взятi в дужки чи видiленi тире, вимовляються трохи швидше й тихiше, нiж загальний тон. СЧх мелодичнi пiдвищення й пониження на тактових наголосах не чiтко пiдкреслюються:
Смеркалося вже надворi, / коли я / (бо оцей кубiчний бiлявий хлопець /
був не хто iнший / , як смиренний автор / цього журливого оповiдання)
/ пiдiйшов до нашого перелазу.
Вставнi речення, вiдокремленi комами, теж вимовляються швидше й тихiше, нiж усе речення, але разом з цим i на тiй переважно мелодичнiй висотi, на якiй обiрвалася мелодика основного речення.
У нашiй мовi iснують i постiйнi, вiдносно сталi фразовi мелодики. Це мелодика окремих комунiкативних типiв речень (розповiдних, питальних, спонукальних, окличних, протиставлення, заперечення, перелiчування тощо). Але кожна мелодика в межах свого пiдвищення чи спаду може мати безлiч рiзноманiтних вiдтiнкiв. У такi типи речень вкладаСФться все багатство мелодичних змiн.
Щодо загального характеру мелодики, то при звичайнiй розмовi вона спокiйна, а при схвильованому бiльш енергiйна, мелодичнi змiни смiливо пiдкресленi.
В усiх випадках вiдтворення логiко-емоцiйного змiсту мови чужоСЧ i власноСЧ читець повинен умiти володiти мелодикою: добре оперувати всiма змiнами голосу в процесi мовлення.
2.4 Експериментальне пiдтвердження ефективностi запропонованоСЧ методики у початковiй школi
Для того, щоб визначити початковий рiвень сформованостi умiння виразно читати вiршi, був проведений констатуючий експеримент в двох класах: експериментальному 2 В - 21 учень i контрольному 2 Б - 21 учень в СОШ №7 мiста Тернополя.
Пiд час констатуючого експерименту були вiдвiданi уроки читання в других класах з метою зясування, наскiльки виразно учнi умiють читати вiршi.
Дiтям було запропоновано прочитати вiрш О. Олеся Веснянка(Додаток ), який вони вивчали ранi