Украiнсько-румунська зовнiшньополiтична конфронтацiя: територiальний, iдеологiчний та дипломатичний аспект
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Украiнсько-румунська зовнiшньополiтична конфронтацiя: територiальний, iдеологiчний та дипломатичний аспект
Украiнсько-румунськi вiдносини на початку ХХРЖ ст. знаходяться в епiцентрi мiжнародноi та громадськоi уваги. Значна частина дослiдникiв, полiтологiв, експертiв з мiжнародних вiдносин вiдзначаСФ, що вони на сучасному етапi набули ознак зовнiшньополiтичноi конфронтацii, яка вiдображаСФться, в основному, на станi двостороннiх контактiв. Фактично украiнсько-румунський фрагмент мiжнародних вiдносин сьогоднi став вузловим елементом полiтичного напруження в Центральнiй та Пiвденно-Схiднiй РДвропi. Тим паче, на фонi подiй квiтня 2009р. у Республiцi Молдова, бiльшiсть експертiв схильна говорити про агресивнiсть зовнiшньополiтичноi стратегii Румунii у схiдного напрямку. Весь комплекс украiнсько-румунських непорозумiнь включаСФ в себе як дипломатичнi натяки на територiальнi претензii Румунii до Украiни, так i розбiжностi щодо реалiзацii Украiною рiзноманiтних економiчних проектiв. Разом з проблемою нацiональних меншин вiн набуваСФ характеру латентного протистояння, в публiчнiй iнтерпретацii якого останнiм часом все яснiше звучить пiдтекст ймовiрного вiйськового конфлiкту. А тому вивчення цiСФi проблеми СФ надзвичайно актуальним i бажаним завданням як з наукового погляду, так й iнформацiйно-виховного.
Падiння тоталiтарного режиму Н.Чаушеску та прихiд до влади в Румунii демократичних сил у груднi 1989р., а також проголошення незалежностi Украiни у 1991р., внесли суттСФвi змiни в украiнсько-румунськi вiдносини. Перед румунським парламентом i урядом, полiтичними партiями i громадськими органiзацiями Румунii постала проблема розробки новоi стратегii двостороннiх стосункiв. 8 сiчня 1992р. Румунiя визнала незалежну Украiну, а 1 лютого 1992р. встановила дипломатичнi вiдносини з нею [2, 237].
Пiсля визнання РумунiСФю незалежностi Украiни, 24 вересня 1992 року було засновано Посольство Украiни в Румунii. У груднi 2001 року було вiдкрито Генеральне консульство Украiни у Сучавi. Одразупiсля встановлення дипломатичних вiдносин Генеральне консульство Румунii в КиСФвi було трансформовано у Посольство Румунii в Украiнi. У Чернiвцях та Одесi функцiонують Генеральнi консульства Румунii [4, 183].
Таким чином, на початку 90-х рр. ХХ ст. вiдбулось становлення дипломатичних контактiв мiж Украiною та РумунiСФю, яке не супроводжувалось протистоянням, а навпаки, виявило зацiкавленiсть обох сторiн до налагодження добросусiдських вiдносин. На сучасному етапi полiтичнi контакти мiж двома краiнами вiдбуваються як на рiвнi глав держав, так i на рiвнi глав урядiв i мiнiстрiв закордонних справ. Президенти краiн продовжують обговорювати шляхи вирiшення основних проблем якi iснують мiж Украiною та РумунiСФю. Важливим моментом СФ також розширення спiвробiтництва у економiчнiй та культурних сферах [1, 143].
Проте вiдносини КиСФва i Бухареста можуть зiпсуватися, а Румунiя, що ранiше пiдтримувала приСФднання Украiни до НАТО, може переглянути свою позицiю. Питання в тому, що 2 березня 2009р., в Бухарестi були заарештованi румунський офiцер Флорiчел Аким i громадянин Болгарii Петар Зiколов, обвинуваченi в шпигунствi на користь Украiни. Румунськi ЗМРЖ повiдомили також про оголошення персоною нон-грата вiйськового аташе украiнського посольства в Бухарестi, який отримував вiд пiдозрюваних секретну iнформацiю, зокрема що стосуСФться обСФктiв НАТО.
Офiцiйний Киiв цi повiдомлення не коментував, що викликало певне обурення деяких полiтичних сил в Украiнi. Голова парламентського комiтету з питань оборони та нацiональноi безпеки Украiни, народний депутат А.Гриценко висловив думку, що Киiв мав би вiдреагувати на дii Бухареста. Якщо висилають два наших вiйськових дипломатiв, так само два вiйськовi дипломати Румунii повиннi бути висланi з нашоi краiни, заявив депутат. Слiд зазначити, що подiбна вiдповiдь симетричне оголошення дипломатiв персонами нон-грата вважаСФться загальноприйнятою поведiнкою держав в умовах шпигунських конфлiктiв. У випадку ж якщо держава, чий дипломат був висланий з краiни-перебування, не реагуСФ так само симетрично, це фактично прирiвнюСФться до визнання своСФi провини.
Румунська преса вiдзначила ще одну деталь у взаСФминах Украiни i Бухареста. На 2526 лютого 2009р. був запланований офiцiйний вiзит президента Румунii Траяна Басеску до КиСФва, який потiм скасували без пояснення причин. Засоби масовоi iнформацii припускають, що цi подii були взаСФмозвязаними офiцiйний Бухарест нiбито вже тодi знав про шпигунство.
Хоча Украiна i Румунiя це краiни якi мають тiснi спiвдружнi вiдносини, проте iснуСФ багато iнших невирiшених проблем. Гострi суперечностi виникли також i щодо визначення приналежностi острова Змiiного в Чорному морi. ЗростаСФ напруження з приводу будiвництва каналу Дунай-Чорне море [5, 12].
ОднiСФю з головних проблем сучасних украiнсько-румунських вiдносин СФ проблема острова Змiiного, а саме територiальний конфлiкт, який виник мiж РумунiСФю та Украiною. У 2004 роцi "ада Румунii звернулась з позовною заявою до Мiжнародного суду про делiмiтацiю континентального шельфу навколо острова Змiiного, а 3 лютого 2009 року, Мiжнародний Суд винiс рiшення, з якого можна констатувати перемогу Румунii, оскiлькитАж.
Доцiльно буде нагадати, що згiдно додаткового договору Про дружбу та взаСФмодопомогу, 1948р., та протоколу про уточнення лiнii державного кордону мiж РумунiСФю i СРСР, острiв Змiiний перейшов до СРСР i був включений до складу УРСР. Тако