Аналiз та обгрунтування заходiв охорони флори Луганськоi областi
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?.
Смуга рiзнотравно-типчаково-ковилових степiв. Середньодонська пiдпровiнцiя репрезентована на територii Украiни лише однiiю смугою рiзнотравно-типчаково-ковилових степiв, яка простяглася вiд Сiверського Дiнця до кордону з РФ.
Видiляiться тут лише один геоботанiчний округ Старобiльський геоботанiчний округ багатотравно-типчаково-ковилових i чагарникових степiв, байрачних дубових лiсiв, соснових, дубово-соснових i вязово-дубових (на терасах) лiсiв, заплавних лук та рослинностi крейдяних вiдсолень.
Старобiльський геоботанiчний округ багатотравно-типчаково-ковилових i чагарникових степiв, байрачних дубових лiсiв, соснових, дубово-соснових i вязово-дубових (на терасах) лiсiв, заплавних лук та рослинностi крейдяних вiдсолень.
Територiя району розташована на пiвденних вiдрогах Середньоросiйськоi височини. На заходi його межа збiгаiться з межею лiсостепу, де вона вiд Змiiва проходить по правому березi Сiверського Дiнця, не доходячи до Балаклii i тут повертаi на пiвнiч до с.Петрiвське, далi проходить близько сiл Волохiв Яр, Бригадирiвка й на пiвнiч вiд с.Бугаiвки повертаi на пiвдень до р.Оскол, трохи нижче Боровоi, а звiдси по р.Оскол - до межi з Росiйською Федерацiiю. Пiвденна межа проходить по правому березi Сiверського Дiнця, а на пiвночi й сходi обмежуiться кордоном Украiни i Росii. Ця площа i частиною Донецько-Донського округу РД.М. Лавренка.
Поверхня округу рiвнинна, з переважним нахилом iз пiвночi на пiвдень й розчленована переважно в меридiальному напрямку долинами рiчок Жеребець, Красна, Айдар, РДвсуг, Деркул, Камишна та iншi. Антропогеновi породи (леси та лесовиднi суглинки) майже всюди суцiльним шаром покривають всю площу, за винятком заплавних i пiщаних терас. Еоловi пiски звичайно вкривають надзаплавну борову терасу. Характерною особливiстю округу i частi вiдсолення крейди на схилах долин рiчок та балок.
Клiматичнi умови округу характеризуються пiдвищеною континентальнiстю порiвняно з iншими степовими округами. Середня температура сiчня коливаiться вiд -6,8 до -8,50С. Середня температура липня- вiд +20,2 до +21,40. Рiчна кiлькiсть опадiв у середньому становить вiд 460 до 520 мм. Випаровування переважаi над опадами, якi в середньому коливаються вiд 580 до 650 мм на рiк. Вiтри переважно змiнних напрямкiв. Зимою переважають пiвденно-схiднi та схiднi вiтри, а лiтом - пiвнiчно-захiднi i захiднi. Середня швидкiсть вiтру невелика (4,2-7 м/сек), але в окремi днi вона досягаi сили бурi.
Грунтовий покрив досить строкатий. На плато переважають чорноземи звичайнi середньогумуснi. Меншi площi займають чорноземи звичайнi малогумуснi неглибокi. В пiвнiчно-схiднiй частинi округу поширенi чорноземи пiвденнi малогумуснi. На схилах долин рiчок та балок часто трапляються дерновi карбонатнi грунти на елювii щiльних карбонатних порiд. У долинах рiчок поширенi солонцюватi чорноземи, заплавнi лучнi, лучно-болотнi грунти, на борових терасах переважають дерновi, дерново-оглеiнi пiщанi й супiщаннi грунти, а на боровiй терасi Сiверського Дiнця чималi площi займають пiски слабозадернованi, слабогумуснi й негумуснi.
У доагрикультурнi часи на плакорах були поширенi фiтоценози рiзнотравно-типчаково-ковилових степiв. Основними на них були формацii ковили Залеського, ковили Лессiнга, типчака, а в улоговинах - ковили довголистоi. Очевидно, чималi площi займала формацiя карагани кущовоi.
Характерною особливiстю цього округу також i поширення лiсiв iз дуба звичайного (Querceta roboris). Дуже характерними i також крейдянi вiдслонення зi специфiчною рослиннiстю.
За характером рослинного покриву видiляються три геоботанiчнi райони - Краснолимансько-Станично-Луганський, Сватiвський i Бiловодський.
Краснолимансько-Станично-Луганський геоботанiчний район дубово-соснових, соснових (на пiщанiй терасi) i дубових (на заплавi) лiсiв, заплавних лук i рослинностi пiскiв займаi лiвобережну терасову смугу Сiверського Дiнця, включаючи заплавну та борову (пiщану) терасу, й майже повнiстю вiдповiдаi Донецькому суборово-сугрудковому та заплавному району. Простягся вiн вiд Балаклii на заходi до кордону з РФ на сходi. За походженням ця територiя являi собою алювiальну рiвнину. Заплава Сiверського Дiнця добре розвинута, ширина ii коливаiться вiд 1 до 3 км. Пiдвищуiться над меженним рiвнем рiки на 2-5 м, а мiiями у прирусловiй частинi досягаi 7-10 м. Рельiф заплави рiвнинний, ускладнений старицями, гривами та улоговинами. Заплава складена суглинками, пiдстеленими алювiальними пiсками.
У грунтовому покривi переважають лучнi та чорноземно-лучнi глибокосолонцюватi грунти. Меншi площi займають лучно-болотнi солонцюватi грунти.
До 40 - 60% площi заплави пiд лiсами, якi зазнали великого впливу дiяльностi людини. У недалекому минуломк залiсеннiсть заплави була майже суцiльною. Переважають дубовi та вязово-дубовi лiси, приуроченi до найбiльш родючих грунтiв центральноi частини заплави. Найбiльш поширеними асоцiацiями дубових лiсiв i конвалiiво-дубова й вербозiллiво-дубова. Серед вязово-дубових лiсiв переважають асоцiацii конвалiiво-вязово-дубова й розхiдниково-вязово-дубова. Вязовi, осокоровi, вербовi, вiльховi лiси в заплавi Сiверського Дiнця займають невеликi площi.
Лучна рослиннiсть у заплавi Сiверського Дiнця в цьому районi займаi 30% площi й представлена в основному формацiями осоки ранньоi з рядом асоцiацiй, iз яких найбiльш поширенi моркiвниково-ранньоосокова, повз учепирiiво-ранньоосокова й типчаково-ранньосокова та iншi. Формацiя