ОсобливостСЦ перекладу твору Д. РоулСЦнТС "ГаррСЦ Поттер СЦ ТаСФмна КСЦмната"
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
продовжуСФ жити в СЦнших середовищах СЦ в СЦншСЦ часитАЭ.
РЖнша проблема художнього перекладу спСЦввСЦдношення контексту автора СЦ контексту перекладача. У художньому перекладСЦ контекст останнього дуже наближаСФться до контексту першого. КритерСЦСФм спСЦвпадСЦння, або, навпаки, розходження обох контекстСЦв СФ мСЦра спСЦввСЦдношення даних дСЦйсностСЦ СЦ даних, взятих з лСЦтератури. Письменник СЦде вСЦд дСЦйсностСЦ СЦ свого ii сприйняття до закрСЦпленого словами образу. РЖншими словами, якщо переважають данСЦ дСЦйсностСЦ, то СЦдеться про авторську дСЦяльнСЦсть. Перекладач СЦде вСЦд СЦснуючого тексту СЦ вСЦдтворюваноi в уявСЦ дСЦйсностСЦ через ii тАЬвториннетАЭ, тАЬнаведенетАЭ сприйняття до нового образного втСЦлення, закрСЦпленого в текстСЦ перекладу. Тобто, якщо переважають данСЦ лСЦтературного походження, то йдеться про контекст перекладача. Таким чином, художнСЦй переклад обумовлений не лише обСФктивними факторами (конкретно-СЦсторичним лСЦтературним каноном, нормативним СЦснуванням), але й субСФктивними (поетикою перекладача). Жоден переклад не може бути абсолютно точним, оскСЦльки сама мовна система приймаючоi лСЦтератури за своiми обСФктивними даними не може досконало передати змСЦст оригСЦналу, що неминуче призводить до втрати певного обСФму СЦнформацСЦi. Тут також замСЦшана особистСЦсть перекладача, який при перекодуваннСЦ тексту обовязково випустить щось СЦз змСЦсту, а також його схильнСЦсть продемонструвати чи не продемонструвати усСЦ особливостСЦ оригСЦналу [11, 53]. У художньому перекладСЦ до усСЦх цих факторСЦв домСЦшуСФться ще й особистСЦсть перекладача який, як уже зазначалося, у цСЦй ситуацСЦi СФ бСЦльшою чи меншою мСЦрою й автором. ТвСЦр не можна вирвати СЦз стихСЦi рСЦдноi мови СЦ тАЬпересадититАЭ на новий ТСрунт, вСЦн повинен народитися наново у новСЦй мовнСЦй ситуацСЦi завдяки здСЦбностям СЦ талантовСЦ перекладача. Кожний мовний елемент, послуговуючись найтоншими асоцСЦативними звязками, впливаСФ на образне мислення носСЦя цСЦСФi мови СЦ витворюСФ конкретно-чуттСФвий образ. ЗакономСЦрно, що при перекладСЦ твору на СЦншу мову, в силу мовних розбСЦжностей, цСЦ асоцСЦативнСЦ звязки значною мСЦрою руйнуються. Щоб твСЦр продовжував жити як мистецький витвСЦр в новому мовному середовищСЦ, перекладач повинен перейняти на себе функцСЦi автора СЦ певною мСЦрою повторити творчий процес його створення СЦ наповнити твСЦр новими асоцСЦативними звязками, якСЦ викликали б новСЦ образи, властивСЦ данСЦй мовСЦ.
Наступна, спСЦввСЦдносна з попередньою, проблема художнього перекладу проблема точностСЦ СЦ вСЦрностСЦ. Що з цих двох критерСЦiв важливСЦше СЦ чи можливо iх поСФднати в одному перекладСЦ? Ще Максим Рильський з приводу поетичного перекладу писав: тАЬВважаю неможливим, як дехто цього вимагаСФ, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цСЦлком забув про себе, цСЦлком пСЦдкорився СЦндивСЦдуальностСЦ СЦншого поета. Це навСЦть, здаСФться менСЦ, небажано: таким способом можна стерти пилок з крилець того метелика, що зветься поезСЦСФю. ХудожнСЦй твСЦр повинен перекладатися не вСЦд звуку до звуку, не вСЦд слова до слова, не вСЦд фрази до фрази, а вСЦд ланки СЦдейно-образноi структури оригСЦналу до вСЦдповСЦдноi ланки перекладу. У поетичному перекладСЦ чСЦткСЦше вСЦдображаСФться ця перекладацька концепцСЦя. Поетичний твСЦр СФднСЦсть СЦдей, образСЦв, слСЦв, звукопису, ритму, СЦнтонацСЦi, композицСЦi. Не можна змСЦнити один компонент, щоб це не вплинуло на загальну структуру твору. ЗмСЦна одного компоненту обовязково спричинюСФ змСЦну усСЦСФi системи. Спроба вСЦдтворити у поетичному творСЦ усСЦ конструктивнСЦ елементи неодмСЦнно призведе до втрати гармонСЦi твору, отже необхСЦдно визначити якСЦ елементи в даному творСЦ СФ головними СЦ вСЦдтворити iх з усСЦСФю можливою точнСЦстю, не звертаючи, або звертаючи неСЦстотно, увагу на СЦншСЦ. Свого часу В.Брюсов запропонував тАЬтеорСЦю СЦстотного елементатАЭ (назву запропонував Ю.ЛевСЦн). Ця теорСЦя якраз СЦ зводилася до виокремлення найважливСЦшого елемента (чи елементСЦв) в поетичному творСЦ СЦ свСЦдомим принесенням в жертву СЦнших ii елементСЦв. Жертва у будь-якому випадку неминуча, а якщо вона буде осмисленою, тодСЦ вона буде меншою. Прекрасне рСЦдко переходить з однСЦСФi мови в СЦншу, зовсСЦм не втрачаючи своСФi довершеностСЦ: що ж маСФ робити перекладач? Знаходити у себе в уявСЦ такСЦ красоти, якСЦ могли б служити замСЦною, отже виробляти власне, як СЦ краще. (В.Жуковський)
Мистецтво поетичного перекладу знаходиться у владСЦ двох суперечливих тенденцСЦй: з одного боку перекладнСЦ вСЦршСЦ повиннСЦ справляти на читача безпосереднСФ емоцСЦйне враження, а з СЦншого вони повиннСЦ вносити в лСЦтературу щось нове, збагачувати читачСЦв невСЦдомими до того часу поетичними образами, ритмами, строфами. У першому випадку вони покликанСЦ пристосувати чуже мистецтво до сприйняття вСЦтчизняного читача, у другому розкрити перед читачем рСЦзноманСЦтнСЦсть мистецтва, показати йому красу вСЦдмСЦнних нацСЦональних форм, СЦсторичних нашарувань, СЦндивСЦдуальних творчих систем. Як зазначаСФ В.Левик, переклад повинен звучати як оригСЦнальнСЦ вСЦршСЦ СЦ це один з елементСЦв точностСЦ чи вСЦрностСЦ. Але через призму приймаючоi мови повиннСЦ чСЦтко вСЦдчуватись нацСЦональний дух та нацСЦональна форма оригСЦналу, а також СЦндивСЦдуальний стиль поета. ВСЦн порСЦвнюСФ перекладача з талановитим актором. Яку б роль не грав актор, його завжди впСЦзнають, СЦ в той же час публСЦка захоплюватиметься тим, як вдало йому вдалося перевтСЦлитися в образ. Залишаючись самим собою вСЦн повинен з кожною новою роллю пропонувати своiм глядачам щось нове, а подекуди й чуже для себе особисто. Так само й у творчостСЦ перекладача: вСЦн повинен пропонувати своiм читачам з кожним новим перекладом нов?/p>