Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Київській області Методична рада з питань нотаріату

Вид материала

Содержание

Начальник управління К.І. Чижмарь
Земельного кодексу України.
Начальник управління К.І.Чижмарь
Нотаріальної практики
Висновки та пропозиції

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Ч.2 ст. 177 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Майно, одержане дитиною за договором про припинення права на аліменти для дитини, у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), може бути відчужене до досягнення дитиною повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування (ч.5 ст.190 Сімейного кодексу України).

Згідно з пунктом 40 Інструкції, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

В ході проведення перевірок управлінням юстиції виявлено порушення приватними нотаріусами Макарівського районного нотаріального округу Д. та Д., Києво-Святошинського районного нотаріального округу К. вимог п.72 Інструкції, відповідно до якого при посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду необхідно роз'яснювати сторонам зміст ст. 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права користування на земельну ділянку (її частину), на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Начальник управління К.І. Чижмарь

Інформаційний лист № 9

Посвідчення правочинів, у тому числі довіреностей, щодо розпорядження та угод про наміри щодо відчуження земельних ділянок

та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» пункту 15 розділу Х «Перехідних положень»

Земельного кодексу України.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 27.03.2008 №469/5 „Про проведення перевірки посвідчення нотаріусами правочинів щодо розпорядження земельними ділянками, земельними частками (паями), що підпадають під дію мораторію”, з урахуванням листа Міністерства юстиції України №31-32/95 від 03.04.2008 Головним управлінням юстиції у Київській області проведено перевірку посвідчення приватними та державними нотаріусами області угод, у тому числі довіреностей, щодо розпорядження та угод про наміри щодо відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» пункту 15 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

За результатами проведених перевірок встановлено, що мають місце випадки, коли при посвідченні довіреностей на розпорядження земельними ділянками та договорів про наміри щодо відчуження земельних ділянок в текстах таких правочинів деякі нотаріуси не зазначають цільове призначення земельних ділянок.

Відповідно до пункту 15 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З огляду на те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат» обов’язком нотаріуса є сприяння громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, а також враховуючи право нотаріуса на витребування від підприємств, установ, організацій відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, на думку Головного управління юстиції у Київській області нотаріусам необхідно встановлювати цільове призначення земельних ділянок, про що зазначати в текстах довіреностей на розпорядження ними та в текстах договорів про наміри щодо їх відчуження з метою запобігання порушення пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Крім того, вважаємо, що, задля попередження порушень 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, забезпечення законності та безспірності посвідчуваних правочинів щодо земельних ділянок з цільовим призначенням „для ведення особистого селянського господарства”, керуючись статтею 46 Закону України „Про нотаріат” N 3425-XII від 02.09.1993 (зі змінами та доповненнями) нотаріуси повинні перевіряти чи не відносяться такі земельні ділянки до виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства. На підтвердження такої перевірки рекомендуємо долучати до примірників вищезазначених правочинів відповідні довідки, видані уповноваженим на це органом, в яких буде зазначено, що земельна ділянка не належить до виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Начальник управління К.І.Чижмарь

Інформаційний лист № 10

«Про застосування пункту 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»

Відповідно до пункту 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 238/8882 (із змінами та доповненнями) (надалі - Інструкція), при посвідченні правочинів нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб – ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, для юридичних осіб – ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або (витяг), фотокопія якої (го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

До 21.02.2002 довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру видавалися на підставі Положення про порядок видачі довідки з ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 08.04.1999 №191 (із змінами та доповненнями) (надалі – Положення №1).

Пунктом 1.2. Положення №1 передбачалося, що використання ідентифікаційних номерів обов'язкове для громадян:

які постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;
які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" зобов'язані сплачувати податки в Україні;
які відкривають рахунки в установах банків;
дані про яких використовуються в інших інформаційних системах України.

Положення №1 визначає форму довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб (далі - довідка) та порядок її видачі.

Форма довідки передбачала наявність:

назви податкового органу, що видав довідку;
прізвища, імені, по батькові особи яка одержала ідентифікаційний номер;
ідентифікаційного номеру;
дату занесення до Державного реєстру фізичних осіб;
прізвища та ініціалів посадової особи податкового органу, що видала довідку;
дату видачі довідки;
печатку.

22.01.2002 набрав чинності Наказ Державної податкової адміністрації України від 21.12.2001 №512, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2002 за №48/6336, яким затверджено Зміни та доповнення до Положення про картку фізичної особи – платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.01.98 N 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.98 за N 124/2564, (далі – Положення №2) та скасовано накази Державної податкової адміністрації України від 08.04.99 N 191 "Щодо затвердження Положення про порядок видачі довідки з ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб" та від 28.01.2000 N 35 "Про внесення змін до Положення про порядок видачі довідки з ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб".

Вимоги, передбачені частиною 1 пункту 1.2. Положення №2, до громадян на яких покладено обов’язок використання ідентифікаційних номерів аналогічні вимогам пункту 1.2. Положення про порядок видачі довідки з ідентифікаційним номером Державного реєстру фізичних осіб. В частині 2 пункту 1.2. Положення №1 зазначено, що використання ідентифікаційних номерів не обов'язкове для громадян, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи.

Крім того, Положенням передбачені наступні вимоги до картки фізичної особи – платника податків:

виготовляється на спеціальному захищеному матеріалі з друкуванням незмінних реквізитів або роздруковується на паперовому носії;
видається українською мовою;
змінні реквізити: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний (особистий) номер, фотокартка розміром 3 х 4 см, назва органу, де зареєстровано фізичну особу, код органу, де зареєстровано фізичну особу, дата реєстрації та 2D штрихкод друкуються безпосередньо під час виготовлення Карток.
видається без фотографії. За бажанням громадянина України - платника податків можлива видача Картки з фотографією. Картка без фотографії дійсна лише при пред'явленні документа, що посвідчує особу.

У разі якщо після видачі Картки встановлені порушення чи неточності при формуванні ідентифікаційного номера, які не можна усунути, можлива зміна ідентифікаційного номера. При цьому громадянин отримує Картку, що відповідає вірному (переприсвоєному) ідентифікаційному номеру, та одночасно з Карткою - довідку про зміну ідентифікаційного номера на паперовому носії.

Також необхідно зазначити, що відповідно до пункту 3.3.1. Положення помилковими вважаються Картки, на яких при видачі і звірянні Карток з паспортними даними виявлено помилки в одному із реквізитів.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів» для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється:

державними реєстраторами - суб'єктам, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";
органами державної статистики - суб'єктам, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" і відомості про які не становлять державну таємницю;
відповідними центральними органами виконавчої влади - суб'єктам, відомості про які становлять державну таємницю,

що передбачено пунктом 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996.

Статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Витяг або довідка з Єдиного державного реєстру підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.

Форма довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців затверджена наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 №97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2005 за №1298/11578, відповідно до якої надається інформація про наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців записів про проведення реєстраційних дій: ідентифікаційний код юридичної особи; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи – підприємця; реєстраційна дія; дата, номер запису або текст «запис відсутній»; місце проведення реєстраційної дії; прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, що внесла запис про реєстраційну дію.

Також, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 №97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2005 за №1297/11577 затверджено форму Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно з Наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження форми довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" від 12.06.2007 N 164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.06.2007 за № 674/13941, довідка має містити наступні реквізити:

Найменування суб’єкта;
Ідентифікаційний код;
Правовий статус суб’єкта;
Головне підприємство (зазначається для відокремлених підрозділів юридичних осіб);
Керівник;
Телефон;
Кваліфікаційні дані;
Дата первинної реєстрації/ легалізації/ створення;
Дата та номер останньої реєстраційної дії;
Серія та № Свідоцтва про державну реєстрацію;
Місце проведення реєстраційної дії;
Дата внесення/виключення даних щодо суб’єкта до/з ЄДРПОУ;
Дата видачі довідки;
Виконавець;
Прізвище, ініціали та підпис керівника територіального органу державної статистики, який видав довідку

Узагальненням результатів комплексних перевірок проведених у І кварталі 2008 році Головним управлінням юстиції у Київській області встановлено, що однією з помилок, яких припускаються нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій, є порушення пункту 19 Інструкції. До примірника правочину, що залишається в справах нотаріуса не долучається належним чином завірена фотокопія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб.

З огляду на вищевикладене звертаємо Вашу увагу на неухильне дотримання вимог пункту 19 Інструкції, а саме:

- при посвідченні правочинів для фізичних осіб до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса долучати фотокопію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі - платнику податків, (копію (фотокопію) картки фізичної особи - платника податків; копію (фотокопію) довідки про зміну ідентифікаційного номеру);

- при посвідченні правочинів від імені осіб зазначених в частині 2 статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів» необхідно долучати до примірника правочину копію зазначеної у паспорті відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера;

- при посвідченні правочинів від імені юридичних осіб чи фізичних осіб – підприємців необхідно долучати до примірника правочинну копію (фотокопію) одного з таких документів як: довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Крім того, звертаємо вашу увагу на те, що копії та фотокопії з вищезазначених документів повинні бути завірені. Відповідно до пункту 27 Інструкції документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, долучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на спадщину та ін., що залишаються у справах нотаріуса. Оригінали документів (наприклад, акти цивільного стану про народження, шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а в нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії). Копії (фотокопії) подаються зацікавленими особами або на їх прохання виготовляються нотаріусом чи іншим працівником нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових відносинах з нотаріусом. На таких копіях нотаріус робить напис "З оригіналом згідно", ставить дату і свій підпис, які скріплює печаткою. Документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників юридичних осіб, повертаються особам, що їх подали, у реєстрі записуються найменування документа, його номер, дата видачі й найменування установи, яка видала документ. Якщо фізична особа звернулася за засвідченням правильності копій (фотокопій) документа чи виписок з документа, нотаріус установлює його особу і робить у реєстрі відмітку "Особу встановлено". Документи, що підтверджують сплату в передбачених законом випадках податку з доходів громадян, повертаються особам, які здійснили таку оплату. У цьому разі нотаріус у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записує найменування документа, його номер, дату та найменування установи банку, у якому здійснено платіж. Фотокопія платіжного документа долучається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

Начальник управління К.І. Чижмарь

РОЗДІЛ 3

УЗАГАЛЬНЕННЯ

НОТАРІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

Узагальнення

нотаріальної практики щодо видачі свідоцтв на придбання житлових будинків з прилюдних торгів.

На виконання плану роботи Головного управління юстиції у Київській області на 4-й квартал 2007 року відділом організації роботи нотаріату проведено узагальнення щодо видачі нотаріусами області свідоцтв про придбання житлових будинків з прилюдних торгів.

Метою даного узагальнення є виявлення характерних помилок та недоліків при видачі свідоцтв про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, аналіз та визначення шляхів їх усунення з метою недопущення в подальшій діяльності, виявлення неврегульованих законодавством спірних питань, формування єдиної практики при вчиненні вищезазначеної нотаріальної дії.

В ході проведення узагальнення встановлено, що нотаріуси області в цілому дотримуються вимог чинного законодавства при видачі свідоцтв про придбання житлових будинків з прилюдних торгів.

Видача свідоцтв про придбання житлових будинків з прилюдних торгів регулюється статтею 72 Закону України «Про нотаріат», Цивільним кодексом України, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Законом України «Про Іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна тощо.

Аналіз чинного законодавства та практики вчинення даного виду нотаріальних дій вказує на те, що свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів видаються не тільки на житлові будинки, а також на інші види нерухомого майна (нежитлову нерухомість, земельні ділянки, недобудоване нерухоме майно тощо).

Статистичні дані свідчать, що протягом 2006 та 2007 років нотаріусами області видано 48 свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів з них державними нотаріусами - 17, приватними нотаріусами – 31.

Вказану нотаріальну дію мають право вчиняти як державні так і приватні нотаріуси, що передбачено статтями 34, 36 Закону України «Про нотаріат». До компетенції посадових осіб виконкомів місцевих рад та консульських установ ця нотаріальна дія не відноситься.

Видача свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів – одна з тих нотаріальних дій, що встановлюють факти, які мають юридичне значення. Як нотаріальна дія вона має на меті:

- засвідчити безспірний факт виникнення права власності у громадянина чи юридичної особи на нерухоме майно,

- підтвердити, що це право власності виникло саме внаслідок придбання нерухомого майна з прилюдних торгів чи заявленою згодою стягувача залишити нерухоме майно за собою в разі, коли торги не відбулися,

- оформити документ, який встановлює право власності на нерухоме майно у набувача.

Нотаріус при видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів зобов’язаний перевірити наявність певних юридичних фактів, які дають йому право видати таке свідоцтво. По-перше, він має впевнитись, що вчинення цієї дії відноситься до його територіальної компетенції. Відповідно до норм чинного законодавства придбання нерухомого майна з прилюдних торгів оформляється нотаріусом за місцем знаходження нерухомого майна.

Набувачем нерухомого майна може бути як покупець, який придбав нерухоме майно на прилюдних торгах, так і стягувач, за умови що він виявив бажання залишити за собою цей житловий будинок у разі, коли торги не відбулися.

Наступною, другою умовою є перевірка нотаріусом відповідності оформлення поданих документів чинному законодавству .

Підставою для вчинення нотаріальної дії є звернення до нотаріуса набувача житлового будинку чи його повіреної особи та подання ними документів, які безспірно встановлюють факт набуття права власності на нерухоме майно внаслідок проведення прилюдних торгів.

Статтею 72 Закону України «Про нотаріат» та пунктами 245, 246

Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 № 20/5 ( зі змінами та доповненнями) (далі Інструкція), передбачено, що таким документом є акт про продаж нерухомого майна з прилюдних торгів, або акт про те, що будинок залишився за стягувачем у зв’язку з тим, що торги не відбулися (їх копії). Відповідно до вимог чинного законодавства, якщо документ викладено на кількох аркушах, то всі вони мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою. Документ не може містити дописок, інших не застережених виправлень, має відповідати всім іншим вимогам, передбаченим пунктом 16 Інструкції. На документі має бути відмітка про те, де зберігається оригінал документа, копія якого подана нотаріусу. Документ має містити назву посади особи, яка його видала, та її особистий підпис, назву посади особи, яка його затвердила та її особистий підпис. Акт скріплюється відповідною печаткою.

По-третє, нотаріус перевіряє, чи відповідають дані, що містяться в поданих документах Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого

Відповідно до вищевказаного Положення, акт, який складає державний виконавець, повинен відображати суттєві моменти продажу, а саме:

ким, коли і де проводилися прилюдні торги,
перелік і коротка характеристика реалізованої нерухомості,
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця,
сума, внесена переможцем торгів за придбане майно,
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса,
дані про правовстановлювальний документ, що підтверджує право власності боржника на майно: назву правовстановлювального документа, ким він виданий, посвідчений (для нотаріусів вказувати прізвище, ім’я по батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дату видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дату та номер реєстрації.

Акт про проведення прилюдних торгів, або акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу залишається у справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса.

По-четверте, нотаріус повинен з’ясувати, чи не був порушений процесуальний порядок проведення прилюдних торгів.

У Тимчасовому положенні про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна міститься інформація про те, що торги можуть вважатися такими, що не відбулися. Підстави про визнання торгів недійсними лежать у сфері спірного провадження (спори, що виникають при реалізації нерухомого майна, вирішуються у судовому порядку, пункт 7.4 Тимчасового положення), тому нотаріус перевірити їх не може. А от умови, за яких торги вважаються такими, що не відбулися, нотаріус може перевіряти. Пункт 7.1 Тимчасового положення містить перелік умов, за яких торги вважаються такими, що не відбулися:

відсутність покупців або наявність одного покупця,
якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота,

- несплата в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно.

Виходячи з цих умов нотаріус зобов’язаний перевірити за наданим актом такі факти:

кількість осіб, які брали участь при проведенні торгів, має бути не менше двох,
виконання обов’язкової умови про встановлення надбавки до суми первісної оцінки майна,
наявність відомостей про те, що покупець сплатив належну до розрахунку суму в термін, установлений Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Після перевірки вищезгадані факти та документи, надання їм відповідної правової оцінки, нотаріус видає свідоцтво про придбання житлового будинку з прилюдних торгів (текст цього свідоцтва наведено у формі № 20, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2005 № 1/5).

У вищевказаному свідоцтві зокрема вказуються:

- прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання набувача жилого будинку чи найменування та місцезнаходження юридичної особи,

- характеристика жилого будинку, розмір загальної та корисної жилої площі, за наявності – службові будівлі,

- відомості про те, кому до продажу належав цей житловий будинок і на підставі яких документів,

- сума, за якою будинок придбаний з торгів чи оцінка, за якою він залишений за стягувачем,

- розмір стягнутого державного мита, яке становить 0,03 неоподаткованого мінімуму доходів громадян і не залежить від суми, за якою будинок придбаний з торгів,

- роз’яснення щодо необхідності зареєструвати це свідоцтво в органах виконавчої влади, які здійснюють цю реєстрацію.

Якщо торги не відбулися та стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, нотаріус видає свідоцтво про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (форма 21, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2005 № 1/5).

В такому свідоцтві зазначається:

прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи), місце проживання особи, якій передається майно,
майно, на яке видається свідоцтво та його повна характеристика,
назва та реквізити документа, що підтверджує право власності,
найменування органу, який здійснює реєстрацію.

В законодавстві з даного питання є ряд спірних неврегульованих питань:

- різні нормативні акти (Закон України «Про нотаріат», інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України») врегульовують по-різному документ, на підставі якого видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів». Це має бути або акт про проведені публічні (прилюдні) торги або копія цього акту;

- законодавством не передбачено форми про придбання заставленого нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів;

- законодавством не передбачено точного переліку документів, який має нотаріус вимагати для вчинення даного виду нотаріальної дії.

На думку завідувача Васильківської районної державної нотаріальної контори Смоліної І.В. проблемним питанням при видачі свідоцтв є те, що при проведенні торгів та складанні акта державним виконавцем не перевіряються дані техінвентаризації, які могли змінитися за час, який пройшов з моменту попередньої техінвентаризації (зміни площі будинку, перебудова, побудова надвірних будівель, в тому числі самовільно). У зв’язку з виявленням таких моментів при відчуженні будинку новим власником виникають непорозуміння та проблеми в посвідченні договорів, видачі свідоцтв про право на спадщину.

На думку державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори Бурлаченко О.Г, завідувача Васильківської міської державної нотаріальної контори Нещасної Т.М. вирішенню проблемних питань при видачі свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів буте сприяти долучення до примірника нотаріального документа витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

На думку завідувача Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В. необхідно зазначити та взяти до уваги , що Законом України від 15.12.2005 „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” у статті 72 Закону України ”Про нотаріат” виключені слова „копії”, але у п.249 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, здійснюється нотаріусом за місцем знаходження такого майна на підставі копії складеного державним виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки.

Висновки та пропозиції:

Державним і приватним нотаріусам Київської області ретельно вивчити та дотримуватись в практичній діяльності законодавство, що регулює порядок видачі свідоцтв на придбання житлових будинків з прилюдних торгів з метою належного застосування його в нотаріальній діяльності.

Blog

Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Київській області Методична рада з питань нотаріату

Содержание