Східноукраїнський національний університет

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Інститут післядипломної освіти та дистанційного

навчання

Сєвєродонецьке відділення

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Директор ІПОДН_________Плахута Г.А.

«_____»____________________ 200_ р.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни "АУДИТ"

за напрямком підготовки зі спеціальності 6.030508 “Фінанси і кредит”, 6.030601 "Менеджмент", перепідготовки зі спеціальності 7.050106 "Облік і аудит", 7.050104 "Фінанси"

“УХВАЛЕНО“

методичною радою

Сєвєродонецького відділення

Інституту післядипломної

освіти і дистанційного навчання

Протокол № 1 від 01.09.2009 р.

Голова ради __________Н.М. Полякова

Сєвєродонецьк 2009 р.

Конспект лекцій з дисципліни «Аудит» для студентів спеціальності 6.030508 “Фінанси і кредит”, 6.030601 "Менеджмент", 7.050106 “Облік та аудит”, 7.050104 "Фінанси" / Укладач: Іванова Т. Є. – Сєвєродонецьк.: СВ ІПОДН СНУ ім. В. Даля, 2009. – 85 с.

У стислому конспекту лекцій розкривається система організації і проведення аудиту, розглядаються види, об'єкти, методи, етапи і процедури аудиту, значна увага приділяється аудиту активів і пасивів підприємства, наведена рекомендована література.

Конспект лекцій відповідає вимогам щодо об'єму учбового матеріалу.

Укладач

ст. викладач Іванова Т.Є.

ЗМІСТ

стор.

ТЕМА 1. Суть і предмет аудиту 4

1.1. Сутність і завдання аудиту 4

1.2. Стандарти аудиту 4

1.3. Види аудиту 5

1.4. Предмет, об'єкти і метод аудиту 6

ТЕМА 2. Мета і загальні принципи аудиту 9

ТЕМА 3. Аудиторський ризик та оцінювання системи внутрішнього

контролю та аудиту 10

ТЕМА 4. Аудиторські докази 12

4.1.Поняття аудиторських доказів та їх види 12

4.2 Джерела і процедури отримання аудиторських доказів та вимоги, що до них висуваються 12

ТЕМА 5. Аудит активів, пасивів та фінансової звітності. 14

5.1. Аудит касових операцій 14
5.2. Аудит операцій на рахунках у банку 16
5.3. Аудит розрахунків із підзвітними особами 17
5.4. Аудит основних засобів 18
5.5. Аудит нематеріальних активів 20
5.6. Аудит матеріальних цінностей 21

5.7. Аудит операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП) 22

5.8. Аудит розрахунків з покупцями та замовниками 23
5.9. Перевірка розрахунків по претензіях і відшкодуванні матеріального збитку. 24

5.10. Аудит формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов'язань 25

5.11 Аудит довгострокових позик і векселів 26

5.12. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик 27

5.13. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками 27
5.14. Аудит розрахунків за податками і платежами 28
5.15. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням 28
5.16. Перевірка обґрунтованості витрат і собівартості продукції 30

5.17. Перевірка собівартості реалізованої продукції 33

5.18. Методи контролю і ревізії доходів і фінансових результатів 35

5.19. Аудит фінансової звітності 37

ТЕМА 6. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи. 38

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 41

ТЕМА 1. СУТЬ І ПРЕДМЕТ АУДИТУ.

1.1. Сутність і завдання аудиту

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Розвиткові аудиту сприяло розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими, власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств повноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм.

Мета аудиту - сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;
виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;
реальність визначення фінансових результатів;
оцінка ефективності внутрішнього контролю;
надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Якщо аудитор вважає, що подана звітність необ'єктивна, або якщо не може зробити якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку. Щоб правильно інтерпретувати значення інформації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його галузеві особливості.

Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достатньо ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі аудит клієнта, який займається будівництвом житла, без знання особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за принципом відсоткового ступеня готовності.

1.2. Стандарти аудиту.

Аудиторська робота ведеться на підставі стандартів. Аудиторські стандарти об'єднані у три групи: загальні стандарти аудиту; стандарти практичної роботи; стандарти складання заключення.

Загальні стандарти включають:

Перевірка повинна проводитися лицем, яке має належну підготовку, кваліфікаційний сертифікат і лицензію на займання аудиторською діяльністю. Незалежно від характеру перевірки, вона повинна виконуватися фахівцями, чия підготовка та досвід відповідають масштабу та складності поставлених завдань. Аудитор повинен мати високу професійну підготовку і практичний досвід роботи. Право на одержання кваліфікаційного сертифікату на займання аудиторською діяльністю мають громадяни України з вищою освітою, що мають досвід роботи не менше 3 років на посаді аудитора, ревізора, бухгалтера, економіста, фінансиста.
По всім питанням, щодо виконуємої роботи, точка зору аудитора повинна залишатися незалежною. Ніхто не може зв'язати аудитора зобов'язанням провести, змінити, не проводити перевірку або змінити її результати. Він не повинен приймати участь в управлінні діяльністю перевіряємого підприємства.
Аудитор повинен вивчити організацію внутрішнього контролю на підприємстві. Якщо аудитор запрошує зовнішніх експертів, він повинен бути впевнений у їх компетентності. Але вся відповідальність за висновки по результатам аудиторської перевірки лежить на аудиторі.

Стандарти практичної роботи включають:

Робота аудитора повинна бути добре спланована. При цьому необхідно приділяти увагу розміру аудиторського ризику. Для цього проводиться аналіз результатів виробничої діяльності підприємства. Такий аналіз сприяє створенню вірного напряму аудиту.
Для визначення об'єму аудиту необхідно вивчити та проаналізувати внутрішній контроль, встановити на скільки можна довіряти його висновкам.

Щоб отримати підставу для складання заключення, необхідно отримати достатньо доказові матеріали. Для цього використовують дослідження, перевірки, спостереження та інші прийоми документального та фактичного контролю. Аудиторські докази повинні дозволяти аудитору скласти тверде твердження щодо перевіряємої інформації і обгрунтувати допущені та скриті клієнтом шахрайства та помилки.

Стандарти складання заключення включають:

В заключенні необхідно вказати які фінансові звіти перевірялись, чи складені вони згідно з вимогами і правилами бухгалтерського обліку.

Для цього аудитор повинен проаналізувати фінансові звіти і з'ясувати чи підготовлені вони сгідно з бухгалтерськими вимогами; чи відображають ці документи діяльність перевіряємого підприємства; чи достатньо повно розкриті різні сторони фінансових звітів; чи належно оцінені та представлені різні елементи фінансових звітів.

В заключенні необхідно вказать, чи дотримувались підприємства положень та правил ведення бухгалтерського обліку постійно у перевіряємому періоді по відношенню до минулого періоду.
Інформація, яка міститься у фінансових звітах визнається достатньою та правильною, якщо у аудиторському заключенні не вказано інше. Висновки аудитора повинні бути доведеними та будуватися на використовуваних засобах та прийомах перевірки документів та облікових регістрів.
Заключення повинно містити висновок щодо фінансових звітів вцілому або причину, по якій заключення не може бути складено. Заключення повинно містити чіткий зміст проведеної аудиторської перевірки.

Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю щодо діяльності перевіряємого підприємства.

1.3. Види аудиту.

В даний час розрізняють декілька варіантів проведення аудиту.

Аудит фінансової звітності має на увазі проведення перевірки для з'ясування, чи вся інформація, зафіксована в обліку і звітності, відповідає пред'явленим до неї вимогам. Основна мета такого аудиту – перевірити фінансову звітність в цілому.

Регулярний аудит ширший за аудит фінансової звітності і включає також перевірку конкретних процедур, норм і правил діяльності, перевірку методів роботи об'єкту, що перевіряється, і його персоналу.

Управлінський і виробничий аудит має на увазі перевірку організаційної і управлінської діяльності підприємства, якісних сторін виробничої діяльності.

З погляду розвитку аудит можна розділити на такі види.

Підтверджуючий аудит – має на увазі перевірку і підтвердження достовірності фінансової звітності клієнтів.

Системно-орієнтований аудит – має на увазі перевірку систем, які забезпечують внутрішній контроль виробничо-фінансової і господарської діяльності. Суть його полягає у тому, що аудиторська перевірка проводиться на основі оцінки системи внутрішнього контролю. Цей вид аудиту базується на тому положенні, що якщо система внутрішнього контролю достатньо ефективна, немає необхідності проводити детальну перевірку, тому що аудитор може довіряти (більшою чи меншою мірою) системі внутрішнього контролю у виявленні помилок і порушень.

Аудит, що базується на ризику, – має на увазі концентрацію аудиторської роботи в областях, де ризики вищі, і скорочення часу, що витрачається на перевірки ділянок з низьким ризиком, тим самим забезпечуючи ефективнішу, з погляду витрат, послугу.

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.

Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).

Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аудит - незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.

Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному,так і в приватному секторі. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґгрунто-вану оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.

Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.

Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства.

Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;
перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Якщо внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

рівень внутрішнього ризику аудиту щодо тестованих позицій;
необхідний рівень висновку;
кваліфікацію аудиторського персоналу фірми, яку перевіряють.

Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою

.

1.4. Предмет, об'єкти і метод аудиту

За змістом аудит як одна з форм фінансового контролю включає експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільне необхідного продукту. На стадії виробництва аудит досліджує ефективність використання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законодавству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються організація виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, а також дотримання технологічної і трудової дисципліни, раціональність використання робочого часу, експлуатації машин і механізмів та предметів праці як в окремій галузі, так і в народному господарстві України в цілому.

Отже, до предмета аудиту залучаються всі стадії процесу відтворення суспільно необхідного продукту та їх нормативно-правове регулювання.

На стадії розподілу суспільно необхідного продукту аудит спрямований на перевірку його використання з метою задоволення потреб суспільства, тобто на відшкодування витрат використаних засобів виробництва, розподіл і перерозподіл створеного продукту. На цій стадії предмет аудиту поширюється на всі ланки народного господарства.

На стадії обміну суспільне необхідного продукту предмет аудиту включає договірні відносини, операції щодо збуту і заготівель, розрахунків і задоволення попиту на необхідні товари народного споживання.

На стадії споживання суспільне необхідного продукту (завершальній стадії) аудит перевіряє виробниче споживання, пов'язане з відновленням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Тут аудит виявляє диспропорції в задоволенні потреб населення і суперечності, викликані порушенням нормативно-правових актів у процесі задоволення особистих потреб.

Таким чином, предметом аудиту є процес розширеного відтворення суспільне необхідного продукту, достовірність відображення його в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Іншими словами, предметом аудиту є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки.

Об'єктами аудиту є окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Є складні й прості об'єкти дослідження. До простих належать об'єкти, які містять декілька елементів. Наприклад, товарна продукція є простим об'єктом для контролю, але їй притаманні такі елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність на ринку, естетична привабливість тощо. До складних належать об'єкти з невизначеною структурою, яка підлягає дослідженню. Наприклад, автоматизацію технологічного процесу відносять до складних об'єктів аудиту, на вході яких відомі затрати на впровадження, а на виході - вироблена продукція. Але ті елементи, які характеризують її, тобто фактори, що впливають на результативні показники (ефективність нової техніки), можна встановити при подальшому дослідженні із застосуванням методів економічного аналізу.

Метод аудиторської діяльності сформувався в системі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунтуються на філософських принципах.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, Індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз - це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово-господарської діяльностіпідприємства).

Синтез - метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція - метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак - синтетичного обліку).

Дедукція - метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за даними синтетичного обліку, а потім - аналітичного обліку).

Аналогія - прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з іншими. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання - спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування - прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація - дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз - вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз - це вивчення об'єктів на стадії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо). Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи - це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Інвентаризація - перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація - це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтерського фінансового обліку і встановлюється результат - нестача, надлишок, пересортиця, природний убуток.

Контрольні замірювання робіт - прийом фактичного контролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.

Найчастіше контрольне замірювання застосовується для перевірки фактично виконаних і зданих за актом здавання-приймання будівельно-монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або перевитрати будівельних матеріалів).

Вибіркові спостереження - прийоми статистичного спостереження якісних характеристик господарського процесу (при визначенні дефектів товарів, що надійшли в торгівлю).

Суцільні спостереження - прийоми статистичного спостереження фактичного стану об'єктів (хронометраж норм виробітку, використання робочого часу за звітний період).

Технологічний контроль - контроль якості продукції, її відповідності технічним умовам (контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, що застосовується для перевірки оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріалів і повноти виходу готової продукції).

Хімічно-технологічний контроль - контроль якості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик (способом лабораторного аналізу встановлюють і смакові якості продуктів харчування).

Експертизи - експертні оцінки, що застосовуються криміналістичними, судово-бухгалтерськими, товарознавчими та іншими експертизами, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або коли за виявленими аудитом зловживаннями порушено кримінальну справу.

Службове розслідування - сукупність прийомів перевірки дотримання службовими особами і робітниками чи службовцями нормативно-правових актів (застосовується при вивченні порушення чинного законодавства).

Експеримент - науково поставлений дослід з метою аудиту для перевірки результатів процесів, що плануються або виконані (експеримент проводиться за чітко визначеними умовами, які дають змогу стежити за перебігом запланованого процесу).

Під час аудиту також використовують розрахунково-аналітичні методи (статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо).

Економічний аналіз - це система прийомів для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відносні величини, групування, індексний метод, коефіцієнти автономії, довготермінового залучення коштів, маневрування власними коштами підприємства, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засобів, коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) тощо). Статистичні розрахунки застосовуються при потребі відтворення реальних кількісних відношень (за їхньою допомогою розраховуються коефіцієнти трудової участі членів бригади, коефіцієнти використання обладнання, ритмічність випуску продукції тощо).

Економіко-математичні методи застосовуються при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою їх оптимізації на стадії проектування (оптимізація маршрутів перевезення вантажів автомобільним транспортом тощо).

В аудиті також використовують документальні способи перевірки - дослідження документів, суцільне і несуцільне (вибіркове) спостереження, групування недоліків, формальну й арифметичну перевірку документів, нормативну (юридичну) оцінку документально оформлених господарських операцій, логічну перевірку, зустрічну перевірку, балансовий метод, порівняння, оцінку законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського фінансового обліку тощо. При цьому джерелами інформації є: первинні документи, у тому числі технічні носії інформації, реєстри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку (книги, журнали, оборотні відомості, нагромаджувальні й розроблювальні таблиці, Головна книга, оборотна відомість за синтетичними рахунками та ін.); фінансова, податкова, статистична й оперативна звітність тощо.

Дослідження документів - спосіб документальної перевірки достовірності й доцільності господарських операцій, відповідності їх законодавчим і нормативно-правовим актам.

При суцільному способі перевірці підлягають усі документи і записи у реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності (грошові документи і кошти, виписки з рахунків у банках, цінні папери і векселі, власний капітал, розрахунки за податками і платежами, доходи, товарні втрати і результати діяльності, фінансова звітність).

Несуцільне спостереження (вибіркова перевірка) характеризує всю сукупність одиниць за результатами обстеження певної її частини (вибіркової сукупності), відібраної випадковим чином за правилами наукової теорії вибірки.

Узагальнення і реалізація результатів аудиту - сукупність прийомів синтезування результатів аудиту і прийняття відповідних рішень щодо виправлення недоліків і запобігання їх повторенню в майбутньому (групування недоліків і правопорушень, економічне обгрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту).

Отже, метод аудиту - це сукупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворення національного продукту і дотримання його законодавчого та нормативно-правового регулювання за умов ринкової економіки.

Тема 2. МЕТА І ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ АУДИТУ.

Всі економічні рішення базуються на інформації, доступній особам, які ухвалюють рішення. Щоб ці рішення були оптимальними і приносили найбільшу користь, інформація повинна бути конкретною, достовірною, точно відображати суть економічних явищ. Потреба в конкретній і достовірній економічній інформації викликає необхідність ведення бухгалтерського обліку і організації аудиту.

Бухгалтерський облік на основі суцільної, безперервної документальної реєстрації господарських операцій забезпечують органи управління інформацією, необхідною для ухвалення економічних рішень. Головною ж метою аудиту є перевірка правильності облікових даних. В той час, як бухгалтер створює економічну інформацію у формі фінансової звітності, аудитор підвищує достовірність цих даних шляхом незалежних їх перевірок. Кінцевим результатом аудиторської діяльності є думка аудитора щодо правильності і достовірності звітності, що надається, і її відповідності встановленим принципам ведення бухгалтерського і податкового обліку.

Необхідність аудиту в ринковій економіці обумовлена такими об'єктивними чинниками:

складністю і заплутаністю бухгалтерської інформації про економічні процеси;

віддаленістю джерел економічної інформації від осіб, що ухвалюють управлінські рішення;

неспівпадання інтересів працівників, що становлять звіти, і осіб, яким ця інформація призначена;

тісним взаємозв'язком різних сфер економіки, вимагаючий об'єктивної інформації.

В умовах перехідного періоду економіки України необхідність ведення аудиту викликана ще і деякими додатковими суб'єктивними чинниками:

низькою кваліфікацією бухгалтерських працівників, особливо головних бухгалтерів значної кількості малих підприємств;

складною системою чинного економічного законодавства і частими його змінами. Це робить неможливим для економічних і юридичних працівників невеликих фірм (де головний бухгалтер часто є єдиним їх представником) стежити за постійними змінами і доповненнями законодавства, а також звиходом у світ значної кількості підзаконних актів, незнання яких може викликати такі штрафні санкції, які можуть привести підприємство до банкрутства. Самостійно ж захистити свої економічні інтереси, не звертаючись до висококваліфікованих фахівців, малі підприємства просто не в силах;

слабкою роз'яснювальною і консультантською роботою державних контролюючих органів за чинним законодавством, що примушує підприємства звертатися із цього приводу до незалежних фахівців.

Все це робить незалежний аудиторський контроль важливим елементом інфраструктури ринкової економіки.

Принцип аудиту — це основні засади, на яких здійснюється його функція. Визначені вони нормативом № 3 "Основні принципи, які регулюють аудит", затвердженим Аудиторською палатою України. Спірною є сама назва нормативу, оскільки аудит регулюють не принципи, а закони та нормативно-правові акти, але попри цю недоречність, у ньому закладені основні засади, які формують аудит як певну систему знань.

Принципи аудиту, як незалежної форми фінансово-господарського контролю, включають незалежність аудитора, його професійну етику, об'єктивність та компетентність, конфіденційність і доброзичливість.

Незалежність аудитора — обумовлена його професійною діяльністю проведення експертної оцінки бухгалтерського обліку і звітності щодо правдивості відображення господарської .діяльності суб'єкта підприємництва.

Незалежність аудитора грунтується на відсутності матеріальної заінтересованості аудитора у результатах діяльності суб'єкта, який перевіряється. Законодавством надано право аудитору виконувати роботу самостійно незалежно від волі замовника, його безпосереднього керівника, а лише спираючись на законодавство 'та, нормативно-правові акти.

Професійна етика — це норма поведінки, яка забезпечус моральний характер взаємовідносин між людьми, що грунтуються на професійній діяльності. Незважаючи на загальні вимоги до моральних якостей і наявність єдиної трудової моралі фахівців, існують ще специфічні норми поведінки тільки для деяких видів професійної діяльності. Виникнення і розвиток таких норм грунтуються на моральних засадах людської гідності та гуманізації внутрішньопрофесійних відносин.

Загальні вимоги до. професійної етики стосуються і аудитора.

Об'єктивність — неупередженість при дослідженні питань, поставлених на вирішення аудиту замовником, складання висновків лише на основі результатів дослідження, які мають бути підтверджені системою доказів (первинних документів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентаризаційних описів, актів та ін.).

Компетентність — висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методиками проведення наукових досліджень з економіки.

При проведенні аудиту необхідний науковий підхід до вибору методики виконання окремих аудиторських процедур при дослідженні господарських процесів, інвестицій, фінансового менеджменту, маркетингу та ін.

Конфіденційність (від лат. соп/ісіепііо — довір'я) — збереження у таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нсрозголошення результатів дослідження без згоди на те замовника. Винятком є надання аудитором інформації правоохоронним органам (судам, прокуратурі, арбітражу, слідчим та ін.) за спеціальним рішенням, погодженим із замовником.

Доброзичливість — повага до замовника аудиторських послуг та колег у професійному спілкуванні, позитивне ставлення до критичних зауважень із приводу виконаної роботи та перевірка їх на підставі доказів, внесення в разі потреби змін і доповнень, повага до думки інших фахівців та урахування її в процесі дослідження.

Організація аудиту — сукупність певних елементів, спрямованих на раціональне виконання аудиторського процесу. До них належить комплектування кадрів аудиторської фірми, які мають спеціальну фахову освіту, насамперед з обліку і аудиту, та інших спеціальностей, передбачених законом. Забезпечення службовими приміщеннями, меблями, обчислювальною технікою, довідковою літературою також є елементом організації аудиту. Сюди входять рекламно-інформаційні елементи організації портфеля замовлень на аудиторські послуги, складання договорі!), угод з клієнтами та планування їх виконання у строки, передбачені договорами.

Методологія аудиту — сукупність загальнонаукових і власних методичних прийомів фінансово-господарського контролю, які формують метод аудиту. Методологія аудиту грунтується на наукових методах дослідження відображення фінансово-господарської діяльності підприємців у бухгалтерському обліку і звітності-достовірності, своєчасності, обгрунтованості і розподілу результатів діяльності, оподаткування, фінансової стабільності та ін. Додержання методології аудиту забезпечується доцільністю вибору методики дослідження, доказів та інформації з досліджуваних питань, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, методик оцінки ризику у висновку аудитора, використання даних внутрішнього аудиту і результатів роботи інших аудиторії! або експертів, норм оформлення результатів аудиту (акт, висновок), поінформованість замовників (клієнтів), контролі-якості роботи аудитора.

Отже, принципи аудиту грунтуються на його незалежності як виду фінансово-господарською контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей аудитора, науковій організації і прогресивній методології виконання аудиторського процесу.

Тема 3. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК ТА ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ТА АУДИТУ.

Ризик у бізнесі представляє собою дії суб'єктів господарювання у неясній, невизначеній обстановці. Ризикувати можна лише у тих випадках, коли можливий успіх і коли позитивний результат ризику має закономірний характер.

Причинами ризику є невизначеність, випадковість і протидія, які є об'єктами аудиту при вивченні ризику.

Невизначеність — наслідок незнання, тобто неповноти, недостатності знання законів діяльності у галузі бізнесу, що не дає змоги ефективно вести господарство.

Випадковість — неможливість передбачити те, ЯК відбуватиметься явище у подібних умовах.

Протидія — прояв невизначеності у забезпеченні підприємця ресурсами, порушення договірних зобов'язань, недосконалість державних регуляторів.

Аудит чітко розмежовує два типи ризику: виправданий і невиправданий. При оцінці ризиків у бізнесі необхідно насамперед визначити, чи є ризик, що досліджується аудитом, виправданим або невиправданим.

За об'єктивними ознаками ризики класифікують на пов'язані з розміром компанії і на обумовлені галузевою належністю.

За суб'єктивними ознаками ризики поділяють на властиві країні в цілому; пов'язані з акціонуванням і приватизацією підприємств; ризики неефективності внутрішнього контролю; фінансові ризики; інвестиційні ризики; ризики неефективності системи бізнесової основи діяльності; ризики внутрішньогосподарських розрахунків; ризики неплатоспроможності дебіторів; технологічні ризики.

Аудит ризику включає різні методичні процедури, пов'язані з дослідженням ризику, які залежать від невпевненості, включаючи визначення, оцінку, контроль і управління ризиком. Інакше кажучи, аудит має висувати гіпотезу відносно того, що може статися і що має статися. Це допомагає своєчасно вибрати оптимальний альтернативний варіант у всіх сферах бізнесу. Це допоможе йому стати найбільш ефективним засобом прогнозування розвитку мікроекономічних об'єктів, які є основою економіки.

Розподіливши систему на окремі елементи підсистеми, можна аналізувати невизначеність, пов'язану з кожним і:і них, а також вивчати ступінь залежності між ризиком і елементами об'єкта, оцінювати сукупний вплив ризиків на об'єкт.

При класифікації ризиків за об'єктивними ознаками необхідно враховувати певні особливості середніх та. великих компаній, корпорацій.

До середніх компаній відносять територіальне відокремлені підприємства, частка основних засобів котрих незначна у валюті балансу і які не мають структурних підрозділів і дочірніх підприємств.

До великих компаній відносять юридичних осіб, які об'єднують кілька структурних підрозділів, філій, дочірніх підприємств з відокремленим майном кожній одиниці на відокремленому балансі на правах оперативного розпоряджання. Це здебільшого акціонованого типу підприємства. Система оподаткування у великих компаніях може бути централізованою, децентралізованою, частково централізованою залежна від прийнятої податкової та облікової політики.

Корпорація — це об'єднання юридичних осіб. Принцип корпорації — інвестиційне управління, суть якого полягає у володінні правами власності і стратегічним управлінням.

Ризики, властиві країні в цілому, можуть бути пов'язані :і погіршенням соціально-політичної обстановки: зростання інфляції; проблема неплатежів; недодержання законності;недосконалість законодавства.

Ризики, пов'язані з акціонуванням і приватизацією підприємств, можуть мати місце у зв'язку з відсутністю вступного балансу; викривленням даних, пов'язаних із формуванням статутного фонду; коли власний капітал не відповідає засновницьким документам або капітал, повністю оплачений, не збігається з інформацією, відображеною у головній книзі бухгалтерського обліку; неправильним і неповним веденням реєстру акціонерів; зміною форми власності.

Ризики неефективності внутрішнього контролю оцінюються через вірогідність того, що клієнт, проводячи певну політику контролю і здійснюючи відповідні процедури, не виявляє суттєвих помилок у системі обліку господарської діяльності. Оцінка ризику неефективності внутрішнього контролю грунтується на вивченні його структури і докладно розглядається аудитом у всій системі менеджменту і маркетингу.

Фінансові ризики — це дії у неясній, невизначеній обстановці, пов'язані з грошово-фінансовою сферою. Фінансові ризики можуть бути ускладнені багатоступінчастою структурою управління. ,

Інвестиційні ризики виникають внаслідок: неякісного техніко-економічного обгрунтування проектів; помилок у розрахунках бізнес-плану; зростання вартості проекту від інфляції; недодержання законодавства про екологію та ін.

Інвестиційний проект може бути оцінений набором варіантів одержання різних рівнів прибутку від його здійснення. Інвестиційний ризик обчислюється .математичним методом стандартного відхилення.

Ризики неефективності системи обліку бізнесової діяльності оцінюються аудитом через вірогідність появи істотних помилок при обліку операцій клієнтом, характеризують бізнес клієнта, основні типи господарських операцій і правильність та своєчасність відображення їх у бухгалтерському обліку. Вірогідність появи помилок у обліку залежить від того, наскільки бухгалтери розуміють свою роль у бізнесі та облікову політику самої компанії.

Із концепцією ризику неефективності обліку тісно пов'язана концепція відносного ризику, що стосується умов, за яких збільшується або зменшується ефективність обліку. Для оцінки ризику неефективності обліку необхідно виявити, які види помилок або викривлень можуть виникнути у тій або іншій господарській ситуації та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку. Ці помилки можна звести до певної групи: записи господарських операцій, які насправді не відбувалися; господарські операції, які виконані, але не відображені на рахунках бухгалтерського обліку; здійснені і записані несанкціоновані господарські операції; неточна оцінка в обліку господарських операцій; неправильне відображення господарських операцій у системі рахунків; облік господарських операцій немає завершеності і оцінки; господарські операції відображені у обліку не у тому періоді, її якому вони виконані.

Завданням аудиту є виявлення тих заходів, які вживає компанія для запобігання встановленим та потенційно можливим помилкам у обліку та їх впливу на бізнес.

Під час аудиту слід зважати на компетентність персоналу бухгалтерії, розподіл обов'язків, контроль доступу до документів та виконання графіків документообороту, періодичність аналізу господарських ситуацій за даними обліку.

Ризики внутрішньогосподарських розрахунків виникають у випадках, коли одне підприємство є юридичною особою, має свої філії, підрозділи, котрі не є юридичною особою, але мають господарський розрахунок і звітність, що входить до консолідованої звітності головного підприємства.

Основними причинами, що призводять до викривлення консолідованої звітності і підвищення ризику внутрішньогосподарських розрахунків, є такі: помилкове віднесення внутрішньофірмених розрахунків до розрахунків із сторонньою організацією з наступним нарахуванням прибутку та подвійним його оподаткуванням; помилкове віднесення внут-рішньофірмової дебіторської і кредиторської заборгованості до зовнішньої, що може призвести до викривлення фінансової звітності; при децентралізованій оплаті будь-яких видів податків може виникнути ситуація, коли податок не буде нарахований, що призведе до ризику штрафних санкцій; при групуванні і передаванні інформації між підрозділами підприємства виникає ризик, який нерідко призводить до викривлення фінансової звітності і несвоєчасного виявлення негативних явищ у бізнесі та запобігання їм.

Ризики неплатоспроможності дебіторів виникають у випадках відвантаження товарів, надання послуг або прийняття до виконання замовлення клієнта без попередньої оплати їх.

Значущість цього ризику прямо пропорційна до вартості замовлення товарів та послуг. Величина ризику залежить від того, наскільки надійний партнер або клієнт, які можуть бути добре відомі або новими. У всякому разі при значних угодах необхідно для запобігання ризику здійснювати аудит фінансового стану за даними балансу. Якщо такий аудит виявить незадовільні показники фінансового стану, то необхідно відмовитися від угоди або вимагати у клієнта поручительство від більш надійної фірми. Важливою формою такого поручительства є страхування, застава майна та ін. Так, наприклад, вклади фізичних осіб у депозит комерційних банків України підлягають страхуванню, щоб гарантувати вкладників від ризику банкрутства банку.

Технологічні ризики пов'язані з процесом виробництва різних видів продукції і наданням послуг. Ці ризики можна класифікувати за трьома групами, які пов'язані з:

виробництвом, що характеризується шкідливими умовами праці;
можливим забрудненням довкілля із-за аварій технологічного устаткування;
загрозою життю людей (атомні станції, вугледобування, транспортні перевезення тощо).

Отже, класифікація ризику у бізнесі використовується аудитом при прогнозній оцінці інвестиційних проектів, наданні комерційними банками кредитів підприємцем, страхуванні кредитів, депозитів та інших фінансових вкладень, заставі майна, оцінці бізнес-планів тощо.

Blog

Східноукраїнський національний університет

Содержание

“УХВАЛЕНО“