Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Содержание

Соціокультурні аспекти глобалізації
Individual’s character
Соціальні наслідки глобалізації
Всесвітньо – трансформаційний процес
Окреслено значення і проблеми глобалізації для національних держав, у тому числі і для України

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 20

Література:

Бахтіна Г.П. Все починається з математики: шляхи формування індивідуальної траєкторії навчання підготовки майбутнього фахівця //Нові технології навчання. Збірник наукових праць. Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг. /Спец. випуск № 48. Частина 1. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна», Київ-Вінниця, 2007. –с. 357-363
Бахтіна Г.П. Інноваційні технології навчання в технічному університеті //Проблеми освіти. Четвертий спец. випуск /кол. авт. –К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна», 2006. –с. 62-72
Бахтіна Г.П. Роль математики в здійсненні трансдисциплінарних зв’язків в університетській освіті //Проблеми освіти. Другий спец. випуск. –К.: НМЦ ВО МОН України, 2005. –с. 261-267
Бахтіна Г.П. Трансдисциплінарні студентські проекти – реальний шлях до формування особистості та фахівця ХХІ століття //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми», вип. 12 /ред.. колегія І.А. Зязюн та ін., м. Вінниця, 10-12 травня 2006. –с. 218-228
Бахтіна Г.П., Тимощук О.Л., Яковлєва Т.В. Організація навчально-дослідницько-практичної роботи студентів зі створення систем інноваційного управління ВНЗ як шлях до реалізації нових освітніх парадигм //Вісник Луганського Національного педагогічного університету. Серія педагогічні науки. 2006, грудень № 21 (116). –с. 20-28
Мриглод І.М., Мриглод О.І. Наука України у світовому інформаційному просторі //Вісник Національної Академії наук України. №10, 2007. –с. 3-18
Онопрієнко В.І. Імперативи глобального мереженого суспільства //Вісник Національної Академії наук України. №10, 2007. –с. 18-29

УДК: 316.613

СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО

ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ

SOCIOCULTURAL ASPECTS OF GLOBALIZATION

AND THEIR INFLUENCE ON THE FORMATION OF SOCIAL

INDIVIDUAL’S CHARACTER

Вах Тетяна Степанівна,

аспірантка кафедри соціології

Миколаївського державного

гуманітарного університету

імені Петра Могили комплексу

"Києво-Могилянська академія", м. Миколаїв

Автор констатує, що в соціокультурному просторі України останнім часом виникли серйозні проблеми, які цілком чітко актуалізуються в соціальному характері індивідів. Невідповідність вимог, що висуває сучасне суспільство в умовах глобалізації, і реальних якостей соціального характеру особистості вказує на необхідність нової моделі соціального розвитку молодого покоління.

The author states that in our days there are serious problems in the sociocultural area of Ukraine, which are actualized in the social individual’s character. There is no accordance between demands of contemporary society in the conditions of globalization and real qualities of social individual’s character. It explains the necessity of new model of social development of new generation.

Вагоме місце наукова думка України сьогодні відводить глобалістиці. В контексті політико-економічних змін та соціокультурних зрушень до проблем суспільства та особистості звертаються такі науковці як О. Білорус, Є.Головаха, Н.Паніна, А.Ручка, М.Шульга, О.Злобіна, В.Тихонович, Л.Сохань, Т.Заславська, Т.Рудницька, С.Цимбалюк та ін. Дослідники відзначають, що сучасне суспільство стає не тільки все більш диференційованим, але й все більш дезорганізованим. Багато людей через втрату попереднього соціального статусу або через нечіткість ідентифікації з новими соціальними утвореннями відчувають соціальне невдоволення. Особливо боляче ця проблема зачіпає молодь, змушену жити "на грані" різних ціннісних, світоглядних, політичних, економічних систем.

Глобалізація, інтегруючи економіку, політику, соціальні процеси, формує загальнолюдську культуру і є могутнім чинником формування соціального характеру особистості. Разом з тим, як зазначає Б.Нагорний, складності та протиріччя глобалізації як якісно нового типу соціальних процесів, формування нового соціального просторово-часового континуума призводить до трансформації багатьох соціальних суб’єктів [1, с.230]. Тепер на арену соціального простору виходить новий соціокультурний тип особистості, який є виразником духу „Нового Світу” (Л.Сохань), який прагне не підкорення і завоювання, а гармонії зі світом, повноти особистісного буття в суспільному спів-бутті і спів-творчості [2, с. 13].

Для аналізу соціокультурних аспектів глобалізації та їх впливу на формування соціального характеру суспільства, соціальних груп, індивідів продуктивним вважається методологічний підхід А.Панаріна, який пропонує розглядати під час аналізу цього складного процесу конструктивізм та деконструктивізм як альтернативні технології глобалізації [3, с. 630].

Отже, який вплив здійснюють соціокультурні зрушення, що відбуваються в суспільстві за умов глобалізації, на формування соціального характеру представників цього суспільства? Доводиться констатувати, що в соціокультурному просторі України останнім часом виникли серйозні проблеми, які цілком чітко актуалізуються в соціальному характері індивідів, соціальних груп. Аналіз сучасних досліджень з даної проблематики показує, що характер цих впливів окреслюється як „виклики глобалізації” (Ю.Щербак, І.Воронов) або „ризики глобалізації” (Л.Сохань, Т.Рудницька), серед яких дослідники визначають наступні [4]: стиснення простору і часу в соціальному світі, яке призводить до детериторизованої життєдіяльності особистості; феномен мультикультуралізму, в результаті чого з’являються на світ глобальні та локальні „соціокультурні гібриди”; інтенсифікація міграційних процесів; зростання інтенсифікації соціальної взаємодії, яка забезпечується новими засобами комунікації і транспорту; поширення явищ культурної „вестернізації” або „американізації”, моделей поведінки та цінностей західного інформаційного суспільства; аксіологічна криза; зміна типів раціональності, на яких ґрунтується людське життя; посилення нерівностей між людьми у використанні всього багатоманіття можливостей, що сьогодні пропонує глобалізація; зміна менталітету і ментальності суспільства, формування нових мисленнєвих стереотипів, інтелектуальної і моральної орієнтації людини.

Сьогодні новий життєвий простір висуває достатньо жорсткі вимоги до якісних характеристик особистості, що інтегрується в систему соціальних зв’язків. У моделі соціального типу особистості сьогодення втілене замовлення сучасного суспільства на конкретні соціальні якості в реальній людині. Вони характеризують різноманітні механізми включення людини в політичну, соціально-економічну, духовну сферу життя, і, за умов глобалізаційних перспектив, вимагають нової „техніки існування” (Л.І.Анциферова), яка передбачає вимоги сучасного суспільства щодо соціально-бажаних якостей особистості: врахування швидких темпів змін соціальної реальності; високу особистісну толерантність до невизначеності; вміння уявити себе в іншій, нетрадиційній ролі; здатність вступати в конкурентну боротьбу з подібними собі; гнучкість у прийнятті рішень; уміння орієнтуватись у непередбачених ситуаціях; ініціативність, здатність до ризику; вміння уявити перспективи розвитку [5, с. 167].

Невідповідність наведених вимог і реальних якостей соціального характеру індивіда, яку доводять соціологічні дослідження, вказує на необхідність нової моделі соціального розвитку молодого покоління, заснованої на активізації його інноваційного потенціалу [6]. Узагальнюючим критерієм модернізації при цьому російський філософ В.Ядов називає розширення ступенів свободи діяльності кожного окремого індивіда, особистості. „У посткапіталістичному суспільстві критеріями свободи стають інформація, знання, рівень освіти, кваліфікації” [7]. Молодіжне питання в зазначеному контексті має бути першочерговим, оскільки саме молодь є найбільш ресурсомісткою соціокультурною спільнотою, резервом формування інтелектуальної еліти і, отже, суб’єктом соціокультурної трансформації.

Література

Нагорный Б. Глобализация как макросоциальный процесс: противоречия, тенденции // Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція "Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні", 21 травня 2004 року, м. Київ / Соціологічна асоціація України; Інститут соціології НАН України / В.М.Ворона, М.О.Шульга. — К., 2004. — С. 229–232.
Сохань Л.В., Сохань И.П. Время нового мира и человек. Глобальные риски цивилизации и поиск пути: Социол. очерки / НАН Украины; Институт социологии, Киев. — К., 2001. — 130с.
Тезисы докладов и выступлений на ІІ Всероссийском социологическом конгрессе: В 3-х т. – М., 2003. – Т. 2.
Щербак Ю.М. Україна: виклик і вибір: Перспективи України в глобалізованому світі XXI століття. — К. : Дух і Літера, 2003. — 574с.; Воронов І.О. Глобалізація і політика: Реалії і перспективи соціальних трансформацій. — К. : Генеза, 2004. — 288с.; Рудницька Т. Інтернетизація та вестернізація як чинники формування нового соціокультурного ареалу життя особистості в Україні за умов глобалізації // Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція "Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні", 21 травня 2004 року, м. Київ / Соціологічна асоціація України; Інститут соціології НАН України / В. М. Ворона, М.О.Шульга. — К., 2004. – С. 244–249.
Анциферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и „техника” её бытия // Психол. журнал. – 1993.– № 2. – с. 165–167.
Паніна Н. Українське суспільство 1992-2006: соціологічний моніторинг / НАН України; Інститут соціології. — К. : Інститут соціології НАН України, 2006. — 93с.
Российская модернизация: проблемы и перспективы (материалы „круглого стола”) // Вопросы философии. – 1993. – № 7. – С. 38–39.

УДК 316.33

СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ:

СОЦІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

SOCIAL CONSEQUENCES OF

GLOBALIZATION: SOCIOLOGICAL ASPECT

Волохіна Олена Олексіївна,

Дніпродзержинський державний

технічний університет,

доцент

В тезах розглядається вплив глобалізації на розвиток людства, її позитивні і негативні риси. Серед негативних факторів виділяють нерівність між людьми, країнами, регіонами. Особливо це виявляється у сфері використання інформаційних і комунікативних технологій розвиненими країнами Заходу та іншими країнами світу. Соціологія аналізує якісні зміни сучасного суспільства, розглядає завдання науки в майбутньому.

Influences of globalization on development of humanity, its positive and negative lines are considered in the article. Among negative factors the inequality is selected between people, countries, regions. Especially it turns out in the field of the use of information and of communication technologies the developed countries of the West and other countries of world. Sociology analyses the quality changes of modern society, considers the task of science in the future.

Найважливішим фактором розвитку людства наприкінці ХХ століття є глобалізація. Вона розглядається як нова суперсистема світобудови. Це вже не проста сума країн і народів, а єдине ціле, в якому всі структурні елементи знаходяться у взаємозв’язку та взаємозалежності. Відбувається глобалізація економічних, політичних, соціальних і культурних відносин і процесів. Це веде до такої єдності людства, за якої існування кожної держави, народу залежить від стану світу в цілому.

Сучасна соціологічна наука, аналізуючи вплив глобалізації на розвиток людства, звертає увагу на її соціальні наслідки. З позитивних рис глобалізації підкреслюється і зростання контактів і зв’язків між країнами і народами у сфері економіки, торгівлі, культури, технологій. Протягом останніх 50 років середній дохід на душу населення у світі зріс у три рази. Світовий ЗВП збільшився з трьох трильйонів до тридцяти трильйонів доларів. За останню чверть ХХ століття більш ніж на 10 відсотків зросла кількість людей, які досягли середнього рівня добробуту [7, с.13-14].

У той же час глобалізація має і негативні риси, що є предметом аналізу як на рівні світового соціологічного товариства (Всесвітня Соціологічна Асоціація), так і в аналітичних матеріалах відомих соціологів. Глобалізація призвела до величезної нерівності між людьми, країнами, регіонами. В багатьох країнах вона викликала зростання безробіття, деіндустріалізації, зубожіння великих мас населення, зростання смертності, захворювань, скорочення тривалості життя.

Вчені підкреслюють, що теперішня глобалізація ставить в нерівні умови її учасників, світ не інтегрується з урахуванням інтересів всіх держав, він американізується. США володіють майже 50 відсотками світового ринку в багатьох галузях промисловості. Більше половини всієї ділової активності в світі контролюється Америкою, США лідирує з великим відривом в торгівлі по Інтернету.

Глобалізація міцно пов’язана розвитком інформаційних і комунікативних технологій. У цій сфері також спостерігається глибока нерівність: з одного боку США і країни Заходу, з іншого – увесь світ.

За даними Організації економічного співробітництва і розвитку в 1999 р. населення розвинутих країн Заходу складало 19 відсотків населення світу, проте серед користувачів Інтернету вона складали 91 відсоток [3, с.12].

В 1998 і 1999 рр. соціологи провели в багатьох країнах дослідження, які показали, що доступ до Інтернету є своєрідною розподілювальною лінією між освіченими і неграмотними, багатими і бідними, чоловіками і жінками, молодими і людьми похилого віку, мешканцями міста і села. Крім того, у 80 відсотках сайтів в інструкціях необхідними є знання англійської мови. Таке становище не залишає рівних можливостей тим, хто не має доступу до сучасних систем комунікації та інформації [7, с.14-15].

Теоретично глобалізація повинна сприяти більш швидкому зростанню, більш високому рівню життя для усіх людей світу. Цього не відбувається, блага глобалізації розподіляються нерівномірно, від неї більш всього виграють крупні приватні фірми, компанії та багаті країни.

У зв’язку з глобалізацією вчені виділяють таку закономірність: до 70-х рр. ХХ століття базовою системою організації життя народів була національна держава. З 80- рр. ХХ століття бурхливого розвитку набули транснаціональні корпорації. З’являються нові соціальні еліти, які фактично не залежать від нації-держави та її інститутів. ТНК звільняють себе від державних обмежень, які раніше накладало на них законодавство.

В таких умовах значно підвищується роль соціологічної науки. Це стосується не тільки наукових оцінок якісних змін сучасного суспільства, але й завдань науки в майбутньому.

На XV конгресі Міжнародної Соціологічної Асоціації А.Мартінеллі в своєму президентському зверненні «Ринки, уряди, спільноти і глобальне управління» сформулював основне соціологічне питання сучасності: які ми маємо інструменти для того, щоб описати, інтерпретувати, пояснити і передбачити динаміку соціального світу в ХХІ столітті [3, с.14].

Список використаної літератури

История теоретической социологии. В 4-х томах. Т.4. Отв. ред. и составитель Ю.Н.Давыдов. – М.: Изд-во «Канон+», 2002.
Култыгин В.П. Мировое социологическое сообщество на рубеже тысячелетий // Социологические исследования, 1998, №10.
Култыгин В.П. Облик социального мира в современной социологической мысли // Социологические исследования, 2003, №2.
Левашов В.К. Общество и глобализация // Социологические исследования, 2005, №4.
Мартинелли А. Рынки, правительства и глобальное управление // Социологические исследования, 2001, №12.
Мальковская И.А. Глобализация и транскультурный вызов незападного мира // Социологические исследования, 2005, №12.
Юрлов Ф.Н. Социальные издержки глобализации // Социологические исследования, 2001, №7.

УДК 316.32.422

ВСЕСВІТНЬО – ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС

(до питання про глобалізацію світу)

THE WORLD – TRANSFORMATIONAL PROCESS

( to the question about globalization of the worlds)

Глушко Володимир Петрович,

Шосткінський інститут Сум ДУ

Окреслено значення і проблеми глобалізації для національних держав, у тому числі і для України

The importance und problems of globalization for national states und for Ukraine too are outlined

Глобалізація охоплює всю земну кулю, перетворюючи світову цивілізацію, яка складається із різних частин, у цілісну спільноту на основі єдиної системи відносин. Ці відносини приходять на зміну євро центричної моделі глобалізації свідомості – комунізму і лібералізму.

Основою нового «монолітного» глобалізованого світу є більш ніж 210 країн з населенням більше шести мільярдів людей. Різниця у рівнях розвитку держав складають цілі історичні епохи.

Існує три групи країн. Перша – розвинені країни із постіндустріальною економікою, яка виступає у ролі «центру» світової економіки і представляє так званий «золотий мільярд». Друга група з населенням чотири мільярда людей, які стали на шлях індустріального розвитку. І нарешті, третя група держав із населенням майже один мільярд людей в силу надзвичайно низького рівня розвитку економіки ще не ввійшла в міжнародний розподіл праці. Потрібно зробити декілька зауважень: за роки фронтальної глобалізації кількість країн, які перебувають у так званій благополучній зоні, знизилася з 41 у 1960 році до 31 у наші дні, а кількість багатих не західних країн зменшилася за цей же період із 19 до 9. У той же час із 22 країн Карибського басейну, Латинської Америки, Східної Європи, Середньої Азії та Африки, які у 1960-ті роки вважалися «кандидатами» на вступ у клуб країн «золотого мільярда», сьогодні практично всі опинилися на межі злиднів.

Сам факт різноякісних рівнів розвитку країн є постійним джерелом загострення протиріч між ними. Так було на протязі віків. Нажаль, тепер вони не тільки зостаються, а і сильно загострюються. І причина лежить в самій основі сучасної моделі глобалізації. За сценарієм, країни, які складають «периферію» і країни третьої групи, які скоро займуть місце уній, повинні забезпечити розквіт «золотого мільярда». Стати ринками збуту, поставщиками сировини, енергоносіїв, а також «мозків» і дешевої робочої сили. Територія цих держав становиться місцем скупчення, насамперед, «брудних» виробництв.

Враховуючи те, що дві третини населення Землі живе в країнах зі слабо розвиненою або зовсім не розвиненою ринковою системою господарювання, що заважає розвитку глобалізації, широке застосування отримала т.зв. шокова терапія – метод форсування капіталістичних відносин. За два-три десятиліття ці народи повинні пройти той же шлях, який у свій час пройшли теперішні розвинені країни за два-три століття.

Гігантські суспільні зміни не покращають умов життя цих народів, а тільки погіршують. Наприклад, країни, які розвиваються, вже давно поставили питання про скасування з них зовнішнього боргу, що допомогло б їм вирішити деякі питання свого розвитку. Однак борг не тільки не був списаний, але значно виріс – до 2008 року він вже склав більше двох трильйонів доларів. При цьому сума обслуговуючого боргу сягає більше 200 мільярдів доларів у рік, в той же час об’єм всіх видів допомоги цим країнам складає біля 50 мільярдів доларів.

Панування у світовій економіці транснаціональних корпорацій і банків досягло величезних розмірів. Ядро глобальної системи транснаціонального капіталу складає тепер 500 найкрупніших із 40 тисяч ТНК, які вкоренилися в економіку 150 держав світу і мають більш ніж 200 тисяч своїх філій. Вони контролюють більшу половину світового промислового виробництва, 63% зовнішньої торгівлі, до 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології ноу-хау. П’ять великих ТНК ревізують більше половини світового виробництва товарів підвищеного попиту, а також літаків, електронного обладнання, автомобілів тощо. Дві-три компанії контролюють всю міжнародну мережу телекомунікації (див. більш детально: 1. С. 83).

У таких умовах національна держава не може зберегти свої функції і суверенітет в попередньому об’ємі, в той же час він необхідний як ніколи в історії людства для регулювання економіки, подоланні соціально-економічних проблем суспільства, екологічних і інших криз. І тепер ми бачимо, що національна держава стала перешкодою для ТНК і глобалізації. Феномен сучасної глобалізації, на наш погляд, полягає у тому, що вона науково не обґрунтована, а точніше, вона антинаукова.

Функціонування в глобальних масштабах економіка ТНК підриває основи національних економік і національних держав, які є на сьогодні головним осередком політико-адміністративного устрою на планеті. Національні держави дедалі менше й менше контролюють внутрішні валютні курси, грошові, інформаційні або товарні потоки тощо. Зросли «проникність» державних кордонів і ослаблення традиційних функцій держави (особливо в сфері безпеки й соціального захисту населення. Заради надприбутків транснаціональні корпорації змітають «перешкоди» у вигляді екологічного, профспілкового, соціального та податкового регулювання.

Людська цивілізація стала перед цілим рядом фундаментальних проблем і протиріч – економічних, соціальних і екологічних. Цей стан є кризовим, який потребує розробки цілісної програми виходу із неї. Замість цього увага людей, народів, держав прикута до проблем однобокої глобалізації, яка не тільки не сприяє виходу цивілізації із кризового стану, але, як ми бачимо, загострює її.

Окрім того, в глобалізації вбачають загрозу самобутності мало чисельних народів, і така загроза існує. Але є і протилежна точка зору. Так С.Соколов вважає, що «глобалізація – це процес формування загальнолюдського організму, у процесі подолання етнічної, державної, цивілізаційної окремішності життя. У процесі глобалізації людство перетворюється у супердержаву, суперформацію, суперцивілізацію щодо національних, формацій і цивілізацій…» [3. С. 55]. Тут хотілося б звернути увагу на загальний закон функціонування систем, який можна назвати законом забезпечення стійкості.

В цілому культуру можна уявити як систему з високим рівнем багатоманітності. (Його ґенеза геніально описана у біблійній розповіді про вавилонське стовпотворіння). Потенційно багатоманітність було закладено в навколишньому середовищі, створеному для людини, до Адама, і процес адаптації до різних умов з часом призвів

би до появи різних людських спільнот. Так природно повинні були утворитися антропологічні дивергенції, так повинні були з’явитися народи і мови. Але люди захотіли побудувати Вавилонську башту, будівництву якої не забажав Бог.

Вавилонська башта – це символ політичного, економічного і взагалі культурного монізму. Після змішання мов люди розсіялися по земній кулі, що на сучасній мові означає децентралізацію, перегулювання, перехід до локальних форм управління і життя взагалі. Таким шляхом з’явилося багато народів, мов, держав, культур.

У метафізичному сенсі глобалізм – це намагання зупинити повернення людства до стану до вавилонського стовпотворіння, тобто культурної одноманітності, монізму. Між тим, потрібно відмітити, що різноманітність потрібна, бо вона – запорука розвитку. У свою чергу, лібералізм не враховує культурні особливості. Звідсіля і ворожість неолібіралів до культурного релятивізму. Їм більше до вподоби просвітницька модель прогресу, у якій істина сильно корелюється із владою та силою.

Велику загрозу, в культурному плані, і не тільки, чекає і Україну, бо «…входження держав до складу наднаціональних управлінських структур, – як зазначають вчені, – як неминучий процес об’єктивно обмежує суверенітет національної держави» [2. С.386].

У цьому плані глобалізм резервує низку рішень для наднаціональних і наддержавних інститутів, стимулює регіоналізацію і дезінтеграцію системи національного управління. Більше того, такі дії можуть водночас викликати сегрегацію одних регіонів і прискорену інтеграцію з розвиненими центрами світової системи інших.

Стратегія розвитку потребує партнерства між національним урядом, регіональною і місцевими владами, спільнотами і людьми, які працюють на загальну мету економічного і соціального розвитку.

Велику роль у цьому відіграють фактори попереднього передбачення негативних наслідків тих, чи інших подій, їх регулювання – це і є головним завданням національних урядів. Між тим теперішня стратегія України – «від виборів до чергових виборів» – явно прирікає державу на те, що вона не буде приймати участь у подіях майбутнього, тим більше, вона не буде впливати на ці події.

Література

Грабовський С. Глобалізація: виклики і міфи // Сучасність. .2005. №7-8.
Кремінь В., Табачник Д., Ткаченко В. «Україна на зламі віків». – К.: Либідь, 2004.
Соколов С.В. Социально-философское понятие глобализации // Альтернативы глобализации: человеческий и научно-технический потенциал России: Доклады и выступления участников Междунар. науч. конф. 21-23 июня 2002 г. –М., 2002. – Т.1

Blog

Інститут економіки та промисловості нан м

Содержание