Реалiзацiя принципу наступностi у процесi опанування учнями основ образотворчоСЧ грамоти
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ому та педагогiчному середовищi широкого розповсюдження набув термiн особистiсно-орiСФнтоване навчання. Особистiсно-орiСФнтований пiдхiд надаСФ можливiсть розглядати учня, як субСФкт процесу навчання, вказуСФ на неповторнiсть iндивiдуальних механiзмiв розвитку даноСЧ особистостi. За визначенням С.РЖ. Подмазiна, змiст особистiсно-орiСФнтованоСЧ освiти передусiм полягаСФ у задоволеннi потреб буття людини, СЧСЧ особистiсного iснування: свободи, вiльного вибору себе, свого свiтогляду, дiй, вчинкiв, позицiСЧ, самостiйностi й самореалiзацiСЧ, самовизначення, творчостi, повинен включати все, що необхiдно людинi для будiвництва i розвитку.
РЖ.С. Якиманська видiляСФ такi головнi позицiСЧ особистiсно-орiСФнтованого навчання :
визнання учня головним субСФктом процесу навчання;
визначення мети;
розвиток iндивiдуальних здiбностей учня;
визначення засобiв, що забезпечують реалiзацiю встановленоСЧ мети шляхом виявлення й структурування власного досвiду учня, його направленого розвитку в процесi навчання.
Основним елементом освiтнього процесу був i залишаСФться урок. В умовах особистiсно-орiСФнтованого пiдходу суттСФво змiнюСФться його мета, функцiя, форма органiзацiСЧ. Що в свою чергу впливаСФ на рiвень засвоСФння основ образотворчоСЧ грамоти учнями. РЖ.С. Якиманська визначаСФ, що мета такого уроку це: створення умов для виявлення пiзнавальноСЧ активностi учнiв. Засобами досягнення вчителем такоСЧ мети СФ:
- використання рiзних форм i методiв органiзацiСЧ навчальноСЧ дiяльностi, якi дозволяють розкрити власний досвiд учнiв;
- створення атмосфери зацiкавленостi кожного учня в роботi класу;
- стимулювання учнiв до висловлень, використання рiзних способiв виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невiрну вiдповiдь, не той результат;
- використання в ходi уроку дидактичного матерiалу, який дозволить учню вибирати найбiльш значнi для нього види i форми навчального змiсту;
- оцiнка дiяльностi учня не тiльки за кiнцевим результатом (вiрно-невiрно), але й за процесом його досягнення;
- заохочення прагнення учня знаходити свiй спосiб роботи, аналiзувати способи роботи iнших учнiв у ходi уроку, вибирати та засвоювати бiльш рацiональний;
- створення педагогiчних ситуацiй на уроцi, якi дозволяють кожному учню проявити iнiцiативу, самостiйнiсть, вибiрковiсть у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.
РЖ.2 Врахування вiкових особливостей дошкiльнят та учнiв у навчально-виховному процесi
Навчання вiдбуваСФться все життя. ПочинаСФться воно в сiмСЧ, продовжуСФться в дитячому садочку, початковiй, середнiй та старшiй школi. Для багатьох наступним етапом СФ навчання в професiйних технiчних та вищих навчальних закладах, яке теж може мати своСФ продовження у набуттi пiслядипломноСЧ освiти або переходу до науковоСЧ дiяльностi (аспiрантури, докторантури). Домiнантною ланкою при цьому СФ самоосвiта, на яку повиннi спиратися всi iншi. Для реалiзацiСЧ безперервноСЧ освiти необхiдне цiлеспрямоване озброСФння методологiСФю рiшення практичних завдань, розвиток процесiв вироблення конструктивних рiшень, критичноСЧ оцiнки i самооцiнки дiяльностi; виникають завдання iнтеграцiСЧ i спадкоСФмнiсть компонентiв навчального процесу на всiх етапах безперервного навчання, в усiх його ланках. Кiнцевою метою системи безперервноСЧ освiти СФ пiдвищення якостi, рiвня дiяльностi людини в тiй чи iншiй сферi, стимулювання постiйного професiйного зростання i розвитку особистостi.
Образотворча дiяльнiсть супроводжуСФ людину вiд молодшого до зрiлого вiку. Навчання цiСФСЧ дiяльностi починаСФться у дитячому садку i продовжуСФться в середньому загальноосвiтньому закладi у 1 7 класах. Для безперервностi цього процесу необхiднi узгодження навчальних програм, методiв та форм навчання з урахуванням вiкових особливостей. ОсобливоСЧ уваги цей процес вимагаСФ на перехiдних вiкових етапах, а саме: дитячий садок початкова школа; початкова школа середня школа.
Викладаючи образотворче мистецтво, вчитель не завжди замислюСФться над тим, що окрiм спрямованого навчання вiдбуваСФться природний розвиток якостi образотворчоСЧ дiяльностi, змiнюСФться уява, сприйняття свiту, ставлення до власноСЧ творчостi.
Проблеми уяви, образотворчоСЧ дiяльностi у дитячому вiцi розглядаються в педагогiчнiй i психолого-педагогiчнiй науцi та практицi. Вченi, практики-вчителi, батьки визначають, що в ранньому дитячому вiцi малювання складаСФ головний вид творчостi.
Малюки полюбляють малювати, СЧм подобаСФться сам процес. Але з часом така зацiкавленiсть згасаСФ, вiдбуваСФться розчарування та охолодження. З чим це повязано? Л.С. Виготський вважаСФ, що зниження цiкавостi дiтей до малювання ховаСФ за собою перехiд цiСФСЧ дiяльностi у нову, вищу стадiю розвитку, яка стаСФ доступною дiтям тiльки при сприятливих зовнiшнiх стимулах, таких, наприклад, як викладання образотворчого мистецтва в школi, наявнiсть художнiх образiв вдома, чи при особливiй обдарованостi до цього виду творчостi.
Головнi етапи, за якими вiдбуваСФться розвиток малювання дитини, були розглянутi Кершентейнером, який видiляСФ такi стадiСЧ малюнку:
достадiйна фаза ( дiти вiд 2-х до 4-х рокiв) це зображення каракулiв, штрихiв i безформного зображення окремих елементiв;
РЖ стадiя (дiти вiд 4-х до 6 рокiв) виконання схематичних зображень, далеких вiд реальних предметiв, зображення людини це головоноги. Особливiстю даноСЧ стадiСЧ СФ те, що дитина малюСФ