Психолого-педагогiчнi умови iнтелектуального розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?они навчаються не за примусом, не для того, щоб догодити комусь, а через внутрiшню потребу. Холерик хоче все знати i знати досконало. Учень, що маСФ темперамент холерика, не задовольняСФться пiдручником чи поясненням вчителя, йому властиве критичне ставлення до вчителя, книги, шкiльного порядку. Його думка, бажання втiлюються у справу, якiй вiн вiддаСФться повнiстю. Як же вплинути на учнiв з таким темпераментом? Адже його сутнiсть розкриваСФться прагненням пiдкорити всiх оточуючих своСФму авторитету. У цьому разi недоречнi поступливiсть, замилування, пещення, якi легко можуть видатися ознаками слабкостi. Тут потрiбна твердiсть, послiдовнiсть та неодмiнно, справедливiсть, щоб учень-холерик не тiльки любив, а й поважав свого вчителя i школу. Для холерика вчителевi необхiдно пiдкрiплювати своСЧ вимоги мотивами, доказами, адже вони не пропадуть даремно, а будуть доцiльнi та плiднi. Похвала та схвалення, з одного боку, добре дiють на холерика, пiдсилюють його прагнення до самовдосконалення, з iншого ще бiльше розвивають у нього зарозумiлiсть, яка йому властива, а тому вчитель чинитиме розсудливо, якщо буде бездоганно справедливим i стриманим у своСЧх схваленнях та похвалах, явно не видiлятиме цього учня з ряду iнших. Хай цей здiбний та зарозумiлий учень звикне задовольнятися усвiдомленням, що виконав справу добре. Хай вiн любить справу i працю заради самоСЧ працi.
Коли вчитель здiйснюСФ диференцiйований пiдхiд до учнiв-меланхолiкiв, то вiн найперше маСФ зважати на СЧхню швидку стомлюванiсть як фiзичну, так i розумову. Викликати до дошки СЧх краще на початку уроку. Думка меланхолiкiв зосереджена i глибока. Вони здатнi до серйозноСЧ розумовоСЧ працi, яка захоплюСФ СЧх, вiдволiкаСФ вiд iнших справ. Турбота вчителя маСФ бути спрямована на те, щоб меланхолiк почувався затишно у середовищi товаришiв, зблизити його з добрими та розумними однокласниками, залучити до iнтересiв та справ класу.
Саме навчання, власна розумова праця чудовий ТСрунт для зближення меланхолiка з дiтьми, якi швидко переконуються у його розумових здiбностях, починають звертатися до нього по допомогу.
Нарештi, флегматик його думка важка неповоротка; сприймання слабкi. Вiн недопитливий, не цiкавиться навiть новинкою, не любить нi хвилюватися, нi замислюватися вiрить, що все здiйсниться саме по собi, а тому зовсiм безiнiцiативний. Проте, за повiльного розумiння, слабкого сприймання, байдужостi до навчання, знання, що вже потрапили йому в голову, засвоюСФ мiцно. Такого учня важко розворушити, спонукати до дiСЧ. Тут потрiбна енергiйна вимогливiсть, наполеглива та послiдовна настiйливiсть, щоб придiляти його лiнощам, незiбраностi, проте, не сувора, а спокiйна та рiшуча. Треба памятати, що флегматик не може мислити та працювати так само успiшно та швидко, як iншi, вiд нього треба вимагати своСФчасного та задовiльного виконання роботи. Засобом для спонукання до такоСЧ ретельностi i може бути послiдовне та наполегливе порушення того спокою, яким флегматик особливо дорожить. Часто трапляСФться, що дитинi притаманнi одночасно як прояви сангвiнiка, так i холерика (сангвiнiко-холерики) або як сангвiнiка, так i флегматика (сангвiнiко-флегматики). Типологiчнi особливостi сангвiнiка помякшують i врiвноважують поведiнку холерика, надають бiльшоСЧ енергiйностi i бадьоростi флегматиковi. Якщо меланхолiчнi задатки сполучаються з холеричними або флегматичними, то утворюСФться складний природний синтез, який може негативно позначитись на формуваннi властивостей дитини, ускладнити СЧСЧ соцiально-емоцiйний розвиток [62].
Темперамент впливаСФ на соцiальний розвиток тим, що сприяСФ або гальмуСФ можливiсть дошкiльника вiдкривати або звужувати горизонти набутого життСФвого досвiду. Наприклад, активна i допитлива дитина порiвняно з пасивною маСФ бiльше шансiв на зустрiчi з людьми i життСФвi пригоди. Дружелюбна i контактна дитина порiвняно з пасивною маСФ бiльше шансiв на зустрiчi з людьми i життСФвi пригоди. Дружелюбна i контактна дитина, як правило, спiлкуСФться з ширшим колом людей, отже, в неСЧ бiльше друзiв, нiж у боязкоСЧ, замкнутоСЧ. Товариська дитина шестирiчного вiку легше переносить розставання з рiдними, спокiйнiше залишаСФться (в разi необхiдностi) з чужими: така ситуацiя не СФ для нього занадто складною або неприСФмною, оскiльки вiн маСФ позитивний досвiд спiлкування з незнайомими людьми i не чекаСФ вiд них нiчого поганого для себе. Дiти з рiзними типологiчними особливостями по-рiзному реагують на сильнi зовнiшнi подразники. Наприклад, меланхолiки i холерики легко вiдволiкаються на них, СЧм складно протистояти таким впливам, концентрувати увагу на тому, що вони до цього моменту робили; флегматики i сангвiнiки, на вiдмiну вiд перших, можуть взагалi не звертати на подразники нiякоСЧ уваги. Наприклад, якщо СЧхнiй будинок або дитячий садок розташований неподалiк вiд залiзницi, то для меланхолiкiв i холерикiв це може перетворитися на справжнСФ випробування шум протягiв вiдволiкатиме, турбуватиме, дратуватиме, втомлювати СЧх; сангвiнiки i флегматики можуть просто не помiчати шуму або вбачати в ньому новий iнтерес для себе [22].
Дiти iстотно вiдрiзняються один вiд одного особливостями будови тiла, реактивнiстю нервовоСЧ системи та загальним рiвнем життСФдiяльностi органiзму [55]. Фiзично мiцнiшим дiтям частiше притаманна агресивнiсть як прояв СЧхньоСЧ сили. Вона може проявлятись у неестетичному порушеннi правил спiльноСЧ гри, у вербальнiй (мовленнСФвiй) чи фiзичнiй агресiСЧ. Сiмя, в якiй зростаСФ фiзично мiцний дошкiльник, може культивув