Психолого-педагогiчнi умови iнтелектуального розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
рностi розвитку процесу мислення у дiтей, почав працювати над вивченням iнтелекту. В ходi проведення численних експериментiв Вiн зробив висновок, що для досягнення певноСЧ стадiСЧ розвитку дiти формують своСЧ судження, опираючись в бiльшостi на перцептивнi, а не на логiчнi процеси. На його думку, процес розвитку iнтелекту вiдбуваСФться наступним чином:
- вiд народження до 1,52 роки сенсомоторна стадiя;
- вiд 2 до 7 рокiв дооперацiйна стадiя;
- вiд 7 до 1112 рокiв конкретних операцiй;
- з 12 рокiв стадiя формальних операцiй [17].
Ж. Пiаже вважав, що розвиток дитини це процес, який маСФ певнi особистi, незалежнi вiд волi людей внутрiшнi закономiрностi.
Коли говорять про здiбностi людини, зокрема дитини, то мають на увазi СЧСЧ можливостi в тiй чи iншiй дiяльностi. Цi можливостi призводять як до значних успiхiв у оволодiннi дiяльнiстю, так i до високих показникiв у працi. При рiвних умовах здiбна дитина одержуСФ максимальнi результати в порiвняннi з менш здiбними дiтьми [16].
Людина не народжуСФться здiбною, до тiСФСЧ чи iншоСЧ дiяльностi, СЧСЧ здiбностi формуються, розвиваються в правильно органiзованiй, вiдповiднiй дiяльностi протягом СЧСЧ життя, пiд впливом навчання i виховання.
Здiбностi часто виявляються в тому, як людський iндивiд учиться, набуваСФ певнi знання, умiння й навички, засвоюСФ певнi галузi дiяльностi, включаСФться у творче життя суспiльства. В них поСФднуСФться природне i соцiальне [20, с.135]. Природною основою здiбностей СФ задатки, якi закладенi генетично по спадковостi вiд батькiв. Цiла сукупнiсть задаткiв може виявлятися в обдарованостi при умовi виявлення цих здiбностей у певних видах дiяльностi (малюваннi, спiвi).
На розвиток здiбностей дитини впливають рiзнi фактори постiйно дiючi обставини, що мають iстотне i навiть вирiшальне значення.
Спадковiсть СФ досить важливим фактором розвитку здiбностей. Генетика розумiСФ спадковiсть, як здатнiсть органiзму жити i розвиватися в певних умовах.
Бiологiя розглядаСФ спадковiсть як здатнiсть зберiгати i передавати певну iнформацiю, яка закрiплюСФться кiлькома поколiннями, а також здатнiсть органiзму вимагати вiд середовища певних умов, що забезпечують його iснування [46, с.42].
Людський iндивiд вiд народження надiлений вiдповiдними задатками, здiбностями i нахилами. Задатки не готовi психiчнi властивостi. А природнi потенцiСЧ СЧх виникнення i розвитку. Вони реалiзуються тiльки в людських умовах життя iндивiда, за допомогою створених суспiльством [46]. Тому дуже важливим фактором впливу на розвиток здiбностей СФ середовище.
Усi можливостi, з якими дитина зявилася на свiт, перетворюються в дiйснiсть у процесi СЧСЧ життя в певному соцiальному середовищi. Сучасна бiологiчна наука твердить, що органiзм i навколишнСФ середовище становлять СФднiсть. У поняття середовища включають усю сукупнiсть умов, в яких розвиваСФться органiзм. Але вплив рiзних умов на розвиток органiзму в рiзний чаiього життя неоднаковий. Це особливо виразно виявляСФться при вивченнi розвитку дитини в природному середовищi. Найбiльше значення для розвитку дитини маСФ, звичайно, соцiальне середовище. Численнi факти доводять, що поза суспiльством дитина не може стати справжньою розвиненою людиною.
Середовище, в якому живе кожна дитина, маСФ не одну, а кiлька зон (шарiв). Найближча i найперша зона середовище сiмейне. Бiльш широке середовище товаришi, вихователi, з якими дитина спiлкуСФться. Ще ширше i звичайно не таке близьке дитинi середовище дорослих малознайомих СЧСЧ людей, родичiв, сусiдiв. Нарештi, найширше все суспiльне середовище. Воно дiСФ не тiльки безпосередньо прикладами поведiнки, мiркуваннями окремих людей, а головним чином через книги i газети, радiо, кiно, телебачення, через встановленнi в суспiльствi закони, правила i звичаСЧ, через вимоги й оцiнки моралi, естетики. В суспiльному середовищi виховний вплив маСФ не тiльки сучасне, а й факти, iдеСЧ, подiСЧ минулого (iсторiя народу), а також майбутнСФ.
Людське середовище перебуваСФ в русi i постiйно змiнюСФться. Його змiни найповнiше виявляються в найближчий до дитини зонi, примушуючи СЧСЧ гнучко i швидко пристосовуватися до нових станiв свого середовища. Склад сiмСЧ змiнюСФться, вiдбуваються змiни i в способi життя членiв сiмСЧ. Сiмя звичайно складаСФться з кiлькох людей рiзного вiку, характеру, темпераменту. Всi вони перебувають у рiзних вiдносинах один з одним i з дитиною. Всi вони по своСФму впливають на дитину.
Вiд суспiльних вiдносин людей залежить значною мiрою можливостi iндивiда, якi розвиваються. Можна зрозумiти i встановити звязок рiвня розвитку суспiльства та рiвня iнтелектуального фонду нацiСЧ. Адже розвиток як розумових, так i iнших здiбностей, краще вiдбуваСФться у високорозвиненому середовищi.
Надзвичайно важливим СФ бiологiчний фактор розвитку iнтелектуальних здiбностей. ПсихологГ.О. Люблiнська з цього приводу зазначаСФ: Для розвитку органiзму дитинi потрiбнi певнi фiзичнi умови: свiтло, тепло, харчування. Однак, щоб немовля стало дорослою людиною, перетворилося на особистiсть, для формування в нього фiзичних якостей, самого процесу дозрiвання недостатньо. Щоб здобутi вiд природи можливостi були реалiзованi, перетворилися на iнтелектуальнi та iншi вмiння i навички, вони мають бути обробленi вихованням. Ось таким чином бiологiчний фактор розвитку iнтелектуальних здiбностей взаСФмоповязаний iз вихованням дитини. Тому говорячи про розвиток здiбностей дитини не можна не звернути уваги на фактор виховання i н