Психолого-педагогiчнi умови iнтелектуального розвитку молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
у, потреб у здобуттi знань i в самому процесi пiзнання [42].
Вiдомий спецiалiст в областi вiковоСЧ педагогiчноСЧ психологiСЧ в областi вiковоСЧ педагогiчноСЧ психологiСЧ Д.Б. Ельконiн зазначаСФ, що обмеження форм навчання на дiлi призводить процес розвитку дiтей до вправ. Далi вказуСФ: Якщо основним змiстом навчання в школi залишаються емпiричнi знання, то на скiльки активними i ефективними не були б способи навчання, воно не набуваСФ визначного впливу на формування розумових новоутворень школярiв [28].
Отже, вчитель завжди повинен памятати, що для ефективностi навчання необхiдною умовою СФ активiзацiя навчального процесу. Справжнiй педагог повинен вмiти викликати емоцiйний iнтерес тому, що саме вiн даруСФ радiсть творчостi, пiзнання [64]. Формування пiзнавального iнтересу СФ i результатом, i необхiдною умовою навчального процесу.
Учителю потрiбно постiйно прагнути зробити навчання зрозумiлим, надавати переваги розвивальнiй функцiСЧ навчання, культу самостiйностi, нестандартностi думки, якi б забезпечили здоровий iнтелектуальний клiмат.
А це практично неможливо без дотримання диференцiацiСЧ навчально-виховного процесу. Диференцiацiя навчання [62] проблема досить складна для вчителя-практика не стiльки з точки зору диференцiацiСЧ змiсту навчально-виховного процесу, дiагностики iндивiдуальних особливостей дiтей, скiльки з точки зору органiзацiСЧ навчання учнiв з урахуванням СЧхнiх iндивiдуальних особливостей, тобто з точки зору технологiСЧ внутрiшнього диференцiйованого навчання та виховання.
Диференцiацiя навчання це розрiзнення дiяльностi тих, хто навчаСФться за такими мотивацiйними позицiями особистостi як можу i хочу. Залежно вiд цього диференцiацiя подiляСФться на рiвневу i профiльну. Рiвнева це диференцiацiя за здiбностями та успiшнiстю в навчаннi. Профiльна за нахилами та iнтересами [71, с.12].
Сучасна украСЧнська педагогiка i школа переживають своСФрiдний бум диференцiацiСЧ освiти. Дiтей подiляють за здiбностями, змiст освiти репрезентують все бiльшою кiлькiстю диiиплiн, методи класифiкують на груповi й iндивiдуальнi, навчально-виховнi заклади на елiтарнi та звичайнi. Це захоплення диференцiацiСФю вже маСФ потужнi органiзацiйнi наслiдки: раннСФ профiлювання дiтей в гiмназiйних та лiцейних класах, професiйна освiта уже пiсля девятого класу, безпрецедентнi пiльги в отриманнi вищоСЧ освiти переможцям шкiльних олiмпiад, конкурсiв МалоСЧ академiСЧ наук УкраСЧни.
Аналiз рiзних пiдходiв до проблеми диференцiацiСЧ даСФ змогу видiлити
СЧСЧ основнi позицiСЧ:
- Диференцiацiя передбачаСФ обовязкове врахування iндивiдуальних особливостей дитини.
- РЖндивiдуалiзацiя в умовах класно урочноСЧ системи здiйснюСФться через диференцiацiю навчання i виховання.
- Мета диференцiювання створення оптимальних психолого-педагогiчних умов для виявлення i розвитку нахилiв i здiбностей кожного учня або дошкiльника.
- Вона передбачаСФ створення принципово новоСЧ педагогiчноСЧ технологiСЧ навчання, яка сприятиме широкому впровадженню iдей диференцiацiСЧ в практику школи, дитячоСЧ установи.
- Методи навчання в умовах диференцiйованого навчання змiнюються вiдповiдно до iндивiдуально-типологiчних особливостей учнiв або дошкiльникiв та змiсту навчання i виховання.
- Диференцiацiя оптимiзуСФ, гуманiзуСФ процес навчання i виховання даСФ можливiсть для розвитку творчих здiбностей дiтей, забезпечуСФ СЧхню максимальну пiзнавальну активнiсть на основi самостiйноСЧ роботи, постiйного зворотного звязку, обСФктивiзацiСЧ контролю та оцiнки знань [11].
Отже, для ефективного формування психiчноСЧ iндивiдуальностi школяра педагогу важливо знати особливостi розвитку дiтей класу. Всi вони повиннi стати предметом виховних зусиль учителя, належить одне iз центральних мiiь. Для цього вчитель, звичайно ж, повинен придiляти значну увагу СЧх дiагностицi й формуванню тому, що навчальний процеiе складна динамiчна система, у якiй в органiзацiСЧ СФдностi вiдбуваСФться взаСФмоповязана дiяльнiсть педагога i дитини [3, 14]. Ця система стаСФ ефективною, якщо вчитель знаСФ iндивiдуальнi вiдмiнностi в розвитку мислення школярiв, оперативно враховуСФ готовнiсть дитини до опанування нового матерiалу, забезпечуСФ для кожного учня оптимальний характер пiзнавальноСЧ дiяльностi на всiх етапах навчальноСЧ роботи.
ПропонуСФмо комплекс дiагностичних методик для дослiдження iнтелектуального розвитку молодшого школяра (див. табл. 3).
Для поглибленого вивчення iнтелектуального розвитку школяра пропонуСФмо ряд найбiльш доцiльних i цiкавих дiагностичних методик.
Данi методики дають можливiсть розвязати питання про створення психолого-педагогiчних характеристик, якi так необхiднi учителю. Використовуючи СЧх, педагог повинен враховувати, як кожна з цих методик впливаСФ на розвиток дитини i який iнтелектуальний заряд несе.
Таблиця 3. Комплекс дiагностичних методик для дослiдження iнтелектуального розвитку молодшого школяра
Дiагностика сенсомоторики
- методика Квадрат i коло;
- методика Крапки в кружечках;
- методика Обмацування предметiв;
- тести копiювання безглуздих складiв;
- графiчний диктант;
- методика Чоловiчки;
- методика ХХХХХ;
- методика Назви iмя;
- методика Будиночок;
- методика визначення ступеня шкiльноСЧ зрiлостi;Дiагностика уяви
- методика Незакiнченi фiгури;Дiагностика уваги
- мет