Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении контрольно-надзорных функций
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
i>
Пiдтримання державного обвинувачення в судi i найважливiшою функцiiю прокуратури на всiх етапах становлення i розвитку цього iнституту не тiльки в Украiнi, але i в iнших державах. Ця функцiя одна iз прiорiтетних напрямiв в Основному Законi. Вона i одним iз основних принципiв судочинства (п.5 с.3 стр. 121 Конституцii Украiни) Зазначенi конституцiйнi положення покладають на прокуратуру обовязок керуватися у своiй дiяльностi не тiльки нормами законiв, якi регулюють дiяльнiсть прокурора, але й нормами, якi регламентують судочинство.
Проблеми процесуального права останнiм часом набувають особливоi актуальностi, що обумовлено завданням побудови правовоi держави, неухильного дотримання встановлених процесуальних гарантiй прав i свобод громадян Украiни. Розробляються питання щодо процесуальноi регламентацii дiяльностi органiв державноi влади, прокурорського нагляду тощо.
Згiдно зi стратегiiю правовоi полiтики нашоi держави ii мета полягаi в оновленнi законодавства , його кардинальному поглядi з тим, щоб воно якомога повнiше вiдповiдало завданням формування правовоi держави.
Статтiю 129 Конституцii до основних засад судочинства вiднесено пiдтримання в судi державного обвинувачення, що вiдповiдно до ст. 121 Конституцii покладаiться на прокуратуру
Таким чином, суди звiльнено вiд протиприродноi функцii пiдтримання обвинувачення i доведення вини особи. Тому при вiдданi особи до суду слiд у всiх справах, що надiйшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обовязковою на пiдставi п. 1 ст. 253 Кримiнально-процесуального кодексу Украiни участь у судовому засiданнi державного обвинувача-прокурора (1 листопада 1996р. Пленум Верховного суду Украiни прийняв постанову тАЬПро застосування Конституцii УкраiнитАЭ.). Не ставлячи пiд сумнiв правомiрнiсть данноi вказiвки вищого органу судовоi влади, поставимо запитання: чи можливо зробити це практично сьогоднi?
За данними дослiдження, до недавнього часу на пiдтримання державного обвинувачення в останнiй ланцi прокурорськоi системи мiських та районих прокуратурах становили приблизно 25%. При цьому обвинувачення пiдтримувалося лише по 40% справ, переданих до суду з обвинувальним висновком. Пiдтримання державного обвинувачення по усiх справах потягне за собою збiльшення затрат робочого часу в мiських та районних прокуратурах на виконання цiii функцii у 2,5 раза i становитиме при цьому близько 65%.
Упрактичному планi це означаi, що штати мiських i районих прокуратур повиннi бути збiльшенi на 23 одиницi, i в цiлому кiлькiсть прокурорських працiвникiв у кожнiй районнiй, мiськiй прокуратурi маi бути не меньша вiд числа суддiв вiдповiдного суду. В iншому разi зриви судових процесiв з причини вiдсутностi прокурора стануть обiктивно неминучими.
Участь прокурорiв у судах набуваi якiсно нового характеру. Нинi ii конституцiйним обовязком i пiдтримання державного обвинувачення. Публiчнi виступи прокурорiв у судах мають бути не тiльки бездоганними з погляду права, а й вiдповiдати вимогам ораторського мистецтва. Уже сьогоднi i начальна потреба пiдготувати i видати найкращi промови наших державних обвинувачiв, мати iх вiдеозаписи.
Останнiм часом ускладнилась участь прокурорiв у розглядi справ у судах. Значне зростання злочинностi, демократизацiя судочинства поставили новi вимоги до пiдтримання державного обвинувачення. Публiчне обвинувачення в судi це нацгострiше реагування прокурора на злочинне порушення закону. За останнi пятерiччя прокурорами було пiдтримано обвинувачення у 285 тисячах кримiнальних справ.
Отже, прокуратура як самостiйний незалежний державно-правовий iнститут своiю дiяльнiстю маi сприяти реалiзацii головноi iдеi новоi Конституцii Украiни захисту прав та iнтересiв кожноi особи нашоi держави.
Чинне законодавство покладаi на прокурора обовязок пiдтримання в судi державного обвинувачення (чи вiдмовитись вiд нього, якщо воно не пiдтверджуiться данними судового слiдства). РЖснуюче тепер формулювання суперечить сутi прокурорського нагляду, хоча фактично вiн здiйснюiться i в кримiнальному судочинствi.
Одним з дискусiйних питань в теорii обвинувачення i питання про процессуальне становище прокурора в судi, про те, яку функцiю вiн там виконуi: чи i обвинувачем, чи лише наглядаi за виконанням судом законодавства, чи виконуi ту й другу функцiю водночас. В умовах демократизацii суспiльства i реалiзацii iдей продокорiнну судову та прокурорську реформу вiдповiдь на це запитання маi велике практичне значення .
У кримiнально-процесуальнiй лiтературi трапляються рiзнi точки зору з цього питання. Одна група вчених розглядаi прокурора в процесi лише як обвинувача, сторону, вважаючи, що пiдтримання державного обвинувачення в судi i не що iнше, як одна з функцiй нагляду за законнiстю.На думку вчених, прокурор у стадii судового розгляду кримiнальних справ займаi подвiйне становище: i не лише стороною, а й органом охорони законностi. Двоiдинiсть процесуального становища прокурора вони вбачають у тому, що вiн реалiзуi нагляд у двох формах: пiдтримуi обвинувачення i даi висновок, тобто виконуi в судовому розглядi двi процесуальнi функцii обвинувачення i нагляду за законнiстю. Численна група вчених додержуiться погляду, що прокурор виступаi в судi завжди як представник органу найвищого нагляду за точним виконанням законiв, не звязаний одностороннiми iнтересами будб-кого з учасникiв i покликаний своiчасно вживати заходiв до усунення будь-яких порушень за