Реалiзацiя принципу наступностi у процесi опанування учнями основ образотворчоСЧ грамоти
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ноСЧ iстини. Будучи загальним законом наукового пiзнання, наступнiсть в кожнiй науцi, мистецтвi i культурi маСФ своСЧ специфiчнi риси.
Наступнiсть СФ характерною рисою розвитку взагалi, його особливiстю, так як вона служить загальною чи фiлософською категорiСФю. Умовою дiСЧ наступностi СФ наявнiсть процесу розвитку. Тому тi фактори, якi викликають процес розвитку, породжують i наступнiсть, як обСФктивний звязок мiж елементами розвитку.
Недотримання наступностi, iгнорування досягнень минулого СФ серйозною перепоною на шляху прогресу пiзнання.
Встановлення взаСФмозвязку мiж новими i ранiше сформованими знаннями СФ покращенням якостi знань, розвитку iнтересу до занять. Наступнiсть здiйснюСФться при переходi вiд уроку до уроку, вiд одного року навчання до другого, вiд одного навчального предмету до сумiжного з ним.
Основнi положення про наступнiсть, розкритi Б.Г. АнаньСФвим i П. Павловим, одержали дальший розвиток в працях Л.А. Венгнер, П.Я. Гальтрина, В.В.Давидова, А.В. Запорожця. Вони повязують наступнiсть в навчаннi з проблемою розвитку особистостi, зокрема з СЧСЧ мисленням i мовою.
Друга група дослiдникiв: М.П. Ашмутайте, А.М. Кухта , Ш.РЖ. ПалСФмiн, Ю.А. Самарiй - вважають, що для наступностi у навчаннi характерна опора на пройдений матерiал, на старi знання i вмiння у вивченнi нового. ПiдкреслюСФться роль повторення як вiдтворення нового, яке порiвнюСФться чи спiвставляСФться iз старим. Тим самим здiйснюСФться перехiд вiд лiнiСЧ повних знань до бiльш повних.
Третя група - (М.М. Данилов, Б.П. РДсiпов, А.В. ТСФкучСФв, А.П. Сафронов ) вважають наступнiсть обовязковою i найважливiшою умовою органiзацiСЧ навчально-виховного процесу, яка забезпечуСФ перехiд учня iз класу в клас.
Наступнiсть - це така опора на пройдене, таке використання та дальший розвиток наявних у дiтей знань, умiнь та навичок, коли в них створюються рiзноманiтнi звязки, розкриваються основнi iдеСЧ навчання, взаСФмодiють старi i новi знання, в результатi чого у дiтей створюСФться система мiцних i глибоких знань (Ш.РЖ. Ганелiн).
Здiйснюючи взаСФмозвязки нових i ранiше отриманих знань, учнi не тiльки зберiгають в памятi ранiше засвоСФнi знання, але й розвивають, вдосконалюють i поглиблюють СЧх.
В педагогiчнiй лiтературi вiдмiчаСФться, що принцип наступностi повязаний з рiзними дидактичними принципами, в тому числi з принципом систематичностi i послiдовностi.
Кожне нове положення чи нове задача базуСФться на знаннях i навиках, засвоСФних ранiше. Ускладнення повинно бути поступовим. Процес засвоСФння знань передбачаСФ безперервнiсть мiж наступними знаннями та попереднiми, повязуСФ новий матерiал з пройденим, послiдовно розширюСФ та поглиблюСФ цi знання.
Новий навчальний матерiал викликаСФ в памятi те що ранiше засвоСФне, уточнюСФ його i доповнюСФ. Систематичнiсть i послiдовнiсть - це логiчний звязок розмiщення навчального матерiалу;коли наступне базуСФться на попередньому i зумовлене ним (М.М. Ростовцев).
Наступнiсть мiж дитячим садком i школою забезпечуСФться загальним охопленням дiтей 6-7рокiв пiдготовкою до школи. Зi сторони дитячого садка наступнiсть виражаСФться в пiдготовцi дiтей до навчання з врахуванням вимог сучасноСЧ початковоСЧ школи, а зi сторони школи - у використаннi того, що набула дитина у садочку, для здiйснення навчання на бiльш високому рiвнi.
Наступнiсть забезпечуСФться також узгодженiстю вимог програми пiдготовчоСЧ до школи групи дитячого садка i першого класу. Вихователям дитячого садка необхiдно знати програму першого класу, а вчителям початковоСЧ школи - програму виховання в дитячому садку . Це дасть можливiсть вихователям пiдготовчоСЧ групи враховувати в своСЧй роботi вимоги школи, а вчителям першого класу повнiше використовувати знання, умiння i навички вихованцiв дитячого садочку .
В працях А.В. Запорожця, А.М. МушиноСЧ, А.А. ЛюблiнськоСЧ i iн. говориться, що дитячий садок i школа СФ ланками СФдиноСЧ системи народноСЧ освiти.
Але, спiввiдношення мiж виховною та навчальною роботою змiнюСФться на рiзних вiкових етапах. Якщо для роботи д/с характерна виховуюче-навчальна робота, то в школi вона перебудовуСФться в навчально-виховну. При цьому виховна сторона СФдиного процесу пiдпорядковуСФться навчальним завданням.
Як вiдмiчаСФ А.В. Запорожець, мислення дошкiльнят та школярiв рiзне, в звязку з чим СЧх навчання теж повинно бути рiзним i за формою ,i за змiстом, але однак це не означаСФ, що мiж ними не може бути встановлений внутрiшнiй звязок розумового розвитку та виховання.
Дослiдженнями А.В. Запорожця, А.А. ЛюблiнськоСЧ та iн. встановленого в процесi переходу дитини з дитячого садочку в школу вiдбуваСФться перебудова в видах СЧСЧ дiяльностi, рiзко виростаСФ значення навчання. Так основною формою навчання в дитячому садку СФ навчальне заняття, а в школi - урок. Вiдмiнна i структура навчання i компоненти, якi до неСЧ входять: методи, змiст, органiзацiйнi форми. ВiдбуваСФться перебудова основних ланок системи взаСФмовiдношень iз однолiтками.
Для встановлення взаСФмозвязкiв наступних i попереднiх ланок Люблiнська розрiзняСФ 5 лiнiй наступностi :
1. РДднiсть мети i завдань навчально-виховного процесу, якi визначають напрям, змiст i методи роботи вчителя з дiтьми на всiх ступенях СЧх розвитку;
2. Спiльнiсть розумiння показникiв розвитку;
3. Спiльнiсть розумiння законiв розвитку;
4. Спiльнiсть розумiння всiма вихователями психофiзичних особливостей та потенцiальних можливостей дiтей рiзних вiкових груп;
5. Спiльнiсть розумiння в