Информация

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, зокрема, Генеральним планом міста Новограда-Волинського, Правилами забудови та використання територій м. Новограда-Волинського, нормативними актами Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, державними будівельними нормами і правилами, рішеннями обласної ради та розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, Статутом територіальної громади міста, Регламентом роботи міської ради, Регламентом роботи виконавчого комітету міської ради та Положенням про Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради

№ з/пОзнака класифікаціїВид трудового процесу1Характер праці

• фізичний
• розумовий
• чуттєвий
• змішаний (інтегральний)2Субстанція предмета праці
• матеріальні процеси, що повязані з виготовленням конкретного продукту
• документовані процеси, що повязані зі створенням нематеріальних активів
• віртуальні процеси, що повязані з інформаційним або духовним обслуговуванням3Мета трудових процесів для їх споживачів
• створення матеріальної бази для задоволення потреб
• задоволення матеріальних потреб людини
• задоволення духовних і соціальних потреб людини
• задоволення суспільних потреб4Галузь виробництва, де має місце трудовий процес
• матеріальне виробництво
• нематеріальне виробництво5Роль і місце трудового процесу у виробничому процесі
• в основних процесах випуск продукції, виконання роботи або надання послуг
• у допоміжних процесах забезпечення нормального функціонування основних та обслуговуючих процесів
• в обслуговуючих процесах забезпечення нормального функціонування основних і допоміжних процесів6Періодичність виконання робіт
• безперервні процеси
• циклічні процеси
• нециклічні процеси7Рівень автоматизації трудових процесів
• ручні процеси
• машинно-ручні (механізовані) процеси
• автоматизовані процеси
• автоматичні процеси
2. Розподіл та кооперація праці Найважливішими складовими організації трудової діяльності є розподіл і кооперація праці.

График Гантта представляет собой таблицу со столбцами. В левом столбце указывается объект измерения или обозначение программы. Другие столбцы соответствуют единицам времени, например, часы (если речь идет о почасовой работе рабочего), дни и недели (если речь идет о контроле за выполнением определенных видов работ). В верхней части построенных таким образом столбцов слева записывается цифра, указывающая объем работ, предусмотренный предвидениями (прогнозами), а с правой стороны - кумулятивный (наращенный) итог предвидений, исчисляемый, начиная с первого столбца. Ниже в качестве примера приведен (рис. 1) график Гантта, показывающий расхождение между предусмотренным выполнением заказов и их фактическим продвижением.

1. Господарський кодекс України.
2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. М.: Финансы и статистика, 1994. 692 с.
3. Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. К.: Знання, 1999. 362с.
4. Бойчик М.І., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. Львів: Сполом, 1998. 212 с.
5. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: В 2-х т. / Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. СПб. : Экономическая школа, 1998. Т. 1. 497 с.
6. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами. М.: Финансы и статистика, 1996. 788 с.
7. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. К.: КНЕУ, 2000. 392 с.
8. Глухов В., Бахрамов Ю. Финансовый менеджмент. СПб: Питер, 1995. 628с.
9. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. К.: Кондор 2003. 400 с.
10. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. К.: КНЕУ, 2001. 528 с.
11. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. 2-ге вид., стер. К.: Знання-Прес, 2002. 335 с.
12. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. 2-ге вид., перероб. та доп. К.: Кондор, 2003. 364 с.
13. Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. Львів: Інтелект, К.: Дакор, 2000. 260 с.
14. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. К.: Юрінком Інтер, 2004. 688 с.
15. Нікбахт Е. , Гропеллі А. Фінанси / Пер з англ. К.: Вік, Глобус, 1992. 569 с.
16. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. К.: Знання, 2001. 462 с.
17. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. К.: КНЕУ, 1998. 352 с.
18. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Вид. 2-ге, доповн. і переробл. Луцьк: Ред. вид. відд. "Вежа" Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. 456 с.
19. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. 360 с.
20. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. Київ: ЦУЛ, 2002. 268 с.
21. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2000. 460 с.
22. Фінансова діяльність підприємства. К.: Либідь, 1998. 546 с.
23. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 2002. 384 с.

Ліквідувати дефіцит протеїну доцільно за рахунок шротів та макухи соняшника, сої, ріпаку. За даними Інституту кормів УААН, освоєння кормових сівозмін, насичення багаторічними бобовими культурами, травами більш, ніж на 50% зернофуражними культурами, проміжними посівами дасть можливість збільшити виробництво кормів і кормового протеїну на 42…48%, зменшити витрати праці і палива на обробіток ґрунту на 20%, заощадити азотні добрива за рахунок біологічної фіксації азоту багаторічними бобовими і зернобобовими культурами. На гектар культурних пасовищ витрачається у 4…12 разів менше енергії, ніж на зернові чи технічні культури; а прибуток з гектара їх посіву у 4 рази вище, ніж з гектара цукрових буряків, і у 16 разів, ніж з гектара зернових культур.

Макросередовище

1. Демографічний аспектЯкі основні демографічні тенденції представляють можливості і загрози для компанії?
2. Економічний аспектЯкий вплив на компанію будуть мати тенденції зміни доходів, цін, заощаджень і умов кредиту?
3. Екологічний аспектЯкі прогнози зміни вартості і наявності природних ресурсів і енергії? Чи відповідально підходить компанія до охорони навколишнього середовища?
4. Технологічний аспектЯкі відбуваються технологічні зміни? Яке положення в компанії в науково-технічній сфері?
5. Політичний аспектЯк діючі і передбачувані закони можуть вплинути на стратегію компанії?
6. Культурний аспектЯке відношення населення до діяльності і товарів компанії? Які зміни в способі життя споживачів можуть мати вплив?Область задач
7. РинкиЯк мають змінюватися розміри ринку, темпи його росту, географічний розподіл і прибуток? Які основні сегменти ринку?Продовження табл. 1.1.
АспектиЗміст
8. СпоживачіЯк покупці оцінюють якість товару, обслуговування і ціни, пропоновані компанією? Як вони приймають рішення про покупку?
9. КонкурентиХто основні конкуренти? Які їх стратегії, частки ринку, сильні і слабкі сторони?
10. Канали збутуЯкі основні канали збуту використовує компанія для доставки своїх товарів покупцям? Наскільки ефективно вони працюють?
11. ПостачальникиЯкі тенденції впливають на постачальників? Які перспективи приступності ключових ресурсів для виробництва?
12. Контактні аудиторіїЯкі контактні аудиторії викликають проблеми чи надають можливості? Як варто поводитися компанії у відношенні цих груп?Аудит маркетингової стратегії
13. Ціль компаніїЧи чітко визначена мета і чи орієнтована вона на ринок?
14. Задачі маркетингуЧи сформульовані чіткі задачі компанії, що обумовлюють планування і реалізацію маркетингу? Чи відповідають ці задачі можливостям і ресурсам компанії?
15. Маркетингова стратегіяЧи наявна в компанії ретельно розроблена маркетингова стратегія для досягнення поставлених цілей?
16. БюджетЧи наявні в компанії достатні бюджетні ресурси для сегментів ринку, товарів, територій і елементів маркетингового комплексу?Аудит організації маркетингу
17. Формальна структураЧи володіє керівник служби маркетингу достатнім авторитетом, щоб впливати на дії компанії, пов'язані із задоволенням покупців? Чи оптимальна структура маркетингової діяльності з погляду функцій, товарів, ринків і територій?
18. Функціональна ефективністьЧи ефективно взаємодіють служби збуту і маркетингу? Чи досить компетентні і зацікавлені в роботі співробітники служби маркетингу, як контролюється та оцінюється їхня робота?
19. ПогодженістьЧи добре взаємодіють співробітники служби маркетингу з виробничим і науково-дослідним відділами, відділами постачання, кадрів і інших підрозділів?Продовження табл. 1.1.
АспектиЗмістАудит системи маркетингу
20. Маркетингова інформаційна системаЧи забезпечує маркетингова інформаційна система точну і своєчасну інформацію про розвиток ринку? Чи ефективно використовують маркетингові дослідження фахівці приймаючі рішення в компанії?
21. Система маркетингового плануванняЧи розробляються в компанії річні, довгострокові і стратегічні плани? Чи ефективно вони реалізуються?
22. Система контролю маркетингуЧи виконуються задачі, поставлені річним планом? Чи аналізує періодично керівництво обсяг продажів і прибутковість товарів, ринків, територій і каналів збуту?
23. Розробка нових товарівЧи добре організовано в компанії виявлення, добір і розробка ідей нових товарів? Чи проводиться тестування нових товарів і ринків? Чи мають успіх нові товари компанії?Аудит ефективності маркетингу
24. Аналіз прибутковостіНаскільки прибуткові різні товари, ринки, території і канали збуту компанії? Чи планує компанія виходити з яких-небудь сегментів бізнесу, чи розширювати їх? Які будуть наслідки?
25. Аналіз витратМожливо, витрати яких-небудь напрямків маркетингової діяльності занадто високі? Як зменшити витрати?Аудит функцій маркетингу
26. ТовариЧи розроблені в компанії чіткі задачі по товарних групах? Чи потрібно знімати з виробництва які-небудь товари? Чи потрібно освоювати виробництво яких-небудь нових товарів? Чи принесе користь яким-небудь товарам зміна їхньої якості, чи характеристик?
27. ЦінаЯкі мети, політика, стратегії і методики компанії в області ціноутворення? Чи відповідають ціни компанії споживчої цінності товару з погляду покупця? Чи правильно використовується система знижок з метою стимулювання збуту?
28. РозповсюдженняЯкі задачі і стратегії розповсюдження? Чи має компанія достатнє охоплення і рівень обслуговування на ринку? Чи потрібно вносити зміни в існуючі канали розповсюдження чи вводити нові канали?Продовження табл. 1.1.
АспектиЗміст
29. Реклама, просування і створення іміджуЯкі цілі компанії в області просування товару? Як визначаються витрати на ці цілі? Чи достатні вони? Чи добре продумані і чи легко сприймаються рекламні повідомлення? Чи наявні в компанії ретельно розроблені програми стимулювання збуту і пропаганди товару?
30. Служба збутуЯкі задачі служби збуту компанії? Чи досить велика ця служба? Чи належним чином вона організована? Чи досить вона кваліфікована, мотивована і контрольована? Як можна оцінити службу збуту в порівнянні з аналогічними службами в конкурентів?
Маркетинговий аудит це не разовий захід, а постійний і безупинний процес, що поставляє інформацію про стан всіх елементів системи маркетингу на підприємстві та про ринки. 1.4. Процес управління маркетингом Стратегічний план компанії визначає напрямки діяльності, що буде розвивати компанія, і задачі, пов'язані з кожним з них. Потім кожен напрямок діяльності варто розпланувати більш детально. Для досягнення стратегічних цілей основні господарські одиниці компанії повинні працювати злагоджено у всіх областях у маркетингу, фінансовій політиці, бухгалтерському обліку, постачанні, виробництві, підборі кадрів і т.п. Кожна господарська одиниця звертається до різних джерел для одержання ресурсів, необхідних для роботи, зокрема коштів, робочої сили, сировини, дослідницьких технологій і технологій виробництва. Так, відділ продажів приносить дохід, укладаючи угоди про постачання з покупцями. Фінансовий відділ домовляється з кредиторами й акціонерами з метою одержання коштів. Таким чином, щоб дістати необхідні кошти, відділу продажів і фінансовому відділу варто працювати спільно. Аналогічно, відділ кадрів підбирає робочу силу, а відділ постачання одержує матеріали, необхідні для виробництва і ведення господарської діяльності. Загальна стратегія компанії та її маркетингова стратегія багато в чому збігаються. Маркетинг піклується про потреби споживача і про здатність компанії задовольнити їх; ці ж фактори визначаються місією і задачами компанії. У стратегічному плануванні компанії використовуються багато понять маркетингу частка ринку, розвиток ринку; часом буває складно відокремити маркетингове планування від стратегічного. На практиці деякі компанії називають своє стратегічне планування «стратегічним маркетинговим плануванням». Маркетинг відіграє ключову роль у декількох областях стратегічного планування компанії. По-перше, забезпечує керівні методологічні принципи маркетингову концепцію, що припускає орієнтацію стратегії компанії на потреби найважливіших груп споживачів. По-друге, маркетинг надає вихідні дані для розроблення стратегічного плану, допомагаючи виявити привабливі можливості ринку і дозволяючи оцінити потенціал фірми. По-третє, у рамках кожного окремого підрозділу компанії маркетинг допомагає розробляти стратегію виконання задач. Служба маркетингу повинна визначити кращий спосіб досягнення стратегічних цілей для кожного підрозділу компанії. Метою менеджерів з маркетингу не завжди є забезпечення росту продажів. Їхньою метою може бути підтримка існуючого обсягу продажів при одночасному скороченні витрат на рекламу і просування товарів на ринку чи навіть зниження попиту. Іншими словами, служба маркетингу повинна підтримувати попит на рівні, визначеному в стратегічних планах вищого керівництва. Служба маркетингу допомагає компанії оцінити потенціал кожної господарської одиниці компанії, встановити цілі для кожної з них і потім успішно досягти цих цілей. Існують різні думки щодо значення маркетингу для компанії. У деяких фірмах служба маркетингу звичайний відділ, що працює нарівні з іншими підрозділами. Часом маркетологи впадають в іншу крайність, стверджуючи, що відділ маркетингу головний функціональний підрозділ компанії. Такі маркетологи впевнені, що саме служба маркетингу повинна визначати місію, товари і ринки компанії і керувати іншими функціональними підрозділами в процесі обслуговування покупців. На думку автора, основним орієнтиром у діяльності компанії варто вважати покупця. Фірма не може існувати і процвітати без покупців, тому їхнє залучення й утримання є головною задачею. Покупців залучають обіцянками, а утримують виконанням цих обіцянок. Служба маркетингу формулює ці обіцянки і забезпечує їхнє виконання. Однак, оскільки реальне задоволення покупця залежить від роботи інших відділів, всі функціональні підрозділи повинні працювати спільно, щоб домогтися задоволення покупця і заслужити його вищу оцінку. Служба маркетингу відіграє координуючу роль у роботі всіх підрозділів над рішенням задачі задоволення покупця. Таким чином, служба маркетингу здійснює не функціональне (пряме) управління підрозділами компанії, а спеціальне (методологічне). Іншими словами, служба маркетингу аналізує, планує, організує і контролює виконання маркетингових функцій, властивих кожному підрозділу компанії. Згідно Котлеру, процес управління маркетингом це процес аналізу ринкових можливостей; добору цільових ринків; розробки маркетингового комплексу і перетворення в життя маркетингових заходів. У цілому, роль і місце маркетингу в компанії можна представити схематично (див. рис. 1.5). Головна увага маркетингом приділяється цільовим покупцям. Але перш ніж компанія зможе задовольнити покупця, вона повинна зрозуміти його потреби. Тому, дійсний маркетинг вимагає ретельного аналізу цільової аудиторії. Відомо, що жодна компанія не здатна задовольнити всіх покупців на даному ринку. Покупців занадто багато, і у всіх різні потреби.

Використовуються такі методи оцінки:

1. метод стандартних оцінок керівник заповнює спеціальну форму, що характеризує кожний аспект роботи працівника. Цей метод простий та його легко досягнути, але носить субєктивний характер;
2. метод анкет та порівняльних анкет набір питань та описів. Той, хто проводить оцінку ставить позначку проти кожної характеристики, або залишає пусте місце. Інколи такі анкети заповнюють не лише керівники, а й співробітники, щоб потім порівняти їх за допомогою експертної комісії;
3. метод вимушеного вибору полягає в тому, що експерти обирають найбільш характерну для працівника рису з заданого набору (наприклад: досвід праці, вміння планувати, спостережливість, тощо);
4. описовий метод послідовна характеристика чеснот та недоліків робітника. Інколи цей метод обєднують з попереднім;
5. метод вирішальної ситуації, найчастіше використовується при оцінці виконавця, щоб прослідити за його поведінкою у тій чи іншій ситуації;
6. метод шкали догляду за поведінкою також має на увазі поведінку працівника в тій чи інші ситуації, але потрібно фіксувати скільки разів та як людина вела себе в них;
7. метод шкали рейтингів поведінських настановок заповнення робітником анкети з 6-10 питань-характеристик, та аналіз експертом 5-6 вирішальних ситуацій. Експерт оцінює рівень кваліфікації та доповідає робітнику про його рейтинг, на основі цього складаються прогнози на майбутнє;
8. метод комітетів працівника обговорюють в групі;
9. метод незалежних ідей оцінку працівника людьми, які його раніше не знали, на основі “перехрестного допиту”;
10. метод інтервю0оцінки цілеспрямовані співбесіди, в рамках яких перевіряються інтелект, мотивація, темперамент, досвід; в рамках структурованого інтревю задаються питання безпосередньо повязані з роботою, в рамках ситуаційного розглядаються кілька ситуацій, задаються питання щодо дій у них.;
11. метод моделювання ситуації створення штучних але близьких до реальних ситуацій та аналіз поведінки у них;
12. метод групових дискусій обговорення працівником проблеми разом з 9-15 іншими людьми, дискусія записується, а потім аналізується експертом;
13. метод інтервювання. Людині, що проходить іспит, пропонуюить провести співбесіду з кількома кандидатами та прийняти рішення. Цей метод направлений на оцінку здатності працівника прийняти відповідне рішення.

2. Залежно від порядку визначення розрізняють :

1. балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків ( збитків ). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку.
2. оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку , що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов”язань підприємства;
3. чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов”язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Сучасна податкова система регламентує основні обов'язки платників: звістки бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її цілість; у терміни, установлені законодавством, подавати в державні податкові інспекції й інші державні органи бухгалтерську звітність і інші документи і зведення, пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів; своєчасно й у повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати інші обов'язкові платежі, припускати службових осіб податкових інспекцій для обстеження помешкань, що використовуються з метою одержання прибутків або пов'язані з утриманням об'єктів оподатковування, а також для перевірок із питань числення податків і інших обов'язкових платежів; виконувати інші обов'язки, пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів.

Законодавство України детально регламентує правила узгодження умов реорганізації унітарних державних підприємств. Передбачено, зокрема, специфічну форму санації в разі, коли трудовий колектив державного підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, бере підприємство в оренду або викуповує у власність за умови взяття на себе боргів та згоди на це кредиторів. Трудовий колектив у такому разі може реалізувати своє право на участь у санації згідно з вимогами Закону України «Про оренду державного майна». Законом передбачено, що трудовий колектив має заснувати певний вид господарського товариства і вже в цій ролі пропонувати послуги санатора державного підприємства, яке зазнало фінансового краху. За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не має жодних переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Однак, незважаючи на те, що значна кількість компаній відчуває необхідність консультаційної допомоги з питань управління, попит на консалтингові послуги в Україні залишається низьким. За результатами аналізу наявних джерел інформації в даній сфері можна відмітити, що на ринку консалтингових послуг України існує весь спектр консалтингових послуг. На сучасному етапі існує проблема, що полягає у тому, що у нас під консалтинговою діяльністю розуміють будь-які послуги юридичного характеру, саме поняття консалтингу трактують досить широко та розмито. Тому досить важливо було зясувати, що становить собою консалтинг у класичному розумінні цього поняття. Так консалтинг у своєму класичному розумінні це, безумовно, професійні консультації та допомога бізнесу для досягнення кращих фінансових результатів, відкриття та завоювання нових ринків, підвищення вартості компанії. Консалтиногова діяльність у комплексі спрямована на сприяння клієнту у покращенні ефективності його роботи, та в ідеалі повинна допомогти клієнтським компаніям виходити на більш якісний рівень управління та фінансово кращий результат. На сучасному етапі сформувалися досить багато різновидів та напрямків консалтингу при чому серед всього спектру консалтингових послуг найбільш поширеним в Україні є тренінги, юридичний консалтинг, управлінський консалтинг та консалтинг в області стратегічного управління. Юридичний консалтинг має своїм змістом діяльність фізичних осіб, що мають вищу юридичну освіту, що складається в роз'ясненні законодавства по запитах клієнтів у формі усних і письмових консультацій, складанні документів, що мають правове значення, розробці рекомендацій про способи й засоби досягнення якої-небудь мети клієнта з урахуванням вимог і заборон законодавства й сформованої практики правозастосування, у представленні інтересів клієнтів у судах і державних установах. Класичними напрямами юридичного консалтингу можна назвати реєстрація новостворених підприємств, реєстрація змін в установчих документах підприємств, відкриття філій і представництв, у тому числі нерезидентів, внесення до реєстру суб'єктів малого підприємництва, реєстрація підприємців без утворення юридичної особи, реорганізація підприємств у різних формах, отримання ліцензій та дозволів, представництво по справах про банкрутство тощо. Що стосується управлінського консалтингу, то його до певної міри можна вважати різновидом юридичного консалтингу. Потреба в управлінському консалтингу виникає у випадку намічуваних змін у діяльності підприємства, погіршення загальних результатів цієї діяльності (включаючи кризові ситуації) або неясності перспектив подальшої роботи. З розвитком консалтингової діяльності в Україні постійно підвищуються вимоги до якості та ефективності таких послуг та викликає їх орієнтованність на інтереси клієнта.

Враховуючи, що сутність потреб по-різному трактується в філософській літератур, виникає питання про те, яким чином управління поєднується з проблемою задоволення людських потреб? Так, з точки зору З.Фрейда, своєрідним збуджувачем вітальних потреб людини є енергія несвідомого психологічного потягу, який виступає джерелом як творчих, так і руйнівних сил. Його послідовники - А.Адлер, К.Юнг теж визначали причину потреб індивіда або в природному почутті неповноцінності й прагнення до самоствердження, яке притаманне людині (А.Адлер), або в колективному несвідомому, яке визначає той чи інший архетип людини як коррелята інстинктів (К.Юнг). На відміну від них, Е.Фромм в основу потреб покладав взаємодію біологічних і соціальних факторів, які породжують в людині необхідність подолати самотність, обмеженість власного існування, добитися самоствердження у суспільстві. На думку марксистів, основа виникнення потреб полягає в матеріальному, економічному стані людини і суспільства, соціально-класовому антагонізмові, експлуатації людини людиною, які виступають підставами як самих потреб, так і способів їх задоволення. За думкою А.Маслоу, структура потреб має пірамідальний характер від фізіологічних, екзистенційних, соціальних потреб до потреб престижу і духовних Отже, питання про те, що покладати в основу управлінської діяльності, орієнтуючись на потреби індивіда, не має однозначної відповіді, але можна виділити декілька раціональних моментів, які, безумовно, важливі у визначенні мотивів сучасної управлінської діяльності. Перш за все, треба враховувати, що потреби реалізуються через вольові якості особистості, є багатоаспектними і можуть розглядатися і як прагнення людини до забезпечення певних природних та соціальних факторів для створення умов нормальної життєдіяльності; і як суперечності між дійсним станом субєкта і тим, до якого він прагне; по-друге, потреби постійно змінюються і розвиваються в певному потенціальному відношенні з тим чи іншим обєктом; тобто мають реактивний і динамічний характер і завжди повязані з волею, прагненням людини до влади як у фізіологічному, матеріальному, так і в психологічному, духовно-культурному відношенні; по-третє, поділ потреб на вітальні і соціально-культурні є досить умовним і відносним, насправді ці два види потреб тісно повязані між собою, переходять одна в одну і проявляються як на інстинктивному, так і на свідомому рівні, тобто, фізіологічні інстинктивні потреби людей облагороджуються.

1. Аминов И.И. Психология делового общения // И.И. Аминов.-М.: Омега Л.;2006. - 304 с.
2. Большой толковый психологический словарь (Ребер Артур). В 2 х т.: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 2000. - 592 с.
3. Бурега В.В. Управленческая деятельность: теория и практика профессиографического исследования. Донецк: НЭП НАН Украины, 2000. 96 с.
4. Бурега В.В., Любчук О.К. Економічна психологія в схемах і таблицях: Навч.-метод. посібник. Донецьк: ДонДУУ; АПЕКС, 2003. 63 с.
5. Вересов Н.Н. Психология управления: Учебное пособие. М.: Моск. психол.-соц. ин-т; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2001. 224 с.
6. Гертер Гите. Работа в команде: практические рекомендации для успеха в группе / Г. Гертер, К. Оттл: пер. с нем.-Харьков: Гуманитарный Центр, 2006. 192 с.
7. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: Навч. посібник. К.: Либідь, 2004.
8. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти. К.: Ніка-Центр, 2000. 331 с.

Управлінський облік входить до бухгалтерського разом з фінансовим обліком. Поділ обліку на фінансовий і управлінський відбувався поступово. Спочатку бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік) як частина бухгалтерського обліку вибірково здійснював узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте вже на початку XX сторіччя стало зрозумілим, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (система Тейлора, Ганта) була посилена контрольна функція обліку шляхом використання системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Цей період вважають першим етапом у розвитку управлінського обліку. Отже, базовий управлінський облік виник в 20-х рр. ХХ ст. в країнах з високо розвинутою промисловістю.

Відмінності в законодавстві різних країн справді може призвести до значних ускладнень в роботі ТНК, адже ці відмінності можуть стосуватися продукції, застосовуваних технологій, роботи з персоналом і т. ін. Наприклад, у 1997 р. подібна проблема виникла у відомого виробника товарів побутової хімії компанії «Проктер енд Гембл», яка продає у 140 країнах світу понад 300 видів продукції. Оскільки фірма запропонувала дуже ускладнену процедуру сертифікації, то Держстандарт України анулював сертифікат відповідності для деяких мийних засобів для догляду за волоссям, що спровокувало конфлікт, який вдалось розв'язати тільки за допомогою прокуратури, Держспоживзахисту та Антимонопольного комітету України. Замість УкрСЕРТХІМ як орган сертифікації для «Проктер енд Гембл» тепер виступає Вінницький державний центр стандартизації, метрології та сертифікації. І хоча це дозволило згодом збільшити кількість торгових марок в Україні (з 15 в 1998 р. до 50 в 2002 p.), суперечливість міжнародного рішення і законодавства України дорого коштувало «Проктер енд Гембл Україна». Адже в 1997 р. обсяг продажу зменшився вдвічі порівняно з 1996 р. Україна також недоотримала близько 10 млн дол. відрахувань до бюджету.