Geum.ru

Юриспруденция, право, государство

  • 15801. Україна і ядерна зброя
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.01.2011

    По-друге, проблема ядерної зброї в Україні вже давно перетворилася в козирну карту, яку намагаються розіграти внутрішні політичні сили. І хоча їх стратегічні цілі не збігаються, і праві, і ліві радикали впевнено переконують у необхідності зберегти ядерний статус. Комуністи, соціалісти і ті парламентарії, котрі до них приєдналися, з недовірою ставляться до Заходу й обстоюють вступ України в систему колективної безпеки СНД, з усіма наслідками, що з цього випливають. Націонал-патріоти розглядають наявність ядерної зброї як показник сили держави, її особливого статусу серед інших держав світу, і з такою ж недовірою ставляться до Росії й Заходу. Ті й інші небезпідставно звинувачують США в невиконанні умов трьохсторонньої угоди (з 700 млн. доларів, обіцяних США на ядерне роззброєння України, отримано всього-на-всього близько 60 млн.). Подібна зворушлива "одностайність" може спричинити перегляд, або призупинення ядерного роззброєння України і її приєднання до NPT. Ситуація ускладнилася активізацією як в російському, так і в українському суспільстві й парламенті воєнізованих політичних угрупувань. Мілітаризація суспільної свідомості безповоротно означатиме ставку на силу під час розв'язання внутрішніх і міжнародних проблем. Лише реальна допомога з боку західних держав, а не балачки, може приглушити багатоголосий хор противників ядерного роззброєння України.

  • 15802. Україна та інтеграційні процеси
    Контрольная работа пополнение в коллекции 01.11.2009

    Україна, успадкувавши від комуністичного режиму неефективну ресурсомістку економіку, вкрай занедбане довкілля та індустріально-суспільну свідомість, за минулі роки не змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку в СРСР. Про це красномовно свідчать такі факти:

    • За даними світового банку енергоефективність економіки України, тобто виробництво ВВП (виражено через паритети купівельної спроможності), на одиницю спожитої енергії в 2004 році була нижча за відповідний показник в Польщі в 2,5 рази, США та Китаю в 3рази, а в Японії в 5 разів.
    • В Україні різко зросла частка сировинно- та енергомістких й водночас найбільш забруднюючих довкілля галузей промисловості: гірничої, металургійної, паливно-енергетичної, хімічної та нафтохімічної- з23 % у1991 році до близько 60% у 2003 році.
    • Сформувалась яскраво виражена сировинна і низько технологічна спрямованість експорту. Частка матеріало- та енергомістких галузей в українському експорті сягнула понад 60%, причому понад 40% від усього експорту припадає на продукцію однієї галузі чорної металургії. І це ще далеко не повний перелік факторів, які сповільнюють економічне зростання.
  • 15803. Україна та НАТО: перспективи розвитку
    Информация пополнение в коллекции 21.12.2010

    Головна проблема цього договору полягає в тому, що Росія, як спадкоємець СРСР має значний історичний досвід нехтування підписаними угодами (зокрема, договором про ненапад з Польщею від 1936 р. (порушений 1939 р.), Румунією від 1914р. (порушений 1940 р.), договорами з країнами Балтії, окупованими СРСР в 1940 р., договором з Демократичною Республікою Афганістан від 1976 р. (порушений 1979 р.). Попри те, що Росія у Договорі визнала територіальну цілісність України, це не завадило їй висунути у вересні листопаді 2003 р. територіальні претензії до України, ставлячи під сумнів належність Україні острова Коса Тузла. Чинні угоди між Росією і Україною передбачають, то кордон між УРСР і РРФСР станом на 1991 р. визнається державним кордоном між Україною і Росією. Однак, попри це, Росія висунула фактичні територіальні претензії, почавши будівництво дамби з Краснодарського краю до острова КосаТузла. Лише жорстка позиція України, зокрема пряме попередження з боку України про застосування сили в разі порушення кордону, зупинила це будівництво на відстані близько 100 метрів від державного кордону України. Росія вирішила знехтувати Договором з Україною та міжнародним правом, сподіваючись отримати від тодішньої слабкої і дискредитованої української влади територіальні поступки. За словами тодішнього міністра оборони України Євгена Марчука, «Тузла показала непередбачуваність російської політики стосовно сусіда», оскільки «такого повороту подій не передбачали ані європейські, ані українські прогнозисти та політологи».

  • 15804. Україна та ООН
    Курсовой проект пополнение в коллекции 10.12.2010

     

    1. Устав Организации Объединённых Наций 1945р.// (http://zakon.rada.gov.ua)
    2. C.Г.Шеретов «Международные организации системы ООН» Сборник международных договоров/Алматы (Казахстан): НИЦ КОУ, 2008г. -384с.
    3. Імідж та реалії: питання та відповіді про Організацію Об'єднаних Націй. К.: Магма. 2008р. -144 с.
    4. Френсіс ОДоннел «Національно екологічна політика України», ТОВ Компанія «ВАІТЕ» 2007р. -186с.
    5. Рукен Текеш Калікусу «Рамкова програма допомоги ООН для України» 2005р.Київ -32c.
    6. В.Піщейко,Н.Сітнікова «Цілі розвитку тисячоліття. Україна 2000+5»Київ -50с.
    7. Коротко про ООН. Публікація 2005 р. Нью Йорк. -10с.
    8. Доповідь Генерального Секретаря ООН, представлений на обговорення головами держав у вересні 2005р.//(www.unic.ru)
    9. Публікація «Система ООН в Україні» Київ 2004р. -12с.
    10. Шамрай В.О., Коропатнік І.М. Участь збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях. // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права „Міжнародне право”.Ірпінь 2004р. -129с.
    11. Карташкин В.А. Устав ООН и ООН в глобализирующемся мире // Юрист-международник. 2004. № 1 . -15с.
    12. А.В. Торкунов. «Современные международные отношения: Хронология событий» (1989-1999рр.) М.: РОССПЕН, 1999. - 584 с.
    13. Морозов Г.И. Международные организации. Вид-во. 2-е. М., 1974р. -332 c.
    14. Кожевников Ф.И., Шармазанашвили Г.В. ООН: организация, цели, практика.Москва, вид. Международные отношения, 1971 р. -160с
    15. Закон України Про участь України в міжнародних миротворчих операціях, вiд 23.04.1999 № 613-XIV -202с.
    16. С.Б. Крилов "История создания ООН", Вид-во ИМО, Москва, 1960 р. - 165 с.
  • 15805. Україна ХХІ сторіччя, тенденції та перспективи розвитку
    Информация пополнение в коллекции 22.11.2010

    Проте, на думку багатьох дипломатів з нових країн-членів ЄС, такої ж стратегії дотримувалися й інші країни, які нещодавно приєдналися до ЄС. Саме така політика дала їм можливість переконати численних консервативних європейців почати давати зелене світло на їх вступ до блоку. Отже, сьогодні Україна пожинає перші плоди своєї стратегії. Ні, звичайно, поки що Україна і не дочекалася від ЄС перспективи членства. Проте, незважаючи на те, що прориву не було досягнуто, новий крок було зроблено. І цим новим кроком стала заява про те, що новий договір між Україною і ЄС додасть їх відносинам статус асоціації. Зрозуміло, що асоціації бувають різні. Наприклад, на Балканах ЄС протягом останніх десяти років використовує Угоди про Стабільність і Асоціацію для підготовки країн регіону до вступу в ЄС. З іншого боку, Угода про Асоціацію ЄС з Чилі містить в основному тільки інструменти торгової співпраці. Проте, договір про асоціацію з Україною, мабуть, буде чимось середнім між першим і другим. Новий документ міститиме статті про військово-політичну кооперацію між Україною і ЄС, про які Україна і ЄС почали говорити ще минулого року під час німецького головування в ЄС. Переговори йдуть з початку 2008-го року і планується, що дискусія виллється у підписання договору про асоціацію до 2009-го року. У заяві підкреслюється намір обох сторін почати переговори з візових питань з метою встановлення безвізового режиму між ЄС і Україною.

  • 15806. Україна, як одна із засновниць ООН
    Курсовой проект пополнение в коллекции 20.08.2010

     

    1. Зозуля І. Українська нація та її безпека: новий погляд на національну безпеку України//ПРАВО УКРАЇНИ . - 2004 . - № 5 . - С.141-145.
    2. Ліпкан Володимир Анатолійович, Ліпкан Олена Сергіївна, Яковенко Олександр Олександрович. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. К. : Текст, 2006. 256с. Бібліогр.: с. 250-255.
    3. Ліпкан Володимир Анатолійович. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. К. : Текст, 2003. 180с. Бібліогр.: с. 111-117.
    4. Полевий В. І., Новицький Г. В., Окіпнюк В. Т., Шмоткін О. В., Сирота А. І. Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативно-правові аспекти: Науково-інформаційний зб. / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України / В.П. Горбулін (заг.ред.). К. : Євроатлантикінформ, 2005. 286с.
    5. Романов О. Національна безпека: сучасний стан та перспективи//ЮРИДИЧНИЙ ЖУРНАЛ . - 2005 . - № 4 . - С. 74-75.
    6. Ситник Г.П., Олуйко В.М. Організаційно-правові засади забезпечення національної безпеки України: Навч. посібник. Хмельницький : Видавництво ХУУП, 2005. 234с. Бібліогр.: с. 229-234.
    7. Ситник Григорій Петрович. Державне управління національною безпекою України / Національна академія держ. управління при Президентові України. К. : Видавництво НАДУ, 2004. 407с. Бібліогр.: с. 377-405.
    8. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень; Центр міжнародної безпеки та стратегічних студій / О.Ф. Бєлов (голов.ред.) К. : ТОВ ВКФ "Сатсанга", 2001. 224с.
    9. Циганов В. В. Національна безпека України: Посібник / Національна академія внутрішніх справ України. К., 2004. 100с. Бібліогр.: с. 96-97
    10. Політика і час 1998 р. №№2,4,8,9
    11. Політика і час 1993 р. №№ 2,8,9
    12. Україна в світовому співтоваристві. - МЗС -К.1996
    13. Участь України в миротворчій діяльності ООН. -Ужгород 1995.
    14. Україна та ООН - МЗС -К.1995
    15. Роль і місце України в світі // Урядовий кур'єр. 1996 27 липня
    16. Коротко про ООН, 2005 рік. - www.un.org
    17. Качинський А. Перед лицем екологічних загроз: міжнародний і національний аспект екополітики // Політика і час. -1994. - № 5. - С. 73-77.
    18. Перелет Р. Международная экологическая безопасность и экономика // Моделирование процессов экологического развития. - М. : ВНИИСИ, 1991. - № 3. - С. 4-10.
    19. Пирожков С., Селіванов В. Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісник АН України. - 1992. - № 9. - С. 3-10.
    20. Короткі довідкові таблиці - http://www.orldbank.org/data/quickreference/quickref.html
    21. Офіційний сайт Державного зовнішньо інформаційного агентства України www.ukrdzi.com.ua
    22. Офіційний сайт Європейського банку реконструкції та розвитку www.ebrd.org
    23. Офіційний сайт Міністерства економіки України www.me.gov.ua
    24. Офіційний сайт міністерства палива та енергетики України www.mpe.energy.gov.ua
    25. Оффіційний сайт Держкомстату України: http://www.ukrstat.gov.ua
    26. Оффіційний сайт Світового банку: www.worldbank/research/data.htm
    27. Оффіційний сайт Центру Разумкова: http://www.uсеps.com.ua
    28. Повідомлення Європейської комісії Європейській раді і європейському парламенту "Широка Європа - Сусідство: нова система відносин з нашими східними і південними сусідами" - www.kmy.org.ua
    29. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році». // Економіст. 2002. - №5-6
    30. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 2004 роки». // Урядовий курєр. 2000. - №34
    31. Послання Президента України до Верховної Ради України: «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 2011 роки». // Фінанси і право. 2002. - №9- 10. - с.16
    32. Спільна стратегія ЄС щодо України. // Урядовий портал www.kmu.gov.ua
    33. Фонд экономических исследований «Центр развития» - www.dcenter.ru
    34. http://www.president.gov.ua
  • 15807. Україна-Румунія: співробітництво в гуманітарній сфері
    Контрольная работа пополнение в коллекции 06.12.2010

    На підсумковому пленарному засіданні учасники конференції одноголосно ухвалили пропозиції, в яких містяться рекомендації щодо наступних кроків у зближенні трьох держав. Зокрема, було підтримано ідею регулярного (раз на три роки) проведення конференцій на широку тематику україно-румуно-молдовських взаємин у Чернівцях. Запропоновано започаткувати регулярне проведення Чернівецького форуму, який має стати місцем зустрічі і постійного діалогу політичної, ділової та інтелектуальної еліти України, Румунії і Молдови. Було запропоновано також не обмежуватися цими заходами, а проводити тематичні конференції з усього спектру тристоронніх взаємин по черзі в Молдові, Румунії та Україні. Накреслено взаємоприйнятні підходи до необхідності розробки спільних проектів з написання сучасних, європейського рівня наукових монографій, підручників і посібників з історії, стану взаємин та політичних перетворень в Україні, Румунії і Молдові.

  • 15808. Україно-польські відносини
    Курсовой проект пополнение в коллекции 10.06.2010

     

    1. Баран В.Д. Давні словяни. Україна крізь віки. Т.З. К., 1998. С.33;
    2. Вервес Г. Д. Владислав Оркан і українська література. К., 1962;
    3. Вервес Г. Д. Іван Франко і питання українсько-польських літературно-громадських взаємин. К., 1957;
    4. Глібов В. В., Горун О. Д. Українсько-польські відносини в пострадянський період. Деякі аспекти політичного й економічного співробітництва // Політика і час. 1997. № 5-6. С. 15-21.
    5. Всесоюзная перепись населення. "17 декабря 1926 г. Краткие сводки. Вьіп. 4. М., 1928. С.2 3;
    6. Декларація про державний суверенітет України // Голос України. 1990, 17 липня.
    7. Жулинський М. Україна і Польща: перспективи набуття реальної Європи// Всесвіт.-2002.-№1/2.-с.143-150;
    8. Зарецька Т Польське населення УНР в добу Української Центральної Ради (1917 1918 рр.) // Україна Польща: історія і сучасність. 4.1. С. 182;
    9. Ільюшин І.І. Протистояння УПАі АК (Армії Крайової) в роки Другої світової війни на тлі діяльності польського підпілля в Західній Україні. К. 2001.
    10. Ісаєвич Я. Українсько-польські відносини періоду Другої світової війни:інтерпретації істориків і політиків // Історія в шк. України. 2003.-№ 2. с. 39 40.;
    11. Історія України (керівн. автор, ко-лект. Ю.Зайцев). Львів. 1996. С.334;
    12. Історія української еміграції. К.,1997.-с. 479;
    13. Єременко Т.І. Польська меншина в Україні в 20 30-і рр. XX століття. К., 1994;
    14. Йогож. Українська "Полонія": сторінки минулого // Українська діаспора, 1994. № 5;
    15. Йогож. Поляки України в антигітлерівському русі опору (1941 1945 рр.) // Вісник Академії праці і соціальних відносин. 2004, № 2;
    16. Калакура О.Я. Політика "радянизації" українських поляків в 20 30-і рр. // Українська нація і етнічні меншини: перспективи інтеграції в громадянське суспільство та майбутнє Східної Європи. К., 1994;
    17. Кондрацький А.А. Поляки на Україні в Х ХІХст. // Укр. істор. журн., 1991. № 12;
    18. Куліш П. Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 року. Львів, 1882. С. 20.
    19. Лащук Ю. Україна-Польща: культура взаємин // Культура і життя. 2002. 1 трав.;
    20. Литвин В. XX століття в українсько-польських відносинах // Україна -Польща: історія і сучасність. Ч.І. К., 2003;
    21. Мельникова І. М. Україна у взаємовідносинах з прикордонними державами Центрально-Східної Європи:створення міжнародно-правових підвалин добросусідства і співробітництва (90-ті роки) // Україна в європейських міжнародних відносинах. К., 1998. С. 59-87.
    22. Національні меншини України у XXстолітті. К., 2000. с. 339.
    23. Національний склад населення України та його мовні ознаки. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. К., 2003. с. 7;
    24. Паховський Т. І. Іван Франко про "українську школу" в польській літературі // Словянське літературне єднання. Львів, 1958.
    25. Переселення поляків та українців 1944 1946. Невідомі документи з архівів спецслужб. Т.2. Варшава К., 2000. С. 70, 78, 80;
    26. Рубльов О. Шкіц до історії загибелі української "Полонії", 1930-ті роки // Україна -Польща: історія і сучасність. Ч.І. К., 2003;
    27. Сергійчук В. Трагедія українців Польщі. Тернопіль, 1997;
    28. Сгронський Г.Й. Злет і падіння. Польський національний район в Україні в 20 30-і рр. Тернопіль. 1992 С. 18;
    29. Сторонський Г.Й. Злет і падіння: Польський національний район в Україні в 20 30-і рр. Тернопіль. 1992;
    30. Україна Польща: роль та місце у європейській інтеграції: Незалеж.культуролог. часопис „І”, №14 1998 / Ред. Т. Возняк.-Жовква, 1998.-173с.;
    31. Україна Польща стратегічні партнери на зламі століття. К., 2001;
    32. Україна і Польща в XX ст.: проблеми і перспективи взаємовідносин. 36. наук, праць. К. Краків, 2002;
    33. Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.: Матеріали Міжнар.наук-практ. конф. (21-22 листоп. 1996р.)-Івано-Франківськ: Плай, 1997.-451с.;
    34. Українсько-польські культурні взаємини ХІХ-ХХ століття: (Збірник) / Ін-т мистецтвознання, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України; Ін-т мистецтв Польської АН; Гол. ред. О. Федорук. - К.: Видав. М.П. Коця, 2003. - 293 с.;
    35. Численность, состав й размещение населення СССР. Краткие итоги Всесоюзной переписи населення 1959 г. М., 1961. С. 25, 29;
    36. Федорук О. Україна і Польща питання спадщини // Польська культура в житті України. Історія. Сьогодення. К., 2000. С. 55-64.
    37. Чикаленко Л. Д., Васильєв О. О. Українсько-польські відносини в контексті сучасних інтеграційних процесів у Центрально-Східній Європі // Україна в європейських міжнародних відносинах. К., 1998. С. 140-161.
    38. Численность й состав населення СССР. По данным Всесоюзной переписи населення 1979 г. М., 1984. С. 102 103;
    39. Щурат Василь. Перші польські голоси про Шевченка (1842-1844) // Вибрані праці з історії літератури. К., 1963.
  • 15809. Україно-румунські відносини
    Информация пополнение в коллекции 01.11.2010

     

    1. Ахтамзян А.А. Советско-германские дипломатические отношения в 1922 1933 гг. М., 1974
    2. Бойко О. Істрія України в запитаннях та відповідях. К., 1997
    3. Бройде З. Утворення євро регіональних структур // Монтаж + технологія. 1999. - № 5. С. 14 - 16
    4. Василенко В. Лінія досягнутого порозуміння // Політика і час. 1999. - № 7. С. 16 24
    5. Віднянський С. Україно румунські відносини в загальноєвропейському контексті // Розбудова держави. 1997. - № 7. С. 87 92
    6. Всесвітня історія. К., 2000. - 192 с.
    7. Гнатишин І., Половець П. Зовнішньоекономічні відносини: регіональний аспект. Чернівці. 1992
    8. Горлов С. Совершенно секретно: альянс Москва-Берлин 1920-1933 гг. М., 1997
    9. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ ст. К., 1993
    10. Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією // Урядовий курєр. 1997. 5 червня
    11. История внешней политики СССР. Т. 1. М., 1980
    12. История международных отношений и внешней политики СССР. Т. 1. М., 1967
    13. Історія України: нове бачення. К., 1996
    14. Кияк Т. Амбітний і конфліктний сусід. Деякі проблемні аспекти сучасних взаємин між Україною та Румунією //Українське слово. 20 червня. 2002 р. С. 9
    15. Кінах А. Україна і Румунія роблять усе для інтеграції у світову та європейську економічні системи // Вісник. 2002. - № 4. С. 3
    16. Страны. Народы. Цивилизации. М., 1999. 1046 с.
    17. Субтельний О. Україна: історія. К., 1993. С. 720
    18. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. К., 1999. 234 с.
    19. Шапиро М. Коммунистическая партия Советского Союза. Лондон, 1990
    20. Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. К., 1993
  • 15810. Український правопис
    Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

    Дивімося далі, ще один надскладний пункт про родовий відмінок іменників другої відміни (§48). Про суперечливість цього розділу УП-93 говорено вже багато. На жаль, у Проекті нічого нового не бачимо. Знову місяць і тиждень названо мірами часу (п.1.д), тоді як це проміжки; процент взагалі не є мірою будь-чого. В п.1.є як приклади «термінів іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини» (і повинні мати закінчення -а) бачимо атом, катод (мабуть, це конкретні предмети) та синус (а це, мабуть, геометрична фігура). Із п.2.ж дізнаємося, однак, що закінчення -у мають «терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й ін.». Як частину площі поняттєво відрізнити від геометричної фігури чи її частини і що тут криється за й ін. це питання, дивимося приклади. Мабуть, частинами площі тут є все, що не є процесами, отже, імпульс та фермент. Ну скільки можна тягти ці нісенітниці із видання до видання? Чому цей пункт треба було відокремлювати від пункту [пункта] 2.є, де вже фігурують назви процесів? До речі, із цього ж п.2.є дізнаємося, що слово звук має в родовому відмінку закінчення -у, якщо воно не є терміном. Ну що тут робити? Скільки разів пояснювати шановним мовознавцям, що звук є фізичним терміном завжди, його досліджує, зокрема, акустика, тоді як узагальнене поняття звуку фігурує в багатьох розділах фізики. Ця примітка прирікає авторів фізичних і технічних статей на безглузді суперечки з редакторами журналів. Якщо йдеться про лінгвістичний термін, так і треба зазначити, а не заплутувати людей. До чого призводять такі формулювання, бачимо в орф[т]ографічному словнику: «континуум -а (як математичний обєкт) і -у (безперервність, простір)». А що робити, коли йдеться про простір як математичний обєкт? Писати подвійне закінчення? Якщо вже будувати формулювання на семантичній основі, то треба ж проконсультуватися з фахівцями, що ту семантику знають!

  • 15811. Українсько-бельгійські відносини
    Информация пополнение в коллекции 07.12.2010

    Попри те, що Україна та Бельгія розташовані досить далеко одна від одної, торговельні та культурні звязки двох країн мають глибокі історичні корені. Вважається, що перші торгівельні звязки Київської Русі з Фландрією та іншими регіонами сучасної Бельгії були започатковані ще в ХІ столітті, а в XIV-XVII століттях вони набули регулярного характеру.Київські купці привозили до Фландрії хутра, а купували сукно. Із Фландрії до Львова надходили вироби з вовни, прикраси з янтарю в обмін на хутро, шовк та східні приправи. Вже тоді фламандські картографи позначали на своїх мапах територію України. Значний внесок в індустріальний розвиток України було зроблено бельгійськими промисловцями наприкінці XІХ ст. на початку XX ст. На увагу заслуговує той факт, що на початку минулого століття перші лінії електричного трамваю в Одесі та Києві були прокладені бельгійською компанією „Трактебель”, яка і тепер продовжує свою роботу на українському ринку.Окремо слід відзначити, що першим дипломатичним кроком європейської ходи України можна вважати започаткування у 1919-1923 рр. діяльності дипломатичної місії Української Народної Республіки у Брюсселі. Після здобуття Україною незалежності у відносинах з Бельгією розпочався якісно новий етап. Королівство Бельгія визнало Україну разом з іншими державами-членами Європейського Співтовариства 31 грудня 1991 року.Після встановлення дипломатичних відносин (10 березня 1992 року) регулярного характеру набув політичний діалог між Україною та Бельгією. Він був започаткований робочим візитом Президента України Леоніда Кравчука до Брюсселя у липні 1992 року. Міністри закордонних справ двох країн підтримують постійний діалог з актуальних питань розвитку двосторонніх відносин та проблематики міжнародного характеру. Важливого значення для поглиблення політичних контактів між Україною та Бельгією мають також двосторонні консультації на рівні міністерств закордонних справ. Політичний діалог між Бельгією та Україною підтримується і на парламентському рівні. В українському та бельгійському парламентах функціонують депутатські групи Україна-Бельгія та Бельгія-Україна.Спираючись на традиційні звязки, сьогодні торговельно-економічне співробітництво між Україною та Бельгією характеризується стабільним та поступовим розвитком. З 1999 по 2003 роки бельгійський експорт в Україну збільшився у два рази. На початок 2003 року Україна посідала 45-е місце в бельгійському експорті. За даними бельгійського Агентства зовнішньої торгівлі, товарообіг між двома країнами за перші пять місяців 2004 року в порівнянні з аналогічним періодом 2003 року збільшилися на 23,47% і склав 209,872 млн. євро.Основними видами продукції, яку Бельгія експортувала в Україну протягом січнятравня 2004 року, були верстати, устаткування та механізми, електротехнічне обладнання, продукція хімічної і пов'язаних з нею галузей промисловості, пластмаси та вироби з них, каучук та гумові вироби, текстиль, напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали і вироби з них, інші товари.У свою чергу, Україна експортує до Бельгії метали і вироби з них, перли, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали і вироби з них, мінеральну продукцію, включаючи нафтопродукти, продукцію хімічної і пов'язаних з нею галузей промисловості та інші товари. В якості прикладу плідного співробітництва між Україною та Бельгією в економічній сфері слід навести діяльність на українському ринку відомої бельгійської пивоварної компанії „Interbrew”, яка у співпраці з чернігівськими, харківськими та миколаївськими пивоварами виробляє такі відомі марки пива, як „Стелла Артуа”, „Чернігівське”, „Талер”, „Янтар”, „Рогань”. Частка компанії на внутрішньому ринку пива України складає 34,3%. Враховуючи особливості державного устрою Бельгії, важливим аспектом розвитку двостороннього співробітництва є поглиблення співпраці з спільнотами та регіонами цієї країни, встановлення партнерських звязків з містами та областями України.У цьому звязку варто відзначити співпрацю між Києвом та регіоном Брюссель-столиця, Полтавською областю та провінцією Ено, містами-побратимами Донецьком та Шарлеруа, Черкаською областю та провінцією Люксембург, започаткування контактів між Дніпропетровською областю та провінцією Льєж, Львівською областю та провінцією Антверпен. Важливого значення у контексті розвитку звязків з регіонами Бельгії мала проведена у жовтні 2003 року широкомасштабна економічна місія Фландрії в Україну за участі близько 30 бельгійських компаній. У жовтні 2003 року Україну відвідала також делегація Валлонського регіону Бельгії з метою вивчення можливостей співробітництва в галузі розвитку інфраструктури.

  • 15812. Українсько-латвійські двосторонні відносини
    Контрольная работа пополнение в коллекции 13.03.2011

    І. Нормативно-правові акти з офіційного сайту Верховної Ради України (http://zakon1.rada.gov.ua)

    1. Угода про розвиток торговельно-економічного співробітництва між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки
    2. Декларація про розвиток співробітництва між Україною і Латвійською Республікою від 23 травня 1995 року
    3. Договір між Україною та Латвійською Республікою про дружбу і співробітництво від 23 травня 1995 року
    4. Угода між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про створення міжурядової українсько-латвійської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва
    5. Угода між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях
    6. Конвенція між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно
    7. Угода між Україною та Латвійською Республікою про вільну торгівлю
    8. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Латвійської Республіки про економічне, промислове та науково-технічне співробітництво від 5 жовтня 2004 року
    9. Протокол сорок пятого засідання Ради щодо залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності від 21-22 лютого 2007 року
    10. Закон України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України” від 1 липня 2010 року № 2411-VI
    11. Закон України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001року № 2623-ІІІ
    12. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ,
    13. Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10 лютого 1995 року № 51/95ВР,
    14. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про затвердження плану заходів з підвищення ефективності наукових досліджень та подальшого розвитку науково-технічного потенціалу України” від 28 жовтня 2009 року № 1474-р,
    15. Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної цільової економічної програми „Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009 2013 роки” від 14 травня 2008 року № 447
    16. Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008 2012 роки” від 11 вересня 2007 року № 1118
  • 15813. Українсько-румунська зовнішньополітична конфронтація: територіальний, ідеологічний та дипломатичний аспект
    Информация пополнение в коллекции 27.09.2010

    Наступним кроком у розвитку україно-румунських відносин мало стати підписання угоди про делімітацію континентального шельфу і економічних зон у Чорному морі. Дипломати обох країн заявили, що рішення проблеми неможливе без урахування інтересів обох держав. Отже питання перейшло в площину визначення статусу Зміїного, а не його належності. У 1997р. були встановленні принципи делімітації континентального шельфу у майбутньому, зафіксовані в міждержавній угоді у вигляді обміну листами між міністрами закордонних справ. Позиція України в цьому плані базується на сучасних нормах морського права, а також конвенції ООН 1987 року. Буквально після підписання договорів румунська сторона почала дискусію щодо статусу Зміїного: «Що це скеля чи острів?» Від визначення статусу обєкта залежить розмежування морського шельфу. За умови визнання його островом він має право на ексклюзивну економічну зону та на територіальні води навколо нього. Румунська сторона наполягала, що Зміїний не острів, а скеля. Основним аргументом є відсутність ресурсів води на острові та неможливість життєдіяльності на острові без морського сполучення з «великою землею». В свою чергу КМУ України, щоб закріпити статус Зміїного, затвердив комплексну програму подальшого розвитку інфраструктури та провадження господарської діяльності на о. Зміїний та континентальному шельфі. Зараз на острові постійно проживають прикордонники, члени їх сімей, науковці, обслуга маяка, який функціонує ще з 19 ст., також у липні 2006 року Одеська облрада ухвалила рішення про створення на острові Зміїному населений пункт Біле. А в листопаді 2007 року Президент України врочисто вручив паспорти з відміткою про реєстрацію в селищі Біле шістьом прикордонникам.

  • 15814. Українсько-румунські відносини (1991-2008 рр.)
    Дипломная работа пополнение в коллекции 15.09.2010

    РОЗДІЛ УКТ ЗЕДКатегорія товаруЕкспортІмпорт1Живі тварини; продукти тваринного походження0,0%0,0%2Продукти рослинного походження0,2%0,4%3Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски твариного або рослинного походження1,1%0,0%4Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет;тютюн та його замінники0,6%0,3%5Мінеральні продукти13,7%56,5%6Продукція хімічної та повязаних з нею галузей промисловості9,7%4,8%7Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них1,7%4,3%8Шкура та шкіра необроблені, шкіра, натуральне хутро та вироби з них; шорно-сідельні спорядження та упряж; дорожні речі, сумки та аналогічні товари; вироби з кишок тварин1,6%0,6%9Деревина і вироби з деревини; деревне вугілля; пробка та вироби з неї; вироби із соломи, альфи та інших матеріалів для плетення; кошикові та інші плетені вироби2,7%1,6%10Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів; папір або картон, одержані з відходів та макулатури; папір, картон та вироби з них0,8%0,1%11Текстиль та вироби з текстилю0,8%1,9%12Взуття, головні убори, парасольки від дощу та сонця, палиці, стеки, батоги та їх частини; піря оброблене і вироби з нього; вироби з волосся людини0,6%0,4%13Вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, слюди або аналогічних матеріалів; керамічні вироби; скло та вироби із скла1,2%0,1%14Перли натуральні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, метали, плаковані чи дубльовані дорогоцінними металами, та вироби з них; біжутерія; монети0,0%0,0%15Недорогоцінні метали та вироби з них57,1%2,2%16Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення звуку, Прилади для записування або відтворення зображення і звуку по телебаченню та частини і приладдя до них2,9%10,3%17Транспортні засоби,устаткування та пристрої, повязані з транспортом4,7%15,3%18Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії, вимірювання, контролю або вимірювання точності; апарати медико-хірургічні; годинники; музичні іструменти; їх частини та приладдя0,0%0,0%20Різні товари і вироби0,5%1,1%21Вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат0,0%0,0%

  • 15815. Українсько-румунські стосунки 1991-2004 рр.
    Информация пополнение в коллекции 31.05.2010

    Базовий політичний договір дав поштовх до посилення контактів. На відсутність політичних контактів ні в Києві, ні в Бухароресті поскаржитись не можуть. Відбуваються щорічні зустрічі президентів і глав урядів, постійні консультації між міністерствами закордонних справ на різному рівні. Водночас не завжди контакти двох країн вирізняються особливою дружністю. Румунія фактично єдина країна, з якою Україна не розв'язала питання делімітації (позначення на мапі) кордону, причому і морської ділянки, і сухопутної Переговорний процес, розпочавшись 1997 p., завершився у 2000 р. підписанням двох документів. Йдеться про Договір про режим державного кордону й Угоду про розмежування континентального шельфу та виняткових економічних зон у Чорному морі. Однак переговори гальмувалися. Одним із ключових моментів став острів Зміїний. Він був "каменем спотикання" ще до підписання основного договору. Бухарест переконував, що він має відійти румунській стороні, оскільки Україні дістався у спадок від СРСР, який колись забрав острів у Румунії за пактом Ріббентропа-Молотова.

  • 15816. Українсько-словацькі відносини: формування системи міждержавного співробітництва (1990-ті роки)
    Дипломная работа пополнение в коллекции 12.11.2010

     

    1. Арон Р. Мир і війна між націями. Пер. з фран. К.:МП “Юніверс”, 2000. 668 с.
    2. Байцура А. Русини та українці? // Дукля. 1997. - №6. - С.77-85.
    3. Бача Ю. За і проти. Про умови розвитку культури українців Чехословаччини після 1945 року // Дукля. 1990. - №2. С.38-52.
    4. Біттнер О. На перехресті європнйських доріг (Словаччина) // Урядовий кур`єр. 1998. 18 липня.
    5. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и её геостратегические империативы. М.: Международные отношения, 1999. 256 с.
    6. Ванат І. Волинська акція. Обмін населенням між Чехословаччиною Радянським Союзом навесні 1945 року. Пряшів: Союз русинів-українців СР, 2001. 256 с.
    7. Ванат І. Кілька штрихів до питання дослідження духовної культури українців Пряшівщини // Дукля. 1997. - №6. С.86-89.
    8. Ванат І. До питання про так звану українізацію русинів Пряшівщини // Нове життя. 1998. - №50-51 (додаток). С.1-32.
    9. Ваш С.Владимир Мечіар:”Ухожу от вас с Господом Богом…” // Зеркало неделі. 1998. 3-9 октября. С-5.
    10. Васильєва-Чикаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1994-1996). К.: Освіта, 1997. 368 с.
    11. Віднянський С.В. У країна та “українське питання” в політиці Чехословаччини // Українська державність у хх столітті. Історико-політичний аналіз. К.: Політична думка, 1996. С.177-198.
    12. Віднянський С.В. Українське питання в зовнішньополітичних концепціях Чехословаччини (1918-1989 рр.) // Український історичний журнал. 1997. - №1. С.43-61.
    13. Віднянський С.В. Консолідація профспілкового руху в Чехословаччині. 1969-1975 рр. К.: Наукова думка, 1979. 212 с.
    14. Віднянський С.В., Брцький П. П. Україна як суб`єкт історії Європи у мунулому і в наші дні // Україна в європейських міжнародних відносинах. Нак. зб. К.: Інститут історії України НАН України, 1998. С.88-106.
    15. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в постмодерній системі міжнародних відносин // Науковий вісник Дипломатичної Академії України. Випуск 5. Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності. К.: Дипломатична Академія України при міністерстві закордонних справ України, 2002. С.221-229.
    16. Віднянський С.В., Сюсько І.М. Русини-українці в Чехословаччині: процес національного самоусвідомлення // Український історичний журнал. 1991. - №5. С.86-95.
    17. Вовканич І.І. Чехословаччина в 1945-1948 рр.: Нарис історії перехідного періоду. Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2000. 352 с.
    18. Вовканич І.І., Гайдош М. Оптаційні процеси між Чехословаччиною і СРСР у перші післявоєнні роки // Науковий вісник. Вип.2 1998.
    19. Вовканич І.І., Мадісон І. Українсько-науковий семінар “З історії та сучасного розвитку національних меншин в Україні й Словаччині: прблеми і шляхи досягнення національної злагоди” // Український історичний журнал. 1996. №5. С.154-156.
    20. Вовканич І.І., Сюсько І.М. Сучасна словацька історіографія про українсько-русинську проблему в СР // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. №12. Луганськ: ЛДПУ, 2000. С.10-20.
    21. Гайніш Й.Й. Про стан і перспективи розвитку словацької національної освіти на Закарпатті // Кордони єднання. Проблеми міжетнічних відносин у Карпатському Єврорегіоні. Ужгород: Карпати, 2001. С.60-61.
    22. Гнать І. Ноєві нащадки і їх нащадки під Бескидом (Після ітродукції про карпаторосів О. Солженіцина) // Дукля. 1999. - №2. С.39-44.
    23. Деятельность обществ дружбы с СССРв странах социалистического содружества. К.: Наукова думка, 1987. 287 с.
    24. Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. К.: Політична думка, 1997. 508 с.
    25. Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспективи розвитку. К.: ІНТЕЛ, 1994. 207 с.
    26. Євтух В.Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. К.: Фенікс, 1997. 316 с.
    27. Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. К.: РІЦ УАННП, 1997. 688 с.
    28. Ілюк М. З`їзд русинів-українців Чехословаччини // Дукля. 1990. - №2. С.36-37.
    29. Ільченко В. Україна та Словаччина націлилися на мільярдний оборот // Урядовий кур`єр. 1997. 15 березня. С.3.
    30. Історія південних і західних слов`ян./ Ред.кол. Жебокрицький В.А., Дзюбко І.С., Кізченко А.Ф., Гранчак І.М. К.: Видавництво київського університету. 1966.- 387 с.
    31. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів. / За ред. Л.Зашк ільнякою Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001.- 660 с.
    32. Історія південних і західних слов`ян./ Ред.кол. Гранчак І.М., Кізченко А.Ф., Чорній В.П. К.: Вища школа. 1987. 448 с.
    33. Интернациональное сотрудничество КПСС и КПЧ: история и современность / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, Ин-т марксизма-ленинизма ЦК КПЧ; Под общ. Ред. А.Г. Егорова, З. Снитила. М.: Политиздат, 1984. 455 с.
    34. История Чехословакии. Т.1/ Под.ред. Санчука Г.Е., Третякова П.Н. М.: Издательство АН СССР. 1956. 415 с. с ил.
    35. История Чехословакии. Т.3/ Под.ред. Мельниковой И.Н., Недорезова А.И., Прасолова С.И., Шленовой Н.А. М.: Издательство АН СССР. 1960. 662
    36. Калиниченко П.М., Колесник В.П. Граница дружбы и мира: о советско-польском приграничном сотрудничестве. 1956-1979. Львов: Издательство при Львовском государственном университете издательского объединения “Вища школа”, 1980. 182 с.
    37. Кальвокоресси П. Мировая история после 1945 года: в 2-х кн. Кн.1. /пер с англ. М.: Международные отношения, 2000. 592 с.
    38. Кальвокоресси П. Мировая история после 1945 года: в 2-х кн. Кн.2. /пер с англ. М.: Международные отношения, 2000. 592 с.
    39. Колесник В.П. Интернациональные связи трудящих приграничных областей СССР и европейских социалистических стран. Львов: Издательство при Львовском государственном университете издательского объединения “Вища школа”, 1984. 176 с.
    40. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. К.: “ФАДА ЛТД”, 2001. 239 с.
    41. Крушко С. Оптанти. Збірник статей, спогадів, документів та фотографій. Пряшів: Координаційний комітет реоптантів, 1997. 272 с.
    42. Лаба І. Непрості проблеми українців Словаччини // Шлях перемоги. 2002. 9 січня. с. 11.
    43. Лаба І. Союз русинів- українців Словаччини та питання прикордонного культурного співробітництва // Кордони єднання. Проблеми міжетнічних відносин у Карпатському Єврорегіоні. Ужгород: Карпати, 2001. С.67-71.
    44. Летопись важнейших событий советско-чехословацкой дружбы и сотрудничества (1944-1984)/ Отв.ред. Г.И. Шманько. К.: Наукова думка. 1986. 200 с.
    45. Макара М.П., Мигороч І.І. Закарпатський соціум: етнологічний аспект. Ужгород: Патент, 2000. 160 с.
    46. Марциновський А. Брати-словаки гості Верховної Ради // Голос України. 1996. 2 березня. С.8.
    47. Мельникова І.М. Україна у взаємовідносинах з прикордонними державами Центрально-Східної Європи: створення міжнародно-правових підвалин добросусідства і співробітництва (90-ті роки) // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник. Інститут історіїУкраїни НАН України, 1998. С.59-87.
    48. Мельникова І.М., Пруниця С.Ю. Соціалістична Чехословаччина. К.: Політвидав України, 1976.
    49. Международные экономические отношения. / Под ред. Н.Н.Ливенцева. М.: МГИМО; РОСПЭН, 2001. 512 с.
    50. Мігаш Й. Я вперше у житті став депутатом і відразу мене обрали головою парламенту (Бесіда) // Голос України. 1999. 7 травня. С.3.
    51. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 рр.): Підручник / Л.Ф. Гайдуков, В.Г. Кремінь, Л.В. Губернський та ін. К.: Либідь, 2001. 624 с.
    52. Мітряєва С. Націонольно-культурні товариства Закарпатської області. Ужгород: Видавництво В.Падяка,2001. 164 с.
    53. Новопашин Ю.С. Новая региональная идентичность Центрально-европейских стран как научная проблема // Словяноведение. 1999. - №3. С.15-29.
    54. Основні напрями діяльності Союзу русинів-українців Словацької Республіки на наступний період (1995-1998) // Додаток до газети “Нове життя”. 1995. - №1. С.1-8.
    55. Новопашин Ю.С. Восточноевропейские революции 1989 года: проблемы ызучения // Словяноведение. 1999. - №4. С.16-27.
    56. Передрій О.С., Сюсько І.М. Західне прикордоння ворота в Європу // Політика і час. 1994. - №3. С.54-61.
    57. Передрій О.С., Сюсько І.М. Розлучення по-чехословацьки // Політика і час. 1993. - №3. С.55-59.
    58. Поліологія поскумунізму: Політичний аналіз посткумоністичного суспільства./ Кер.авт.кол. В. Полохало. К.: Політична думка, 1995. 417с.
    59. Постоловський Р.М. Проблема чехословацької демократії та її традицій в чеській, словацькій та зарубіжній історіографії // Слов`янський вісник: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.1. Рівне: РПУ, 1998. С.22-37.
    60. Приходько В.О. Становлення і розвиток українсько-словацьких взаємин // Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, прблеми, перспективи. Ужгород: Патент, 1998. С.98-110.
    61. Приходько В.О. Чехословаччина і розвиток українсько-словацьких взаємовідносин: проблеми історіографії (1918-1998) // Закарпаття в складі Чехословаччини. Проблеми відродження і національного розвитку. Ужгород: Патент, 1999. С.111-128.
    62. Приходько А. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нової і зовнішньої політики. Ужгород: ГРРВВКІ, 1999. - 96 с.
    63. Политическая трансформация стран Центральной и Восточной Европы М.: «ИМЭПИ РАН», - 1997. 135 с.
    64. Политический ландшафт стран Восточной Европы середини 90-х годов. Ред. Зудинов Ю.Ф., - М.: РАН Институт славяноведения балканистики, - 1997. 261 с.
    65. Послереволюционная Восточная Европа: экономические ориентиры и политические коллизии, редактор Новопашин Ю.С., - М.: Избранное 1995. 215 с.
    66. Проноза В.В., Сюсько І.М. Співробітництво України з державами Центрально-Східної Європи: регіональний аспект міжнародної економічної інтеграції (90-ті роки) // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник. - К.: Інститут історії України НАН України, 1998. С.117-139.
    67. Революция 1989 года в странх Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. М.: Наука, 2001. 204 с.
    68. Сергієнко Т. Білатеральні зв`язки словаків та українців. Історія та сучвсність // Міжетнічні відносини на Закарпатті: стан, тенденції і шляхи поліпшення. Ужгород: ГРВВУСПІ, 2001. С. 113-117.
    69. Сергієнко Т. Документаль джерела з історї українсько-словацьких відносин 90-х років хх ст. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Історія. Ужгород: Видавництво В. Подяка, 2002. С.186-191.
    70. Сергієнко Т. Проблеми українсько-словацького співробітництва: погляд словацьких вчених. // Регіональні студії. Науковий збірник. Випуск 4. Ужгород: Ліра, 2002. С.89-99.
    71. Сергієнко Т. Словацька національна меншиа в двосторонніх українсько-словацьких відносинах // Carpatika-Карпатика. Випуск 17. Українсько-словацькі взаємини в галузі історії, літератури та мови. Ужгород: УжНУ, 2002. С.122-129.
    72. Токар М. Сторожниця. Сторінки історії суспільного та духовного життя. Ужгород: Карпати, 1999. 126 с.
    73. Туряниця В. стан, проблеми реалізації конституційних прав і свобод українською національною меншиною в Словаччині і словацькою в Україні та шляхи їх розв`язання // Carpatika Карпатика. Випуск 17. Українсько-словацькі взаємини в галузі історії, літератури та мови. Ужгород: УжНУ, 2002. С.86-100.
    74. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). У 2-х кн. / Упоряд. Будаков В.В. та ін.; Відпов. ред. Удовенко Г.Й.; МЗС України. Кн. 1. К.: Юрінком Інтер, 1998. 736 с.
    75. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). У 2-х кн. / Упоряд. Будаков В.В. та ін.; Відпов. ред. Удовенко Г.Й.; МЗС України. Кн. 2. К.: Юрінком Інтер, 1998. 736 с.
    76. Україна і Європа (1990-2000 рр.). Частина 1.Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Анотована історична хроніка // Мельникова І.М., Євсеєнко І.В., Знаменська М.В., Мартинов А.Ю. К.: Інститут історії України НАН України, 2001. 308 с.
    77. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: [Кол. моногр.] / За ред. Ф.М. Рудича. К.: МАУП, 2002. 488 с.
    78. Українська державність у хх столітті. Історико-політичний аналіз. К.: Політична думка. 1996. 436 с.
    79. Черній А.І., Черній В.А. Історія південних і західних слов`ян.В 3-х частинах.Частина 1,2,3.(від найдавніших часів до кінця хх ст.). Рівне: Рівненський інститут слов`янознавства Київського слов`янського університету 1999. 397 с.
    80. Duleba A. Ukrajina a Slovensko. Geopoliticke` charakteristiky vy`vinu a medzina`rodne` postavenie Ukrajiny. Implikacie pre Slovensko. Br.: Veda, 2000. 402 s.
  • 15817. Українсько-японські двосторонні відносини
    Информация пополнение в коллекции 05.03.2011

    Характеризуючи розвиток українсько-японського двостороннього політичного діалогу, необхідно вказати на його доволі відвертий і змістовний характер. Вочевидь, обидві країни відійшли далеко за межі тих протокольних і «чергових» дипломатичних фраз під час зустрічей і переговорів, які активно використовувалися у 1990-ті роки та на початку 2000-х. Якщо десятиріччя тому розпочалось активне «відкриття» Японією нашої країни і ми досягли відчутного пожвавлення у наших відносинах, то нині ми впевнено проходимо етап, під час якого Японія, виявляючи підвищену увагу та поглиблений інтерес до нашої держави, поступово починає сама «відкриватися», генерувати нові ідеї та ініціативи. На порядку денному двосторонніх відносин зявляються нові форми співробітництва, розширюється коло взаємодії, започатковуються та вдосконалюються нові механізми співпраці. У цьому контексті головною умовою ефективного використання наявного значного потенціалу у відносинах між Україною та Японією є подальша стабілізація економічної ситуації в нашій державі, створення належних умов для просування японських технологій, інвестицій та кредитних ресурсів в Україну, що не є можливо без глибоких структурних реформ, економічної модернізації, вдосконалення законодавчої бази у сфері інвестицій, оподаткування тощо.

  • 15818. Українці в гарячих точках планети
    Контрольная работа пополнение в коллекции 15.12.2010

    №Країна/РегіонВорогуючі сторониПричини протистоянняПочаток конфліктуСтанІнтенсивністьЦентральна і Південна Африка1Центрально-Африканська РеспублікаСоюз демократичних сил за Релли/УрядБоротьба за владу2005А22Республіка ЧадАрабські етнічні групи/Африканські етнічні групиБоротьба за державну і регіональну владу2003А23Повстанські угруповання/УрядЕтнічна і соціально-економічні, боротьба за державну владу2005А24Демократична Республіка КонгоПлемінні утворення/Центральний урядЕтнічна і соціально-економічні, боротьба за державну владу1997В25ЕфіопіяУряд/Народно-патріотичний фронт ЕфіопіїБоротьба за державну владу1998А26Клан Гуджи/Клан БоренаБоротьба за регіональну владу, ресурси2005А27Гвіне-БісауУряд/Рух демократичних сил КасамансаБоротьба за регіональну владу2006Новий28НігеріяУряд/Бойовики иджо/бойовики итсекириРесурси1997А29СомаліПовстанські угруповання польових командирів/урядБоротьба за державну владу1980А310СуданДарфур: Народна армія звільнення Судану/ Рух за справедливість і рівність/ Уряд, арабські найманці джанджавидБоротьба за регіональну владу, ресурси2003А311Бойовики племінної групи Нуер/Суданський народно--визвольний рухБоротьба за регіональну владу2006Новий2Азія і Тихоокеанський регіон12ІндіяКашмірські і пакистанські сепаратисти/УрядВідділення1947В213Ліве угруповання "Наксалити"/УрядІдеологія1997В214МайнамарУряд/Етнічні меншостіВідділення1948А215ПакистанНаціональна армія звільнення Белуджистана, бойовики народності балоч/УрядАвтономія, ідеологія, ресурси1998А216Бойовики провінції Вазиристан/УрядБоротьба за регіональну владу2004В217ФіліппіниБойовики Абу-Сайяаф/УрядВідділення1991В218Шрі-ЛанкаТигри звільнення Тамил Илама (східна група)/ Тигри звільнення Тамил Илама (північна група)Боротьба за регіональну владу2004А219ТаїландМусульманські бойовики південних провінцій/УрядВідділення1784В2Північна Африка і Близький схід20АлжирГрупи ісламських екстремістів/УрядБоротьба за державну владу, ідеологія1919Б221АфганістанБойовики руху "Талибан", "Аль-Каиди", наркобарони / Уряд, коаліційні сили НАТОБоротьба за державну владу, ідеологія1994А322ІракЕкстремістські угруповання бойовиків / Міжнаціональні сили, національний урядПротистояння окупаційним військам2004А223ІзраїльТерористичні угруповання Ісламський джихад, ХАМАС, ФАТХ, Бригади мучеників Аль-Акси й ін./УрядВідділення, ідеологія, ресурси1920В224Ізраїль/ЛіванТериторіальні претензії, ідеологія1967В225ТуреччинаЗбройні угруповання курдів/УрядВідділення1920В226ЄменРух молоді, що вірить,/УрядРелігійні2004В2Латинська Америка27КолумбіяРеволюційні збройні сили Колумбії (ФАРК)/УрядБоротьба за регіональну владу, ідеологія1964В2Примітки:

  • 15819. Укрепление кооперативного движения 2010-2011
    Курсовой проект пополнение в коллекции 11.02.2011

     

    1. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части I и II. - М., 1996
    2. Бирчелл Джонстон. Международное кооперативное движение/ Джонстон Бирчелл. - Белгород: БУПК, 1998. - 292с.
    3. Вахитов, К. И. История потребительской кооперации России: учебник / К. И. Вахитов.-2-е изд.-М.: Дашков и К,2008.-400 с.
    4. Вахитов, К. И. Кооперация. Теория, история, практика: избранные изречения, факты, материалы, комментарии/ К. И. Вахитов.-4-е изд., перераб. и доп. - М.: Дашков и К, 2008. - 560с.
    5. Выступление президента МКА Полин Грин на заседании Генеральной ассамблеи // Сибирская кооперация. 2009. 14 декабря. С. 1, 3
    6. Гусов, К. Н., Толкунова, В. Н. Трудовое право России: Учеб. - М: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003.-496 с.
    7. Информация для размышления // Сибирская кооперация. 2009. 30 ноября. С.10.
    8. Коршунов, П. Н.. Европейское кооперативное законодательство: учеб. пособие/ П. Н. Коршунов; под ред. Н. Д. Эриашвили. М.: ЮНИТИ ДАНА: Закон и право, 2008. 75 с.
    9. Крашенинников, А. И. Международный кооперативный альянс/ А. И. Крашенинников. - М.: Экономика, 1980. - 224 с.
    10. Макаренко, А. П. Теория и история кооперативного движения: учебное пособие для студентов кооп. вузов всех спец./ А. П. Макаренко. - М.: ИВЦ Макретинг, 1999. - 328 с.
    11. Основы потребительской кооперации учебное пособие для 10-11 кл. общеобразовательного учреждения/ Л. Е. Теплова. - М.: Вита-Пресс, 2001.-160 с.
    12. Проблемы кооперативного движения в условиях формирования инновационной системы образования и экономики: материалы Всероссийской научно-практической конференции. В 2-х частях. Ч. 1. - Воронеж: Истоки, 2008. - 164с.
    13. Теория кооперации: учебник для студентов кооп. вузов всех спец. /А. П. Макаренко, А. И. Крашенинников, А. В. Кизилевич и др. - М.: Экономика, 1982. - 304 с.
    14. Теплова, Л. Е. Кооперативное движение России и зарубежных стран: учебник/Л. Е. Теплова, Л. В. Уколова, Н. В. Тихонович. - Белгород: Кооперативное образование, 2001.-232с.
    15. Теплова, Л. Е. Кооперативное движение России и зарубежных стран учебник на русско-английском языке/ Л. Е. Теплова, Л. В. Уколова, Н. В. Тихонович. - Белгород: Кооперативное образование,2002.-415 с.
  • 15820. Укрепление правового положения потребительской кооперации
    Дипломная работа пополнение в коллекции 16.08.2011

    Потребительская кооперация в России за 179 лет своего существования делом доказала свою значимость, полезность и эффективность. Она развивалась одновременно с развитием общества, всегда чувствительно реагировала на запросы пайщиков, расширяя и совершенствуя свои многогранные функции. Так, к 1917 году членами Центросоюза (МСПО) состояло 285 союзов и 3167 потребительских обществ (приложение 1). И по масштабам кооперативного движения Россия опережала даже Англию, которая считается родоначальницей кооперации. В советское время потребкооперация, несмотря на бесконечные попытки огосударствления, оставалась своего рода островком рыночных отношений, который в самые трудные времена оказывался, по сути, настоящим островом спасения для селян. Так было и в голодные 30-е годы. Так было и в Великую Отечественную войну, и в период послевоенного восстановления. Нынешние рыночные реформы стали трудным испытанием для потребкооперации. Отказ от административно-плановой экономики не привел к кооперативному расцвету. Груз прошлого и ошибки, допущенные в ходе реформ, во многом стали причиной принижения роли и места кооперации. Произошло обвальное сворачивание кооперативной торговли в сельской местности, утрачены многие позиции и в городах. Однако в последние годы началось возрождение кооперативного движения. При этом кооперативы не только являются хозяйственными организациями, которые решают производственные задачи, но и нацелены на решение проблем, связанных с уровнем и качеством жизни населения.