Психолого-педагогiчнi умови iнтелектуального розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
В°вчання [48].
Проблемi виховання i навчання присвячено багато праць украСЧнських i зарубiжних вчених. Можливостi раннього навчання дослiджували М.РЖ. Касаткiн, О.М.Космарська, М.Ю. Кiстякiвська, А.Саммерофф, Дж. Канцiанi, Е. Дi-Фiоре, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк та iншi. Позитивну роль навчання у розумовому розвитку довели багато дослiдникiв: Н.О.Менчинська, П.Я. Гальперiн, Г.О. Люблiнська, Д.Б. Ельконiн, Л.В.Занков, В.В.Давидов.
ЗаЛ.С.Виготським розвиток буде ефективним тiльки тодi, коли навчання орiСФнтуСФться на зону найближчого розвитку дитини. Це положення маСФ винятково важливе значення. Висунувши це твердження автор пiдкреслив, що хоч провiдну роль вiдiграють виховання i навчання, вони не можуть ставити перед дитиною таких завдань i вимог, якi СЧй ще недоступнi, не вiдповiдають рiвню СЧСЧ розвитку. Тому, знаючи, що дитина сьогоднi може виконати ще з допомогою дорослого, а завтра самостiйно, вчитель, вихователь у своСЧх вимогах орiСФнтуСФться на завтрашнiй день СЧСЧ розвитку. Таке врахування досягнутого дитиною рiвня розвитку i водночас орiСФнтуСФться на зону СЧСЧ найближчих, завтрашнiх можливостей дуже перспективнi, бо не тiльки правильно показують взаСФмовiдносини виховання i розвитку, а й пiдкреслюють провiдну роль виховного впливу дорослих. Це пояснення даСФ безпосереднiй вихiд теорiСЧ в практику, спрямовуючи вчителiв i вихователiв на керiвництво розвитком дiтей [46, с.49]. Виховання i розвиток двi сторони СФдиного процесу. Дитина не навчаСФться i розвиваСФться, а розвиваСФться, виховуючись i навчаючись [46, с.50]. У цьому складному процесi виступаСФ новий фактор активнiсть самоСЧ дитини. Завдяки активностi дiтей, що виявляСФться в рiзних видах i формах, процес впливу середовища на дитину перетворюСФться в складну двосторонню взаСФмодiю пiдростаючоСЧ людини з навколишнiм середовищем. Цей складний процес i СФ причиною розвитку дитини. Активнiсть дитини в СЧСЧ дiях. Бути активним означаСФ бути дiяльним. Активнiсть дитини молодшого шкiльного вiку набуваСФ органiзованого i рiзноманiтного характеру. Вона виявляСФться в мiркуваннях, суперечках, запитаннях, з якими дитина звертаСФться не тiльки до дорослих, айв процесi роботи з книгою i до самоСЧ себе [46, с.53].
Одним з найголовнiших факторiв розвитку здiбностей СФ дiяльнiсть спосiб буття людини в свiтi, здатнiсть СЧСЧ вносити змiни в дiйснiсть [16]. Розвиваюча роль будь-якоСЧ змiстовноСЧ i педагогiчно правильно органiзованоСЧ дiяльностi полягаСФ в тому, що вона СФ певною формою практики людини. В нiй вправляються, а отже, й розвиваються фiзичнi i психiчнi сили, здiбностi, риси характеру, потрiбнi для даноСЧ дiяльностi. Кожний вид дiяльностi маСФ своСЧ особливостi. Для того, щоб педагог мiг з максимальним ефектом використати освiтньо-виховнi можливостi тiСФСЧ чи iншоСЧ дiяльностi, треба знати природу кожноСЧ з них [48].
Слiд пiдкреслити тiсний i нерозривний звязок здiбностей зi знаннями, вмiннями i навичками. Наприклад, в процесi набуття математичних знань, умiнь i навичок у школярiв розвиваються такi здiбностi як математична память, здатнiсть до геометричних просторових уявлень, здатнiсть до логiчного мислення. З iншоСЧ сторони при наявностi у дитини математичноСЧ памятi, здатнiсть логiчно мислити, оволодiвати знаннями, умiннями i навичками в областi математики вiдбуваСФться легше, швидше i результативнiше.
Ототожнення здiбностей i знань, умiнь, навичок було б грубою помилкою. Недостатнi знання чи вмiння не можна приймати за вiдсутнiсть здiбностей [45].
Важливе значення у розвитку здiбностей дитини маСФ трудова дiяльнiсть, тобто праця. Змiстом цього виду дiяльностi СФ система практичних дiй, що СЧх спрямовуСФ дитина на досягнення якоСЧсь зрозумiлоСЧ СЧй i бажаноСЧ мети. Праця розвиваСФ фiзичнi, розумовi i моральнi здiбностi, розвиваСФ i удосконалюСФ всi психiчнi якостi дiтей, зокрема, точнiсть, сприймання, спостережливiсть i чутливiсть до виконуваних рухiв. Активнiсть дитини в працi (не тiльки фiзична, а й розумова) вiдкриваСФ широкi можливостi для розвитку СЧСЧ мислення й уяви. Праця даСФ дитинi радiсть, емоцiйне задоволення завдяки результатам, яких вона досягаСФ i якi мають суспiльну значимiсть, схваленню дорослих, вiдчуттю власного зростання в процесi активноСЧ дiяльностi [46, с.100].
Здiбностi дитини розвиваються i процесi засвоСФння нею суспiльного досвiду, виховання й навчання, в процесi трудовоСЧ дiяльностi. Вони подiляються на загальнi такi, що виявляються у всякiй дiяльностi, i спецiальнi, характернi для певних СЧСЧ видiв (математичнi, технiчнi, музичнi).
Кожна здiбнiсть становить складну синтетичну якiсть людини, в якiй поСФднуються окремi психiчнi властивостi (чутливiсть, спостережливiсть, особливостi памятi, мислення). Вищим ступенем розвитку здiбностей особистостi СФ талант [6, с.135].
1.2 Поняття iнтелектуального розвитку молодшого школяра та його стадiСЧ
Розвиток людини в онтогенезi пiдлягаСФ тим самим законам, що дiють у будь-яких явищах, якi розвиваються: СФднiсть i боротьба протилежностей, перехiд кiлькiсних змiн в якiснi i навпаки, стрибкоподiбний характер перетворень, незмiннiсть стадiй i фаз розвитку. Однак виявляються цi закони своСФрiднi, вiдповiдно до особливостей процесу розвитку людини як особистостi. Так у розвитку психiки дитини вченi вiдмiчають перiоди посиленого, швидкого нагромадження якiсних змiн та перiоди росту i розвитку.
Розвиток особистостi це наслiдок взаСФмодiСЧ бiологiчного i соцiального факторiв та СЧСЧ власноСЧ активностi, тобто технiчний розвиток дитини зумовлений взаСФмодiСФ