Украiнсько-румунська зовнiшньополiтична конфронтацiя: територiальний, iдеологiчний та дипломатичний аспект
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ерспектив вирiшення проблемних питань дипломатичним шляхом. Однак, цим питанням непорозумiння мiж Украiною та РумунiСФю не вичерпуються.
Чергове загострення в украiнсько-румунськi вiдносини привнесли проблеми, пов`язанi з будiвництвом каналу в дельтi Дунаю (Дунай-Чорне море), яке Украiна розпочала в травнi 2004р. Румунiя звернулася до мiжнародних iнстанцiй з протестом проти поглиблення Украiною гирла Бистре, заявляючи, що це може спричинити екологiчну катастрофу. Украiнська сторона запевняла, що експертиза була проведена, i для прискорення справи надала Бухаресту на ознайомлення всi необхiднi документи. Звiсно, причиною побоювань офiцiйного Бухареста був зовсiм не екологiчний альтруiзм, а можлива втрата монополii на проходження суден iз Дунаю у Чорне море.
Ситуацiя ускладнилася у зв`язку iз розповсюдженням румунською стороною необ`СФктивноi iнформацii щодо екологiчного стану у регiонi. На думку Румунii вiн мiг погiршитись у разi продовження будiвництва судноплавного украiнського каналу [6, 497].
Для ознайомлення свiтовоi спiльноти iз суттю справи щодо каналу Дунай-Чорне море Украiна презентувала на 18-й сесii Мiжнародноi координацiйноi ради Програми ЮНЕСКО Людина i бiосфера проект поновлення судноплавства в украiнськiй частинi дельти Дунаю. Члени ради позитивно оцiнили проект, наголосивши, що Украiна виконала своi зобов`язання i вжила заходiв для посилення природоохоронноi функцii Дунайського бiосферного заповiдника.
8 квiтня 2009р. Украiна завершила будiвництво майже двокiлометровоi греблi на входi до Дунаю. Насип, що змiнив перебiг рiчки для проходу суден по украiнському каналу, приймав президент В.Ющенко, який вiдзначив: Ми затверджуСФмо свою геоекономiчну, геополiтичну присутнiсть тут. Бо це найкращий, оптимальний варiант унiфiкацii iз 7-м транспортним СФвропейським коридором, який даСФ простiр для формування транспортних перевезень на Кавказ, Середню Азiю i далi на Схiд.
РЖз здобуттям незалежностi в 1991р. Украiна зiткнулася з проблемою територiальних претензiй Румунii, яка претендувала на своi iсторичнi територii. Негаразди тоились навколо земель Пiвнiчноi Буковини та Пiвденноi Бессарабii [3, 94].
ОднiСФю з недружнiх стосовно Украiни акцiй стала ухвалена 28 листопада 1991 румунським парламентом Декларацiя про референдум в Украiнi, в якiй Пiвнiчна Буковина, округи Герца та Хотин, а також пiвдень Бессарабii (тепер це Чернiвецька та частина Одеськоi областi) були оголошенi румунськими територiями. У заявi мiстився заклик до парламентiв та урядiв iнших краiн у своiх актах про визнання незалежностi Украiни не поширювати iх на згаданi територii [4, 187]. Рiзко негативна реакцiя Украiни змусили Румунiю обрати помiрковану позицiю щодо територiального питання.
Однак, коли Румунiя почала пiдготовку до вступу у НАТО, то Бухарест почав налагоджувати вiдносини з Украiною. Основна причина полягала в тому, що вiд кандидатiв на вступ до цiСФi органiзацii вимагали обов`язкового врегулювання взаСФмин iз сусiднiми державами. Почалося встановлення дружнiх вiдносин. У спiльному договорi 1997р. сторони пiдтвердили як непорушний iснуючий мiж ними кордон i зобов`язались утримуватися в майбутньому вiд будь яких замахiв на нього. Румунська сторона усвiдомила безперспективнiсть територiальних претензiй до Украiни, проте це питання продовжуСФ сьогоднi залишатись актуальним в програмах деяких нацiоналiстичних сил Румунii.
Набуття членства в НАТО у квiтнi 2004р. вивело Румунiю в геополiтичнiй площинi на порядок значно вищий, нiж посiдаСФ Украiна. Сучасна Румунiя висловлюСФ намiри i побажання як представник сильного воСФнного альянсу [5, 1415]. А тому Украiна не маСФ можливостей впливу на Румунiю за допомоги вiйськово-полiтичного iнструментарiю НАТО. Це ставить проблему вступу Украiни до НАТО в площину усвiдомлення стратегiчних iнтересiв нашоi держави, в тому числi i на украiнсько-румунському дипломатичного фронтi.
РЖнше питання, що продовжуСФ бути джерелом певноi напруги у вiдносинах це так звана проблема захисту прав нацiональних меншин. Час вiд часу в румунськiй пресi зявляються публiкацii про начебто серйознi утиски прав румунськоi нацiональноi меншини в Украiнi, про закриття румунських шкiл, заборону вживання румунськоi мови тощо. Звичайно, це робиться за схемою, згiдно з якою слiд якнайгучнiше та безпiдставно говорити про примусову украiнiзацiю, щоб у мiжнародноi спiльноти сформувалося уявлення про порушення прав нацiональних меншин в Украiнi.
Проблема полягаСФ в тому, що румунська статистика всiх молдаван, що постiйно проживають на територii Украiни, зараховуСФ до румунiв, приблизно так само, як iнодi ототожнюють украiнцiв та росiян, хоча вони СФ окремими народами. Покладений в основу територiальних претензiй принцип етнiчного розселення румунiв, якi начебто становлять бiльшiсть населення на спiрних територiях, сьогоднi не витримуСФ анi науковоi, анi публiцистичноi критики.
У липнi 2006р. в. о. мiнiстра закордонних справ Украiни Борис Тарасюк та керiвник зовнiшньополiтичного вiдомства Румунii Мiхай Резван Унгуряну домовилися провести монiторинг на територii Украiни. Приводом стали претензii Бухареста до КиСФва у систематичному порушеннi прав громадян Украiни румунського походження. Перший етап монiторингу був проведений в жовтнi-листопадi 2006 року на територii Чернiвецькоi областi Украiни та Сучавського повiту Румунii за участю експертiв Ради РДвропи i ОБСРД. Другий етап в