Управлiння, як соцiальний феномен
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
.
Система управлiння як цiлiсно-органiзацiйне обСФднання характеризуСФться:
функцiями й цiлями дiяльностi;
конкретним перелiком складових, що пiдпорядковуються одна
однiй;
режимом зовнiшнiх звязкiв (субординацiя, координацiя, договiрнi вiдносини й т. iн.);
правовим регулюванням структури, звязкiв, повноважень, дiяльностi системи управлiння в цiлому та ii елементiв.
Предмет науки управлiння. Етапи ii розвитку
У сучаснiй цивiлiзацii сприйняття управлiння як професii спираСФться на рiзноманiтнi досягнення мiждиiиплiнарноi галузi наукового та практичного знання, посiдаючи важливе мiiе. Нинi прийнято вважати, що перед керiвником будь-якого рiвня стоять два взаСФмозалежних завдання:
1) опанувати теоретичнi основи рацiонального управлiння, тобто науку управлiння;
2) умiти творчо застосовувати положення цiСФi науки, тобто опанувати мистецтво управлiння.
Виконання першого завдання досягаСФться в процесi навчання, другого - у процесi практичноi дiяльностi. Управлiння як наука маСФ свiй власний предмет. На думку бiльшостi вiтчизняних i зарубiжних учених, предметом науки управлiння СФ управлiнськi вiдносини, тобто вiдносини:
- мiж субСФктом та обСФктом управлiння;
- мiж членами органiзацii, якi перебувають на тому самому iСФрархiчному рiвнi, спрямованi на взаСФмне узгодження дiй вiдповiдно до поставлених завдань;
- мiж рiзними органiзацiйними пiдроздiлами в межах одного й того самого обСФкта управлiння.
Управлiнська дiяльнiсть принципово вiдрiзняСФться вiд iнших видiв дiяльностi. Основнi психологiчнi особливостi управлiнськоi дiяльностi такi:
велика розмаiтiсть видiв дiяльностi на рiзних рiвнях управлiнськоi iСФрархii;
неалгоритмiчний, творчий характер дiяльностi, що вiдбуваСФться, як правило, у мiнливiй, нерiдко суперечливiй обстановцi за недостатньоi кiлькостi iнформацii;
- яскраво виражена прогностична природа поставлених управлiнських завдань;
- значна роль комунiкативноi функцii;
- висока психiчна напруженiсть, зумовлена великою вiдповiдальнiстю за прийнятi рiшення.
Отже, управлiнська дiяльнiсть це особливим чином органiзований вид трудовоi дiяльностi, повязаний з виконанням функцiй управлiння в органiзацii. Головна ii мета забезпечення цiлеспрямованоi i скоординованоi дiяльностi керованого колективу на вирiшення завдань, що стоять перед ним.
Продуктом управлiнськоi дiяльностi СФ управлiнськi рiшення й практичнi дii, необхiднi для функцiонування органiзацii в потрiбному режимi. Оскiльки управлiнський вплив на всi сфери дiяльностi здiйснюСФться через членiв органiзацп, прiоритетне значення маСФ управлiння живою працею, тобто доцiльною дiяльнiстю пiдлеглих.
Вiдповiдно до функцiональноi ролi в процесi управлiння видiляють три основнi категорii персоналу управлiння:
керiвники, або лiнiйнi менеджери (10 % працiвникiв апарату управлiння);
фахiвцi, або функцiональнi менеджери (60-70 % працiвникiв апарату управлiння);
управлiння службовцiв апарату (20-30 % працiвникiв апарату управлiння).
Головне завдання керiвникiв загальне керiвництво процесом функцiонування й розвитку системи управлiння. Специфiка iхньоi дiяльностi полягаСФ в тому, що вони цiлеспрямовано впливають на працiвникiв, якi безпосередньо реалiзують тi чи iншi завдання управлiння. Головну свою увагу керiвники зосереджують на таких трьох напрямах:
прийняття рiшень з усiх найважливiших, стратегiчних, принципових питань дiяльностi;
здiйснення пiдбору, розмiщення, навчання й виховання кадрiв; координування роботи виконавцiв, ланок i пiдроздiлiв органiзацii в цiлому.
До фахiвцiв апарату управлiння зазвичай вiдносять iнженерiв, економiстiв, бухгалтерiв, юристiв, психологiв та iн. Перед ними стоять три взаСФмозалежнi завдання:
- одержання, обробка й аналiз iнформацii про стан справ в органiзацii за певним конкретним напрямом;
- розробка варiантiв вирiшення окремих функцiональних питань на основi аналiтичних даних; пiдготовка та розробка конкретних управлiнських рiшень;
- контроль ступеня реалiзацii управлiнських рiшень за своiми напрямами.
Категорiя службовцiв апарату включаСФ секретарiв, друкарок, технiкiв, лаборантiв й iн., тобто всiх тих, хто здiйснюСФ поточний облiк i дiловодство в апаратi управлiння. Головне iхнСФ завдання iнформацiйне й технiчне обслуговування дiяльностi керiвникiв i фахiвцiв.
Що ж до керiвникiв, то необхiдно розрiзняти рiвнi управлiнськоi iСФрархii, де функцii управлiння СФ специфiчними. Так, вища ланка значною мiрою визначаСФ загальний рух органiзацii, ii мiнливiсть i напрями розвитку; середня створюСФ життСФздатну структуру, що функцiонуСФ, поСФднуючи вiдносну стабiльнiсть та мiнливiсть елементiв i звязкiв; низова ланка забезпечуСФ сталiсть i вiдтворення певних заданих параметрiв - елементiв системи, iхню стiйкiсть.
Управлiння як специфiчна дiяльнiсть повязане з виникненням органiзацii. У цьому аспектi можна сказати, що практика управлiння така ж стара, як цей свiт. Досягнення великих органiзацiй за стародавнiх часiв, наприклад, у Римськiй iмперii, що проiснувала кiлька сторiч, свiдчать про те, що вже тодi було створено досить розвиненi системи управлiння.
Однак iдея трактування управлiння як науковоi диiиплiни й професii виникла у XVIII ст. у пiзню епоху розвитку капiталiстичноi формацii суспiльства. На цьому етапi вiдбуваСФться видiлення суто управлiнськ?/p>