Психолого-педагогiчнi умови iнтелектуального розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ти не на СЧхню користь. Такими неадекватними дiями батьки шкодять своСЧм дiтям: навязуючи зневажливе ставлення до людей (дорослих i дiтей), вони блокують формування уявлень про людську гiднiсть [53, с.6].
Виховуючи у дитини здiбнiсть цiнувати особистiсть людини, педагог маСФ памятати про деструктивну дiю такого захисного механiзму як самоствердження за рахунок приниження iнших. Вiн i сам не повинен його проявляти i запобiгати його прояву у своСЧх вихованцiв [56, с115]. Цей механiзм свiдчення особистiсноСЧ недосконалостi, а то й примiтивностi людини, коли вона замiсть професiйно-морального самовдосконалення як основи для розвитку почуття власноСЧ значущостi пiдтримуСФ його, доводячи, наскiльки негiднi оточуючi СЧСЧ люди [56, с.116]. Почуття любовi як результат сформованостi здiбностi цiнувати людську особистiсть виникаСФ у дитини наприкiнцi молодшого шкiльного вiку. Якщо на його початку у дитини розвивалася потреба мати товаришiв переважно як партнерiв по iграх та iнших справах i бiльше подiбних до неСЧ, то надалi у молодшого школяра зявляСФться зовсiм новий погляд на життя за своСФю природою.
Для успiшноСЧ роботи вчителю необхiдно теоретично i практично знати психологiю, у тому числi i проблему темпераменту [23, с.12].
Темперамент iндивiдуально-типологiчна характеристика, що виявляСФться у силi, напруженостi, швидкостi та врiвноваженостi перебiгу його психологiчних процесiв сприйняття, памятi, уваги, уяви, мислення, вiдчуттiв, мовлення. Темперамент основна характеристика нервовоСЧ системи дитини, що позначаСФться на характерi СЧСЧ дiяльностi i соцiальнiй поведiнцi [18].
Дiти молодшого шкiльного вiку суттСФво рiзняться своСЧми темпераментами. Вiдповiдно до свого темпераменту дитина може бути голосною i тихою, демонстративною i знiяковiлою, вiдкритою i закритою.
Типологiчнi особливостi тiсно повязанi з соцiальним розвитком школяра, оскiльки позначаються на таких важливих параметрах, як:
- здатнiсть до адаптацiСЧ (вмiння легко змiнювати свою поведiнку у вiдповiдь на новi умови життСФдiяльностi);
- iнтенсивнiсть емоцiйних реакцiй (однi дiти виявляють свою радiсть голосним смiхом, iншi ледь помiтною посмiшкою, деякi ж абсолютним спокоСФм; однi засвiдчують своСФ незадоволення криком, верещанням, iншi жалiбною гримасою, скiмленням;
- вiдкритiсть контактам (однi дiти самi виявляють iнiцiативу у
контактах з людьми, iншi реагують лише на запропонованi контакти, деякi
схильнi уникати контактiв взагалi) [7, с.24].
Науковi дослiдження свiдчать, що iснуСФ взаСФмозвязок мiж стилем поведiнки дитини в дошкiльному вiцi i ризиком виникнення порушень СЧСЧ соцiальноСЧ поведiнки на пiзнавальних вiкових етапах. Порушення сну, уповiльнена адаптацiя до нових умов життя, висока емоцiйнiсть реакцiй, переважання поганого настрою, пiдвищена тривожнiсть це особливостi, якi в майбутньому можуть негативно позначатись на контактах дитини з iншими людьми, спровокувати порушення СЧСЧ соцiальноСЧ i емоцiйноСЧ поведiнки.
Батьки i вихователi мають усвiдомлювати iснування звязку мiж темпераментом дитини i СЧСЧ соцiальним розвитком. Знання цих вiдмiнностей дасть змогу прогнозувати можливi вiдхилення у поведiнцi дошкiльника i виробляти адекватнi засоби впливу на них.
Стиль поведiнки дитини, який визначаСФться темпераментом, в цiлому маСФ тенденцiю до зберiгання протягом усього життя [55]. Проте не слiд говорити лише про жорстку фiксованiсть типологiчних особливостей, СЧхню незалежнiсть вiд життСФвих обставин дiяльностi людини системи СЧСЧ цiнностей, культури, освiченостi тощо. Йдеться не про фальшивiсть генетично зумовлених типологiчних особливостей, а про те, що в реальному життi за абсолютно рiзних його умов вплив цих особливостей на рiзних дiтей буде меншим, нiж коли умови життя i системи виховання збiгаються.
На основi певного типу нервовоСЧ системи виникаСФ, як правило, такий темперамент, який вiдповiдаСФ цьому нервовому складу, а саме: сильний врiвноважений рухливий тип сангвiнiк; сильний врiвноважений iнертний тип флегматик; сильний неврiвноважений холерик; слабкий гальмiвний тип меланхолiк [64, с.11].
Так, у навчаннi сангвiнiк захоплюСФться новим, невiдомим йому. Його бiльше цiкавить не та сторiнка пiдручника, що вивчаСФться на уроцi, а наступна, не початок книги, а кiнець, не те, як розвивалися подiСЧ, а чим вони закiнчилися. Вiн захоплюСФться i легше сприймаСФ тi знання, якi бiльш дiють на уявлення, нiж на розум, якi не потребують послiдовноСЧ та напруженоСЧ роботи думки, посидючостi та терпiння. Головний недолiк сангвiнiка у навчаннi вiдсутнiсть стiйкоСЧ зосередженостi та неуважностi, його вiдволiкаСФ вiд розумовоСЧ працi людини, випадкова згадка про якийсь випадок, що стався з ним пiд час канiкул. Вiн може перервати класне читання запитанням чи недоречним смiхом. Грубе та рiзке насилля тут не допоможе, воно може вбити жвавiсть натури, проте не викличе iнтересу та любовi до навчання. Головна умова впливу на успiшнiсть його навчальних занять живе, цiкаве покладання. Вiдтак, у педагога, який любить свою справу i своСЧх учнiв, сангвiнiки навчаються добре. Щоб захоплення роботою не охолонуло, йому необхiднi час вiд часу допомога, пiдтримка, схвалення. Корисно частiше звертатися до такого учня з запитаннями, щоб пiдтримати його увагу та зосередженiсть на предметi, а також для повторення якого сангвiнiк потребуСФ бiльше нiж його товаришi, якi мають iнакший темперамент.
Серед холерикiв СФ такi, що вiдзначаються глибиною, гостротою та напруженiстю.