Geum.ru

Курсовой проект

  • 21881. Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці
    Психология

     

    1. Авксентьев В.А. Конфликтология. М.: Инфра-М, 1996;
    2. Аксененко С.Е. Осознание конфликтной ситуации и общение // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - Краснодар: Изд-во Кубанского университета. 1975. - С. 9-11.
    3. Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. - М.: Народное образование. 1995. - 142 c.
    4. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. 208 с.;
    5. Бовть О.Б. Організація корекційної роботи з агресивними дітьми Початкова школа. 1997. № 7. С. 25-32;
    6. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 94-100;
    7. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968;
    8. Бородкин Ф.М. Коряк Н.М. Внимание: конфликт. М., 1989;
    9. Валкер Д. Тренинг разрешения конфликтов. Спб.: Речь, 2001;
    10. Вікова психологія /за ред. Г.С. Костюка. К., 1976;
    11. Вишнякова Н.Ф. Конфликтология. Мн.: Университетское, 2002. 318с.;
    12. Вольфсон Э.Н. Конфликтология. Кемерово: Кузбас. гос. техн. ун-т, 1997;
    13. Выготский Л.C. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1981-1985. Т.2:
    14. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2003. 464 с.;
    15. Дорендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования, 1994. № 5.
    16. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Тернопіль, 2001;
    17. Заброцький М.М. Педагогічна психолога. Київ, 2000;
    18. Захаров А.И. Неврози у детей. Спб.: Дельта, 1996;
    19. Захаров А. И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. Спб.: Союз, Лениздат, 2000;
    20. Зедгенидзе В.Я. Предупреждение и разрешение конфликтов. М.: Айрис пресс, 2006;
    21. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. К.: Наукова думка, 1996;
    22. Кармин А.С. Конфликтология. Учебник. Спб., 1999;
    23. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. 176 с.;
    24. Кон И.С. Открытие «Я». М., 1989;
    25. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. М., 1992. 498с.;
    26. Костюк Г.С. Психологія. К., 1968;
    27. Крысько В.Г. Психология и педагогика. М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. 368с.;
    28. Курдюмова И.М. Конфликты в школе // Педагогика, 1992. № 11. - С. 44.
    29. Леонов Н.И. Индивидуальный стиль поведения в конфликтной ситуации. - Пермь, 1996.
    30. Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2000. 688с.;
    31. Монина Г.Б., Лютова-Робертс Е.К. Коммуникационный тренинг (педагоги, психологи, родители). СПб.: Речь, 2005. 224с.;
    32. Немов Р.С. Общие основы психологии. Кн.1 М.: ВЛАДОС, 1994. 576с.;
    33. Немов Р.С. Психология образования. Кн.2 М.: ВЛАДОС, 1994. 496с.;
    34. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. М.; Изд-во Моск.ун-та, 1977;
    35. Петрушин С.В. Психологический тренинг в многочисленной группе. М.: Академический Проект, 2002. 256с.;
    36. Психологическое изучение личности младшего школьника и классного коллектива / Под ред. Г.А. Ключниковой. - Новгород. 1989. - 55 с.
    37. Психология. / А.А. Крылова. М.: ПБОЮЛ, 2001. 584с.;
    38. Психология. Словарь. / А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 494с.;
    39. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Кн. 1. М.: ВЛАДОС, 2000. 384с.;
    40. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. - М.: Просвещение. 1991.
    41. Самоукина Н.В. Педагогический конфликт // Народное образование, 1993. № 7. - С. 73.
    42. Скотт Д.Г. Способы разрешения конфликтов. - Киев: Издательское общество Верзилин и К. 1994.
    43. Социальная психология. / А.Н. Сухов, А. А. Бодалев, В.Н. Казанцев и др. / А.Н. Сухова, А.А. Деркача. М.: Академия, 2001. 600с.;
    44. Сулимова Т.С. Социальная работа и конструктивное разрешение конфликтов. - М.: Институт практической психологии. 1996.
    45. Таланов В.Л., Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. СПб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2005. 928с.;
  • 21882. Психологічні особливості міжособистісного спілкування підлітків
    Психология

    Тестовий матеріал

    1. Знаючи себе, ви можете сказати:
    2. я скоріше людина миролюбна, покладлива;
    3. я скоріше людина гнучка, здатна обходити гострі ситуації, уникати конфліктів;
    4. я скоріше людина, що йде прямо, безкомпромісна, категорична.
    5. Коли ви подумки з'ясовуєте відносини зі своїм кривдником, то найчастіше:
    6. шукаєте спосіб примирення;
    7. обмірковуєте спосіб не мати з ним справ;
    8. міркуєте про те, як його покарати або поставити на місце.
    9. У спірній ситуації, коли партнер явно не намагається або не хоче вас зрозуміти, ви найімовірніше:
    10. будете спокійно домагатися того, щоб він вас зрозумів;
    11. постараєтеся згорнути з ним спілкування;
    12. будете гарячитися, ображатися або злитися.
    13. Якщо захищаючи свої важливі інтереси, ви відчуєте, що можете посваритися з гарною людиною, то:
    14. підете на значні поступки;
    15. відступите від своїх домагань;
    16. будете відстоювати свої інтереси.
    17. У ситуації, де вас намагаються скривдити або принизити, ви швидше за все:
    18. постараєтеся запастися терпінням і довести справу до кінця;
    19. дипломатичним чином будете уникати контактів;
    20. дасте гідну відсіч.
    21. У взаємодії із владною й у той же час несправедливою людиною/вчителем/керівником ви:
    22. зможете співробітничати в ім'я інтересів справи;
    23. постараєтеся якнайменше контактувати з ними;
    24. будете опиратися його стилю, активно захищаючи свої інтереси.
    25. Якщо рішення питання залежить тільки від вас, але партнер зачепив ваше самолюбство, то ви:
    26. підете йому назустріч;
    27. підете від конкретного рішення;
    28. вирішите питання не на користь партнера.
    29. Якщо хтось із друзів час від часу буде дозволяти собі образливі випади у вашу адресу, ви:
    30. не станете надавати цьому особливого значення;
    31. постараєтеся обмежити або припинити контакти;
    32. щораз дасте гідну відсіч.
    33. Якщо в партнера є претензії до вас і він при цьому роздратований, то вам звичніше:
    34. спочатку заспокоїти його, а потім реагувати на претензії;
    35. уникнути з'ясування відносин з партнером у такому стані;
    36. поставити його на своє місце або перервати.
    37. Якщо хто-небудь із колег стане розповідати вам про те погане, що говорять про вас інші, то ви:
    38. тактовно вислухаєте все до кінця;
    39. пропустите мимо вух;
    40. перервете розповідь на півслові.
    41. Якщо партнер занадто проявляє напористість і хоче одержати вигоду за ваш рахунок, то ви:
    42. підете на поступку заради миру;
    43. ухилитеся від остаточного рішення розраховуючи на те, що партнер заспокоїться й тоді ви повернетеся до питання;
    44. однозначно дасте зрозуміти партнерові, що він не одержить вигоду за ваш рахунок.
    45. Коли ви маєте справу з партнером, що діє за принципом «урвати побільше», ви:
    46. терпляче домагаєтеся своїх цілей;
    47. волієте обмежити взаємодію з ним;
    48. рішуче ставите такого партнера на місце.
    49. Маючи справу з нахабнуватою особистістю, ви:
    50. знаходите до неї підхід за допомогою терпіння й дипломатії;
    51. зводите спілкування до мінімуму;
    52. дієте тими ж методами.
    53. Коли сперечальник настроєний до вас вороже, ви зазвичай:
    54. спокійно й терпляче переборюєте його настрой;
    55. ідете від спілкування;
    56. осаджуєте його або відповідаєте тим же.
    57. Коли вам задають неприємні питання, ви найчастіше:
    58. спокійно відповідаєте на них;
    59. уникаєте прямих відповідей;
    60. «заводитеся», губите самовладання.
    61. Коли виникають гострі розбіжності між вами й партнером, то це найчастіше:
    62. змушує вас шукати вихід з положення, знаходити компроміс, іти на поступки;
    63. спонукує згладжувати протиріччя, не підкреслювати розходження в позиціях;
    64. активізує бажання довести свою правоту.
    65. Якщо партнер виграє в суперечці, вам звичніше:
    66. поздоровити його з перемогою;
    67. зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається;
    68. «боротися до останнього патрона».
    69. У випадках, коли відносини з партнером знаходять конфліктний характер, ви взяли собі за правило:
    70. «мир за всяку ціну» - визнати свою поразку, принести вибачення, піти на зустріч побажанням партнера;
    71. «пас убік» - обмежити контакти, піти від суперечки;
    72. «розставити крапки над «І» - з'ясувати всі розбіжності, неодмінно знайти вихід із ситуації.
    73. Коли конфлікт стосується ваших інтересів, то вам найчастіше вдається його вигравати:
    74. завдяки дипломатії й гнучкості розуму;
    75. за рахунок витримки й терпіння;
    76. за рахунок темпераменту й емоцій.
    77. Якщо хто-небудь із колег навмисно зачепить ваше самолюбство, ви:
    78. м'яко й коректно зробите йому зауваження;
    79. не станете загострювати ситуацію, зробите вигляд, буд-то нічого не трапилося;
    80. дасте гідну відсіч.
    81. Коли близькі критикують вас, то ви:
    82. приймаєте їхні зауваження із вдячністю;
    83. намагаєтеся не звертати на критику увагу;
    84. дратуєтеся, пручаєтеся або злитеся.
    85. Якщо хто-небудь із рідних або близьких говорить вам неправду, ви зазвичай волієте:
    86. спокійно й тактовно домагатися істини;
    87. зробити вигляд, що не зауважуєте неправду, обійти не приємний оборот справи;
    88. рішуче вивести брехуна на «чисту воду».
    89. Коли ви роздратовані, нервуєте то найчастіше:
    90. шукайте співчуття, розуміння;
    91. усамітнюєтеся, щоб не виявити свій стан на партнерах;
    92. на комусь відіграєтеся, шукаєте «козла відпущення».
    93. Коли хтось із однокласників/друзів/колег, менш гідний і здатний ніж ви, одержує заохочення, ви:
    94. радуєтеся за нього;
    95. не надаєте особливого значення факту;
    96. засмучуєтеся.
  • 21883. Психологічні особливості мотиваційної готовності до школи дитини старшого дошкільного віку
    Психология

    Дослідження особи дитини дошкільного віку саме після себе скрутно з тієї причини, що більшість відомих особових тестів призначене для дорослих людей і засноване на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особи, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі. Тому тести для дорослих в психодіагностиці дітей частіше всього застосовувати не можна. У розпорядженні дитячого психодіагноста залишаються або спеціальні дитячі варіанти проектних тестів на зразок методики для вивчення мотиву досягнення успіху, або метод експертів, при використанні якого як експерти по відношенню до дітей-дошкільників виступають дорослі люди, особисто обізнані дану дитину. Тільки таким чином ми можемо судити про якості осіб дитини, які їм самим не усвідомлюються і самі ще знаходяться в процесі розвитку. Під мотивом досягнення успіху розуміється активне прагнення дитини до успіху в різноманітних ситуаціях і видах діяльності, особливо цікавих і значущих для нього, і перш за все там, де результати його діяльності оцінюються і порівнюються з результатами інших людей, наприклад, в змаганні[4.c.27]. Потреба в досягненні успіхів не є природженою, вона складається і формується в дошкільному дитинстві, в ранні роки і до моменту надходження дитини в школу може стати досить стійкою межею його особи. Вже в 5-6 літньому віці дітей по ступені розвиненості цієї потреби бувають досить значними. Від цих відмінностей, у свою чергу, залежить подальший розвиток дитини як особі, оскільки діти, що мають сильно виражену потребу в досягненні успіхів, звичайно добиваються в житті більшого як в особовому розвитку, так і в професійному зростанні, ніж ті, у кого ця потреба слабка або домінує протилежне нею прагнення - уникнення невдач.

  • 21884. Психологічні особливості неформальних лідерів у групі дітей середнього шкільного віку
    Психология

     

    1. Андрєєв А.Н., Мдивани М.О., Рыжонкин Ю.Я. Методика виміру комунікативної дистанції // «Питання психології». 1987. - №1.
    2. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. М.: 1998.
    3. Антипина Г.С. Вивчення малих груп у соціології і соціальній психології. Л.: 1967.
    4. Божович Л.И. Особистість і її формування в дитячому віці. М.: 1968.
    5. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-довідник по психодиагностике. Спб.: 1999.
    6. Васильків В.М., Василькова О.І. Особливості психолого-педагогічної роботи з «важкими» підлітками. Донецьк: 1998.
    7. Василькова О.І. Психолого-педагогічні питання неформального лідерства в навчальній групі ПТУ // «Педагогіка і психологія». 1999. - №2.
    8. Дьяченко М.А., Кандыбович Л.М. Словник-довідник по психології. Мінськ: 1998.
    9. Захарова А.В. Спілкування з однолітками як фактор становлення морально-етичної дорослості підлітка. У сб.: Соціально-психологічні проблеми взаємин у групах учнів і робочої молоді. Мінськ: 1970.
    10. Коломинский Я.Л. Психологія взаємин у малій групі. Мінськ: 1976.
    11. Коломинский Я.Л. Психологія дитячого колективу. Мінськ: 1984.
    12. Кричевский Р.Л. Детермінанти рольової диференціації лідерства в малих групах // «Питання психології». 1977. - №1.
    13. Кричевский Р.Л. Сучасні тенденції в дослідженні лідерства в американській соціальній психології // «Питання психології». 1977. - №6.
    14. Кричевский Р.Л. Якщо ви керівник... - М.: 1998.
    15. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психологія малих груп. М.: 1991.
    16. Кричевский Р.Л., Рыжак М.М. Психологія керівництва і лідерства в спортивних колективах. М.: 1985.
    17. Немов Р.С. Психологія: у 3 кн. Кн.1. Загальні основи психології. М.: 1997.
    18. Немов Р.С. Психологія: у 3 кн. Кн.3. Психодиагностика. М.: 1998.
    19. Парыгин Б.Д. Основи соціально-психологічної теорії. М.: 1971.
    20. Петровский А.В. Особистість. Діяльність. Колектив. М.: 1982.
    21. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Соціальна психологія колективу. М.: 1978.
    22. Профконсультационная робота зі старшокласниками / Під ред. Б.А.Федоришина. Київ: 1980.
    23. Робер М.А., Тильман Ф. Психологія індивіда і групи. М.: 1988.
    24. Рогів Е.И. Загальна психологія. М.: 1998.
    25. Соціальна психологія. / Під ред. А.В. Петровского. М.: 1987.
    26. Уманський Л.И. Організаторська діяльність школярів. М.: 1984.
    27. Хроменок В.Г. Відносини в учнівському колективі і розвиток вольових якостей школярів. У сб.: Учений. зап. Рязанського педінституту, т.59, 1968.
    28. Ценципер А.Б. Досвід дослідження залежності положення учня в колективі від його індивідуальних особливостей. У сб.: Деякі питання удосконалювання процесу навчання і виховання. Мінськ: 1970.
    29. Шпалинский В.В., Распопов И.В. Психолого-педагогічні основи вивчення особистості і колективу. Дніпропетровськ: 1991.
    30. Эльконин Д.Б. Дитячі колективи // Підручник педології для педтехнікумів. Ч.2. М.; Л.: 1931.
  • 21885. Психологічні особливості почуття провини батьків перед дітьми
    Психология

     

    1. Айви А.Е, Айви М.Б. Психологическое консультирование и психотерапия. М., 2000.
    2. Асаджоли Р.Психосинтез.М.1994.
    3. Гусин Л.А.Психология вины. М., 1999.
    4. Гладышева М.Д. Психология отношений «отцы и дети». М, 1997.
    5. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М. Изд МГУ, 1980
    6. Изард К.Э. Психология эмоций. СПб.:Питер.2000
    7. Ильин Э.И. Эмоции и чувства. СПб.: Питер.2002
    8. Ветров И.И. Психология личности. М., 2002.
    9. Майерс Д. Социальная психология СПб.: Питер, 2004.
    10. Носов К.М. Социальная психология. М., 2000.
    11. Нулиев С.Т. Психология чувств человека. М, 2001.
    12. Немов Р.С. Психология.-М.:Просвещение, 1995.
    13. Общая психодиагностика.//Под ред А.А.Бодалева, В.В.Столина., М.,1987.
    14. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1987.
    15. Пирин Н.Г. Чувство вины у родителей. - К., 1989.
    16. Психодиагностика: теория и практика. М.,1986.
    17. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.
    18. Рогов Е.И. Настольная книга школьного практического психолога в образовании. - М.: Владос, 1996.
    19. Рувин С.С. Эмоции и чувства человека. - М., 1998.
    20. Теории личности в западно-европейской и американской психологии. Хрестоматия по психологии личности. Редактор-составитель Райгородский Д.Я. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1996.
    21. Фрейд З. «Я» и «Оно». Тбилиси, «Мерани», 1991
    22. Шингаров Г.К. Эмоции и чувства как форма отражения действительности.М.,1971
    23. Щукин Г.В. Как читать людей по их внешнему облику.-М.,1993.
    24. Якобсон П.М. Психология чувств. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.
  • 21886. Психологічні особливості роботи психолога з учнями початкових класів
    Психология

    За сприятливих умов психічного розвитку на кінець дошкільного віку почуття й переживання дітей ускладнюються, диференціюються. Зберігаючи емоційність і вразливість, учень початкових класів втрачає дитячу безпосередність. Підвищуються його самоконтроль, обов'язковість, з'являються почуття провини, справедливості чи несправедливості, моральні переживання все те, що стане категорією совісті у молодшому шкільному віці. Старшим учням початкових класів властиве почуття гідності, вони не витримують зневаги, глузування. Як і раніше, у них виражена потреба у визнанні, схваленні, підтримці, любові. Причому ці почуття дедалі більше переносяться на однолітків, створюючи складну систему групових відносин. Розвивається вміння ставити себе на місце іншої людини і певною мірою уявляти її почуття та переживання. Розвиток рефлексії та емпатії збагачує внутрішній світ дитини, насичує новим змістом її спілкування, робить поведінку соціально спрямованішою.

  • 21887. Психологічні особливості розвитку творчих здібностей у підлітковому віці
    Психология

     

    1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань, 1988. 228 с.;
    2. Барко В. І., Тютюнников А. М. Як визначити творчі здібності дитини? К., 1991;
    3. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1983. 173 с.;
    4. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: Учебное пособие для студ. Высш. Учеб. заведений. М.: ИЦ "Академия", 2002 320с.;
    5. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте // Выготский Л. С. Психология развития ребенка. М.: Смысл-Эксмо, 2003. С. 235-326;
    6. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т. М., 1983. Т. 3;
    7. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина. К., 1993;
    8. Гергель Є.Л. Вікова динаміка розвитку креативних здібностей // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. К.: Главник, 2005. Вип. 26: У 4томах. Т. 1. С.342-349;
    9. Гергель Є.Л. Креативність як проблема творчості // Вісник Харківського університету. Харків, 1999. № 460. С. 29-33;
    10. Гергель Є.Л. Розвиток креативних здібностей у підлітків // Проблеми загальної і педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка. АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. К., 2001. Т. 4. Ч. 2. С. 80-85;
    11. Гергель Є.Л. Сучасний стан вивчення проблеми креативності в зарубіжній та вітчизняній психології // Вісник Харківського університету. Харків, 2001. №517. С.26-31;
    12. Гнатко Н. М. Проблема креативности и явление подражания. М.: ИП РАН, 1994;
    13. Гнатко М.М. Психологічна діагностика обдарованості: Метод. реком. Луцьк: ВВ МАНУ, 1996;
    14. Гнатко М.М. Психологічні передумови організації роботи з обдарованими індивідумами: Метод. реком. Луцьк: ВВ МАНУ, 1996;
    15. Диагностика уровня невербальной креативности / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М., 2002. C.69-71;
    16. Диагностика личностной креативности (Е.Е.Туник) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М., 2002. C.59-64;
    17. Дорфман Л.Я., Ковалева Г.В. Исследование креативности в науке и искусстве. // Вопросы психологии. 1999. № 2;
    18. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Издательство "Питер", 2000. 368 с.;
    19. Дружинин В.Н. Психология творчества // Психологический журнал. Т. 26, №5. 2005. С. 101-109;
    20. Дункер К. Психология продуктивного (творческого) мышления // Психология мышления / Под ред. А.М.Матюшкина: Пер. с нем. и англ. М.: Прогресс, 1965. С. 86 234;
    21. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб., 2000. 96 с.;
    22. Колесов Д.В. О психологии творчества. // Психологический журнал. 1992. № 6;
    23. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Рад. Школа, 1989. 608 с.;
    24. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии //Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. С. 118 152;
    25. Кульчицька О.І. Складові біографії творця.// Обдарована дитина. 1998. № 3. С.27-32;
    26. Матюшкин А. М. Концепция творческой одаренности // Вопр. психол. 1989. № 6. С. 29 33;
    27. Матюшкин А. М., Снек Д. А. Одаренные и талантливые дети // Вопросы психологии. 1982. №4. С. 88-97;
    28. Мелик-Пашаев А.А. Педагогика искусства и творческие способности. М., 1981. С.89;
    29. Моляко В.. О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості. //Обдарована дитина. 1998. №1. С.3 - 5; 2, с.2 - 6; 3, С.2 5;
    30. Московская С. Педагогика будущего. Синтез искусств. Звук и цвет. СПб.: 1995. 96с;
    31. Музика О. Л. Цінності обдарованої особистості.// Обдарована дитина. 1998. С.6 - 10.;
    32. Платонов К.К. Проблемы способностей. М.: Наука, 1972. 310 с.;
    33. Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика. М., 1976. 280 с.;
    34. Пономарева Р. А. Креативный потенциал технически одаренной личности: природа, структура, критерии, развитие. Українська психологія: сучасний потенціал. Т.ІІ К., 1996. С.352 361;
    35. Рагозіна В. Розвиток творчих здібностей у сімґї // Українська родина. К. 1998. С. 908-914;
    36. Рагозіна В.В. Теоретичний аспект проблеми творчих здібностей //Творчість, духовність, гуманізм в просторі освіти: Збірник доповідей науково-практичної конференції. Вінниця: “Універсум-Вінниця”, 1998. С. 127-132;
    37. Рагозіна В. Феномен творчих здібностей в психолого-педагогічних дослідженнях // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка.Серія: Педагогіка № 2. 1999. С. 78-80;
    38. Роменець В. А. Психологія творчості. К: Либідь, 2001. 288с.;
    39. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. М.: Педагогика, 1989. Т. 1. 486 с.;
    40. Самооценка творческого потенциала личности / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М., 2002. C.65-67;
    41. Творческие способности / Елисеев О.П. Практикум по психологии личности СПб., 2003. С.373-374;
    42. Теплов Б.М. Способность и одаренность //Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. С. 129-139;
    43. Туник Е.Е. Диагностика креативности. Тест Е. Торренса. СПб.: Иматон, 1998;
    44. Туник Е.Е. Опросник креативности Джонсона. СПб.: СПбУПМ, 1997;
    45. Туник Е.Е. Тест Торренса. Диагностика креативности. СПб.: Иматон, 1998;
    46. Шадриков В.Д. Способности, одаренность, талант // Развитие и диагностика способностей / Отв. ред.: В.Н.Дружинин, В.Д.Шадриков. М.: Наука, 1991. С. 513.;
    47. Холодная М.А. Гельфман Э.Г. Интеллектуальное воспитание личности // Педагогика. 1998. №4;
    48. Холодная М.А. Когнитивные стили и интелектуальные способности // Психологический журнал, 1993, № 1. Т. 13. С. 84 93;
    49. Холодная М.А. Существует ли интеллект как психическая реальность // Вопр. психол. 1990. № 5. С. 123127;
    50. Юркевич В.С. Саморегуляция как фактор общей одаренности // Проблемы дифференциальной психодиагностики/ Отв. ред. В.Д.Небылицын. М.: Педагогика, 1972. С. 233 - 249.
  • 21888. Психологічні особливості самосприймання студентської молоді
    Психология

     

    1. Андреев А.Л. Культурное пространство студента // Педагогика. 2003. № 10. С. 55-65.
    2. Астахова В.І. Деякі нові штрихи у соціальному портреті студентства // Проблеми вищої школи. К., 1993. Вип. 78. С. 65-69.
    3. Балабанова Л.М. Категория нормы в психологии студенческого возраста. Харьков: Консум, 1999. 254 с.
    4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 156 с.
    5. Бех I.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. №І. С. 124-129.
    6. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. №4. С. 23 - 24.
    7. Вербицкий А. А., Бакшаева Н.А. Проблема трансформации мотивов в контекстном обучении // Вопросы психологии. - 1997. № 3. С. 12-22.
    8. Винославська О.В. Психологічні особливості студентської групи // Практична психологія та соціальна робота. 2005. - №7. С.65-70.
    9. Винославська О.В. Деякі відмітні риси «Я»- концепції сучасного студентства // Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття. Матеріали міжнародної наукової конференції. 15-18 травня 1996. С.169-176.
    10. Винославська О.В. Мотиви трудової активності й діяльності студентів денної форми навчання // Вісник НТУУ «КПГ: Філософія. Психологія. Педагогіка». 2001. №2(2). С.91-98.
    11. Вичев В. Мораль и социальная психика. Пер. с болгар. Р.Е. Мельникова. М.: "Прогресс", 1978 . 357 с.
    12. Душоткин А., Уманский Л. Студенческая группа и групповая психология // Студенческая группа. М.: Молодая гвардія, 1975. С.14-18.
    13. Ефимов В.М., Милова М.И. Студент 80-х в зеркале социологии // Вопросы общественных наук. К., 1989. Вып. 80. С. 21-27.
    14. Кіпень В. Українське студентство: на що орієнтуємося і що цінуємо? // Управління освітою. 2001. № 22. С. 10.
    15. Клочек Л.В. Інформаційний та мотиваційний компоненти у студентському віці // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. Харків: ХДПУ, 2003. Вип.10. С.7683.
    16. Клочек Л.В. Онтогенетичний аналіз процесів ідентифікації і відособлення // Психологія. Збірник наукових праць. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, Випуск 17, 2002. С.74 78.
    17. Клочек Л.В. Проблеми ідентифікації і відособлення в психології // Вісник: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко, О.П. Симоненко. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. Випуск 5. С.158 160.
    18. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1985. 255 с.
    19. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентации в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. М., 1983. С. 4 -15.
    20. Крючков А.И., Крючкова Л.М. Мировоззренческий портрет современного украинского студента // Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. Чернігів, 2003. Вип. 20: Серія: Філософські науки. С. 71-76.
    21. Лисовский В.Т. Образ жизни современного студента. Л.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. 297 с.
    22. Люблінська Г.О. Дитяча психологія: Навчальний посібник для студентів пед. інститутів. К.: Вища школа, 1974. 354 с.
    23. Монастиршин К.О. Умови та фактори формування самооцінки школярів // Проблеми гуманітарних наук. Дрогобич: Вимір, 2002. Вип. 9. С. 88 98.
    24. Монастыршин Е.А. Влияние семьи на отношение школьника к себе // Тезисы межд. межвуз. науч.-практ. конф. студентов и аспирантов, 12-14 апреля 2001г. Санкт-Петербург, 2001. С. 237.
    25. Омельченко Ж.О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 188-193.
    26. Островська К. Труднощі виховання як бар'єри нормативного розвитку особистості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми девіантоної поведінки: історія, теорія, практика”. К.: Міленіум, 2002. С. 262 265.
    27. Островська К.О. Взаємозалежність самооцінки та ціннісних орієнтацій школярів // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. Київ-Запоріжжя-Одеса, 2002. Вип. 15. С. 117 123.
    28. Петрунек В.П., Таран Л.Н. Нелегкий шаг к юности. М.: Педагогіка, 1984. 160 с.
    29. Психология юношеского возраста: Проблемы формирования личности. Учебное пособие для студентов пединститутов. М.: Просвещение, 1979. 175 с.
    30. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей взаимосвязи явлений материального мира. М.: Издательство АН СССР, 1957. 328 с.
    31. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В 2-х т. М., 1989.
    32. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2005. 360 с.
    33. Самарин Ю.А. Психология студенческого возраста и становление специалиста. Вестник высшей школы. 1969. - №8. С.127-130.
    34. Скок М.А. Ціннісні орієнтації особистості сучасного студента // Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка. Вісник ЧДПУ. Чернігів, 2002. Вип. 11: Серія: Психологічні науки. С. 128-132.
    35. Соколов А.В., Щербакова И.О. Ценностные ориентации постсоветского гуманитарного студенчества // Социс. - 2003. - № 1. - С. 115-124.
    36. Сорокина Н.Д. Перемены в образовании и динамика жизненных стратегий студента // СОЦИС. 2003. № 10. С. 55-60.
    37. Социология молодежи / Под ред. проф. Ю.Г. Волкова. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2001. 576 с.
    38. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. М., 1972. 345 с.
    39. Студент и его деятельность / Под ред. Г.П. Давидюка и др. Минск: Изд-во БГУ, 1978. 89 с.
    40. Ушинский К.Д. Соч. Изд-во АН РСФСР 1948-1950. Т.8. С.441-442.
    41. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту / Под ред. И. В. Дубровиной. М., 1983. 256 с.
    42. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М., 1977. 156 с.
    43. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Под ред. Толстых А.В. М., 1996.
    44. Юнг К. Персона. Персона-2 // Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Изд. дом “Бахрах-М”, 2000. С. 534 565.
    45. Юсницкий А.К. Определение характеристик социальной адаптации // Журнал практического психолога. 1998. №1. С.8-10.
    46. Rogers K. Client-centered therapy: Its current practice, implications and theory. L: Constable, 1991. 560 p.
  • 21889. Психологічні особливості спілкування підлітків
    Психология

    Іншою обставиною, що діє на актуалізацію вивчення особливостей спілкування, є логіка розвитку самої психології. Тут проявляється переорієнтація в бік дослідження взаємодії особистості та групи, взаємовпливу особистості та спілкування, спілкування та спільної діяльності. В результаті посилилася цікавість до тих аспектів спілкування, які справляють безпосередній вплив на групові процеси, спільну діяльність. Принципового значення набула проблема індивідуальності в процесі пізнання соціальної дійсності, розвитку її соціально-перцептивної сфери. Спілкування багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію взаємодії, сприймання і розуміння субєктами спілкування один одного. Спілкування історично склалося в процесі спільної діяльності, де спочатку відігравало допоміжну роль: супроводжувало і обслуговувало певні дії. З ускладненням діяльності воно набуває відносної самостійності, починає виконувати специфічну функцію передачі наступним поколінням форм культури і суспільного досвіду. В онтогенезі спілкування також поступово стає особливою діяльністю. Задовольняючи потребу в спілкуванні, дитина оволодіває мовленням, освоює соціальні норми, культуру в цілому, будує образ світу і свого «Я». В процесі спілкування відбувається перехід від одного рівня життя до іншого. Спілкуючись, людина виявляє себе індивідом і заявляє про себе як особистість. Експерименти з позбавленням людини можливості спілкуватись, випадки виживання дітей, що виростали серед тварин, переконливо свідчать: спілкування необхідна умова повноцінного психічного розвитку індивіда, нормального життя. Щодо трактування суті спілкування і комунікативної компетентності у сучасній психології існують різні підходи до розуміння компетентності у спілкуванні. Слід зазначити, що у більшості випадків психологи (як вітчизняні так і зарубіжні) дотримуються неоднозначних підходів до розуміння і вирішення даної проблеми. Назвемо основні з цих підходів:

  • 21890. Психологічні особливості та психосоматичні розлади в період новонародження
    Психология

     

    1. Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития детей. Под ред. К. С. Лебединской. М., 1982.
    2. Анастази А. Психологическое тестирование. М., 1982,
    3. Баженова О.В. Диагностика психического развития детей первого года жизни в норме и патологии. Автореф. канд. дис. М., 1983.
    4. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. Ташкент, 1976.
    5. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. М., 1990.
    6. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977.
    7. Бурменская Г.В., Лидере А.Н., Карабанова О.Б. Возрастно-психологическое консультирование. М., 1990.
    8. Бюлер Ш., Гетцегер Г. Диагностика нервно-психического развития детей раннего возраста (тесты развития 1 6-го годов жизни). М., 1935.
    9. Валлон А. Психическое развитие ребенка. М., 1967.
    10. Ветер Л. А. Генезис сенсорных способностей. М., 1976.
    11. Ветер Л.А. Развитие умственных способностей детей. М., 1991.
    12. Дети с временными задержками развития. /Под ред. М. С. Певзнера и Т. А. Власовой. М., 1971.
    13. Дети с отклонениями в развитии. Под ред. М. С. Певзнера. М., 1966.
    14. Детская практическая психология: Учебник. / Под ред. Т.Д.Марцинковской. М.: Гардарики, 2003. 255 с.
    15. Запорожец А. В., Лисина М. И. Развитие восприятия в раннем дошкольном детстве. - М., 1966.
    16. Зейгарник Б. В. Патопсихология. - М., 1976.
    17. Исаев Д. Н. Психическое недоразвитие у детей. - Л., 1982.
    18. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979,
    19. Лебединский В. В. Нарушения психического развития у детей. М., 1985.
    20. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.; Воронеж, 1996.
    21. Марцинковская Т.Д. Диагностика психического развития детей. М., 1997.
    22. Марковская И. Ф. Клинико-нейропсихологическая характеристика задержки психического развития. Дефектология, 1977, № 6.
    23. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. М., 1995.
    24. Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарник. М., 1987. 183 с.
    25. Селюцький А.І. Психопатологія дитячого віку. К.: Вища школа, 1977. 295 с.
    26. Смирнова Е.О. Психология ребенка. М., 1997.
    27. Снайдер К. Клінічна психопатологія. К.: Сфера, 1999. 236 с.
  • 21891. Психологічні особливості формування пізнавальних здібностей та пізнавальної активності молодших школярів
    Психология

     

    1. Альманах психологічних тестів//сост РімскієР.Р., С.А. М.: КСП, 1996 р.
    2. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань, 1988. 228 с.;
    3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання К., 1997;
    4. Виноградова М.Д., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. М.: Просвещение, 1977;
    5. Винокурова Н.К. Магия интеллекта, или Книга о том, когда дети бывают умнее, быстрее, смышленее взрослых. М.: Эйдос, 1994;
    6. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте // Выготский Л. С. Психология развития ребенка. М.: Смысл, Эксмо, 2003. С. 235-326;
    7. ГоловейЛ.А., Рибалко Е.Ф. Практикум по вікової психології.Речь.С.-П. 2002 р;
    8. Голуб Н.М. Застосування пізнавальних завдань випереджаючого характеру в процесі навчання 6-річних дітей: Науково-методичні матеріали для студентів педагогічних навчальних закладів. Харків: ХНПУ ім. Г.С.Сковороди, 2005. Частина 2. 23 с.;
    9. Голуб Н.М. Умови формування стійких пізнавальних інтересів у дітей 6-річного віку // Матеріали IV Міжнародної наук.-практ. конф. "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління". Харків: Українська Асоціація "Жінки в науці та освіті", ХНУ ім.В.Н.Каразіна 2003. С.186187;
    10. Голуб Н.М. Щоб учитися було цікаво // Палітра педагога. 1999. № 2. С.1719;
    11. Давыдов В.В. Психологические проблемы процесса обучения младших школьников. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М.: Просвещение, 1991;
    12. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер, 1999;
    13. Елисеев О.П. Практикум по психологи личности. СПб.: Издательство "Питер", 2000;
    14. Князева О.Л. Особенности познавательной активности у школьников // Новые исследования в психологии. 1986. -№1 (34).- С.23-26;
    15. Кобаль В.І. Дидактичні умови розвитку пізнавальних інтересів учнів // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Київський національний лінгвістичний університет, збірник наукових праць. Випуск 24. К., 2003. - С.20-24;
    16. Кобаль В.І. Проблеми формування пізнавальних інтересів у навчальній діяльності школярів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 6. К., 1998. С.56-58;
    17. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников. М.: Педагогика, 1985;
    18. Коноваленко С.В. Развитие познавательной деятельности у детей от 6 до 9 лет. М.: Гном-Пресс, 1998;
    19. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Рад. Школа, 1989. 608 с.;
    20. Лисина М.И. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками // Вопросы психологии. 1982. - №4. С.18-35;
    21. Литвиненко І. Багатоканальна діяльність засіб розвитку пізнавальної активності // Дошкільне виховання. 2002. - №4. С.22-25;
    22. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. М.: Просвещение, 1993;
    23. Маряненко Л.В. Психологічні умови формування пізнавальної активності слабковстигаючих старшокласників. К., 1992;
    24. Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика и развитие познавательной активности // Вопросы психологии. 1982. - №4. С.5-17;
    25. Повякель Н.І., Улькіна Т.В. Ігрові психотехнології в системі підготовки спеціалістів початкової освіти до психологічної роботи з пізнавальними здібностями дітей // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. Збірник статей. Частина 1. Випуск 3. К.: Педагогічна преса, 2001. С. 201 207;
    26. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. М.: Педагогика, 1989. Т. 1. 486 с.;
    27. Сарториус Т.Д. О взаимосвязи познавательной активности и коммуникативной деятельности у школьников // Новые исследования в психологии. - 1981. - №1 (24).- С.21-26;
    28. Симановский А.Э. Развитие творческого мышления детей. Ярославль: Гринго, 1996;
    29. Сухомлинский В.А.Серце віддане дітям. Вибрані твори в 5 томах. Т. 3-К.: Рад. шк, 1977;
    30. Улькіна Т.В. До проблеми дослідження проявів і психологічного змісту пізнавальних здібностей у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 11. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. С. 242 247;
    31. Улькіна Т.В. Особливості змісту пізнавальних здібностей. Рання психодіагностика та психологічна підтримка обдарованих дітей з особливими потребами // Актуальні проблеми виховання та навчання студентів з особливими потребами. Збірник наукових праць К.: Університет "Україна", 2002. Випуск 1. С. 173 179;
    32. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. М.: Просвещение, 1999;
    33. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в педагогике. М., 1991;
    34. Щукина Г.И. Познавательный интерес в учебной деятельности школьника. М., 1975;
  • 21892. Психологічні особливості явища Інтернет-аддикції в молодіжному середовищі
    Психология

     

    1. Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е., Смыслова О.В. Интернет: воздействие на личность // Психология зависимости: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2004. - С. 175222.
    2. Войскунский А.Е. Актуальные проблемы психологии зависимости от Интернета // Психологический журнал. 2004. - № 1. С. 90100.
    3. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения). М.: ИЦ «Академия», 2003. 288 с.
    4. Короленко Ц.П., Донских Т.А. Семь путей к катастрофе: Деструктивное поведение в современном мире. Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1990. 222 с.
    5. Куликов Л.В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: Учеб. пособие. СПб.: Питер, 2004. 464 с.
    6. Леонова Л.Г., Бочкарева Н.Л. Вопросы профилактики аддиктивного поведения в подростковом возрасте // Психология зависимости: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2004. - С. 449501.
    7. Психиатрический энциклопедический словарь / Й.А. Стоименов, М.Й. Стоименова, П.Й. Коева и др. К.: МАУП, 2003. 1200 с.
    8. Шапар Б.В. Психологічний тлумачний словник. Х., 2004. 640 с.
    9. Янг К. Диагноз Интернет-зависимость // Мир Internet. 2000. - № 2. С. 2429.
    10. Белинская Е.Н., Жичкина А.М. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты. М., 2000.
    11. Бурова В.В. Социально-психологические аспекты Интернет-зависимости. М., 2001.
    12. Войскунский А.Е. Зависимость от Интернета: актуальная проблема // Мир Интерента. М., 2000. №3.
    13. Войскунский А.Е. "Психологические исследования феномена Интернет-аддикции. М., 2000.
    14. Войскунский А.Е. Феномен зависимости от Интернета //Гуманитарные исследования в Интернете. М., 2000.
    15. Жичкина А.М. Социально-психологические аспекты обще¬ния в Интернете. М., 2002.
    16. Мартынова О.С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. М., 2002. №3.
    17. Церковний А. Аспекти формування Інтернет-залежності // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). C.149-154.
    18. Мартынова О.С. Критерии оценки Интернет-зависимости // Психотерапия и консультирование. М., 2002. №3. С. 27 30.
    19. Мюррей К Интернет-зависимость с точки зрения нарративной психологии // Гуманитарные исследования в Интернете / Под ред. А Е. Войскунского. М. 2000. С.132-140.
  • 21893. Психологічні принципи та методи діагностики самосвідомості
    Психология

    Для психодіагностики самосвідомості використовуються наступні, як традиційні так і класи методик: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів - тести-опитувальники, списки дескрипторів, шкальні техніки, вільні самоописи з подальшою контент-аналітичної обробкою, ідеографічні методики за типом репертуарних матриць, проективні техніки, які включають підклас рефрактивних технік. Одним із найвідоміших у сфері дослідження самосвідомості особистості є опитувальник рівня суб'єктивного контролю (РСК). Він призначений для діагностики інтернальності / екстернальності. Відповідно до концепції локусу контролю, ті особи, які беруть відповідальність за події свого життя на себе, пояснюючи їх своєю поведінкою, здібностями, рисами особистості, володіють внутрішнім (інтервальним) контролем, і навпаки. За допомогою РСК здійснюється вимір рівня інтернальності за наступними шкалами: загальна інтернальність, інтернальність в області досягнень, в області невдач, в сімейних відносинах, в області виробничих відносин, в області міжособистісних відносин, стосовно здоров'я і хвороби. Інформативною є методика виявлення самооцінки (на основі варіанту методики Т.В. Дембо - С.Я. Рубінштейн), яка базується на наданні рангів особистісно важливим якостям та соціально корисним. Методика «Автопортрет» - це проективний рисунковий тест, який застосовується для діагностики несвідомих емоційних компонентів особистості (самооцінка, актуальний стан і т.д.). ЇЇ було адаптовано Р. Бернсом який пропонував намалювати себе одного або з членами сім'ї, колегами по роботі. За допомогою вищезазначених методик було проведено констатуючий експеримент дослідження компонентів самосвідомості групи студентів першого курсу. В результаті було зясовано, що більшість має неадекватну самооцінку, та екстернальний рівень контролю. З урахуванням цих фактів були підібрані практичні рекомендації та вправи для розвитку та формування адекватного образу Я серед студентської молоді.

  • 21894. Психологічні причини дезадаптації молодих підлітків у міжособистісних стосунках
    Психология

     

    1. Азаров Н. Мастерство воспитания. М.: Молодая гвардия, 1970.-215с.
    2. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. Л.: Нука, 1988, - 270с.
    3. Бодалёв А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности. Л.: Наука,-1970.-107с.
    4. Бодалёв А.А. Воспитание и понимание человека человеком.- М.: Просвещение, 1982.-138с.
    5. Борисова Л. Адаптація школяра /Психолог.-2002, №13.-32с.
    6. Боцмонова М.Э., Захарова А.В. Подросток и его друзья. М., Педагогика, 1996.-243с.
    7. Бютьнер К. Жить с агрессивными детьми.-М.: Педагогика, 1991.-77с.
    8. В мире подростка. /Под ред. А.А. Бодалёва.- М.: Просвещение, 1982.-273с.
    9. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков /Под редакцией Д.Б. Эльконина, Т.В. Драгуновой.-М., 1991.-360с.
    10. Встрокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключевые проблемы диагностики и реабилитации. /Школьная дезадаптация. Эмоциональные и стрессовые расстройства у детей и подростков. М., - 1995, - 58с.
    11. Вьюнкова Ю.Н. Проблемы корекционно- развивающегося обучения /Педагогика, 1999, №1. 10с.
    12. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Прогресс,1984.-
    13. Глазман Ж.М., Потанина А.Ю. Нарушения общения и школьная дезадаптация /Весник МГУ. Сер. М. Психология, 2001, №3 35 46 стр.
    14. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М.: Издательство Московского университета, 1982. 115с.
    15. Денисова В. Механизмы эмоционального поведения ребёнка. Л.: Наука, 1978. 194с.
    16. Дзюбко Л., В. Панок. Діагностика становища особистості підлітка в структурі взаємин класу. / Все для вчителів, 2001, №3-4. 30с.
    17. Диагнорстика школьной дезадаптации /под редакцией С.А. Беличевой, М, 1993.-96с.
    18. Дипломные работы по психологии в педагогическом вузе. Методическое пособие /Сост. : В.А. Чернобровкина, В.Н. Чернобровкин. Славянск :СТПИ, 1997.-19с.
    19. Дубовский Д. Развитие мотивов межличностных отношений у подростков 12 15 лет /Воспитание школьников. 1997, №2 52с.
    20. Заваденко Н.Н. , Петрухин. Школьная дезадаптация: психоневрологическое исследование/ Вопросы психологии.-1999. №4 124с.
    21. М. Психология подростка.-М.: Просвещение, 1991.-263с.
    22. Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива, Система личных взаимоотношений. Минск, 1984.-182с.
    23. Коломинский Я.Л. Человек. Психология. Книга доля учащихся старших классов. М.: Просвещение, 1986. 223с.
    24. Кононко О.Л. Соціально емоційний розвиток особистості.-К.: Освіта, 1998.-92с.
    25. Котко Т.П. Пути формирования здорового психологического климата в клас сном коллективе/ Практическая психология и социальная работа.-2001.№6,7. 11-12с
    26. Кочерга О. Такі різні дівчатка й хлопчики / Психологія. 2002.-36с.
    27. Кулагіна И.Ю. Возрастная психология. М.: Издательство ТЦ “Сфера”, 2001. 465с.
    28. Лозоцева В.Н. Сверстник как образец для подростка /Вопросы психологии.-1977. №2.-112с.
    29. Массен П.Х. и др. Развитие личности ребёнка.-М.:1987.-343с.
    30. Матеріали обласної науково практичної конференції психологів закладів освіти: “Психологічна служба в освітніх закладах: досвід, проблеми та перспективи”. (21-22 жовтня 1998 року).-Донецьк: ГУО облдержадміністрації, 1998. 192с.
    31. Мухина В.С. Возрастная психология. М.: Педагогика, 2000.-322с.
    32. Немов Р.С. Психология: В з кн.- М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001 . Кн. 3 : Психодиагностика. 640с.
    33. Николаенко Д.Ф. Общая возрастная и педагогическая психология. Практикум.-К.: Вища школа, 1980.-347с.
    34. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1979.-297с.
    35. Плескач О. Аспекты школьной адаптации/ Психология. 2002.-№4, 25-27 с.
    36. Практическая психология образования. Учебник для студентов высших и средних специальных учебных заведений/ Под редакцией И.В. Дубровиной.- М.: ТЦ «Сфера», 1998.-528с.
    37. Психологія життєвої кризи /Вілповідний редактор Т.М. Титаренко. К.: Агропромвидав України,- 1998.-22с.
    38. Психологический словарь /Под редакцией В.П. Зинченко.- М.: Прогресс, 1996.-448с.
    39. Психология личности: В 2Т / Под редакцией Д,Я. Райгородского.- Самара: Новый мир, 1999.-641с.
    40. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста.- С.-Петербург.: Питер, 2000.-261с.
    41. Раттер М. Помощь трудным детям.-М,: 1987.-520с.
    42. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблема становления личности.- М., 9994.-245с.
    43. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие.-М.: Гуманитарное издательство центр ВЛАДОС, 1996.-529с.
    44. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома. Психологические упражнения и коррекционные программы. М., 1995.-248с.
    45. Сисун М. Конфлікти між учителями й підлідками. /Психолог. 2003.-№6, 31с.
    46. Славина Л.С. Дети с агрессивным поведением.- М.: Просвещение, 1981.- 105с.
    47. Тихонова М. Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку / Психолог.-2003. №1 (49) 27с.
    48. Тригер Р.Д. Некоторые особенности взаимоотношения младших подростков /вопросы психологии,- 1968,№6 112с.
    49. Фельдштейн Д.И. Трудные подростки.- Душанбе., 1992. 184с.
    50. Зромова О. Дорослі й підлітки: як досягти гармонії взаємин./Завуч, - 2003.-№1, 16с.
    51. Хромова О. Криза підліткового періоду. /Завуч.-2002.- №34, 13-15 с.
    52. Цукерман Г.А. Десяти двенадцатилетние школьники: “ничья земля” в возрасной психологи. / Вопросы психологи. 1998, №3 12-14 с.
    53. Цукерман. Две фазы младшего школьного возраста / Психологическая наука и образование.- 2000, - №2 34-36 с.
    54. Цукерман Г.А. Переход из начальной школы в среднюю как психологическая проблема. / Вопросы психологии.- 2001.- №5, 10-13 с.
    55. Шмелёв А.Т. Основы психодиагностики для студентов педвузов. М.: Ростов на-Дону: Феникс, 1996.- 388с.
    56. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. М.: Просвещение, 1989.-645с.
  • 21895. Психологічні проблеми статевої освіти молоді та статевого виховання підлітків
    Психология

     

    1. Бабич В. Батькам про особливості морально-статевого виховання дітей підліткового віку // Директор школи 2005. №2. с. 2124
    2. Бех І. Д. Особистісно-зорієетоване виховання : Науково-методичний посібник К.: ІЗМИ, 1998. 204с.
    3. Бех І. Д. Проблеми методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. 1996. №4. с.136 144
    4. Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа. 2005. №4. с. 32 36
    5. Гаубас С.М. Особливості статевого виховання дітей різного віку в сучасних умовах // Все для вчителя. 2006.№ 1-2. с. 22-25
    6. Гончаренко С.І. Гуманізація освіти як першооснова розбудови освітньої системи України // Освіта. 1994. 30 листопада
    7. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учебное пособие для студентов пед. институтов М.:Просвещение, 1991. 158с.
    8. Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информационно-методические материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни»:Книга для учителя. М.: Просвещение, 1998. 208с.
    9. Ковалёв С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опрісники, ролеве игры: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1991. 143с.
    10. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии. 1981. №2. С. 47-57
    11. Кон И.С. Психология старшеклассника. М., 1982. 124с.
    12. Козлов Н.И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. М.: АСТ-ПРЕСС, 1998. 320с.
    13. Кочетов А.И. Половое воспитание школьников // Педагогіка. Минск : Народная асвета. 1998. №29. с. 3 18
    14. Кравець В. П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя / Тернопільський державний педагогічний університет. Тернопіль : Богдан. 1997. 180с.
    15. Кузнецова Л. Воспитание девочки : Для бесед с родителями // Воспитание школьников. 1995. №1. с. 27 29
    16. Культура семейных отношений. Сборник статей. М.: Знание, 1980. 112с.
    17. Либин А.В. Половые различия: Биологическая эволюция и социальные традиции // Дифференциальная психология. М.: Смысл, 1999. 96с.
    18. Макаренко С. Психологічні особливості статево-рольової ідентифікації учнівської молоді //Педагогічна думка. 2004. №4. с. 23-31
    19. Марковская И. М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. С.Пб.: Речь, 2000. 150с.
    20. Маэр Д. Пол, гены и культура //социальная психология. С.-Пб: Питер Ком, 1998. С. 225-267.
    21. Мудрик А.В. О воспитании старшеклассников. М., 1981. 85с.
    22. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології : Навчальний посібник. К.: Просвіта; Пошуково-видавниче агентство «Книга памяті України», 2000. 286с.
    23. Палій А. Росте майбутня жінка, мати: Статеве виховання в сім`ї // Дошкільне виховання. 1996. №3. с. 18 19
    24. Проблеми і перспективи становлення 12-річної середньої школи: Наук.-метод. Посібник / За ред.. В. Ф. Паламарчук, Л. І. Даниленко. К.: Логос, 2003. 480с.
    25. Репина Т. А. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду // Вопросы психологии. 1997. №4.
  • 21896. Психологія навчання
    Педагогика

    Хорні вважала, що причинами розвитку тривоги можуть бути і відчуження батьків, і надмірна їхня опіка, що придушує особис тість, ворожа атмосфера і дискримінація, чи навпаки, занадто ве лике милування дитиною. Яким же чином усі ці суперечливі фак тори можуть стати основою розвитку тривоги? Відповідаючи на це питання, Хорні виділяє насамперед два види тривоги: фізіологічну і психологічну. Фізіологічна тривога пов'язана з прагненням дити ни задовольнити свої нагальні потреби - у їжі, питві, комфорті. Ди тина боїться, що її вчасно не переповивають, не погодують, і тому виявляє таку тривогу постійно в перші тижні свого життя. Однак згодом, якщо мати і оточуючі піклуються про неї і задовольняють її потреби, це занепокоєння проходить. У тім же випадку, якщо її потреби не задовольняються, тривога наростає, будучи фоном для загальної невротизації людини Якщо рятування від фізіологічної тривоги досягається простим відходом і задоволенням основних по треб дітей, то подолання психологічної тривоги - більш складний процес, тому що він пов'язаний з розвитком адекватного «образу я». Введення поняття «образу я» одне з найважливіших відкриттів Хорні. Вона вважала, що цей образ складається з двох частин -знання про себе і відносини до себе. При цьому в нормі адекватність «образу я» пов'язана з його когнітивною частиною, тобто зі знанням людини про саму себе, яке повинно відбивати її реальні здібності і прагнення. У той же час відносини до себе повинні бути позитив ними. Хорні вважала, що існує декілька «образів я» «я реальне», «я ідеальне» і «я в очах інших людей». В ідеалі ці три «образи я» повинні збігатися між собою: тільки в цьому випадку можна гово рити про нормальний розвиток особистості і її стійкість до неврозів. У тому випадку, якщо «я ідеальне» відрізняється від реального, лю дина не може до себе добре відноситися, і це заважає нормальному розвитку особистості, викликає напруженість, тривогу, непевність у собі, тобто є основою невротизації. До неврозу веде і розбіжність «я реального» в очах інших людей. Причому в даному випадку не важ ливо, чи думають оточуючі про людину краще чи гірше, ніж вона думає про себе сама. Таким чином, і зневага, негативне ставлення до дитини, і надмірне милування нею ведуть до розвитку тривоги, тому що й у тому і в іншому випадку думка інших не збігається з її реальним «образом я.

  • 21897. Психологія професійної діяльності
    Психология

    У різних режимах технологічного процесу оператор виконує свої функції в системі, де керування в основному здійснює автоматика. Для більш повної характеристики операторської праці варто розрізняти кілька режимів:

    • у нормальних умовах, при добре налагодженому режимі установки людина за допомогою засобів відображення інформації спостерігає за процесом і роботою автоматики, не втручаючи в сам технологічний процес;
    • в аварійних ситуаціях від оператора потрібні швидкі і точні дії. Іноді в таких ситуаціях праця оператора перетворюється в напівавтоматизований або механізований. Праця приводить до мети тільки в тому випадку, якщо оператор адекватно оцінює ситуацію і точно виконує необхідні сенсомоторні дії. Запуск або зупинка системи через нестійкість технологічного процесу по своїй складності і напруженості близькі до крайніх ситуацій;
    • коли технологічний процес ще йде в заданих межах, але вже наближається до своїх границь, задача оператора ускладнюється. Це вже не просте спостереження і контроль - оператор тепер повинний виконати визначені дії, щоб змістити процес у більш стійку зону або утримати його в необхідних технологією межах. Збираючи й аналізуючи інформацію, з'ясовуючи причини зсуву або розгойдування процесу за допомогою міркувань або впливів на систему, оператор стабілізує керований процес;
    • оператор будує режим роботи установки самостійно, на новій основі, що відрізняється від того, що задано виробничою документацією. Такий режим іноді навіть заборонений стандартною документацією. Це визначається зробленим знанням можливостей системи, виробленим за період самостійної роботи з експлуатації системи, прагненням оператора розширити кліматичні і погодні умови експлуатації, заощадити пальне і зберегти матеріальну частину, і, зрештою, заощадити власні сили. По експлуатації устаткування написані багато томів, що даються операторам конструкторами і випробувачами. Однак у міру експлуатації установки з'ясовується, що деякі моменти так і залишилися не роз'ясненими. У таких випадках технологія будується в процесі експлуатації й оператор, з його знаннями, навичками і досвідом, тут грає одну з найважливіших ролей. Вибудовуючи режим самостійно, «від нуля», оператор інакше бачить його, чим при регулюванні відповідно до жорстко заданих вимог. Безсумнівно, що обсяг роботи, виконуваної оператором у такому режимі, значно більше, він виходить за межі робочої зміни і припускає спільну роботу багатьох фахівців, різній кваліфікації і спеціалізації. Завдяки цьому збагачується зміст праці, праця приносить більше задоволення виконавцеві. У такому режимі можуть працювати тільки ті оператори, у яких високий рівень інтелектуальної активності, глибокі і різнобічні знання і великий досвід роботи. Тут оператор уже виступає як фахівець, якому можливості й особливості роботи техніки в умовах тривалої експлуатації відомі краще, ніж тим, хто неї задумав, розробив, сконструював, виготовив і випробував. Особливо варто підкреслити переважне положення оператора стосовно тих, хто доопреділяє наставляння, правові, технологічні і медичні норми експлуатації, будує систему і зміст підготовки і підвищення кваліфікації.
  • 21898. Психологія релігії у концептуальному осмисленні В. Джемса
    Психология

    Істинність містичного знання, як зазначав С. Франк, ґрунтується в В. Джемса на трьох положеннях [15, с. 159 162]. По-перше, це наявність підсвідомої сфери, елементи якої іноді проникають у свідому сферу. Миттєве прозріння, релігійне «навернення» тощо ніщо інше, як перехід підсвідомого Я у свідомість. До цієї ідеї В. Джемс прийшов через переживання, які відчував у стані сп'яніння окисом азоту. Однак наявність підсвідомого навряд чи обґрунтовує релігію. Отже, проблема не вирішується, а лише поглиблюється. Раціональність гіпотези В. Джемса полягає у спробі пояснити містичний стан, пов'язавши його з феноменом підсвідомого. По-друге, мислитель намагався обґрунтувати об'єктивне значення релігії завдяки прагматизму, який цінність і смисл знання бачить у практичній придатності. С. Франк висловлював сумнів щодо цієї гіпотези, оскільки в такому разі релігія перетворюється на службовий засіб: «Для віруючого ...не цінність релігії визначається її практичними результатами а, навпаки, всі практичні цінності життя підпорядковуються релігійному світорозумінню і визначаються релігійними мотивами» [15, с. 161]. По-третє, це точка зору, яку сам В. Джемс називає «методом радикального емпіризму», з яким досвідне переживання є достовірним і самодостатнім. Отже, особистісна релігія розкривається через почуття, уявлення, віру, досвід, які, взаємодіючи і розгортаючись, «вибудовують» релігійність як своєрідний стан самовизначення особистості. Віра уможливлює змістовне наповнення релігійного досвіду. Натомість у релігійних уявленнях досвід набуває визначеності, прагне «оформити» зміст релігійної віри. Почуття інтенсифікують релігійний досвід, в якому, в свою чергу, розкривається їх динаміка. Процес осягнення релігії Джемсом містить потужний духовний потенціал, що спонукає особистість до нескінченного самовизначення, до великої внутрішньої зосередженості і душевних випробувань. Це проникнення особистості у духовність виводить її за межі Я, дає змогу потрапити у сферу Абсолютного, Божественного.

  • 21899. Психологія релігії як релігієзнавча дисципліна
    Культура и искусство
  • 21900. Психологія самотності: генезис, види, прояви
    Психология

     

    1. А.А. Бодалев, Психология общения, Избранные психологические труды, Москва-Воронеж, 1996.
    2. Ж. Годфруа, Что такое психология, в 2-х томах, том 2, Под общей ред. доктора психологических наук Г.Г. Аракелова, М.: « Мир», 1992.
    3. М.А. Государев, Треугольный человек, М.: «Молодая гвардия», 1991.
    4. М. В. Зюзько, 5 шагов к себе, книга для учащихся, М.: «Просвещение», 1992.
    5. Д. Карнеги, Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей/под общей ред. доктора психологических наук Зинченко В.П., М.: «Прогресс» - «Высшая школа», 1990
    6. Ю. Крижанская, В. Третьяков, Грамматика общения 2-е издание, М.:, «Смысл», Академический проект, 1999.
    7. Лабиринты одиночества/под ред. Н.Л.Шестернина, М.: «Прогресс»,1989.
    8. Р.С. Немов, Психология: Учебник для студентов высших учебных заведений, в 3-х книгах, 3 издание, М.: «Владос», 1999.
    9. Психология, словарь, издание 2-е, под общей ред. А.В. Петровского, М.: Издательство политической литературы, 1990.
    10. Словарь-справочник по социальной работе/под редакцией доктора исторических наук, профессора Е.И. Хлолостовой, М.: «Юристъ», 2000.
    11. Б. Спок, Ребенок и уход за ним, М.: «Знание», 1990.
    12. М.И.Станкин, Психология общения, курс лекций, М.:, МГСУ, 1996.
    13. Г.Т.Хоментаускас, Семья глазами ребенка, М.: «Педагогика», 1989.