Психолого-педагогiчнi умови iнтелектуального розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
, i ця людина нiколи не залишить СЧСЧ наодинцi з СЧСЧ проблемами, порадить i захистить СЧСЧ.
Педагогу, вибудовуючи систему виховних впливiв на молодшого школяра, слiд враховувати унiкальнiсть цього вiку, повязану з якiсно новою соцiокультурною ситуацiСФю його розвитку. Рiч у тiм, що в дошкiльному перiодi дитина жила в просторi безпосереднiх бажань, якi мали iмпульсивну чи ситуативну природу i виражали реальний стан СЧСЧ внутрiшнього досвiду. Незважаючи на певнi нюанси родинного виховання, загальна тенденцiя зводиться до того, що бiльшiсть дитячих намiрiв, а то й примх повнiстю задовольняються. До того ж СЧх виконання негайне, оскiльки дитина у разi вiдстрочки проявляла б роздратованiсть та iншi негативнi реакцiСЧ. Неминуче, таким чином, у дошкiльника формуСФться шкiдлива звичка отримувати те, що вiн захоче, не враховуючи iнтересiв оточуючих його людей. Такий усталений стиль поведiнки i взаСФмин зустрiчаСФ опiр при переходi дитини до наступного стану онтогенетичного розвитку. БарСФром у цiй ситуацiСЧ виступаСФ система соцiальних взаСФмовiдносин, на основi яких будуСФться вся СЧСЧ життСФдiяльнiсть як школяра. Ця система i СФ опосередковуючою ланкою у тих прагненнях i бажаннях. Якi виникають у дитини молодшого шкiльного вiку. Зрозумiло, що тепер усi дитячi спонуки оцiнюються через унормованi соцiальнi вiдносини, i саме вiд них залежатиме, чи будуть вони задоволенi [37]. Тому початкуючий школяр може вдатися до бурхливого прояву незадоволення, i щоб цей процес його особистiсного розвитку набув позитивного спрямування i достатнього темпу, потрiбна досконала корекцiйно-виховна робота педагога [19].
Причому, питома вага корекцiСЧ у виховному процесi молодших школярiв, з огляду на сказане, маСФ бути значною. Якщо у молодшому шкiльному вiцi дiти не отримують доцiльного виховання. То надалi у них невключений розвиток асоцiального типу поведiнки. РЖ саме школа, основний iнститут соцiалiзацiСЧ молодшого школяра, бере на себе функцiю корекцiСЧ чи згладжування багатьох порушень, що виникають у процесi його особистiсного функцiонування пiд впливом батькiв та iнших оточуючих дитину людей.
Вихователь маСФ бути готовим до того, що у молодшому вiцi, поряд iз психологiчними, активно проявляються соцiальнi механiзми впливу на особистiсть, якi визрiвали й були у потенцiйнiй формi в дошкiльному перiодi розвитку дитини. Пiд соцiальними механiзмами розумiтимемо тi способи взаСФмодiСЧ, якi виникають у групi людей як певнi соцiальнi одиницi, i якi СФ надзвичайно дiйовими у виховному планi.
Чому саме в молодшому шкiльному вiцi соцiальнi механiзми актуалiзуються найкраще? Причина цього явища входження молодшого школяра в розгалужену систему соцiальних взаСФмовiдносин, якi, власне, створюють його iндивiдуальний свiт [4]. Природа нашоСЧ соцiальноСЧ системи така, що дитина постiйно перебуваСФ у контактi з оточуючими СЧСЧ людьми: рiдними, дорослими, ровесниками. Через вiдмiнностi в задатках, здiбностях, у темпах розвитку. В станi здоровi i таке iнше вiдбуваСФться бiльш чи менш чiтка диференцiацiя молодших школярiв на групи. Дiти займають рiзне становище в системi соцiальноСЧ iСФрархiСЧ лiдери, середняки, iзольованi.
Школярi, яким властивий високий статус, обСФднуються в групи i недоброзичливо ставляться до дiтей, якi почуваються iгнорованими, так би мовити, iзгоями. Останнi стають предметом глузування, i через це у них формуСФться низька самооцiнка, яка негативно впливаСФ на СЧхнiй особистiсний розвиток [62, с.46].
Шкiльний вiк виявляСФться сприятливим для виховання у дитини такого фундаментального для СЧСЧ морального розвитку новоутворення, яким СФ здiбнiсть цiнувати особистiсть людини. Це моральна здiбнiсть передбачаСФ сформованiсть у дитини вiдповiдних знань про певну людину i прагнення до СЧх реалiзацiСЧ у поведiнцi.
Якщо таке прагнення стаСФ стiйким, набуваСФ ознаки поведiнковоСЧ звички, то воно перетворюСФться в рiзноманiтних добродiйних вчинках. Це почуття маСФ бути безумовним, таким, що не повязане з якоюсь користю для його носiя [54].
Формування у дитини здiбностi цiнувати особистiсть людини здiйснюСФться двома шляхами. Перший iз них детальне розкриття дитинi позитивних сторiн близьких СЧй людей: дорослих, старших дiтей чи ровесникiв.
Слiд звертати увагу на те, чим саме вихованець вiдрiзняСФться вiд людей, якi ставляться йому за приклад для наслiдування, чого йому не вистачаСФ, щоб зрiвнятися з ними в особистiсному зростаннi. Треба дiтям нагадувати, якою важкою морально-духовною працею даСФться людинi та чи iнша суспiльно значуща якiсть чи цiннiсть [54]. Якщо вихованець переконуватиметься в обсязi i вагомостi тих внутрiшнiх зусиль. Якi мобiлiзуСФ i витрачаСФ людина в процесi свого морального вдосконалення, то у нього створюватимуться реальнi пiдстави для обСФктивноСЧ СЧСЧ оцiнки, виникнення почуття СЧСЧ значущостi для себе.
Тiльки у процесi виховання у дитини цiнностi людськоСЧ особистостi можливо сформувати у неСЧ й адекватне оцiнювання власноСЧ значущостi, без якоСЧ неможливе СЧСЧ моральне удосконалення.
Другий шлях формування у дитини здiбностi цiнувати особистiсть людини застереження зневажливого ставлення до неСЧ. Таке явище за недоцiльних виховних дiй може набрати загрозливого характеру. Часто формуванню у дiтей зневажливого ставлення до iнших сприяють батьки, якi демонструють перед ними зневажливе ставлення до тих, хто докучаСФ комусь iз них, завдаСФ клопотiв. Деяких батькiв лякаСФ стрiмке зростання кола спiлкування дитини, i людей, порiвняння з якими, як СЧм вважаСФться, може б