Аналiз та обгрунтування заходiв охорони флори Луганськоi областi
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
Вµншим перiодом з температурами вище 00 i понад 50, досить потужним снiговим покривом. Цi риси зближують лiсостеп кряжа з лiсостеповою зоною Росiйськоi рiвнини. Поряд з цим i ряд вiдмiнностей, зумовлених роллю кряжа як орографiчного заслону на шляху повiтряних мас (бiльша кiлькiсть днiв з туманами, грозами, ожеледдю та iншi).
Тепер мiжрiчковi простори розоранi й використовуються пiд сiльськогосподарськi культури.
У доагрокультурнi часи степовi простори були зайнятi лучними степами. Як показали дослiдження, природний рослинний покрив Провальського степу дуже змiнився пiд впливом iнтенсивного спасування внаслiдок чого тут переважають дигресивнi фiтоценози. Дуже змiненнi ковиловi формацii (Stipeta pulcherrimae, St. dazypyllae, St. zalesskii, St. longifoliae). Найпоширенiшою в сучасному станi Провальського степу i формацiя дигресивних типчатникiв.
Невелика частина межирiчних просторiв, а також схили балок i долин у доагрикультурнi часи були зайнятi свiжими й сухими дiбровами, пiд якими формувалися опiдзоленi чорноземи та сiрi лiсовi грунти. В лiсах цього району пiдлiсок добре розвинений i в травяному ярусi багато типових лiсових видiв. Характерною рисою, що вiдображаi iсторiю розвитку природи цього району, i наявнiсть у складi деревостанiв лiсiв граба, а в травяному ярусi - ряду видiв, якi вiддаленi на великi вiдстанi вiд основних ареалiв iх поширення, таких як Neottia nidus-avis (L.) Rich., Arum orientalis M.B, Physospermum aquilegifolium All., Campanula multiflora W. K., та iншi. На стрiмких схилах долин i балок розвинутi так званi скельнi лiси. На схилах проходять значнi процеси ерозii, тому мiiя iз значними змивами пiдлягають облiсенню, а на значнiй територii цього району в основу комплексу протиерозiйних заходiв повинно входити ретельне дотримання правил спецiальноi агротехнiки.
Луганський геоботанiчний район багаторiзнотравно-типчаково-ковилових i петрофiтних степiв, байрачних лiсiв та рослинностi крейдяних вiдслонень розташований в середнiй i нижнiй течii рiк Луганi та Луганчика. Пiвнiчно-схiдна його межа проходить по правому берегу Сiверського Дiнця, а пiвденна - хвилястою лiнiiю вiд Кадiiвки на заходi в напрямку Краснодонськоi межi з Росiiю. Вiн вiдповiдаi Луганському степовому камянисто-крейдяному пiдрайонам й Луганському пiдрайону.
У геологiчному вiдношеннi район характеризуiться палеозойськими породами, якi складенi пiсковиками й сланцями камяно-вугiльного вiку. На мiжрiчкових просторах вони вкритi верхньо-крейдяними та антропогеновими вiдкладами.
Релiф району долинно-балковий, глибоко розчленований. Бiльш пiдвищена пiвнiчна частина району, де окремi пiдвищення досягають 220 м над рiвнем моря. Район перетинають долини рiчок Лугань i Луганчик. У грунтовому покривi переважають чорноземи звичайнi малогумуснi й чорноземи на твердих безкарбонатних (пiсковики, сланцi) й карбонатних (мергелi i крейда) породах. Великi площi займають середньо - й дуже змитi грунти. На схилах, зайнятих дубовими байрачними лiсами, трапляються сiрi лiсовi грунти та чорноземи опiдзоленi. На заплавах рiчок переважають лучно - чорноземнi грунти. Меньшi площi займають лучно - чорноземнi глибокосолонцюватi й лучнi поверхнево слабосолонцюватi грунти. В нижнiй течii заплави Луганчика поширенi лучно - болотнi солонцюватi грунти.
В доагрикультурнi часи в цьому районi, як i в попередньому, на вододiлах панували фiтоценози багаторiзнотравно - тимчаково-ковилових степiв. Тепер цi простори використовуються пiд сiльськогосподарськi культури. На схилах поширена своiрiдна багата ендемiчними та дизюнктивними видами ксерофiтна рослиннiсть крейдяних вiдслонень. РЖ з видiв цiii групи характерними для цього району i кучерявка вiдiгнута (Atraphaxis replicata Lam.), гапрофiл запашний (Haplophyllum suaveolens (DC) G. Don), полин крейдяний (Artemisia cretacea Kotov), серпiя донецька (Sertalula donetzica Dubovic), астрагал крейдолюбний ( Astragalus cretophilus Klok) та iншi. На мiiях вiдслонень пiсковикiв i сланцiв поширенi фiтоценози з домiнуванням пижма тисячелистого та чебрецю двовидного. По схилах балок i долин рiчок ще збереглися невеликi байрачнi гайки з дуба звичайного.
На територii району дуже поширенi ерозiйнi процеси (змив i розмив). Мiiя зi змитими й розмитими грунтами пiдлягають залiсенню, а крутосхилах, якi використовують пiд спасування, необхiдно впровадити загiнну систему з роками вiдпочинку для природного обсiменiння й змiцнення дернини.
Середньодонська геоботанiчна пiдпровiнцiя. За РД.М. Лавренком ця пiдпровiнцiя охоплюi територiю басейну Середнього й частково Нижнього Дону, вiд правого берега Дiнця до правого берега Волги. Отже, на територii Украiни розмiщуiться лише захiдна частина цiii пiдпровiнцii, займаючи лiвобережжя Сiверського Дiнця в смузi рiзнотравно-типчаково-ковилових степiв. Як вiдзначаi РД.М. Лавренко причорноморська ковила (Stipa ucrainica P. Smirn.) трапляiться, очевидно тiльки на крайньому пiвденному сходi цiii провiнцii. Тут значно поширена схiдна, в основному казахстанська, ковила (Stipa rubens) мiiями входить до складу пануючих видiв. Звичайнi й численнi iншi схiднi види, як Onosma simplicissium L., Salvia stepposa Schost, Tanacetum achillefolium (M.B.) Sch. Bip. та iншi.
На пiсках Сiверського Дiнця й Дону звичайний мiiевий ендем житняк донський (Agropyron tanaiticum Nevski).
На схилах правих берегiв бiльшостi рiчок вiл вiдслонюються поклади крейди, де росте ряд кальцефiтних видiв, як гiсоп крейдяний (Hyssopus cretaceous Dubjan.), чебрець крейдяний (Thymus cretaceous Klok. et Schost.), полин бiлий (Artemisia hololeuca), ранник крейдяний (Scrophularia cretacea Czern.), костриця крейдяна (Festuca cretacea Czern.), солодушка крейдяна (Hedysarum cretaceum Fisch.) та iнш