ОсобливостСЦ розвитку англСЦйськоi мови в РЖндСЦi
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
В°чною мСЦрою виявляСФ iхнСФ сприйняття носСЦiв цих варСЦантСЦв мови [23; 20].
Багато дослСЦджень показали, що судження про якСЦсть СЦ престиж мовних варСЦантСЦв залежить вСЦд знання соцСЦального значення СЦ конотацСЦй, якСЦ мають цСЦ варСЦанти. Наприклад, використання дСЦалектСЦв СЦ акцентСЦв буде вираженням соцСЦальних прерогатив, якСЦ вСЦдображають усвСЦдомлення статусу СЦ престижу, що узгоджуСФться з носСЦями цих варСЦантСЦв. Престижна стандартна форма мови не маСФ вродженоi естетичноi або лСЦнгвСЦстичноi переваги над нестандартними варСЦантами. Зазвичай престиж - це елемент культурно-обмежених стереотипСЦв, який передаСФться вСЦд одного поколСЦння СЦншому [там само, 21].
Le Page СЦ Tabouret-Keller (1985) наголошують на важливостСЦ характеру мСЦжгрупових звязкСЦв в обговореннСЦ ставлення до мови та ii вживання: вони варСЦюються по мСЦрСЦ того, як змСЦнюСФться характер мСЦжгрупових звязкСЦв. Коли змСЦнюються звязки, iх статус, а з ними СЦ сприйняття, то змСЦнюСФться вживання СЦ ставлення до неi. НосСЦi мови визначають свою систему правил серед рСЦзноманСЦтностСЦ означених моделей. ЗмСЦни можливСЦ тодСЦ, коли змСЦнюються соцСЦальнСЦ цСЦнностСЦ моделей, а також поведСЦнка носСЦiв мови [там само, 172].
При вивченнСЦ ставлення до мови важливою СФ концепцСЦя мотивСЦв. ВидСЦляють два основних мотиви: дСЦючий СЦ СЦнтегративний. Якщо L2 вважаСФться дСЦючим, то поСЦнформованСЦсть в мовСЦ розглядаСФться як "пропуск до престижу й успСЦху". Той, хто говорить або вивчаСФ мову, розглядаСФ процес мовноi дСЦяльностСЦ чи вивчення англСЦйськоi в якостСЦ доцСЦльного знаряддя [24; 117]. З одного боку, якщо людина, яка вивчаСФ мову, прагне СЦдентифСЦкуватися з спСЦльнотою, серед якоi вона знаходиться; вивчити мову СЦ культуру природжених носСЦiв мови для того, щоб, можливо, стати членом групи, то така мотивацСЦя називаСФться СЦнтегративною. Загалом, дослСЦдження виявили, що СЦнтегративна мотивацСЦя СФ бСЦльш вигСЦдною для вивчення СЦншоi мови [48; 17-18]. Наприклад, Gardner СЦ Lambert зясували, що там, де L2 функцСЦонуСФ як друга мова (напр., широко використовуСФться в суспСЦльствСЦ), дСЦюча мотивацСЦя здаСФться бСЦльш ефективною. КрСЦм того, бСЦльш ймовСЦрно, що мотивацСЦя, яка випливаСФ з вСЦдчуття академСЦчного або комунСЦкативного успСЦху, викличе мотивацСЦю говорити другою СЦноземною мовою [24; 118].
РЖснуСФ три методи оцСЦнки вивчення ставлення до мови: змСЦстовий аналСЦз соцСЦального ставлення, експлСЦцитна оцСЦнка й СЦмплСЦцитна оцСЦнка [62; 7].
У змСЦстовому аналСЦзСЦ соцСЦального ставлення мовна пСЦдтримка СЦ змСЦщення дослСЦджуються на основСЦ аналСЦзу законСЦв СЦ полСЦтики використання мови в державнСЦй сферСЦ. Прикладом цього типу дослСЦджень ставлення до мови мСЦг бути пСЦдхСЦд Fishman (1966) "ВСЦрнСЦсть МовСЦ" в Сполучених Штатах. Цей вид дослСЦджень забезпечуСФ основу для опису як нормативноi мови, так СЦ мовних змСЦн [там само, 7].
РЖншим важливим методом СФ експлСЦцитний спосСЦб оцСЦнювання, який вивчаСФ ставлення до мови за допомогою анкетування (або в письмовСЦй формСЦ, або за допомогою СЦнтервю). Часто запитання стосуються оцСЦнки мови, мовних уподобань, бажаностСЦ СЦ причин вивчення конкретноi мови, оцСЦнки соцСЦальних груп, якСЦ використовують окремий варСЦант, описСЦв стосовно використання мови, бажаностСЦ бСЦлСЦнгвСЦзму СЦ бСЦлСЦнгвСЦстичноi освСЦти, точок зору, якСЦ стосуються змСЦни чи пСЦдтримки мовноi полСЦтики. Цей метод маСФ тенденцСЦю фокусуватися на переконаннях [там само, 7].
У СЦмплСЦцитно непрямому методСЦ субСФкти не усвСЦдомлюють, що саме iхнСФ ставлення до мови дослСЦджуСФться. НепрямСЦ методи ставлення до мови мСЦстять оцСЦнюючСЦ дослСЦдження носСЦя, в яких реципСЦСФнт повинен оцСЦнити рСЦзнСЦ варСЦанти мови, якими розмовляють тСЦ самСЦ ж носСЦi. ОцСЦнюючСЦ дослСЦдження того, хто говорить формують основу соцСЦально-психологСЦчноi перспективи ставлення до мови [там само, 8].
Вчений Pandit (1979) наводить приклад того, як багатомовний носСЦй мСЦг використовувати рСЦзнСЦ норми у своСФму словниковому складСЦ. ВСЦн описуСФ СЦндСЦйського бСЦзнесмена, який живе на околицСЦ Бомбея. Його рСЦдною мовою СЦ мовою, якою вСЦн розмовляСФ вдома СФ дСЦалект Gujarati; на ринку вСЦн користуСФться знайомим для нього варСЦантом Marathi, державною мовою; на залСЦзницСЦ вСЦн розмовляСФ поширеною по всСЦй РЖндСЦi Hindustani; його робоча мова Kachi, норма, якою користуються в торгСЦвлСЦ спецСЦями; ввечерСЦ вСЦн дивиться фСЦльм мовою Hindi чи англСЦйською, СЦ по радСЦо слухаСФ коментар матчу з крикету англСЦйською. Яку роль кожна з цих рСЦзних мов СЦ варСЦантСЦв вСЦдСЦграСФ в суспСЦльствСЦ СЦ життСЦ СЦндивСЦда [там же, 172-173].
В багатомовному суспСЦльствСЦ весь спектр мов чи iх словниковий склад доступний для носСЦiв, якСЦ користуються деякими з них у своiй лСЦнгвСЦстичнСЦй дСЦяльностСЦ для виконання окремих соцСЦальних ролей. Склад мови вСЦдноситься до двох рСЦзних рСЦвнСЦв: як до суспСЦльства, так СЦ до СЦндивСЦда. НосСЦй зазвичай не контролюСФ весь спектр зведених норм складу мови континууму суспСЦльства, а лише частину iх [30; 172-173].
РСЦзноманСЦтнСЦ зведення норм в багатомовному суспСЦльствСЦ зазвичай виконують додатковСЦ функцСЦi. Ними користуються по-рСЦзному залежно вСЦд спСЦврозмовника, сфери дСЦяльностСЦ, теми чи ролСЦ. ВибСЦр того чи СЦншого передбачаСФ акт тотожностСЦ з боку того, хто говорить. ДиглосСЦя виконуСФ допомСЦжну функцСЦю, якщо рСЦзнСЦ варСЦанти мов спСЦльно функцСЦонують в мовному суспСЦльствСЦ, СЦ кожен маСФ окремий спектр соцСЦальних функцСЦй в додатковому поширеннСЦ [30; 173-174].
Ferguson вперше ввСЦв поняття диглосСЦя в 1959р., щоб позначити звязок мСЦж варСЦантами однСЦСФi СЦ тСЦСФi ж мови, але сьогоднСЦ цей термСЦн охоплюСФ також звязок мСЦж рСЦзними мовами, якСЦ використовуються в суспСЦльствСЦ [там само, 33-35]. ВарСЦант зарезервований для неформального вживання в мовному суспСЦльствСЦ, вульгар?/p>