ОсобливостСЦ перекладу твору Д. РоулСЦнТС "ГаррСЦ Поттер СЦ ТаСФмна КСЦмната"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
? перекладач повинен добре знати особливостСЦ жанрСЦв мовлення в англСЦйськСЦй СЦ украiнськСЦй мовах СЦ бути ознайомленим СЦз принципами передачСЦ цих особливостей пСЦд час перекладу.
В наш час лСЦнгвСЦсти придСЦляють велику увагу ролСЦ емоцСЦйно-оцСЦнювальноi лексики в структурСЦ художнього твору. ХудожнСЦй текст СФ полСЦфункцСЦональним. У ньому естетична функцСЦя нашаровуСФться на цСЦлий ряд СЦнших - комунСЦкативну, експресивну, прагматичну, емотивну, але не замСЦнюСФ iх, а навпаки, посилюСФ. Мова художнього текста живе за своiми власними законами, вСЦдмСЦнними вСЦд загальноi мови, вона маСФ особливСЦ механСЦзми породження художнСЦх смислСЦв. Про специфСЦку слова у художньому текстСЦ писали А.А. Потебня, В.В. Виноградов, Г.О. Винокур та СЦншСЦ дослСЦдники. Вони пСЦдкреслювали, що слово у художньому текстСЦ, завдяки особливим умовам функцСЦонування, семантично перетворюСФться, отже мСЦстить в собСЦ додатковий смисл. Гра прямого та переносного значення породжуСФ естетичний та експресивний ефекти художнього тексти, робить цей текст образним та виразним. ВзагалСЦ вченСЦ визнають, що неекспресивних текстСЦв не СЦснуСФ, будь-який текст потенцСЦйно здатний здСЦйснювати певний вплив на свСЦдомСЦсть та поведСЦнку читача, тому що саме експресивнСЦсть сприяСФ метСЦ мовного повСЦдомлення, забезпечуючи вплив тексту на РеципСЦСФнта. Отже, кСЦлькСЦсть експресивних мовних засобСЦв в текстСЦ ще не визначаСФ експресивний ефект його сприйняття, а лише пСЦдвищуСФ ймовСЦрнСЦсть його виникнення. БСЦльш того, окрСЦм спецСЦальних мовних засобСЦв, а саме емотивних, образних, стилСЦстично маркованих, експресивною може виявитися будь-яка нейтральна мовна одиниця в залежностСЦ вСЦд авторськоi мети та контекстуальноi ситуацСЦi.
ЕмоцСЦйнСЦстю, експресивнСЦстю, естетичною вмотивованСЦстю мовних засобСЦв, образнСЦстю характеризуються всСЦ жанровСЦ рСЦзновиди художньоi лСЦтератури епос, лСЦрика, драма. СпецифСЦка художнього мовлення полягаСФ в тому, що в мовСЦ художньоi лСЦтератури використовуються елементи всСЦх стилСЦв. УсСЦ засоби взаСФмодСЦють для вираження естетичного змСЦсту твору через систему художнСЦх образСЦв.
Для багатьох контекстСЦв СЦснуСФ достатня кСЦлькСЦсть нейтральних та емоцСЦйних слСЦв, що даСФ можливСЦсть автору точно висловити всСЦ вСЦдтСЦнки СЦ розставити акценти. Одна людина може бути описана як друг (friend) або як товариш (comrade), колега (colleague), приятель (chum), наперсник (confidant). Людина залишаСФться тСЦСФю ж самою, а враження читачСЦв змСЦнюСФться залежно вСЦд слова, яким скористався автор. Цей приклад пСЦдтверджуСФ те, що головна мета використання письменником емоцСЦйних слСЦв полягаСФ в тому, щоб дати вже готову СЦнтерпретацСЦю СЦ, таким чином позбавити читачСЦв можливостСЦ робити самостСЦйнСЦ висновки. ДеякСЦ читачСЦ навСЦть не зрозумСЦють, що мала мСЦсце манСЦпуляцСЦя; СЦншСЦ розгадають намСЦр автора СЦ почнуть внутрСЦшнСФ опиратися не тСЦльки особливостям емоцСЦйного стилю, а й всСЦм твердженням; третСЦ ж побачать в цьому тСЦльки забавну СЦнтелектуальну гру. Таке твердження як тАЮВона все ще закоханатАЭ СФ не емоцСЦйним, а нейтральним, фактичним, денотативним. А коли кохання висловлюють таким чином: She is in love, the naive, besotted fool. (Вона закохана, наiвна, одурманена дурепа.), тодСЦ можна впевнено казати, що слова naive, besotted fool вживались для того, щоб пробудити емоцСЦi.
На лексичному рСЦвнСЦ стиль художньоi лСЦтератури широко послуговуСФться словами з переносним значенням, що стають основою тропСЦв, емоцСЦйно забарвленими словами, фразеологСЦчними одиницями, фольклорними джерелами, прислСЦвями СЦ приказками.
ЕстетичнСЦ функцСЦi здатнСЦ виконувати в художньому текстСЦ фонетичнСЦ, словотвСЦрнСЦ, морфологСЦчнСЦ й синтаксичнСЦ засоби мови. Звукопис у поезСЦi новотвори СЦ суфСЦкси емоцСЦйноi оцСЦнки, проекцСЦя граматичних категорСЦй на семантику тексту, введення звертань, обСЦрваних речень, слСЦв-речень усе це створюСФ не лише естетичний смисл, але й чималСЦ труднощСЦ пСЦд час перекладу.
Хороший перекладач користуСФться рСЦзними способами передачСЦ деяких стилСЦстичних прийомСЦв, використаних в оригСЦналСЦ для того, щоб надати тексту бСЦльшу яскравСЦсть СЦ виразнСЦсть. У перекладача СФ наступний вибСЦр: або спробувати скопСЦювати прийом оригСЦналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладСЦ власний стилСЦстичний засСЦб, що маСФ аналогСЦчний емоцСЦйний ефект. Це принцип стилСЦстичноi компенсацСЦi, про який К.РЖ.Чуковський говорив, що не метафору треба передавати метафорою, порСЦвняння порСЦвнянням, а усмСЦшку усмСЦшкою, сльозу сльозою СЦ так далСЦ. Для перекладача важлива не стСЦльки форма, скСЦльки функцСЦя стилСЦстичного прийому в текстСЦ. Це означаСФ певну свободу дСЦй: граматичнСЦ засоби виразностСЦ можливо передавати лексичними СЦ навпаки; опустивши непередаване украiнською мовою стилСЦстичнСЦ явище, перекладач поверне борг тексту, створивши у СЦншому мСЦсцСЦ тексту там, де це найзручнСЦше - СЦнший образ, але схожоi стилСЦстичноi спрямованостСЦ.
З цим тСЦсно звязано СЦ прагнення перекладача (або, нерСЦдко, редактора перекладу) тАЬполСЦпшититАЭ авторський текст, СЦнодСЦ свСЦдомо, СЦнодСЦ несвСЦдомо. Автор використав три рази пСЦдряд один СЦ той же прикметник: як це недобре виглядаСФ в перекладСЦ, тож перекладач приймаСФ рСЦшення треба замСЦнити на синонСЦми. Якщо спробувати розСЦбратися, така замСЦна СЦнодСЦ виявляСФться виправданою. Може, на мовСЦ оригСЦналу саме в цСЦй областСЦ синонСЦмСЦчний ряд бСЦднСЦший, СЦ три однакових прикметникСЦв пСЦдряд виглядають цСЦлком нормально; у перекладСЦ треба розфарбувати. Але може, СЦ навпаки автор прагнув пСЦдкреслити це слово, або навмисно поскупитися на синонСЦми в цьому уривку. Або може, мовою ориг?/p>