Управлiння, як соцiальний феномен
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
Управлiння як соцiальний феномен. Наука управлiння
Людина головна рушiйна сила розвитку суспiльства, що вiдбуваСФться на основi вдосконалення технологiй, нових наукових вiдкриттiв та технiчних винаходiв. Психологiя, яка дослiджуСФ таСФмницi внутрiшнього свiту людини, чимдалi бiльше впливаСФ на соцiальнi процеси, у тому числi на тi, що вiдбуваються у сферi як матерiального, так i духовного виробництва. Для ефективностi останнього велике значення мають питання згуртування людей у колективах навколо спiльного вирiшення практичних задач. Гострою СФ проблема збереження психiчного та фiзичного здоровя особистостi , яке прямо залежить вiд якостi ii спiлкування з оточуючими, вiд злагоди на роботi.
Квалiфiкацiйний працiвник поряд з необхiдним багажем досвiду повинен володiти i навичками управлiнськоi дiяльностi, що дозволять йому бути лiдером серед менш пiдготовлених колег, згуртувати iх на спiвпрацю i взаСФмодопомогу, i що не менш важливо вiдкриваСФ перед ним перспективу посадового зростання.
Час, в який ми живемо, - це формування новоi цивiлiзацii. Йде ламання економiки, психологii i звичних полiтичних стереотипiв. У цiй круговертi виявився дефiцит свiжих iдей, професiйних знань i здорового глузду. Люди гостро вiдчувають потребу у вмiннi ладити один з одним. Суспiльству потрiбнi фахiвцi, якi вмiють пропонувати новi iдеi, брати на себе керування iншими людьми i викликати в них ентузiазм та енергiю. У вирiшеннi цих проблем особливе мiiе належить новому перспективному напрямку в сучаснiй психологiчнiй науцi психологii управлiння. Мистецтво спiлкуватися з людьми i керувати ними це не тiльки результат спецiальноi професiйноi пiдготовки управлiнських кадрiв, але i товар, що сьогоднi користуСФться попитом i високо оцiнюСФться на ринку професiйних послуг.
Поняття управлiння широко використовуСФться в рiзних науках, позначаючи функцiю, властиву органiзованим системам (бiологiчним, технiчним, соцiальним, вiйськовим та iн.). РЖснуСФ багато визначень цього поняття. Беручи загалом, пiд управлiнням розумiють елемент, функцiю, що забезпечуСФ збереження певноi структури органiзованих систем, пiдтримку режиму iхньоi дiяльностi, реалiзацiю iхнiх програм i цiлей.
У соцiальному управлiннi, на вiдмiну вiд iнших видiв, головними компонентами СФ або люди як члени рiзних органiзацiй, або ж органiзацiйнi пiдроздiли в цiлому. РЖндивiди (або самостiйно, або ж у складi соцiальноi групи), якi виявляють себе в складнiй системi управлiнських взаСФмин, можуть бути субСФктами й обСФктами управлiння. Як бачимо, визначальними категорiями соцiального управлiння СФ органiзацiя, субСФкт та обСФкт управлiння.
Органiзацiя являСФ собою форму обСФднання групи людей (двох i бiльше), дiяльнiсть яких свiдомо координуСФ субСФкт управлiння для того, щоб досягти спiльноi мети чи цiлей та упорядкувати колективну дiяльнiсть. Залежно вiд цiлей та умов дiяльностi iндивiди в соцiальному управлiннi е субСФктами або обСФктами управлiння.
Теоретичнi основи психологii управлiння
СубСФкт управлiння це носiй предметно-практичноi дiяльностi, джерело управлiнськоi активностi, спрямованоi на певний обСФкт управлiння. СубСФктом управлiння може бути як окремий iндивiд, так i соцiальна група.
ОбСФкт управлiння це частина обСФктивноi дiйсностi, на яку спрямовуСФться управлiнський вплив. ОбСФктом управлiння може бути як окремий iндивiд, так i соцiальна група.
СубСФкт та обСФкт управлiння повязанi мiж собою дiалектичною взаСФмодiСФю i взаСФмовпливом. При цьому важливою умовою ефективностi управлiння СФ вiдповiднiсть субСФкта управлiння його обСФкту. Отже, соцiальне управлiння СФ безперервний процес впливу керiвника (субСФкта управлiння) на органiзовану групу людей або на кого-небудь iз цiСФi групи окремо (обСФкт управлiння) з метою органiзацii i координацii iх спiльноi дiяльностi для досягнення найкращих результатiв.
Система управлiнських вiдносин спираСФться на два соцРЖаль-по-психологiчпi феномени, якi ми можемо трактувати як власне управлiння, тобто цiлеспрямований вплив на певний обСФкт, i пiдпорядкування, тобто сприйнятливiсть i схильнiсть пiдпорядковуватися цiлеспрямованому впливу субСФкта. Залежно вiд типологiчних рис рiзнi люди неоднаково сприймають саме почуття пiдпорядкованостi.
Дослiдники видiляють три типи пiдпорядкування: пiдпорядкування наперекiр: працiвник сприймаСФ пiдпорядкування як вимушенi й зовнi навязанi вiдносини. Для цього типу характерне слабке розумiння мотивiв пiдпорядкування та обовязку; байдуже пiдпорядкування: працiвник цiлком задоволений своiм становищем, оскiльки це звiльняСФ його вiд прийняття вiдповiдальних рiшень; сповiдуСФться принцип нехай думаСФ начальник; iнiцiативне пiдпорядкування: працiвник усвiдомлюСФ необхiднiсть пiдпорядкування, почуття обовязку в нього переходить у звичку, але не позбавляСФ iнiцiативностi. В основi такого типу пiдпорядкування лежить критична оцiнка керiвника та визнання його авторитету.
СубСФкт та обСФкт управлiння, що трактуються також як керiвна й керована системи (пiдсистеми), у сукупностi взаСФмних звязкiв утворюють систему управлiння, яка характеризуСФться iнформацiйним забезпеченням, процедурою прийняття й виконання рiшень