Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Содержание

Вплив змі на формування суспільної
Of moral valuables in modern society.
Гендерний аспект субкультури емо
Гендер у вищій освіті: тенденції і проблеми
Проблемні ланки соціально –
Трансформация общества и личности в условиях глобализации и антиглобализации: природа
Of globalization and antiglobalization: the nature of occurrence of processes

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 20

ВПЛИВ ЗМІ НА ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ

МОРАЛІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

INFLUENCE OF MASS MEDIA ON FORMATION

OF MORAL VALUABLES IN MODERN SOCIETY.

PROBLEMS AND PERSPECTIVES

Пономаренко Лариса Віталіївна,

Національна експертна комісія

України з питань захисту суспільної

моралі, м. Київ, провідний спеціаліст,

бакалавр соціології,

магістр адміністративного менеджменту

Робота присвячена проблемам негативного впливу сучасних мас-медіа на формування базових цінностей суспільної моралі як універсального способу соціальної регуляції в умовах глобалізації та інформатизації сучасного світу. Розглянуті питання практики державного регулювання сфери захисту суспільної моралі та становлення правових засад контролю за розповсюдженням соціально-неприйнятної інформації в Україні.

The paper evaluates problems of negative influence of modern mass media on formation of system of moral valuables in modern society. The moral valuables are considered as a universal tool of social regulation under the conditions of globalization and informatization in the world. The practical issues of state regulation directed to shield the moral valuables in the society, and imposing legal control on the distribution of information in Ukraine are considered.

В процесі інтеграції українського суспільства в світове співтовариство все помітніше відчувається вплив глобалізацій цих процесів на всі сфери життєдіяльності сучасної людини. Бурхливий розвиток інформаційних технологій, конвергенція комп’ютерних систем, «комерціалізація» ЗМІ та масової культури призводить до необхідності перегляду уявлень про роль інформаційної системи в суспільстві та розробки проблеми її впливу на мораль і моральність, які є змістовною опорою культури та особистості.

Різні аспекти цієї проблеми вивчалися Д.Беллом, Д.Рисманом, Е.Тоффлером, І.Валенстайном, Ж.Дельозом, З.Бжезинським, В.М.Межуєвим, М.Делягіним, С.Панаріним, К.Лоренцом, Б.О.Ніколаїчевим, М.М.Бахтіним, Т.Адорно, М.Шелером, Г.Ріккертом, Н.Гротом, Ю.Ж.Шайгородським, Г.Баллом, П.Фроловим та багатьма іншими зарубіжними та вітчизняними вченими.

За структурою мораль являє собою складне полісистемне явище. В літературі умовно виділяють дві відносно самостійні, але тісно взаємопов’язані сфери: моральну практику і моральну свідомість, з яких остання є прямим плацдармом впливу технологій сучасних мас-медіа.

Аналіз впливу негативних факторів глобалізації та інформатизації виявляє:

глобальний характер та швидкий розвиток інформаційних процесів;
тривалу кризу освітньої та культурно-мистецької сфери;
стійку динаміку поширення продукції, що здійснює руйнуючий вплив на суспільну мораль;
спотворення системи моральних цінностей, як орієнтирів для суспільної поведінки;
слабкість та нерозвиненість системно-охоронних механізмів суспільства;
руйнацію системи цінностей, що відтворюються в процесі соціалізації;
дезорієнтацію підростаючого покоління в системі моральних цінностей;
«комерціалізацію» таких цінностей як життя, любов, сім’я, повага до країни, людська гідність;
поширення та схвалення насильницької експлуатації дитини, торгівлі людьми, наркоманії тощо.

Поява та тиражування великої кількості аморальної інформаційної продукції в інформаційному просторі пояснюється:

бурхливим розвитком ЗМІ, боротьбою за рейтинг в умовах жорсткої конкуренції, яка штовхає виробників та розповсюджувачів інформаційної продукції на звернення до «заборонених» тем, таких як секс, вбивства, агресія та насильство;
нерозвиненістю інститутів медіа-права, через яку превалює практика захисту прав журналістів, що призводить до зловживання свободою слів та образів та нетерпимості до будь-яких обмежень журналістської діяльності, при повному ігноруванні прав споживачів інформації;
відсутністю альтернативних видів ЗМІ, наприклад, сімейного телебачення, спеціалізованих передач для підлітків та вихованців старших класів тощо;
низьким рівнем медіа-освіти та інформаційної культури;
нехтуванням принципами соціально відповідального медіа-бізнесу;
процвітанням нелегальних ринків збуту інформаційної продукції;
відсутністю дієвих кодексів журналістської етики тощо.

Надзвичайно актуальним в умовах формування глобальної інформаційної системи є державне регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, свідомість та психологічний клімат населення.

Виходячи з проведеного дослідження теоретико-методологічних аспектів глобалізаційних та інформаційних процесів в Україні; аналізу впливу ЗМІ на формування свідомості людини (в тому числі, на великій кількості статистичного матеріалу й результатів соціологічних досліджень) та практики державного регулювання сфери захисту суспільної моралі, зроблено конкретні пропозиції до основних завдань, які сприятимуть підвищенню результативності дій органів державної влади в напрямку реалізації державної політики в сфері захисту суспільної моралі.

Дослідження виконання на замовлення науково-методичного центру «Системного аналізу і статистики» НТУУ «КПІ» в рамках проекту «Розвиток людського потенціалу: аналіз статистичної інформації», який є частиною загальноуніверситетського проекту «Сталий розвиток» та впроваджено при складанні цільових програм роботи центральних органів влади та органів місцевого самоврядування України щодо захисту суспільної моралі. Матеріали дослідження рекомендовані до втілення в навчальний процес магістерської підготовки в технічному університеті дослідницького типу та перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців в галузі засобів масової комунікації та формування соціально відповідального медіа бізнесу в системі неперервної освіти.

Література:

Пономаренко Л.В. Проблеми захисту суспільної моралі //Нові технології навчання. Зб. наук. праць. Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг. /Спец. випуск № 48. Частина 1: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна», Київ-Винниця, 2007. –с. 96-100
Стадник Л.В. Чесність як істотна цінність духовної самобутності //Людина-Світ-Культура: Матеріали міжнародної наукової конференції (20-21 квітня 2004 року). –К.: Центр навчальної літератури, 2004. – с. 326-327

130.2:316.723-053.6:78

ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ СУБКУЛЬТУРИ ЕМО

GENDER ASPECT OF EMO SUBCULTURE

Попова К.С.

СумДУ, гуманітарний факультет

група ПР-41, студент

Науковий керівник:

канд.філос.наук, доц. Козинцева Т.О.

Внаслідок глобалізаційних та інтеграційних процесів в Україні активізувався такий неформальний молодіжний рух як субкультура емо. Шаблонні світоглядні установки субкультури продукують виникнення стереотипів, в т.ч. і гендерних, які, однак, реалізуються не у традиційному сприйнятті людини як представника статі, а призводять до нівеляції статі. Унісекс стає не просто одягом, а стилем життя, що негативно позначається на гендерній ідентифікації.

As a result of globalization and world integration the emo informal movement becomes more and more popular in Ukraine. Standard world-outlook ideas cause the appearance of stereotypes that realize not only in traditional understanding of a man’s sex but lead to the phenomenon of leveled sex. Unisex isn’t just clothes but a way of life and it influences badly gender identification badly.

Субкультура – це добровільне, неорганізоване об’єднання людей, найчастіше молоді, за музичними та мистецькими інтересами. Учасники субкультур відрізняються світоглядом, який часто суперечить суспільній моралі, та наявністю штампів у поведінці та одязі [4, 121]. Субкультура це явище соціальне (як неформальна група), культурне (пошук самовираження через культурні явища), психологічне та історичне (співвіднесеність з історичним процесом та розвитком людства).
Субкультура емо (від англ. emotional - емоційний) є типовою „музичною” субкультурою, тобто об’єднанням людей за музичними інтересами. Через те, що емо-рух представлений в основному підлітками, їх називають емо-кідами (від англ. kid – дитина). Їх світогляд є похідною особливостей відповідного музичного жанру, що характеризується ліричністю, ритмічністю, емоційністю виконання: голос часто зривається на крик, присутні елементи скріму. Типовими сучасними представниками емо є такі групи як The Used, Funeral For A Friend [8]. Ідеологію емо було сформовано на основі світогляду субкультур, що передували ним, запозичивши у хіпі потяг до вільного самовираження, у панків протест проти буденного сірого життя та культ суїциду як вищої форми вираження емоцій у готів.

Під, так званою, ідеологією емо ми розуміємо: 1) прагнення до вільного вираження емоцій через контрастні зміни настрою незалежно від оточення. Часто це жага заявити про себе, протистояння несправедливості; 2)відчуття складності та несправедливості світу, відчуженості стає причиною депресій, які, як правило, супроводжуються публічним невдалим суїцидом та сльозами, що є свідченням поверховості емо-руху; 3)естетизоване, інфантильне сприйняття навколишнього світу, що відмежовує від реальності [3, 21]; 4)віра у романтичне та сентиментальне кохання, часто гомосексуальне; 5)запозичений у хардкору Стрейт Едж, тобто, дотримання здорового способу життя заради духовної гармонії [8]. Емоційний протест проти шаблонної поведінки виникає через нерозуміння своєї відчуженості від сучасного світу, шалений темп розвитку якого, глобалізація та стрімкий потік інформації, вимагають швидкої адаптації до змін. Роль особистості втрачає свою вагу, так як її сприймають лише як різновид інформації або робоче місце [1, 7].

Стандартизованість та відсутність глибини світосприйняття обумовлює виникнення стереотипів, зокрема гендерних, під якими ми розуміємо набір консервативних, загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються статусу чоловіків та жінок, норм їх поведінки, мотивів вчинку, характеру потреб [2, 304].

Підкреслена, надумана емоційність та сентиментальність спричинюють поширення чоловічого інфантилізму, який хоча й відверто суперечить стереотипу сильного чоловіка, є знаком ожіночення, що, однак не применшує значущості та керівної ролі чоловіка у суспільстві. Власне ожіночення, страх бути незрозумілим та, відповідно, пошук розуміння у своєму відокремленому середовищі і почуття відчуженості стають причинами поширення гомосексуальності, особливо чоловічої, серед емо та культивації образу метросексуала, тобто чоловіка, який приділяє багато уваги своїй зовнішності. Недарма найважливішу роль в житті емо-кіда відіграє імідж: домінування чорного кольору - символ болю та депресії; комбінації чорного і рожевого (червоного) - символ любові до контрастів; аксесуари яскравого кольору, здебільшого рожевого [8]; стиль унісекс, що нівелює гендерні відмінності [6].

Стиль одягу є збірним стилів панків, хардкорщиків, готів та скейтерів. Найчастіше це варіант унісекс – завужені джинси (найчастіше чорні), футболка з яскравим малюнком, класичний елемент верхнього одягу – піджак, часто з великою кількістю значків, велика сумка – часто розмальована та прикрашена брелоками, значками, іграшками.

Увага до дрібниць, у емо це аксесуари – різнокольорові значки з символікою емо-груп, шарфи у шахову чорно-білу клітинку, різноманітні брелоки – часто фігурки персонажів з мультфільмів, що вказує на сентименталізм, традиційно характерний для жінок.

Проте якщо проблема інфантильності чоловіка підтверджується як елемент загальної тенденції, то жіноча інфантильність поглиблюється, затверджуючи та розповсюджуючи стереотип жіночої пасивності, плаксивості, схибленості на зовнішньому вигляді та залежності від своїх емоцій, які є визначальними рисами жіночого стереотипізованого світосприйняття [2, 37]. Це є свідченням феномену нівеляції статі, яке у субкультурі поглиблюється через її масовість та бажання підлітків триматися у групі з певною визначеною моделлю поведінки. Особливо це стосується гендерних ролей, виникнення яких часто вмотивоване комплексами. Крім того, нейтралізація гендерних відмінностей є також свідченням протесту проти існуючих та закріплених історією гендерних ролей. Стиль унісекс, якому емо надають перевагу, є іміджевою реалізацією феномену нівеляції статі. З одного боку це підлітковий протест проти природи, а з іншого це наслідок загостреного відчуження, яке посилює потяг до натовпу, в яких це почуття, навпаки, розвивається.

Зрештою, в емо-культурі унісекс стає не символом рівності однаково сильних статей, а знаком їх ідентичної пасивності та інфантильності, що є натяком на негативну тенденцію інертності, втомленості та декадансу людства.

Список використаних джерел:

Аркадьев Г.И. Проблемы современных подростков в пространстве информационных технологий // Личность на пороге XXI века. - М.: Прометей, 2001 - С. 6-10.
Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психологія. Навчальний посібник. - К.: видавничий центр „Академія”, 2004 – 308 с.
Гусейнов А.А. Этика и мораль в современном мире. Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. №1, 2001. С. 18-26.
Слюсаревский Н.Н. Субкультура как объект исследования// Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – № 3. – С.117 – 127.
Щепанская Т.Б. Традиции городских субкультур // Современный городской фольклор. - М.: РГГУ, 2003.
Минаев Е.В. Нейтрализация гендерных отличий в молодежной субкультуре (на материале романа Аркадия и Бориса Стругацких „Отель „У погибшего альпиниста””) – ссылка скрыта

Довідникова література

Словарь гендерных терминов owl он-лайн - ссылка скрыта
ссылка скрыта

УДК 378

ГЕНДЕР У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ТЕНДЕНЦІЇ І ПРОБЛЕМИ

GENDER IN HIGHER EDUCATION. TENDENCIES AND PROBLEMS

Семенчатенко Юлія Сергіївна

НТУУ «КПІ», м. Київ,

бакалавр соціології,

магістр адміністративного менеджменту

В роботі досліджується роль гендерного фактору та освіти жінок в розвитку людського потенціалу, який є основою концепції сталого розвитку; визначаються механізми, спрямовані на вдосконалення гендерної рівноваги в системі вищої освіти в країнах світу та Україні.

Human potential is a key foundation for the concept of sustainable development. The paper examines the role of gender factor and women’s education in development of human potential, determines mechanisms of harmonizing gender balance in the system of higher education in Ukraine and in the world.

У вересні 2000 року на найбільшому за всю історію людства форумі голів 189 країн світу – Самміті тисячоліття, Організацією Об’єднаних Націй була прийнята Декларація тисячоліття ООН. В декларації сформульовано вісім Цілей в галузі розвитку людства, а саме: ліквідація надзвичайної бідності та голоду; забезпечення загальної навчальної освіти; підтримка рівності між чоловіками та жінками та поширення прав та можливостей жінок; скорочення дитячої смертності; покращення охорони материнства; боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та іншими захворюваннями; забезпечення економічної стійкості; формування глобального партнерства в цілях розвитку. Підкреслюється, що підтримка рівності між чоловіками та жінками, підвищення потенціалу та активності жінок є стрижневою передумовою успіху в досягненні всіх цілей в галузі розвитку людства. Джерелом досягнення цілей є національна відповідальність на рівні урядів та громад.

Визначений в 1996 році в Основному Законі України – Конституції, принцип рівних прав жінок та чоловіків свідчить про вихід української держави та суспільства на європейський та світовий рівень розв’язання гендерних проблем. Конституційне закріплення захисту прав жінки, які є невід’ємною частиною загальних прав людини, конкретизуються в законах, кодексах, концепціях, програмах, інших нормативних актах.

Тому проблема дослідження гендерних реалій і гендерного розвитку в умовах глобалізації сучасного суспільства та визначення шляхів досягнення паритетного становища жінок та чоловіків в приоритетній в наш час сфері освіти, зокрема, вищої, є суто актуальною, злободенною, багатогранною, належить до галузі трансдисциплінарних та активно вивчається в світовому масштабі та в Україні, особливо з років незалежності держави.

Гендерній проблематиці в контексті концепції сталого розвитку присвячені щорічні «Доповіді про розвиток людини» ПРООН, роботи Мельнік Т., Клещіна І., Євстигнєєва Н., Бендаса Т., Bagilhole B., Elovainio P., Marshall G., Sift A., Roberts S. та інших; проблемами гендеру в освіті та вищій освіті, зокрема, займалися вчені Богданова І.Ф., Головаха Е., Макєєва С., Грабовська І., Жданов В., Грішінінова О.А., Омельченко Н., Перфільєва О.В., Розумникова О.М., Фрейде П., Achers, Mohr W.; методології та політиці гендерної освіти в українській вищій школі присвячені роботи Митрофанової А.А., Мельник Т.М., Цокур О., Ачєєвої В., Головахи Е. та інших.

Об’єктом даного дослідження є процес формування гендерної рівності в умовах глобалізації в цілях розвитку людства та інтеграції української освіти в міжнародний освітній простір. В процесі дослідження:

розглянуто генезис понять гендеру, гендерної системи, гендерної рівноваги, гендерної дискримінації, гендерної ролевої поведінки, гендерної освіти в контексті концепції сталого розвитку;
з’ясовано роль гендерного фактору та освіченої жінки в розвитку людського потенціалу;
виявлені стратегії забезпечення рівності статей в європейській системі вищої освіти; визначені шляхи покрашення кар’єрних можливостей жінок в сфері науки і технологій;
розглянуто порівняльний аналіз освіти України та європейських країн;
проведено аналіз деяких показників гендерної статистики України та НТУУ «КПІ» в галузі освіти;
визначені стан і передумови виникнення гендерних підходів в освіті та можливості феміністської методології у формуванні політики гендерної освіти в українській вищій школі;
наведені рекомендації щодо освітньої політики, політики соціального розвитку та сфери зайнятості.

Робота виконана в рамках проектів науково-методичного центру «Системного аналізу і статистики» НТУУ «КПІ»:

«Розвиток людського потенціалу: аналіз статистичної інформації», який присвячений створенню інформаційної бази даних, в тому числі, з гендерної статистики відповідно до концепції сталого розвитку;
«Жінки КПІ 1898 – 2008 роки» (до 110-річчя КПІ).

Література:

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», № 2866 від 8 вересня 2005 року //Урядовий кур’єр. -2005. -19 жовтня 2005 р.
Матеріали спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН «Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками. Розвиток і світ у ХХІ столітті» -ООН, Нью-Йорк, 2000.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердженням гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» № 1834 від 27 грудня 2006 р. //Офіційний вісник України. -2007. -№1.

УДК: 141. 7: 316. 42

ПРОБЛЕМНІ ЛАНКИ СОЦІАЛЬНО –

КУЛЬТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

СВІТОВОЇ СИСТЕМИ

THE PROBLEMATIC LINKS OF THE

WORLD SYSTEM SOCIO-CULTURAL

TRANSFORMATION

Серостанова Оксана Борисівна

Луганський національний педагогічний

університет ім. Т. Шевченка,

аспірант кафедри філософії та соціології

У статті визначаються основні проблемні зони соціокультурних трансформацій на основі системного та структурно-функціоналістського підходів. У ході дослідження було виділено 4 найважливіші проблемні ланки розвитку системи: інституціональні проблеми; запровадження моделі культурних цінностей при легітимації нормативного порядку; впровадження інноваційних механізмів та пошуки балансу між соціальною та екосистемою через герменевтичний обмін.

This article explores the main problematic links of world system during the process of socio-culture transformation. This research has centered around the systems and structural-functional theory. The article argues that we can identify 4 main problematic links: the institutional problem, the forming of the model of culture value during the legitimacy of the order norms, the introduction of the modern innovation mechanisms and the searching of the balance between the social systems and the ecosystems through the hermeneutic exchange.

Стрімкий стрибок у розвитку Південно-Східної Азії, крах радянської соціалістичної системи, кризи фінансових ринків розвинутих країн світу, проблеми транснаціональних корпорацій та застарілість соціокультурних норм та цінностей капіталістичної системи, що регламентували розподіл на „центрові”, „периферійні” та „полу периферійні” країни світу, стрімке збільшення кількості нестабільних регіонів у масштабах земної кулі, неможливість точного визначення шляхів подальшого розвитку подій... - прямо наголошують на проблеми при поясненні процесів функціонування та перебудови суспільств у рамках соціально-філософського знання. Саме завдяки цьому знанню стає можливим виокремити та розглянути ціннісно-смислову складову суспільних процесів, відношень, взаємодій.

Роботи І.Валерстайна, Г.Франка, П.Штомпки, Т.Парсонса, Й.Хабермаса, Б.Хольцера свідчать про актуальність запровадження нового розуміння соціокультурних процесів трансформації сучасних соціальних систем. Чи можна взагалі використовувати застарілий термінологічний апарат модерного суспільства для пояснення сучасності? Які проблемні зони мікро-, мезо- та макрорівня не дозволяють якісно відобразити буттєву сутність людського існування?

Отже, основною метою даної роботи, буде визначення проблемних зон соціокультурних трансформацій та перспективність їх вирішення на даному етапі розвитку у рамках соціально-гуманітарного та суспільного знань.

Підходячи до розгляду основного масиву проблемних ланок, визначимось з розумінням самого поняття „соціально-культурної трансформації”.

Виходячи з системного та структурно-функціонального підходів головним критерієм при визначенні процесів трансформацій виступає „...критичний розвиток у кодових елементах нормативних структур...” [цит. за 1, с. 30]. Отож зміни, що відбуваються у соціальних системах – „...це будь-яка незворотна переміна соціальної системи, що розглядається як цілісність” [цит. за 2, с. 21]. З точки зору І.Валерстайна та Т.Парсонса, під трансформацією слід розуміти заміну(перехід) однієї соціальної системи на іншу, що відрізняються за своїми якісними характеристиками [див. 3; 1].

Так Т.Парсонс, наприклад, розглядає зміну перехідного етапу розвитку системи на сучасну через „інституціалізацію кодів нормативного порядку усередині соцієтальної структури та в системі законів” [цит. за 1, с. 30], тоді як І.Валерстайн, розглядає трансформаційні зміни через розуміння історичної системи, яка робить свій моральний вибір під впливом основних суспільних тенденцій, що відбуваються у суспільстві і не дають йому у подальшому умов для стабільного функціонування [ див. 3].

Таким чином, під поняттям „соціально-культурна трансформація” можна розуміти процеси перебудови всіх складових параметрів соціальної системи при збільшенні або зменшенні соціальної напруги, за допомогою чого створюються умови для зміни її на іншу соціальну систему, стабілізовану за якісно відмінними від попередніх нормативно-ціннісними показниками.

З визначенням поняття соціально-культурної трансформації ми можемо виділити наступні проблемні зони при розгляді сучасних процесів функціонування суспільств у світі.

1. Розглядаючи сучасні процеси світового розвитку, неодмінно на перший план виходять інституціональні проблеми, які створюють перепони на шляху до розуміння всіх соціальних відносин, які складаються між акторами дій на мікро-, мезо- та макрорівні.

Сучасні суспільства потребують нових альтернативних систем суспільних взаємодій, побудованих на переосмисленні та виокремленні тих помилок, що допускались при розгляді нормативних та культурних компонентів суспільних відношень. Вони повинні контролюватись через інститути [цит. за 1, с.19], які ладні відповідати якості соціальної системи.

Ми бачимо, що руйнування вже вичерпаних інституційних моделей взаємодій потребує поступового, узгодженого впровадження нових. При цьому ж з`являється проблема маргіналізованих елементів інституційної сфери. Доти, поки ми не вирішимо, як їх адаптувати та інтегрувати до системи, не можна казати про закінчення трансформації соціальних структур.

Тому, однією з нагальних проблем функціонування людства виступає розгляд співвідношення суспільних відносин та інститутів, у рамках яких вони розвиваються.

2. Другою проблемною ланкою соціально-культурних трансформацій виступає створення моделі культурних цінностей при легітимації нормативного порядку суспільства між соціальною та культурною системами[цит. за 1]. Нагальним питанням постає зміни зв`язків між внутрішніми та зовнішніми складовими процесів комунікації між людьми, збереженні традицій поруч з введенням інновацій[цит. за 1, с. 31-32], що призводять до „ „якісних” та „кількісних” перебудов”[цит. за 2, с. 23].

Від того, яка культурна модель впроваджена до соціальної системи, залежатиме її стабільність, гнучкість, організованість та спроможність до самовідтворення.

3. Ще однією проблемою виступає спроможність впровадити якісно нові інтеграційні елементи, які забезпечували б „...координацію культурних, органічних та фізичних ресурсів” [цит. за 1, с. 21]. Дані механізми неодмінно пов`язані з ціннісно-нормативними складовими системами та діють у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Такі поняття як колективність, спільність або узгодженість інтересів, спроба зрозуміти іншого стають нагальними атрибутами для подальших соціокультурних змін.

4. Четверта ланка проблем трансформації системи є створення умов для стабільного функціонування системи соціальних відносин, як ззовні так і внутрішньо; пошук оптимального балансу між розвитком екологічної системи та суспільних організацій людей на основі впровадження інноваційних технологій, які задовольняли б потреби людства і при цьому не порушували світового порядку екосистеми.

Вирішення цього питання можливо при об`єднанні зусиль для створення умов розвитку герменевтичного, сбалансованого обміну як між соціальними, природними системами, так і між обома системами у цілісності.

Сучасні трансформаційні процеси, що охопили і об`єднали світ через спільну мету прогнозування подальшого розвитку людства, потребують глибокого соціально-філософського переусвідомлення. Зрозуміти та пояснити те, що відбувається з тими соціальними інститутами, нормами, цінностями, взірцями, які регламентували розвиток людства протягом останніх століть, їх взаємовідносин, дій, зв`язків тощо є нагальним завданням. Адже суспільство змінилося, переступивши межу ХХІ століття, змінило своє світосприйняття, проте не змогло побудувати систему нових понять та інститутів, які б стабілізували та окреслили напрямки її існування.

Тому, на мій погляд, для подальшого функціонування світової системи, яка вже протягом багатьох років потребує впровадження нових ціннісно-смислових взірців соціального порядку, потрібно об`єднати зусилля на пошуки оптимальних шляхів стабілізації соціальних структур, побудуванню відносин на основі взаєморозуміння та взаємоаналізу дій та вчинків, які згодом, будують ту картину світу, що ми створюємо власними руками.

Список використаної літератури:

1. Parsons T. The concept of society // Parsons T. Politics and social structure: on the concept of political power. – N.-Y., 1969: 8-33.

2. Штомпка П. Социология социальных изменений. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 416 с. 3. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: социология ХХІ века. – М.: Логос, 2004. – 368 с.

УДК 378

Соціальна складова індексу

сталого розвитку регіонів України

Social component of sustainable

development for regions of Ukraine

Слишинська Наталія Володимирівна,

НТУУ «КПІ», м. Київ,

бакалавр соціології,

магістр адміністративного

менеджменту

Робота присвячена інтегральному індексу людського розвитку (ІРЛП) його соціальним складовим, а саме, рівню освіти, очікуваної тривалості життя та валовому внутрішньому продукту. Виявлено регіональну диференціацію ІРЛП, надано комплексну оцінку регіональних індексів, проведено ранжування регіонів України за ІРЛП та розроблені рекомендації щодо покращення показників соціального розвитку та забезпечення сталого розвитку регіонів України.

The paper analyzes integral index of human development (IIHD) and its social component, focusing on level of education, life expectancy and GDP. We derive regional differentiation of IIHD, provide complex evaluation of regional indices, rank regions of Ukraine according to IIHD and develop recommendations for improvement social development and assurance of sustainable development for regions of Ukraine.

Досвід соціально-економічного розвитку України протягом останніх років свідчіть, що становлення ринкових відносин супроводжується глибокими деформаційними процесами. Негативних тенденцій набуває загострення диспропорцій регіонального розвитку України, що веде до зниження типів економічного зростання на всій території держави.

Одним з кількісних показників стану розвитку регіонів, згідно концепції сталого розвитку, є індекс людського потенціалу.

Сучасні реалії та світові тенденції свідчать про те, що соціальні фактори в досягненні сталого розвитку починають грати основну роль; більшої ваги та значення набуває людський потенціал, який є основою формування соціоприродного суспільства. Однією з причин недосконалості формування соціально-економічної політики є недооцінка значущості, недостатня дослідженість в Україні соціальних факторів та механізмів їх впливу на динаміку розвитку держави.

Тому проблемою сьогодення є чітке визначення людського потенціалу українського суспільства як рушія розвитку країни у соціальному та економічному аспектах; дослідження кількісних вимірів людського потенціалу, а саме, індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) та його складових; надання комплексного аналізу взаємозв’язків загальноукраїнського ІРЛП та ІРЛП регіонів; встановлення системного взаємозв’язку між складовими частинами сталого розвитку для регіонів України; вивчення динаміки показників сукупностей ІРЛП, які характеризують положення населення як у цілому, так і по регіонам тощо.

Проблема є мільтидисциплінарною, дуже складною та конче актуальною з позицій прийняття стратегічних управлінських рішень на рівні держави ті її регіонів.

Концепції людського розвитку, проблеми розвитку людського потенціалу, методики їх кількісної оцінки, визначення індексу людського потенціалу на всесвітньому, державному та регіональному рівнях представлені в наукових роботах багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених наприкінці 20 та початку 21 століть. Слід відзначити фундаментальні праці М.З. Згуровського, присвячені кількісним оцінкам сталого розвитку, а також його соціальних складових в умовах суспільства знань та інформації [1,2]; роботи колективу українських вчених під науковим керівництвом Е.М. Лібанової, присвячені регіональному ІРЛП України [3]; щорічні «Доповіді про людський розвиток» ПРООН.

Метою даної роботи є вивчення ІРЛП, його соціальної складової для України, виявлення закономірностей їх розвитку та розроблення пропозицій щодо вдосконалення регіональної політики.

В ході дослідження:

проаналізовано наукові концепції та досліджено генезис поняття людського потенціалу, його інтегрованих кількісних характеристик та складових;
виявлено специфіку ІРЛП України;
проаналізовано статистичні дані щодо показників ІРЛП (станом на початок 2007 року);
обґрунтовані напрямки змін ІРЛП та його компонентів в Україні на основі вивчення динаміки їх розвитку;
досліджено соціальні складові ІРЛП, а саме, рівень освіти, очікувану тривалість життя та валовий внутрішній продукт;
зроблено регіональну диференціацію ІРЛП та комплексне оцінювання регіональних індексів;
виходячи з ранжування регіонів України за ІРЛП, розроблені пропозиції щодо шляхів вдосконалення соціальної політики держави для створення сприятливих умов сталого розвитку.

Робота виконана на замовлення науково-методичного центру «Системного аналізу і статистики» НТУУ «КПІ» в рамках проекту «Розвиток людського потенціалу: аналіз статистичної інформації», який є частиною загальноуніверситетського проекту «Сталий розвиток» і має використовуватися центром в системі підтримки прийняття рішень при визначенні стратегії функціонування університету в умовах висококонкурентної глобальної економіки та входження в загальноєвропейський та світовий освітній простір. Матеріали роботи рекомендовані до втілення в навчальний процес магістерської підготовки в системі технічного університету дослідницького типу та підвищення кваліфікації фахівців в системі неперервної освіти.

Література:

Згуровський М.З. Сталий розвиток у глобальному і регіональному вимірах: аналіз за даними 2005 р. /Інститут прикладного системного аналізу НАН України та МОН України; Українське відділення Світового центру даних. –К.: Політехніка НТУУ «КПІ». 2006
Згуровський М.З. «Шлях до суспільства, заснованого на знаннях» /Дзеркало тижня – 21-27 січня 2006, №2(581)
Людський розвиток в Україні (2003, 2004, 2006 роки). Щорічні науково-аналітичні доповіді /За ред. Е.М. Лібанової. –К.: ІДСД НАНУ, Держкомстат України

УДК 008

ТРАНСФОРМАЦИЯ ОБЩЕСТВА И ЛИЧНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ И АНТИГЛОБАЛИЗАЦИИ: ПРИРОДА

ВОЗНИКНОВЕНИЯ ПРОЦЕССОВ

TRANSFORMATION OF THE SOCIETY AND THE PERSON IN CONDITIONS

OF GLOBALIZATION AND ANTIGLOBALIZATION: THE NATURE OF OCCURRENCE OF PROCESSES

Смолярова Алена Сергеевна,

Верховная Рада,

управление компьютеризированных

систем интерн

магистр экономических наук

В докладе глобализация и антиглобализация рассматриваются как процессы, порождающие друг друга. Информационная и коммуникационная революции приводят к появлению новых экономических ресурсов и активному взаимодействию агентов социума, что выводит общество в стадию стихийно самоорганизующейся системы и позволяет говорить о зарождении коллективного интеллекта.

In the article globalization and antiglobalization are considered as the processes generating each other. Information and communication revolutions lead to origin of new economic resources and active interaction of agents of society that leads a society in a stage spontaneously self-organizing systems and allows to speak about origin of collective intelligence.

30 лет назад в попытках заглянуть в будущее и представить человека в социуме 21-го века был придуман и укоренился термин «киберпанк» [1] - взгляд на мир в конфликте технологий против индивидуализма, который диалектически выражает современные тенденции к глобализации, что есть следствием развивающихся технологий, и протагонистическое стремление обособиться, протест против усреднения, выраженное в этническом и личностном подъеме. Цель доклада: показать каким именно образом процессы порождают друг друга и к чему это приводит в дальнейшем.

Мировая культурно-экономическая система находится в процессе глобальной трансформации, характеризующейся урбанизацией, ускорением темпов научного и информационного прогресса, появлением новых и переоценкой старых экономически ресурсов. В дополнение к труду, капиталу и земле факторами производства становятся информация, время и экология.

Информация как ресурс – это средство снижения неопределенности и риска, способствующая реализации определенных целей субъекта. Формы существования информации в социуме разнообразны – она материализуется в различных предметах, в том числе в средствах труда, существует в неовеществленной форме, в виде информационных продуктов и услуг, знаний людей.

Для осуществления информационного производства требуется исходное сырье – информация и ранее созданные знания. Как экономический ресурс информация обладает рядом особенностей, отличающих ее от традиционных факторов: непотребляемость в процессе использования, самовозрастание в процессе потребления, особая неопределенность ее полезности, отсутствие зависимости между исходным объемов знаний и объемом нового созданного знания, высокая мобильность, как в пространстве, так и в плане перетекания из одних наук в другие без потери актуальности.

Развитие сетевых технологий, возможность электронных платежей, появление скорых поездов и авиасообщения существенно усилило темп деловой жизни, что делает время еще одним ресурсом. Экономический агент сегодня согласен платить деньги за технологии, которые позволяют ему сэкономить время для досуга или других дел, приносящих прибыль.

Если информация как ресурс – четкий синдром глобализации, то время в такой категории хоть и является ее результатом, тем не менее, выражает стремление к индивидуализации. Повышение уровня жизни передвигает потребности агентов социума вверх по пирамиде Маслоу к вопросу о самоактуализации и самоидентификации, вследствие чего, кривая индивидуального предложения труда сдвигает точку перегиба вниз по оси ординат.

Индивидуализация приводит к непрогнозированному отказу от карьеры, частому рестарту работы, показному минимализму, проявлению «молодежного» бунта в корпоративной культуре старшего поколения. Исследования социума корпорацией «Phillips» [2] показывают две важные тенденции. Первая: современный человек испытывает все меньшую тягу к потреблению «умного», в пользу потребления «чувственного». Если потребность в «умном» подключала человека к мировому научному фонду, ориентировала его в будущее и вовне, то потребность в «чувственном» сдвигает акценты внутрь индивида, теперь «Я», «мое» весит гораздо больше, чем социальное или культурное.

Некоторые авторы современных исследований [3] отмечают возрастание роли управления и организации в жизни, что представляется автору не совсем верным. В 20 веке социальные структуры возникали вокруг относительно малых групп и постепенно приобретали вес (т.е. в большинстве структур можно выделить основателей или идеологов), теперь же можно говорить скорее о стихийной самоорганизации структур. Возможности коммуникаций и конвекция информации в невообразимых ранее масштабах позволило подключить к культурно-социальным трансформациям огромное количество агентов. Теперь структуры (общественные движения, субкультуры) возникают по принципу аттракторов в хаосе как реакция на определенные потребности отдельных индивидов.

Таким образом, большое количество активных агентов образует систему взаимодействия локальных интеллектов, скоростному обмену информацией и идеями, что приводит к формированию коллективного интеллекта [4] и коллективной памяти, позволяет конкретным разумам вносить вклад в общее представление об окружающем мире, снова превращаясь в фактор глобализации. Ранее это было невозможно из-за малого количества взаимодействующих агентов и медленной связи между ними, теперь же, по определению фон Неймана достигнута точка характеризующая сложность социальной системы как многоклеточного автомата, в которой возможна эволюция системы [5].

Индивидуализацию, сродни упомянутой выше, можно отметить и на уровне государства как единицы, выраженной во внезапной, не предсказываемой футурологами, этнической актуализации. Глобализация делает неконкурентоспособным средний бизнес, и даже бизнес национального масштаба, формат транснациональных корпораций проникает во все сферы, вытесняя остальные. Возрождение этнических и локальных культурных ценностей для государств является единственной возможностью создать среду «голубого океана» - сформировать (или возродить) такой спрос потребителей, на который может ответить только внутринациональный сектор предложения.

Толчком для обострившейся национальной самоидентификации послужило смешение политических и бизнес сред – собственной и внешней по отношению к государству: так, процесс этногенеза входит в активные фазы на почве смешанного, пограничного ландшафта [6]. Однако, сохранить свои культурные ценности в процессе трансформации в новые формы национальной самоидентификации, необходимы пассионарные флуктуации, одних только стихийно возникших благоприятных условий недостаточно.

Таким образом, глобализация и антиглобализация являются стихийными процессами, порождающими толчки для возникновения своего антипроцесса со множественными итерациями, взаимопроникая в сферы, которые могут ошибочно рассматриваться как принадлежащие только одной тенденции.

Література

Чертков А. Роман с киберпанком // Если. 1998. № 6
n.philips.com/probes/projects/index.page
Лукиных Т., Г.В. Можаева Г. Информационные революции и их роль развитии общества
Моисеев Н.Информационное общество // Информационное общество. - М., 2006, с. 438-441
фон Нейман Дж. Теория самовоспроизводящихся автоматов. – М., 1971, с.70
Гумилев Л. Этногенез и биосфера Земли. – М., 2006

Blog

Інститут економіки та промисловості нан м

Содержание