Органы прокуратуры, их значение и роль в осуществлении контрольно-надзорных функций
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
йне встановлення права законодавчоi iнiцiативи з боку народу, як це передбачено,наприклад, в Австрii, Бiлорусi, РЖспанii, РЖталii, Латвii та деяких iнших краiнах. Сутнiсть ii полягаi в тому, що певна кiлькiсть виборцiв маi право порушити перед парламентом питання про прийняття конкретного закону, а представницький орган зобовязаний розглянути цi пропозицii.
Народ Украiни може здiйснювати владу також через органи державноi влади i органи мiiевого самоврядування, що передбачено ст.6-7 Конституцii. При цьому державна влада в Украiнi, як вiдомо, здiйснюiться на засадах ii подiлу на законодавчу, виконавчу i судову, тобто згiдно з принципом розподiлу влад. Принцип розподiлу влад це модель побудови державного апарату, у вiдповiдностi з якою влада в державi повинна бути розподiлена мiж законодавчими, виконавчими та судовими органами, при цьому кожна з влад по вiдношенню до iнших самостiйна i незалежна, що виключаi можливiсть узурпацii всiii влади в державi якоюсь особою чи окремим органом. Отже, основна iдея такого подiлу полягаi в запобiганнi iснуванню такоi державноi структури, яка могла б зосередити у своiх руках надзвичайнi повноваження, що мають належати до рiзних гiлок влади, у запобiганнi створенню передумов для безконтрольного здiйснення, а то i зловживання владними повноваженнями. У цьому розумiннi слiд було б бiльш чiтко визначити правовий статус Президента Украiни, виходячи з того, що в Украiнi дii змiшана форма правлiння, яка передбачаi, що законодавча i виконавча влади не мають переваг одна перед одною, а сам Президент визнаiться Головою держави, виступаi вiд ii iменi. До того ж вкрай важливим i й тепер законодавче визначення правового статусу, зокрема, Адмiнiстрацii Президента Украiни.
У вiдповiдностi з Конституцiiю Украiни, Верховна Рада здiйснюi не тiльки законодавчу, але й установчi та контрольнi функцii. Проте вона, так само як, до речi, й iншi напрями дiяльностi Верховноi Ради, не може бути оцiнена однозначно. Позитивним i те, що на конституцiйному рiвнi розширилось коло суспiльних вiдносин, якi регулюються безпосередньо законами.
Говорячи про законодавчу дiяльнiсть в Украiнi, разом з тим не можна обiйти мовчанням невисоку якiсть i нестабiльнiсть багатьох законiв (майже у 130 з них були внесенi, iнколи неодноразовi змiни i доповнення), недостатню наукову обгрунтованнiсть iх змiну, вiдсутнiсть належноi системи урахування i використання суспiльноi думки, хиби у застосуваннi законодавчоi технiки. Через iснуюче у краiнi полiтичне протистояння, у тому числi i у Верховнiй Радi, поспiхом була прий нята нова Конституцiя Украiни, яку тi, хто ii приймав, вже намагаються змiнювати.
Враховуючи зазначене у майбутньому необхiдно забезпечити кардинальне удосконалення законодавчоi дiяльностi Верховноi Ради Украiни щодо полiпшення процедурноi регламентацii законодавчого процесу. Останнiй повинен бути спрямованним на сприяння досвiду, суспiльноi думки, задоволенню вимог соцiального прогресу.
Значнi змiни необхiднi i у полiтичнiй iдеологii та психологii наших полiтичних дiячiв, перед усiм депутатiв Верховноi Ради. Тепер кожен з них виступаi у ролi борця за соцiальну справедливiсть, за демократичнi засади державноi дiяльностi. РЖ це дуже добре, особливо коли орiiнтуються при цьому не на слова, а на практичнi дiла. Однак при цьому дуже часто не враховуiться, що iншоi людини депутата чи урядовця, якi беруть участь у вирiшеннi вiдповiдних справ, може бути й iнша думка з тих чи iнших питаннь. РЖ iдиний демократичний шлях до утвердження демократичних засад дiловий, позитивний компромiс, порозумiння, вмiння поступитися чимось для вирiшення того чи iншого дiйсно важливого питання.
Слiд визнати i те, що багато в чому недоскональна робота Верховноi Ради Украiни зумовлюiться i невдалою ii структурою. Адже йдеться про таку iнституцiю, як парламент, орган народного представництва. Наша Верховна Рада i продуктом староi радянськоi системи i, певна рiч, не вiдповiдаi загальновизнаним свiтовою теорiiю i демократичною практикою принципам розподiлу влад i тАЬподiленоi демократiiтАЭ. Вона ранiше традицiйно обiднувала всю систему рад з верху до низу й виконувала не тiльки законодавчi, а й управлiнськi та iншi функцii, що не вiдповiдаi ii сьогоднiшньому статусу, але це ми спостерiгаiмо i тепер.
Враховуючи вимоги теорii парламентаризму, принципу розподiлу влад, слiд дiйти висновку, що структурно-органiзацiйна модель парламенту в Украiнi повинна бути двопалатною. При цьому iснування другоi палати в складi парламенту необхiдно повязувати з представництвом територiй у Верховнiй Радi Украiни. А це у свою чергу дасть можливiсть : бiльш повно врахувати мiiевi iнтереси i потреби на загальнодержавному рiвнi; налагодити через цю структуру оперативний звязок мiж загальнодержавними i мiiевими органами; дасть останнiм можливiсть самим вирiшувати дiйсно актуальнi питаня мiiевого рiвня; сприятиме посиленню iдностi державного керiвництва iмiiевого самоврядування; у законодавчiй роботi сприятиме врахуванню бiльшоi кiлькостi чинникiв, якiвпливатимуть на практичну реалiзацiю законiв.
Слiд зазначити, що в процесi пiдготовки проекту Конституцii Украiни 1996р. питання про створення двопалатного парламенту обговорювалося як на засiданнях робочоi групи з питаннь пiдготовки новоi Конституцii, так i у Конституцiйнiй комiсii, однак, на жаль, воно не дiстало необхiдноi пiдтримки за мотивом, що це сприятиме поширенню мiсництва, а тому заважати посиленн