Східноукраїнський національний університет

Вид материала

Конспект

Содержание Тема 9. маржиналізм. становлення неокласичної традиції в економічній теорії К. Менгер (1840-1921) Г. Госсен (1810-1858) А. Маршалл (1842-1924)

Подобный материал:

• Східноукраїнський національний університет, 2834.55kb.
• Східноукраїнський національний університет, 2589.71kb.
• Східноукраїнський національний університет, 2401.62kb.
• Східноукраїнський національний університет, 2401.62kb.
• Східноукраїнський національний університет, 1383.6kb.
• Східноукраїнський національний університет, 307.07kb.
• Східноукраїнський національний університет, 404.71kb.
• Східноукраїнський національний університет, 707.5kb.
• Східноукраїнський національний університет, 579.02kb.
• Східноукраїнський національний університет, 266.3kb.

ТЕМА 9. МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ

НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

1.Австрійська школа теорії граничної корисності. Методологія суб’єктивної оцінки вартості.

2.Кембриджська школа маржиналізму.

3.Теорія граничної продуктивності чинників виробництва. Американська школа маржиналістської концепції.


Початок XX сторіччя характеризувався появою неокласичного (нового класичного) напрямку політичної економії, який поділявся на дві течії: мікроекономічний аналіз, коли досліджувались проблеми товару, вартості та макроекономічний аналіз, коли розглядались узагальнені показники, що описують всю економіку. Першим варіантом мікроекономічного аналізу стала теорія граничної корисності, або теорія маржиналізму, розвиток якої пов’язаний з австрійською та кембриджською школами.

Засновником австрійської школи був К. Менгер (1840-1921), з роботою "Основи політичної економії" (1871 р.).

Головним теоретиком австрійської школи виступив Є. Бьом-Баверк (1851-1914): "Основи теорії цінності господарських благ" (1886 р.). Значний внесок у формування ідей австрійської школи зробив Ф. Візер (1851-1926): "Про походження й основні закони господарської цінності" (1884р.).

Основу економічної концепції австрійської школи складає методологія граничного аналізу, елементи якого закладено в працях родоначальників суб’єктивної школи політичної економії.

Поява суб’єктивної школи політекономії була обумовлена необхідністю пошуку й обґрунтуванням нового підходу, альтернативного витратно-трудовому методу ціноутворення. Початок суб’єктивної школи був закладений передусім в роботах Г. Госсена.

Г. Госсен (1810-1858), "Розвиток законів суспільного обміну і правил суспільної торгівлі, що випливають звідси" (1844 р.).

Госсен використовуючи теорію утилітаризму Бентама, відзначає, що всі дії суб’єктів повинні переслідувати особисту економічну вигоду, тобто досягнення раціонального споживання обмежених благ і послуг. Госсен вважає, що для досягнення поставленої цілі, споживач повинний приймати рішення про покупку, керуючись двома суб’єктивно- психологічними законами. Суть першого закону полягає в тому, що розмір задоволення від кожної додаткової одиниці товару знижується, і при насиченні потреб досягає нуля. Згідно другого закону, максимального задоволення суб’єкт досягає при тій кількості матеріальних благ, коли співвідношення граничної корисності благ і їх цін однаково для всіх благ. На основі цих законів сформувалася методологія граничного аналізу, згідно якої суб’єкт визначає для себе корисність (цінність) блага в певний момент часу.

Суб’єктивна позиція в оцінці вартості благ передбачає, що вартість тотожна цінності товарів і є результатом оцінки їх корисності для суб’єктів. При довгостроковій суб’єктивній оцінці виявляється ринкова ціна благ, при поточній оцінці вимірюється ринкова вартість.

Маржиналізм виділяє декілька рівнів визначення ринкової вартості благ:

а) доринкову оцінку товарів покупцями (розроблена в роботах К. Менгера);

б) доринкову оцінку товарів продавцями (надана в працях Є. Бьом-Баверка);

в) встановлення ринкової ціни в ході конкуренції покупців (розглянута К. Менгером, Ф. Візером);

г) встановлення ринкової ціни в ході конкуренції продавців (у цьому напрямку працювали Є. Бьом-Баверк і Ф. Візер);

д) визначення ринкової ціни в ході конкуренції продавців і покупців (цей рівень аналізу був тільки намічений представниками австрійської школи, надалі в цьому напрямку працювали теоретики кембриджської школи).

Розробляючи проблеми доринкової оцінки товарів продавцями, всі представники австрійської школи вважали, що цінність товару повинна дорівнюватися граничної вазі останнього часу праці, витраченої на ці товари. При обмеженні трудового дня, цінності товарів, одержуваних у всіх видах діяльності виробника, повинні бути рівні між собою. Представники австрійської школи вважають, що це правило раціонального розподілу робочого часу по видах робіт виробника.

Аналізуючи процес визначення ціни в ході конкуренції продавців і покупців австрійська школа запропонувала найпростішу модель ринку, згідно з якої ціна встановлюється на рівні, при якому кількість продавців дорівнює кількості покупців.

Всі представники австрійської школи, оцінюючи особливості встановлення ринкової ціни товарів, сформулювали три правила поведінки суб'єктів на галузевому ринку. По-перше, кожна людина прагне до максимальної вигоди. По-друге, вважається, що краще укласти ділову угоду з найменшою вигодою, ніж відмовитися від неї. По-третє, купівля-продаж товарів повинна приносити вигоду всім учасникам торгових угод.

На основі теорії цінності представниками австрійської школи були розроблені теорія змінювання і теорія капіталу. Цінність засобів виробництва визначається цінністю продукту, отриманого за допомогою цих засобів. Засобам виробництва надається (приписується) визначена частина вартості, створюваного ними продукту. Залежність між засобами виробництва й обсягом готової продукції виражена виробничою функцією К. Менгера.

Ця функція демонструє дію закону витрат Ф. Візера. Суть закону полягає в тому, що реальна вартість якоїсь речі є відмовою від корисності речей, що могли бути вироблені за рахунок використання певної кількості ресурсів. В даний час цей закон називають законом альтернативних витрат.

На думку представників австрійської школи, капітал - це будь-які знаряддя праці, що використовує ізольований індивід у своїх цілях. Капітал не носить класового характеру, тобто "австрійці" вважають що для нормального розвитку ринку потрібна безкласова теорія капіталу. Основною формою прибутку на капітал є відсоток.

Теорія грошей є логічним завершенням економічної концепції австрійської школи. Цінність грошей визначається в обміні при співвідношенні кількості грошей і реальних прибутків населення.

Австрійська школа значно вплинула на подальший розвиток економічної думки. Математичні розробки, здійснені представниками австрійської школи, стали найважливішою умовою розвитку математичної школи. На основі австрійської школи сформувалася ціла система теорій мікроекономічного аналізу: теорія споживчого вибору; теорія технологічних множин; теорія економіки пропозицій, теорія загальної економічної рівноваги.

Засновником і головним представником кембриджської (англійської) школи маржиналістської економічної теорії був
А. Маршалл (1842-1924), "Принципи політичної економії" (1890 р.).

Його концепція складається з ряду теорій, що в свою чергу є основою подальшого розвитку теорії маржиналізму і появи теорії граничної продуктивності.

Маршалл вважав, що існують тільки ціни, що встановлюються на основі рівноваги цін попиту і пропозиції. Ціна попиту формується на основі граничної корисності товару. Ціна пропозиції визначається граничними витратами виробництва товару.

Ринок стихійно визначає не тільки рівноважну ціну, але і рівноважний обсяг товарів. У залежності від зміни попиту і пропозиції Маршалл виділив короткострокову рівноважну ціну, що тяжіє до ціни попиту; середньострокову ціну, встановлення якої пов'язано з рівновагою ціни попиту та пропозиції, і довгострокову ціну, що тяжіє до ціни пропозиції. Аналізуючи динаміку цін, Маршалл сформулював залежність, яку назвав правилом: при подовженні періоду конкурентної боротьби на ціни в більшій мірі впливають витрати виробництва.

В процесі встановлення ринкової ціни покупець може одержати споживчий надлишок, що розуміється як різниця між сумою, яку покупець готовий заплатити за товар і сумою, що він сплачує в дійсності. Якщо держава підвищить податок на кожну продавану одиницю товару, то це зменшить споживчий надлишок.

Отже, втручання держави повинно бути збалансованим, не порушуючи природної рівноваги ринку.

Продовженням теорії рівноважної ціни є теорія капіталу і праці, в якій з’ясовуються особливості оцінки основних чинників виробництва. Капітал - це речі, що утворюють передумови виробництва. Цінність капіталу виражає відсоток на капітал.

У короткостроковий період прибутки власників ресурсів виробництва можуть стати квазірентою за рахунок перевищення ціни попиту над ціною пропозиції. У довгостроковий період, коли пропозиція зрівнюється з попитом, ринкова ціна приходить до нормального (рівноважному) рівню, і квазірента зникає. У трактовці Маршалла заробітна плата і прибуток взаємно доповнюють один одного, як плата за послуги, між тим як у Рікардо, до кого повсякчасно апелює Маршал, вони від'ємно залежні. Взагалі, економічна концепція засновника кембриджської школи є достатньо вдалою - Маршалл спробував звільнити теорії ціни і капіталу від класово-ідеологічної основи, використовуючи ідею послуг і гармонійного співробітництва класів, що подана школою Сея - Бастіа.

Становлення теорії граничної продуктивності пов'язано з появою американської школи маржиналізма, головним представником якої був Дж. Б. Кларк (1847 - 1938), "Розподіл багатства" (1899 р.) ; "Проблема монополії" (1904 р.).

У своєму вченні про ціни Кларк додержувався основних ідей теорії цінності, розробленої представниками австрійської школи, при цьому Кларк поставив задачу з'ясувати, яка частка продукту створюється кожним з чинників виробництва. Для цього розраховується граничний внесок чинників виробництва, що складає ринкову вартість готової продукції і дорівнює сумі граничного продукту праці й граничного продукту капіталу. У основі визначення граничного продукту будь-якого чинника лежить визначення приросту продукту, отриманого за рахунок зміни даного чинника при фіксованій кількості інших.

Кларк сформулював закон убутної граничної продуктивності чинників виробництва: при збільшенні кількості їх застосовування знижується ефективність (тобто чинники мають убутну віддачу).

На підставі теорії граничної продуктивності будується теорія вмінювання Кларка. У його економічній концепції ця теорія має закінчений вид. Прибутки власників чинників виробництва являють собою частини ринкової вартості готової продукції. Розмір цих прибутків повинний визначатися граничними внесками чинників виробництва в створення ринкової вартості продукції.

В економічній концепції Кларка відбулося поєднання теорії граничної корисності з теорією вмінювання. Це поєднання мало дуже важливий позитивний результат - вчення Кларка стало підґрунтям раціональної організації виробництва фірми та визначило головні проблеми подальших досліджень. Вперше в історії економічної думки розробка теорії вмінювання дістала такого рівня, що являє собою закінчений варіант безкласової теорії прибутків.


Контрольні питання:

1. Австрійська школа маржиналізму та її представники.
   
2. Основні школи теорії граничної корисності.
   
3. Розвиток ідей маржиналізму в економічній концепції кембриджської школи.
   
4. Суб’єктивна школа політекономії та її роль у становленні концепції маржиналізму.
   
5. Теорія граничної продуктивності чинників виробництва. Особливості економічних поглядів Дж.Б. Кларка.
   

Література: 1. 85-112; 8. 137-181; 9. 150-189; 10. 113-146.