Інститут економіки та промисловості нан м
| Вид материала | Диплом |
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
- Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
- “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
- Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
- Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.
Міністерство освіти і науки України
Сумська обласна державна адміністрація
Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Україна)
Партнери: Norsk Institutt for Strategiske Studier
(Norwegian Institute for Strategic Studies)
Національний Університет Києво-Могилянська Академія (кафедра політології)
Інститут економіки та промисловості НАН (м.Донецьк)
Інститут економіки та прогнозування НАН (м.Київ)
Інститут економіки промисловості НАН України (м.Донецьк)
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (м.Київ)
Форум молодих лідерів України
Центр інвестиційно-інноваційно програм Національного інституту
стратегічних досліджень при Секретаріаті Президента України
Український інститут позитивної крос-культурної психотерапії і менеджменту (м.Черсаси)
Інститут психологія та бізнесу (м.Донецьк)
Українська академія банківської справи (м.Суми)
Кафедра ЮНЕСКО СумДУ (м.Суми)
Белгородский государственный университет (г.Белгород, РФ)
Брянский государственный технический университет (г.Брянск, РФ)
Международный центр философии образования (г.Новосибирск, РФ)
Новосибирский государственный педагогический университет (г.Новосибирск, РФ)
Томский государственный педагогический университет (г.Томск, РФ)
Институт управления (г.Астана, Казахстан)
Instytut Historii, Uniwersytet Jagiellonski Krakow (Polska)
Instytut Stosunków Międzynarodowych
Państwowa Wyższa Szkoła Wschodnioeuropejska
Przemyśl (Polska), Education-Philosophy Faculty
Pomeranian Academy in Słupsk (Poland)
Секція 4
Освіта, культура, наука як чинники інноваційного розвитку
Матеріали міжнародної конференції
20-21 лютого 2008 р., м.Суми
Конференцію приурочено «Євопейському року міжкультурного діалогу» (ссылка скрыта)
Суми - 2008
Міжнародна конференція
для студентів, магістрів, аспірантів, науковців
М а т е р і а л и к о н ф е р е н ц і ї
Суми – 2008
Рекомендовано до друку вченою радою СОІППО, протокол №3 від 27.12.07 р.
Оргкомітет
Почесний Голова оргкомітету:
Л.В.Пшенична, начальник управління освіти та науки Сумської обласної державної адміністрації.
Співголови оргкомітету:
В.Ф. Живодьор, проф., академік Академії соціальних та педагогічних наук (м. Москва), ректор Сумського ОІППО;
І.А.Медведев, к.н.держ.упр. проректор Сумського ОІППО;
М.В.Жук, к.філос. н., доц., зав.каф. Сумського ОІППО, координатор конференції;
Jarosław Moklak. Dr. hab., Adiunkt, Instytut Historii UJ, Kraków Profesor, Instytut Stosunków Międzynarodowych PWSW, Przemyśl.
Члени оргкомітету.
С.В.Біла: проф., д.н.держ.упр., академік АЕН України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України;
О.В.Тягло, д. філос. н., проф., Харківський національний університет внутрішніх справ;
В.Н.Шилов, д.филос.н., проф., Белгородский государственный университет (РФ);
О.М.Семеног, д. пед.н., ст. н. співр. Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України;
John (Ivan) Jaworsky, Рrof., Department of Political Science University of Waterloo, Waterloo, Ontario, N2L 3G1, Canada;
Florentina Harbo, Dr of Political Science., Norwegian Institute for Strategic Studies Researcher in international law, strategy and analysis;
Н.В.Наливайко, д.филос.н, проф., вед. н. сотр. Института философии и права СО РАН, директор УМЦ философии образования НГПУ, главный редактор журнала «Философии образования» (РФ);
Н.Н.Чайченко, д.пед.н., проф., зав.каф. Сумського ОІППО;
В.О.Любчак, к.ф-м.н., доц., проректор СумДУ;
С.М. Козьменко, д.екон.н., проф., проректор Української академії банківської справи;
О.В.Мортякова, доктор економічних наук, ст. н.співр. Інституту економіки промисловості НАН України
Секретар конференції -
М.О. Головченко (Лабораторія євроінтеграції, партнерства та інноваційного розвитку Сумського ОІППО)
Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій //Матеріали Міжнар. наук. конф. для студентів, аспірантів, науковців. У 6 ч.-Суми: РВВ СОІППО, 2008.-Ч.4.- с.
Рецензенти:
Н.Н.Чайченко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики початкової та природничо-математичної освіти СОІППО;
Л.М.Артюшкіна, професор, кандидат педагогічних наук, проректор Сумського ОІППО.
У збірнику представлені матеріали доповідей та повідомлень учасників міжнародної наукової конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій», що відзеркалюють теоретичні, методичні, практичні результати досліджень у галузі міждисциплінарного аналізу проблем специфіки інноваційного розвитку за умов крос-культурних взаємодій.
Конференція проводиться за ініціативою Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 1/9-695 від 19.11.2007 р. з метою обговорення політологічних, соціальних, економічних, філософських, педагогічних, психологічних, інформаційних, культурологічних, євроінтеграційних аспектів сучасного інноваційного розвитку з позицій крос-культурної взаємодії.
© СОІППО, 2008
Сесія 3
Інтеграція України до європейського та світового освітнього простору: виклики, можливості, традиції, інновації
1. Базиль Л.О. Інноваційні технології у формуванні культуромовної особистості вчителя (на матеріалі викладання теоретико-
літературного курсу)………………………………………………………………..……5
2. Більовський О.А. Діалектика та логіка розвитку сучасної
системи освіти……………………………………………………………………………
3. Василенко В.А. Міжкультурна комунікативна компетенція
як духовно-мовна матерія етносу…………………………………………………….
4. Власова О.П. Проблема модернизации управления
образованием Украины в контексте Болонского процесса………………………………………………………………….……………….
5. Гнепа О.В. Актуальність педагогічної спадщини С.Н.Бернштейна
для розвитку сучасної освіти…………………………………………………………..
6. Гольцман К.О. Ідеологія та освіта в контексті Болонського
Процесу……………………………………………………………………………………
7. Куроєдова В.Д., Головко Н.В., Дмитренко М.І. Європейський
рівень викладання на кафедрі ортодонтії та післядипломної
освіти лікарів-ортодонтів……………………………………………………………….
8. Добрєва О.В. Культура управління у навчально-виховному
процесі підготовки майбутнього вихователя………………………………………..
9. Дяченко С. С. Впровадження кредитно-модульної системи у
вищу освіту………………………………………………………………………………..
10. Земка О.І. Формування дослідницьких умінь майбутніх учителів
української мови і літератури при вивченні курсу «Історія української літератури»………………………………………………………………………………..
11. Золотарьова Г.М. Плюрилінгізм та важливість його
впровадження в освітню систему України……………………………………….......
12. Потяженко М.М., Скрипник І.М., Гаєвський С.О.,
Гопко О.Ф., Коваленко К.І., Невойт Г.В. Дистанційна освіта на післядипломному етапі підготовки медичних кадрів………………………………..
13. Козак Т.Б. Фінансування дуальної системи професійної
освіти у Німеччині…………………………………………………………………………
14. Комарук І.А. Вплив Болонського процесу на юридичну освіту
(порівняльний аналіз на прикладі України та Німеччини)………………………….
15. Крамар Н.К. Освітні аспекти євроінтеграції України…………………………..
16 Крамар Н.К., Крамар В.М. Вимоги щодо підготовки вчителів
природничо-математичних дисциплін за умов приєднання України
до Болонського процесу………………………………………………………………….
17. Кузякіна М.Л. Практичний досвід громадянського виховання
в Німеччині………………………………………………………………………………….
18. Маймула Є.Ю. Загальносвітові тенденції вдосконалення
системи контролю навчальних досягнень студентів у контексті
інтеграційних процесів…………………………………………………………………….
19. Мишарина К.А. Научный руководитель: Кучерук С. А.
Интеграция Украины в европейское и мировое образовательное пространство: возможности, традиции, инновации………………………………….
20. Москальова Л.Ю., Кірімханова Т.С. Виховна робота школи:
учнівське самоврядування……………………………………………………………..
21. Недогрєєва Л.С. Якість освіти як мета та кінцевий результат
діяльності управлінця…………………………………………………………………..
22. Овчаренко С.Г. Вища освіта України в умовах творення
суспільства знань……………………………………………………………………….
23. Овчиннікова О.В. Освітні програми Форуму молодих лідерів
України як фактор сприяння інтеграції української освіти
в світовий освітній простір……………………………………………………………..
24. Окса М.М. Проблеми протиріччя Болонського процесу в Україні…………..
25. Осьмук Н.Г. Українська педагогіка 20-тих років XX століття:
досвід розвитку ідей світового реформаторського руху…………………………..
26. Пилипенко Є.О. Іноземні мови як запорука мобільності
в світлі Болонських вимог………………………………………………………………
27. Пінчук Д.М. Розвиток регіональної політики України та
європейського союзу: порівняльний аналіз…………………………………………
28 Пішун С.Г. Теоретичні аспекти функціонування та ефективного
оцінювання інноваційної діяльності в закладах освіти…………………………….
29. Привалова С.П. Аналіз мови художнього твору…………………………….
30. Романко І.Г. Педагогічні аспекти діалогу в контексті освіти
у дослідженнях педагогів загальноосвітніх навчальних
закладів Великої Британії……………………………………………………………
31. Сав’юк Л.О. Роль Університетів у впровадженні технологій
навчання на основі сучасних педагогічних технологій
та всесвітнього освітянського досвіду……………………………………………..
32. Сморокова М.Г. Зміни в системі освіти України у контексті
інтеграційних процесів………………………………………………………………..
33. Собко Я.М., Собко Р.М. Деякі тенденції освітніх інновацій у
практиці сучасної вищої коли………………………………………………………..
34. Спольська-Онишко І. Перемишська шашкевичівка між
Польщею та Україною……………………………………………………………………
35. Трохименко Л.В. Стандартизація змісту та якості
середньої освіти як тенденція шкільних реформ…………………………………..
36. Філатов В.В., Філіпенко Т.В. Адаптація валютної політики
України до стандартів Європейського Союзу………………………………………
37. Харківська А.А. Болонський процес: модульний принцип
побудови навчальної дисципліни……………………………………………………..
38. Химинець В.В. Освітні інновації в контексті ідей
Сталого розвитку громадянського суспільства……………………………………..
39. Цибуліна І.В. Адаптація європейського досвіду
навчання державних службовців як складова механізму
реалізації соціальної політики України……………………………………………….
40. Чайка Д.О. Напрями державної політики на шляху
інтеграції України в європейський освітній простір………………………………..
41. Чайка Н.О. Інтеграція України до європейського
освітнього простору: переваги та недоліки…………………………………………..
42 Черкасова І.Г. Вронська Р.Ю. Формування та розвиток
креативного мислення особистості засобами кольорознавства у
сфері дизайн-освіти………………………………………………………………………
43. Шевченко Ю.В. наук.керівн. Москальова Л.Ю. Загальні
риси управлінської діяльності менеджера освітнього закладу……………………
44. Шкурупій Д.А., Рябушко М.М. Кредитно-модульна система в
медичній академії: досвід та перспективи…………………………………………….
45. Ягодзінський С.М. Наука і освіта: аспекти взаємодії в
інформаційному суспільстві……………………………………………………………..
Сесія 4.5
Особистість як головний чинник успішної інноваційності.
Складові життєвого успіху
1. Артюшкина Л.М. Ценностное отношение к себе как
основа культуры жизненного самоопределения воспитанников
школы-интерната…………………………………………………………………………
2. Бараненко В.В. Формування успішної особистості як
інноваційна складова навчально-виховного процесу……………………………….
3. Березіна Н.В. Поняття особистості та головні чинники
досягнення життєвого успіху……………………………………………………………..
4. Богачков Ю.М., Буров О.Ю., Милашенко В.М.,
Радченко В.М., Рождественська Д.Б. Сучасні методичні
профорієнтації та кар’єрного консультування в інноваційному
розвитку суспільства………………………………………………………………………
5. Буркало Н.І. Роль та місце жінок і чоловіків в українському
суспільстві………………………………………………………………………………..
6. Ведмедєв М.М. Креативна особистість в суспільстві знань…………………
7. Виноградова В.Є. Розвиток соціальної компетентності
студентів…………………………………………………………………………………
8. Гапон А. В., Крамаренко Л. Д. Академік новітньої
української історії……………………………………………………………………
9. Доценко С.О., Конаржевська В.І., Олійник Т.О.
Особливості проблеми соціальної відповідальності особистості………………
10. Драчук Ю.З., Важеніна О.Г., Кириченко М.О.
До виховання соціально компетентної особистості……………………………….
11. Зосименко О.В. Використання інноваційних технологій у
процесі підготовки педагогічних кадрів……………………………………………..
12. Зубенко В.В. Система цінностей населення і розвиток
людського потенціалу………………………………………………………………….
13. Касьянова О.В. Формування комунікативної компетентності
особистості як шлях до життєвого успіху…………………………………………..
14. Колосок Н.С. Особистість як фактор інновації:
термінологічний підхід………………………………………………………………….
15. Коробка Л.М. Психологічні чинники формування та реалізації інноваційного потенціалу особистості……………………………………………….
16. Косенко Т. С. Некоторые проблемы философии воспитания……………...
17. Курок В.П. Професіологічний підхід до вивчення
структури діяльності вчителя……………………………………………………..
18. Куценко Я.М. Проблема адаптації студентів…………………………………..
19. Лежнина Л.В. Применение инновационных
подходов в современном образовании……………………………………………
20. Лісіна Л.О. Соціокультурний підхід до післядипломної
освіти вчителів………………………………………………………………………..
21. Матковська М.В. Гуманістична традиція розвитку особистості………….
22. Міляєва В.Р. Психологічні аспекти діяльності в
муніципальному управлінні………………………………………………………….
23. Міхальська І.П. Формування особистості школяра
засобами мистецтва, як складова життєвого успіху……………………………..
24. Павленко Ю.Є., Акуленко В.Л., Мазепа О.Ю.
Національний освітній простір: із минулого у майбутнє………………………..
25. Пасечнікова Л.П. Орієнтація на життєвий успіх як
умова самореалізації особистості……………………………………………………
26. Петрученя Г.Г., Воровка М.І. Педагогічна компетентність як
складова професіоналізму вчителя…………………………………………………
27. Подоляка Т. А. Діяльність Зенона Кузелі як приклад
життєвого успіху…………………………………………………………………………
28. Савіна М.І. Самоактуалізація особистості як
запорука життєвого успіху…………………………………………………………….
29. Сіпачова О.В. Вчитель інформатики – провідний
шкільний вчитель у час інноваційних змін…………………………………………..
30. Тимченко Л.Я. Формування культуромовної особистості
учня засобами лінгвокраєзнавства……………………………………………………
31. Цимбал Т.В. Буттєвісне укорінення людини у нестабільному
соціальному середовищі……………………………………………………………….
32. Ульяніч І.В. Рефлексивна компетентність вчителя –
складова його професійного успіху………………………………………………….
32. Чемодурова Л.М. Інноваційний підхід до роботи з
ліворукими дітьми в сучасній системі освіти………………………………………..
33. Шандулаева А.И. Поиск истины и жизненный успех личности………………
34. Шило І.О. Особистість як головний чинник успішної
Інноваційності……………………………………………………………………………
35. Явоненко М.В. Творча компетентність особистості як
запорука її життєвого успіху…………………………………………………………..
Сесія 3
Інтеграція України до європейського та світового освітнього простору: виклики, можливості, традиції, інновації
УДК 378.147:811.161.2
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ
КУЛЬТУРОМОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ
(на матеріалі викладання теоретико-літературного курсу)
Базиль Людмила Олександрівна
Глухівський державний педагогічний
університет, доцент кафедри української літератури
Анотація
У доповіді подано теоретичний і практичний аспекти використання лекцій з елементами інноватики під час викладання теоретико-літературних курсів з метою формування культуромовної особистості майбутніх учителів української мови і літератури.
На сучасному етапі українського державотворення, в епоху інтеграції і глобалізації відбувається реформування системи освіти, яке передбачає зміну освітньої парадигми, перегляд змісту навчання, використання таких підходів до навчально-виховного процесу, які сприяли б формуванню фахівців нового типу, що являють собою творчу особистість, здатну вирішувати не лише щоденні, а й масштабні завдання, які забезпечують не просто виживання, а прогрес нації.
Нинішні освітні заклади мають широкі можливості для оновлення змісту навчання, використання інноваційних технологій викладання, що дає змогу формувати духовно багате покоління людей.
Питання інноваційних педагогічних технологій з початку ХХ століття цікавили багатьох учених, педагогів, методистів. Зокрема, теоретичні і практичні аспекти інноваційної організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах знаходилися у центрі уваги відомих науковців (В.Беспалько, І.Богданова, О.Гохберг, О.Євдокимов, І.Козловська, О.Пєхота, О.Пометун, А.Слободенюк та ін.).
Аналізуючи праці видатних учених, можемо констатувати, що сучасна педагогіка має різні погляди на інноваційні процеси в навчанні та вихованні. Однак, принцип варіативності освіти дає змогу викладачам обирати найбільш оптимальні форми і методи роботи й відповідно конструювати навчальний процес на основі нових ідей і технологій.
Оскільки одним із найбільш поширених методів навчання студентів у ВНЗах є лекції, то у межах статті розглянемо можливості використання інновацій у викладанні теоретико-літературного курсу на філологічному факультеті Глухівського державного педагогічного університету.
Зважаючи на те, теорія літератури як навчальна дисципліна має узагальнюючий і систематизуючий характер, і читається на випускових курсах, то доцільним є врахування рівня підготовки студентів, орієнтація на їх науковий досвід і наявні знання. Крім того, добираючи матеріал, варто враховувати принцип науковості, складності, перспективності наукової галузі; емоційне навантаження студентів; кульмінаційні моменти; експериментальну роботу; можливість використання наочності, кіно-, відео-, діафільмів; особливості аудиторії.
Оскільки структурно лекція умовно складається з 4 фаз (початок сприймання – 4 – 5 хв., оптимальна активність сприйняття – 20 – 30 хв., фаза зусиль – 10 – 15 хв., фаза стомлення), то доцільним є постановка проблемного запитання через 30 хвилин після початку лекції. Водночас дуже важливо продумати початок і кінець лекції, чергувати роботу і відпочинок, моменти підвищеної уваги і послаблення.
Викладання теоретико-літературних дисциплін здійснюється найчастіше на основі використання лекцій-бесід, «мозкової атаки», лекцій-дискусій та проблемних лекцій.
Так, працюючи над темою «Література як різновид мистецтва», спонукаємо студентів до активної діяльності шляхом постановки запитань типу: «Чому мистецтво і наука є формами суспільної свідомості? Якими шляхами здійснюється відтворення реального життя у наукових і мистецьких творах? Які переваги і «недоліки» живопису у порівнянні з літературою? Прослідкуйте розвиток мистецтва від його первинної синкретичної форми? Чому драма виникла раніше за епос?». Під час лекції такого типу відбувається активне залучення студентів до навчального процесу, до того ж маємо можливість розглянути найбільш важливі питання з теми, визначити зміст і темп викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії.
Досить цікавою і активною формою для студентів є форма колективного дослідження («мозкова атака»). Вивчаючи тему «Основи поетики художнього тексту», студенти намагаються дати визначення літературознавчим термінам, дослідити проблему «першотропу», на практичних прикладах визначити роль кожного з засобів увиразнення художнього мовлення тощо. При такій формі лекції пропонуємо майбутнім фахівцям спільно сформулювати визначення, дослідити закономірність процесу, явища на основі їхніх досвіду і знань. Уточнюючи і доповнюючи відповіді, підводимо теоретичну базу під практичний колективний досвід, записуємо висновки на дошці (за традиційної форми лектор викладає сам).
Як показує практика, доцільною є й лекція-дискусія, особливо під час опрацювання теми «Літературний процес. Літературний розвиток», коли студенти на основі власних знань та досвіду можуть подискутувати з приводу міжлітературних зв’язків між митцями рідного слова, визначити спільні для літератур різних народів теми, мотиви, образи, довести, які літературні явища є традицією, а які – новаторством, де бачимо – запозичення, а де – епігонство тощо. Під час заняття можемо не лише використати відповіді слухачів, а й організувати вільний обмін думками, що пожвавлює навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність аудиторії, дозволяє викладачеві керувати колективною думкою, використовуючи її з метою переконання, долаючи негативні установки і помилкові думки деяких студентів.
Зазначений вид лекції дещо схожий на проблемну лекцію, під час якої включення мислення студентів здійснюємо за допомогою створення проблемних ситуацій. Під проблемними питаннями розуміємо такі питання, що вказують на сутність навчальної проблеми, на сферу пошуку невідомого. Вони спрямовані в майбутнє – у бік пошуку поки що невідомого студенту нового знання, умов або способів діяльності. З метою створення проблемної ситуації найчастіше застосовуємо такі прийоми, як пряма постановка проблеми («Поетика – це розділ теорії літератури чи окрема наукова галузь?»); проблемне завдання у вигляді питання («Дослідіть, як загальномистецький закон катарсису реалізується у трагедії»); повідомлення інформації, яка містить суперечність («Класифікація художніх творів за родами і жанрами непотрібна»); звернення уваги на те чи інше життєве явище, яке потрібно пояснити («Чому не можемо об’єднати в одне дослідження інформацію письменників і психологів про внутрішній стан людини?»); повідомлення фактів, які викликають непорозуміння («Алегорія, символ і підтекст – різновиди металогічного літературно-художнього образу»); постановка питання, на яке повинен відповісти студент, прослухавши частину лекції і зробити висновки («Яка з основних галузей літературознавства, на Вашу думку, виконує найбільшу функцію?», «Яке із запропонованих понять є логічним «художнє мовлення» чи «художня мова»?).
Такі лекції, сприяють розвитку культури мовлення майбутніх фахівців, формують їх комунікативну компетентність і до того ж мають значний виховний потенціал, оскільки під час дискусій маємо змогу виявити сильні сторони студентів, визначити ступінь їх обдарованості та моральної вихованості.
Список використаної літератури
- Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24.04.05. // Інф. збірник МОН України. - 2005. - №13 - 14. - С. 3 - 16.
- Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційного розвитку України" // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 13. - С. 93.
- Манако А. Педагогічні інновації та трансформація ролі викладача // Проблеми освіти: Наук.- метод, зб./ ТМЦ ВО МОН України. - К., 2005. - Вип. 45: Болонський процес в Україні. - Ч. 1. - С. 153 — 163.
- Освітні інновації у вищих навчальних закладах України: Каталог / Уклад. В.І.Соколов, В.В.Висоцька; відп.ред. К.М.Левківський. - К.: Стилос, 2003. – 336 с.
- Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін. / За ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256 с.
- Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації// Рідна школа.-1998.-№12.С.З-18.
- Скнарь О. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кредитно-модульної системи // Вища школа. – 2006 - № №. – С. 33 – 45.
УДК 371
ДІАЛЕКТИКА ТА ЛОГІКА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ
DIALECTICS AND LOGIC OF DEVELOPMENT OF A MODERN EDUCATION SYSTEM
Більовський Олег Анатолійович,
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»,
старший викладач
В тезах зроблено спробу визначити головну проблему вітчизняної системи освіти. Розглядається відношення діалектики до логіки розвитку сучасної освіти, а також здатність діалектики бути теоретичною основою способу розв’язання сучасних освітніх проблем.
Theses are devoted to the analysis of the basic problem of the Ukrainian education system. The relation of dialectics to logic of development of modern education, and also ability of dialectics to be a theoretical basis of the solution of the modern educational problems is considered.
На нашу думку, вітчизняна система освіти сьогодні переживає не найкращі часи. Радикальна зміна типу суспільної системи в останні півтора десятиліття породила в суспільній свідомості великі очікування та сподівання стосовно радикального покращення якості освітнього процесу. Але, на жаль, слід констатувати, що ці сподівання залишаються незадоволеними. Попри всі розмови про «важливість освіти», «необхідність нових підходів», освіта залишається в межах старих, традиційних уявлень та підходів, які й привели її до кризового стану та втрати необхідної ефективності. Спроби «європеїзувати» українську освіту також не дають потрібного результату, оскільки в кращому разі змінюють лише зовнішні форми, залишаючи незмінною сутність, а в гіршому – наповнюють освітні форми змістом, який абсолютно не відповідає вітчизняній культурній традиції, відповідно – є штучним та нежиттєздатним.
Чому вітчизняна система освіти опинилася в кризовому стані?
Шукаючи відповідь на це важливе питання, слід врахувати, що система освіти завжди є частиною суспільної системи, яка і ставить перед нею головні цілі та завдання. Створена в 20-30-х роках радянська школа на протязі десятиліть цілком успішно виконувала покладені на неї завдання. Вона вчила індивіда читати та писати, давала знання, необхідні для подальшого професійного функціонування в системі усуспільненого виробництва, в цілому формувала особистість, яка була адекватною суспільству, де соціалізм був «побудований в основному».
На нашу думку, проблеми почали виникати тоді, коли країна вичерпала потенціал екстенсивних форм економічного та суспільного розвитку. Процес розгортання науково-технічної революції у 60-70-х роках ХХ століття у поєднанні з необхідністю переходу країни до більш високих за рівнем розвитку суспільних відносин, створив необхідність якісної зміни цілей та сутності освітнього процесу. Від формування у індивіда елементарних культурних та освітніх навичок, в основі яких лежить традиційний, розсудково-емпіричний спосіб мислення, треба було переходити до формування більш високих форм мислення та культури. В центрі зусиль мала б стати проблема формування науково-теоретичного способу мислення. «Розвязання корінних задач сучасної шкільної освіти в остаточному підсумку пов'язане зі зміною типу мислення... Всю систему навчання необхідно переорієнтувати з формування в дітей розсудково-емпіричного мислення на розвиток у них сучасного науково-теоретичного мислення» [1, 395].
І оскільки, як відомо, логікою науково-теоретичного способу мислення є саме діалектика, то, відповідно, головна задача вітчизняної школи полягала у формуванні саме діалектичного способу мислення. (Не випадково, в 70-80-ті роки у вітчизняній філософсько-педагогічній та науково-популярній літературі тема необхідності «вчити мислити» була дуже поширеною).
Але в той же самий час складалася парадоксальна ситуація, коли в межах вітчизняної радянської філософії діалектика (принаймні формально) вважалася єдиною можливою методологією, логікою та теорією пізнання, тоді як педагогіка та дидактика продовжували жити своїм власним метафізичним – антидіалектичним – життям. Антидіалектичність, орієнтація на традиційно-емпіричний тип мислення суттєво зменшувала потенціал вітчизняної школи
Сьогодні, з огляду на досвід кількох десятиліть стагнації та кризи вітчизняної системи освіти, можна стверджувати, що саме діалектика є способом мислення, який є адекватним сучасним педагогічним реаліям. Діалектична культура мислення має бути основою не тільки загальнокультурної, але й будь-якої фахової підготовки. Тільки вона може забезпечити повноцінне, цілісне, адекватне оволодіння індивідом необхідною сукупністю емпіричних знань.
Саме через засвоєння діалектики повинна відбуватися взаємодія філософії та педагогіки. Діалектика є квінтесенцією історичного розвитку філософії, її найціннішим надбанням. Вона є відповіддю на корінні філософські питання. Ось чому, на нашу думку, філософія освіти може і повинна існувати (і це існування буд виправданим) лише як діалектична теорія освіти, як свідоме використання всезагальних законів розвитку в якості загального методу розв’язання проблем освітньої сфери.
Але серйозна проблема полягає в тому, що в ідеологічному захопленні останніх двох десятиліть «разом з водою виплеснули і дитину». І це зовсім не йде на користь освітній справі. На жаль, діалектика так і не стала базовим принципом організації освітнього процесу, вона залишається зовнішньою по відношенню до системи освіти. Саме тому, на нашу думку, питання відношення діалектики до освіти, про шляхи її впровадження в освітню практику є одним з головних питань сучасної філософії освіти. На це питання варто було б звернути особливу увагу, якщо ми хочемо бачити вітчизняну систему освіти сучасною та ефективною.
1. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. – М.: Педагогика, 1972. – с. 424.
УДК 811.161
міжкультурна комунікативна компетенція як духовно-мовна матерія етносу
Cross-cultural communicative competence as spiritual-linguistic ethnos substance
Василенко Валентина Анатоліївна,
Сумська філія Харківського національного
університету внутрішніх справ, професор
кафедри гуманітарних дисциплін
The research deals with the problem of the Ukrainian language communicative features determination, Ukrainian discourse conception structure peculiarities, socio-role strategies typical to the Ukrainian ethnos in the context of cross-cultural communication theory.
Stereotypes influencing the Ukrainians as native speakers during the communication which is inseparable part of cross-cultural linguistic competence formation are pointed out.