Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Диплом

Содержание Роль соціоніки у розвитку Перелік використаних джерел Исследовательский университет Збагачення комп’ютерного дискурсу Our society Інформаційне середовище сучасного суспільства

Подобный материал:

• Інститут економіки та промисловості нан, 9724.62kb.
• Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
• Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
• Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
• Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
• Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
• Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
• “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
• Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
• Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.

Литература:

1. Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис. - М.:Наука,1989.
   

2. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. - М.: Политическая литература,1990.

3. Урсул А.Д. Информатизация: необходимость концепции и принципы ее разработки // КП, 1990, №2, с.71.


УДК 159.9:021.7

РОЛЬ СОЦІОНІКИ У РОЗВИТКУ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА

Role of socionikS in development of

information culture of a society


Подмаркова Ірина Павлівна,

к.е.н.

Донецький юридичний інститут ЛДУВС,

доцент


В статті обґрунтовано необхідність розвитку інформаційної культури українського суспільства та показано можливу роль соціоніки як науці про інформаційний метаболізм людини у підвищенні ефективності інформаційного обміну в соціумі.

In clause necessity of development of information culture of the Ukrainian society is proved and the possible role of socioniks as sciences about an information metabolism of the person in increase of efficiency of an information exchange in society is shown.


Як визначено у загальних положеннях Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, «Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя» [1].

Універсальна потреба сьогодення – інформація та знання, доступ та володіння якими відбиваються у свідомості, формують її. В умовах, коли інформація та знання становляться безпосередньою виробничою силою, виникає монопольний ресурс, що характеризується абсолютно новими якостями, з якими ніколи раніше не зіштовхувалася суспільна свідомість та виробництво.

Одним з напрямків, що сприяють розвитку інформаційного суспільства, представляється використання досягнень відносно молодій, але перспективної науки соціоніки, що з'явилася піввіку назад на стику психології й інформатики. Соціоніка вивчає інформаційну взаємодію людини з навколишнім світом. По визначенню фундаторки соціоніки – литовської дослідниці А. Аугустинавічюте, соціоніка – це наука про соціон, соціонну природу людини й соціонну структуру суспільства [2, c. 33]. В.В. Гуленко визначає соціоніку як «новий підхід до дослідження законів комунікації інформаційних систем» [3, c. 31]. Соціоніка вивчає взаємодія психіки людини з навколишнім світом, досліджує, як людина сприймає, переробляє й передає інформацію. Соціоніка - науковий напрямок, що вивчає складові комунікації, типи енерго-інформаційного обміну, складні групи типів та інтертипні відносини. У вузькому змісті – це соціально-психологічна типологія людей і міжособистісних відносин.

Дослідження людиною власної психіки (зокрема, вивчення типу інформаційного метаболізму) відкриває перед ним необмежені можливості щодо поліпшення якості життя. Почавши вивчати соціоніку, людина (усвідомлено або неусвідомлено) вибудовує певну послідовність етапів дії. Спочатку - одержання знань про себе, на основі яких формується образ свого власного Я. Далі формується відношення до себе, прийняття свого соціонічного типу, відбувається оцінка своїх можливостей, співвіднесення отриманої оцінки з уявленнями інших про людину й наявними ідеалами. Потім іде спроба виразити себе, реалізувати свої сильні сторони. Застосовуючи соціонічні знання, людина одержує можливості до розвитку й самореалізації в різних областях життя саме йому властивим способом. У результаті, як правило, підвищується його самооцінка, якість його життя й задоволеність життям у цілому.

Кожному типу інформаційного метаболізму властиві як свої сильні, так і слабкі функції. Для успішної соціалізації людини, реалізації нею свого потенціалу важливо, щоб людина розвивала свої сильні функції, у той же час не перевантажуючи надмірно слабкі. Упор же на розвиток насамперед слабких функцій людини веде до підвищених витрат енергії й порівняно низької ефективності її роботи за даними функціями, у порівнянні з тією людиною, в якій ці функції будуть сильними.

Новітні методики профорієнтації й управління персоналом за допомогою соціоніки дають змогу значно підвисити ефективність виробництва. Соціоніка дає можливість підбирати на кожне робоче місце людину, яка, завдяки особливостям психіки, відповідає своєму місцю в організації, а також завданням, що ставляться перед нею або конкретним структурним підрозділом. Знання людьми соціоніки та її грамотне застосування дозволить гармонізувати людські відносини у всіх сферах громадського життя, у родині, у науковій і творчій діяльності, багаторазово підвищить ефективність інформаційного обміну між людьми на всіх рівнях соціуму.


ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України вiд 9 січня 2007 року № 537-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. - № 12. - Ст.102.
   
2. Аугустинавичюте А. Соционика: Введение. / сост. А. Филиппов. – М.: ООО «Фирма «Издательство АСТ»; СПб: Terra Fantastica, 1998. – 448. С.
   
3. Гуленко В.В. Менеджмент слаженной команды: Соционика для руководителей. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзиткнига», 2005. – 282 с.
   

ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ

КАК ФОРМА ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ


Пушкарева Е.А.,

кандидат философских наук, доцент

Сотрудник Учебно-методического центра

философии образования НГПУ

Латуха О.А.,

ст.преподаватель

Кафедра управления здравоохранением

Новосибирский государственный медицинский

университет (НГМУ), РФ


В условиях становления экономики основанной на знаниях, необходимо обеспечить укрепление и развитие российской высшей школы и как ведущего звена системы профессионального образования, определяющего ее качественный уровень, и как важнейшей сферы подготовки специалистов, выполнения научных исследований и разра­боток, определяющих кадровый и технологический уровень народного хозяйства. На основе практического решения этой задачи должно быть обеспечено освоение и опережающее развитие новых направлений подготовки кадров и выпол­нения научных исследований, отвечающих перспективным тенденциям научно-технологического прогресса, роста про­изводительных сил страны. Главное внимание необходимо уделить укреплению ведущих вузов, созданию на их осно­ве федеральных научно-образовательных центров, реализу­ющих общенациональные задачи.

В литературе отмечается перспективность развития такой организационной формы, органично соединяющей фундаментальную науку и высшее образование, как исследовательские университеты, необходимость в этой связи изучения и освоения опыта отечественных вузов (Московский физико-технический институт, Новосибирский государственный университет), обладающих признаками исследовательского университета [с. 22–25]².

По мнению многих, вершиной современной инновационной образовательной системы являются именно исследовательские университеты, в которых высококачественное образование обеспечивается путем взаимодействия и взаимопроникновения образовательной деятельности и науки.

Функции классического университета – производство, накопление, сохранение и распространение знаний [с. 32]³. Суть классического (исследовательского) университета – интеграция учебного процесса и фундаментальных исследований – системно впервые была сформирована В.Гумбольдтом в конце XIX века. Подчеркнем, что производство знаний (то есть научная деятельность) является одной из важнейших функций университета и обеспечивает в интеграции с учебным процессом не только подготовку будущих ученых, но и вообще творческих специалистов, способных ко всем сложным явлениям и процессам действительности относиться с позиций исследователя [с. 107–119]⁴.

Сама суперпозиция слов «исследовательский университет» подчеркивает определенный процесс интеграции, а создание объединенного Министерства образования и науки РФ отражает концепцию, направленную на сближение сложившихся инфраструктур науки и образования. Так как юридически статуса «исследовательский университет» в России не существует, дискуссия о таких университетах может носить чисто схоластический характер.

По-видимому, конкретное наименование «исследовательский университет» заимствовано из классификации вузов по Карнеги, использующейся в США. «Исследовательский университет» в соответствии с классификацией Карнеги – учебное заведение с широким набором академических программ и исследований, присуждающее более 50 докторских степеней в год и имеющее объем финансирования научных исследований не ниже определенного уровня. При этом (и это принципиально не совпадает с традиционным российским подходом) отнесение университета в эту элитную категорию происходит по факту выполненной работы в университете и не дает каких-то финансовых льгот и привилегий. В Российской действительности введение понятия «исследовательский университет» как раз сопряжено с получением особого статуса, а значит и особых критериев финансирования

Направления деятельности исследовательского университета в области науки: фундаментальные НИР, прикладные НИР, новые технологии; в образовании: специалисты, бакалавры, магистры, дополнительное образование, аспирантура, докторантура; в социальной сфере: образовательные услуги, новые знания, высокотехнологичные товары, информационные услуги.

По мнению министра образования и науки РФ А. Фурсенко, исследовательские университеты – это структура, позволяющая создать именно ту экономику знаний, о необходимости которой говорят с каждой трибуны. Иначе Россия не сможет стать достойным игроком в мировой политике ни сегодня, ни в исторической перспективе. Министр не стал утруждать себя перечислением всех бед российской науки и образования ­– их собравшиеся знали назубок и без напоминаний. А. Фурсенко коснулся лишь "проблемы мостиков" – перехода от дошкольного образования к школьному, от школьного к вузовскому и далее – от вуза к науке. Поскольку ни один бренд в мире не звучит, как подметил А. Фурсенко, так громко и привлекательно, как бренд американского университета, то российскому образованию будет весьма полезно почерпнуть этот опыт. Конечно, американский опыт не должен копироваться слепо, у российского образования есть свои неплохие традиции. Хотя и непонятно, как ими распорядиться, поскольку до сих пор неясно, какого человека мы хотим воспитать через 10–15 лет, – проблема и для образования, и для науки, и для экономики. Вундеркиндов никто воспитывать не собирается, а социальный заказ из-за того, что неизвестно, куда будет развиваться страна, так и не сформирован, опечалился министр.

Вице-президент РАН академик В. Козлов рассуждал о том, каковы критерии отнесения университета к категории исследовательского. В стране 25–30 университетов, с которыми РАН имеет давние связи и которые можно было бы назвать исследовательскими: МГУ, физтех, Санкт-Петербургский университет, Новосибирский и Нижегородский университеты, МГТУ имени Баумана... В. Козлов сказал об идее создания академической Ассоциации исследовательских университетов.

Ректор МГУ академик В. Садовничий впервые услышал термин "исследовательский университет" 8 лет назад в Китае, когда посещал Пекинский университет. Сегодня наука в российских университетах – в зоне особого риска (заказы в экономике потеряны, новые не поступили, инновационная зона очень далека). Нужно развивать законодательную базу, связанную с исследовательскими университетами, решить вопросы интеллектуальной собственности, интегрировать финансовые потоки. Академик Садовничий выдвинул идею создания негосударственной структуры – Корпорации исследовательских университетов США и России. По мысли ректора МГУ, если ввести рейтинг 100 лучших исследовательских университетов в мире, 10–20 таких вузов окажутся российскими.

Ректор МГТУ имени Баумана И. Федоров заметил, что лучшие технологические университеты в мире являются исследовательскими. Ректор МГТУ говорил о критериях исследовательского технического университета: постоянное развитие научных и научно-педагогических школ; высокий авторитет на федеральном и мировом уровнях; выпуск специалистов первой исследовательской ступени по основным инженерным направлениям и по основным направлениям гуманитарного, социально-экономического и естественнонаучного цикла. Это и обязательное наличие научно-исследовательских подразделений, способных вести комплексные исследования. Возможность исследований на стыке наук - одно из основных преимуществ исследовательских университетов, которое можно реализовать на базе НИИ в структуре университетов.

Пресс-конференция с участием нобелевского лауреата академика Ж. Алферова состоялась 11 января, в здании Российской академии наук. Тема выступления: «Интеграция науки и образования». Прежде всего, Ж. Алферов отметил, что на недавно состоявшемся Совете по науке и высоким технологиям при Президенте РФ основное внимание было уделено кадровой проблеме в науке. По-прежнему, наблюдается «утечка мозгов», причем внутренняя миграция ученых, когда из государственных научных учреждений они уходят в коммерческие структуры, по своим масштабам значительно превосходит эмиграцию. Для решения этой проблемы необходима, в частности, более тесная интеграция науки и образования. Об этом Ж. Алферов говорил еще в 1988 году на II Съезде народных депутатов СССР.

Удачным и не имеющим аналогов в России примером такой интеграции является научно-образовательный центр, созданный Ж. И. Алферовым на базе Физико-технического Института им. А.Ф. Иоффе в Санкт-Петербурге. Необычность центра заключается в том, что он объединяет физико-математический лицей, кафедры ведущих технических университетов города, академический университет и аспирантуру. «Для школьника – академик не является таким авторитетом, как старшеклассник», ­– говорит Ж. Алферов. Обучение под одной крышей сильно влияет на мировоззрение младшего поколения и на выбор дальнейшей профессии. Для того чтобы выбор пал на науку, такая цепочка – школа-вуз-аспирантура – очень может помочь, ведь позволяет ускорить подключение учащихся к научному поиску и с ранних лет дает им возможность личных контактов с ведущими учеными.


ЗБАГАЧЕННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ

ЗАВДЯКИ ПОШИРЕННЮ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

У СУСПІЛЬСТВІ

ENRICHMENT OF COMPUTER DISCOURSE OWING

TO AN INCREASING ROLE OF TECHNOLOGIES IN

OUR SOCIETY


Байдак Людмила Михайлівна,

Сумський гуманітарний інститут

ВНЗ ВМУРоЛ “Україна”

Викладач


Анотація

В даній доповіді розглядається функціонування термінів у сучасному комп’ютерному дискурсі, який, представляючи собою багатожанровий функціональний різновид монологічного і діалогічного мовлення, характеризується цілим рядом специфічних комунікативних засобів. У комп’ютерному дискурсі домінують англомовні лексичні основи (варваризми та семантичні кальки) та існує тенденція до уніфікації норм і правил комунікації. Основна тенденція у формуванні комп’ютерних термінів – максимальне скорочення способів передачі інформації.

Summary

The article deals with the study of terms in present –day computer discourse. With the emergence of modern information and communication technology, in particular the Internet and mobile telephony, there are so many abbreviations, which are already used in various languages before they are entered into dictionaries. Special attention is given to the analysis of English computer terms and their penetrating and functioning in the Ukrainian language. The boundary between formal and slang jargon, as in general English, is quite fluid, with terms sliding in and out recognition. This is especially true in the rapidly developing world of computers and networking.


Зважаючи на науково-технічний прогрес, спеціаліст-перекладач сьогодні повинен бути обізнаним в багатьох сферах науково-технічного процесу, бачити перспективу розвитку суспільства, вміти керувати колективом, працювати з людьми. Цих якостей він повинен набувати ще в студентські роки. Тому в навчальному процесі слід застосовувати різні форми, методи і засоби навчання, які інтенсифікують процес навчання, підвищують його ефективність.

Активні методи сприяють вдосконаленню знань та імітації професійної діяльності. Вони розвивають творчі зусилля, самостійність у розв’язуванні проблем, проблемних і виробничих ситуацій, виробляють позитивні аспекти динамічного стереотипу майбутнього спеціаліста (організаційні, професійні вміння і навички, вміння керувати, спілкуватись) [6,59], а також допомагають у розв’язуванні дидактичних цілей і завдань.

Викладання іноземних мов набуває нових особливостей, адаптується до сучасних умов і варіюється в різних вищих навчвльних закладах. Система підготовки фахівців з іноземних мов оновлюється та вдосконалюється, зважаючи на вимогу виховання багатомовної полікультурної особистості, що висувається часом.

Мова як засіб спілкування має яскраво виражений соціальний характер, де суспільні функції активно впливають на її структуру і багато в чому визначають її розвиток. У цьому плані комунікативний статус і сутність мови комп’ютерників складає теоретичний і практичний інтерес.

Лексичні одиниці української мови, так само як і англійської, розвивають нові значення задля позначення нових понять і об’єктів. Прикладами функціонування лексичних одиниць у новому лексико-синтаксичному варіанті є такі терміни, як мультиплікація „оживлення”, меню „список команд”, програма „комп’ютерна”. Більшість з цих новоутворень пройшла синхронний шлях разом з англійськими термінами у процесі розвинення нового значення, тому точніше було б вважати, що було запозичене нове значення, а не лексична одиниця.

Розвиток мови – об’єктивний процес, у якому основну роль відіграє молоде покоління як найбільш гнучкий шар населення. При цьому основним джерелом поповнення словникового запасу мови слугує неформальне мовлення. Однією із причин виникнення такої „мови” вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту.

Перспективи вивчення комп’ютерного дискурсу передбачаються в освітленні специфіки різних жанрів даного типу спілкування, у вивченні функціонування двох найважливіших типів дискурсу – масово-інформаційного і повсякденного – у всіх інших сферах спілкування, у встановленні експресивних характеристик комп’ютерного дискурсу, що випливають із його віртуальності і використання мультимедійних засобів, в освітленні міжкультурних особливостей використання англійської мови як засобу міжнародного спілкування у віртуальному просторі.

Хоча англійська не є легкою мовою для вивчення, лінгвісти вважають, що вона дуже гнучка, і її легко пристосувати до різного середовища, використовуючи вокабуляр з інших мов. У Кембриджській енциклопедії англійської мови Девіда Кристала сучасна англійська поєднує слова із 150 інших мов [5,97]. Проблема в тому, що чим больше неносіїв мови розмовляють англійською, тим більше вона змінюється, щоб відповідати регіональним потребам.

Вважається, що через кілька років 1,5 мільярду людей- чверть усього світового населення розмовлятиме англійською. І для переважної більшості з них це буде друга, або третя мова (тільки для 400 мільйонів англійська є рідною). Три чверті світової кореспонденції і 80% електронної пошти в Інтернеті зараз ведеться англійською[4,193].

У сучасному світі дуже важливо не тільки володіти найпоширенішою мовою, а й знати інші іноземні мови. Як це не парадоксально, ця потреба менше відчувається людьми, рідна мова яких належить до так званих головних, тоді як у невеличких країнах, де національною мовою не розмовляють за межами країни, завжди була потреба у володінні іноземними мовами, щоб мати доступ у великий світ.


Список використаної літератури

1. Брандес М. П., Провоторов В. І. Перекладацький аналіз тексту. - М. : НВІ- Тезаурус, 2001. - 244с.
   
2. Граматичні труднощі, Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. — Вінниця: Нова книга, 2002. — 564с.
   
3. Пілецький В.І. Про деякі запозичення в сучасній українській термінології (gov.ua/Articles/Kultnar/knp53/knp53_34-38.pdf)
   
4. Ayto J. Twentieth Century Words. – Oxford: Oxford University Press, 1999. – 626 p.
   
5. Crustal D. Language and the Internet. – Cambridge: Cambridge University Press, 2001. – 272 p.
   
6. Gibbs G., Habeshaw S., Habeshaw T. 53 Interesting Ways To Assess Your Students. - Avon, U. K.: Technical & Educational Services Ltd, 1998. - P.59-63.
   
7. Iwata E., Johnson K. Computer Crime outpacing Cybercops // USA Today. – 2000. – July 6. – P. 13.
   
8. The New Hacker’s Dictionary // ссылка скрыта. - 2001.
   

УДК 316.

ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА: