Робота над засобами логiко-емоцiйноСЧ виразностi читання в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
шуСФться кожне з них:
Морозе, / морозе, / йди до нас кутi СЧсти.
Галю, / Петрику, / Кiндрате,
годi (,) ледарi (,) вам спати! (61)
Татусю, / татусю. / куди йдеш?
При поширених звертаннях, тобто при яких стоять пояснюючi слова, наголошуються тiльки звертання:
Зоре моя вечiрняя, / зiйди над горою...
Коли на початку фрази виступаСФ кiлька звертань однорiдних чи неоднорiдних, обСФднаних сурядним звязком, то наголошуються за правилом кожне з них:
Синичко, / синичко, / зеленая птичко, / заспiвай!
Також наголошуються на початку фрази i звертання з вигуками Ой. Вигук вимовляСФться зi звертанням злито:
Ой (,) Катрусю, / нiкому ж не кажи про букваря!
Звертання в серединi або в кiнцi фрази не наголошуються.
- Слова, що виступають у реченнi однорiдними членами.
Простi однорiднi члени наголошуються всi в однаковiй мiрi, бо вони перебувають в однаковому вiдношеннi i до спiльного для них члена речення:
День був ясний, / сонячний РЖ та теплий.
Також наголошуються i поширенi однорiднi члени речення, що мають при собi залежнi слова. А залежнi вiд них слова не наголошуються:
Ми любимо весну, /
зелену, / чудесну, /
грiмницю у тучi,/
i дощик спiвучий, /
i луки широкi, i
i рiки глибокi,/
i поле веселе, /
i рiднi оселi, /
i цвiт у маю //|
всю землю свою.
7.РЖменники в родовому вiдмiнку, що сполучаються з iншими iменниками i керуються ними, але без явного чи прихованого протиставлення:
Вмить принiс вiдро води /
i полив аж два ряди.
У даних прикладах iменники в родовому вiдмiнку стоять на другому мiii. Не втрачають вони наголосу, якщо стоять i на першому мiii. Така перестановка найчастiше властива вiршованiй мовi:
Острогiв хижий дзенькiт, / зима/ i вiтру свист тАж
8.РЖменники, що стоять пiсля одиничних прикметникiв i пояснюються ними:
Бiлая береза i
за моСЧм вiкном /
пiд пухнастим снiгом /
спить холодним сном.
Коли iменник з прикметником помiняти мiiями, то наголос може перейти на прикметник:
Хлюпоче синя рiчка /
ой рiчка, ой рiка! //
Юрба нас невеличка, зате ж бо гомiнка!
Такий перехiд наголосу не слiд вважати правилом, бо у поетичнiй мовi перестановка iменника на мiiе прикметника нерiдко обумовлена законами поезiСЧ (iнверсiСФю) i в таких випадках iменник зберiгаСФ наголос.
Якщо перед iменником або й пiсля нього СФ не один, а кiлька прикметникiв, якi, перелiчуючи ознаки предмета характеризують його з якогось боку i цим самим розкривають головну суть фрази, то наголошуються прикметники за правилом однорiдних членiв речення:
Бiлий, / прибраний, / чистий стоСЧть лiс.
9. Пояснення при дiСФсловi:
Зимонько-снiгурочко, /
наша бiлогрудочко, /
не верти хвостом, /
а труси тихесенько, /
рiвненько, / гладесенько /
срiбненьким снiжком.
10. Слова, що повторюються в реченнi:
Ой ходить РЖванко, / блукаСФ. / блукаСФ. /
вiн свою сестричку шукаСФ. / шукаСФ.
Ходить. / ходить / зима гаСФм...
Пурхала. / пурхала. / потiм опустилася на край канапи...
Визначення наголошених слiв за цим правилом не складаСФ труднощiв. Але щоб не допустити помилок, то треба одночасно i над паузами працювати, передусiм правильно членувати текст на мовнi такти.
Послiдовнiсть роботи, виходячи з попереднiх, визначаСФ вчитель.
Для правильного визначення головних наголошених слiв у реченнi, текстi, що СФ завершальним станом роботи та змiстом речень у контекстi, застосовують контекстуальний шлях у СФдностi з мелодикою i темпом прямим або непрямим звязком. Але учнi ще теоретично не ознайомленi з емоцiйним змiстом тексту, мелодикою i темпом мовлення, а мають лише певнi уявлення про них як про компоненти виразностi. Тому в практичнiй роботi треба спиратися в основному на такi уявлення, не забуваючи про глибоке усвiдомлення, розумiння учнями того, що:
- серед тактових наголошених слiв у реченнi обовязково СФ одне головне;
- головним наголошеним словом завжди завершуСФться змiст речення;
- неправильно визначене головне наголошене слово веде до змiни здiiсту речення, отже, такi слова треба вмiти визначати;
- позначаСФться на письмi головне наголошене слово двома рисками шзу i спадною мелодикою над наголошеним його складом;
- через такi слова найповнiше передаСФться змiст i почуття кожного речення в текстi[36, с.73-74].
Роботу можна розпочати з розгляду короткого абзаца прози зi спробою визначити головне наголошене слово у першому реченнi самостiйно, виходячи зi змiсту наступних речень.
На закрiплення у теоретично-практичному планi умiнь визначати тактовi i головнi наголошенi слова в текстi можна запропонувати учням самостiйно опрацювати приклад iз перелiком рiвноправних за змiстом тактових наголошених слiв, з яких останнСФ завершуСФ собою змiст речення, наприклад:
Навеснi
Надiйшла весна / прекрасна. /
многоцвiтна, / тепла, / ясна. /
нiби дiвчинка в вiнку. //
Ожили луги, / дiброви. /
повно гомону. / розмови /
i пiсень в чагарнику.
Розкриття дiтям поняття емоцiйна функцiя наголошених слiв: або, iнакше кажучи, емоцiйний заряд тексту, який у процесi читання передаСФться в основному через наголошенi слова це своСФрiдне продовження роботи над змiстом наголошених слiв. Термiн не вживаСФться. Його можна замiнити словами: емоцiйний заряд (