Інститут економіки та промисловості нан м
| Вид материала | Диплом |
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 3422kb.
- Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
- “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
- Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
- Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.
У дослідженні аналізується проблема визначення комунікативної специфіки української мови, особливостей понятійної структури українського дискурсу, соціально-рольових стратегій, притаманних українському етносу, в контексті теорії крос-культурної комунікації. Визначено стереотипи, які впливають на українців як носіїв етномови під час комунікації, що є невід’ємною складовою формування міжкультурної мовної компетенції.
Активізація контактів носіїв української культури, сучасні процеси інтернаціоналізації всіх аспектів життя світового суспільства вимагають ознайомлення не лише з особливостями національної поведінки і комунікації носіїв різних мов. Саме визначення комунікативної специфіки української мови, особливостей понятійної структури українського дискурсу дозволить говорити про повноцінне функціонування української мови у світовому лінгвістичному науковому просторі.
З проблеми вивчення міжкультурних взаємодій, зокрема в мові, вже нагромаджено чималу теоретичну базу, проведено численні практичні дослідження. Серед адептів такого етнокультурного підходу до аналізу мов найвизначніше місце займає американський антрополог і лінгвіст Франц Боас, який здійснив наприкінці ХІХ століття своєрідний теоретико-методологічний переворот в етнології [1].
Інтерес до національного компонента в мові має набагато глибшу наукову традицію, сягаючи праць В. фон Гумбольдта в німецькій лінгвістиці та О.Потебні в українській. Від філософського вчення, що сформувалося навколо проблеми людини, науковці прийшли до вчення про людську мову, що втілює культуротворчі властивості народу і тому є засобом вираження народного духу, який обирає різноманітні форми залежно від внутрішньої форми самої мови та її структури [4, 375; 5, 260]. Етнолінгвістичний підхід до аналізу мовних процесів, акцент на взаємодії мовних і культурних параметрів у процесі комунікації простежується в теорії “cultural scripts” (“культурних сценаріїв”) А.Вежбицької, котра зазначає, що в різних суспільствах і соціальних групах люди говорять по-різному, і не лише з точки зору лексики і граматики [2, 159-160].
Безумовно, на сьогодні українська лінгвістика нагромадила вже чималий матеріал порівняльних досліджень, як з точки зору окремих мовних явищ, так і мовної системи взагалі. Загальновизнано, що відмінності між мовами, зуумовлені відмінностями культур, найповніше і найяскравіше виявляються в лексиці та фразеології, оскільки номінативні засоби мови безпосередньо пов’язані з позамовною дійсністю, хоча етнолінгвістичний компонент у лексичних одиницях може бути репрезентований по-різному. Існують так звані “безеквівалентні” слова – їх запозичають як екзотизми та етнографізми – які використовуються на позначення специфічних, унікальних явищ місцевої культури, притаманних тільки їй, наприклад, українські “борщ”, “вареники” тощо. З іншого боку, існують так звані “лакуни” (які визначаються при зіставленні мов), тобто відсутність в одній мові слів для вираження значень слів, що існують в іншій мові (наприклад, одне українське слово “берег” відповідає двом англійським: “bank” та “shore”, відповідно “берег ріки” та “берег моря”).
Етнолінгвістичний компонент може виявлятися на рівні денотатів. Одне й те ж явище може існувати в різних культурах, але пресупозиції, що формуються в носіїв різних мов щодо цього явища, не збігаються, тобто різняться денотативні компоненти значень слів. Відмінності в реаліях спричиняють смислові відмінності еквівалентних лексичних одиниць. Отже, слова різних мов, які, за визначенням словникових статей, виступають відповідниками, насправді відрізняються своїм лексичним фоном [3, 70-74].
Лексичний фон перебуває на межі мови та культури. Відмінності в лексичному фоні впливають на різноманітні тематичні та синтаксичні зв’язки слів і можуть ускладнювати процес спілкування чи вивчення мови.
Відмінності в культурах можуть виявитися і в тому, що слова різних мов, які збігаються за денотатом (такі, що мають однакову предметну співвіднесеність), відрізняються конотативною семантикою (тобто своїми емоційними та аксіологічними характеристиками).
Об’єктом аналізу виступають і комунікативні тактики, які можуть потребувати різних мовних засобів при комунікації різними мовами. Наприклад, українською мовою можна сказати “Прошу” у декількох ситуаціях: коли суб’єкт звертається з проханням про виконання якоїсь дії чи надання якоїсь послуги; як відповідь-репліку на подяку; і як супроводження передачі певного предмета у відповідь на прохання про нього. В інших мовах у кожній ситуації виступає своя мовленнєва формула.
Національна специфіка комунікації виявляється саме при зіставленні норм і традицій спілкування різних етносів. Визначення тих стереотипів, які впливають на нас як носіїв національної мови під час комунікації, особливо нерідною мовою, є невід’ємною складовою формування комунікативної крос-культурної компетенції. При спілкуванні з представниками інших культур ми несвідомо намагаємося оцінити їх поведінку з позиції своєї етнокультури. Відбувається своєрідне прагмалінгвістичне перенесення, коли використання мовних засобів однієї культури підпорядковується культурному сценарію іншої. Результатом стає комунікативний конфлікт, який може мати серйозні екстралінгвістичні наслідки.
Взаємовідносини особистості та культури, в якій вона існує, зумовлюються функціонуванням мови як традиції, що її підсвідомо вбирає ця людина як складова частина даного етносу. Отож можна сказати, що національна мова є мовною матерією духовної культури суспільства і одночасно становить її лінгвософську формулу, бо визначає в своїх словотворчих моделях притаманні даній етнокультурі парадигми мислення, специфіку відображення дійсності засобами мови, характерні риси комунікації в діахронному та синхронному плані [6, 18]. Тому найактуальнішим сьогодні є якомога ширше залучення української мови до крос-культурних мовних досліджень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Бергельсон М. Межкультурная коммуникация как исследовательская программа: Лингвистические методы изучения кросс-культурных взаимодействий // http: // ссылка скрыта
- Наказ № 612 від 13.07.2007 Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року/ М-во Науки і Освіти України. – 10 C. – Режим доступу до ресурсу.:ссылка скрыта
- Там же. - C. 3.
УДК 616.314-089.23:378.147.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РІВЕНЬ ВИКЛАДАННЯ НА КАФЕДРІ
ОРТОДОНТІЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ-ОРТОДОНТІВ
EUROPEAN LEVEL OF TEACHING ON THE CHAIR OF ORTHODONTIA AND POSTDIPLOMA EDUCATION OF DOCTORS – ORTHODONTICS
Куроєдова Віра Дмитрівна,
професор, зав.кафедри д.мед.н.,
Головко Нона Василівна,
доцент, к.мед.н.
Дмитренко Марина Іванівна,
асистент, к.мед.н.
кафедра ортодонтії та післядипломної
освіти лікарів-ортодонтів
Вищий державний навчальний
заклад України «Українська медична
стоматологічна академія»
Одним із важливих кроків у підвищенні якості навчання на кафедрі ортодонтії та післядипломної освіти лікарів-ортодонтів ВДНЗУ «Української медичної стоматологічної академії» (м.Полтава) є співробітництво з однопрофільною кафедрою Kieferorthopedia університету ім.Й.Гутенберга (м.Майнц, Німеччина).
By one from the important pitches in increase of quality the tutoring on the chair of orthodontia and postdiploma education of doctors - orthodontics
Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava is international cooperation to one-profile the chair Kieferorthopedia a of Johannes Gutenberg University, Mainz, Germany
Єдиній в Україні кафедрі ортодонтії та післядипломної освіти лікарів ортодонтів відведена відповідальна роль проводити додипломну та післядипломну підготовку за фахом „Ортодонтія”. Наявність на кафедрі двох ступенів навчання (ІІІ та ІV рівнів) дає можливість спрямувати підготовку майбутніх фахівців в єдине русло.
В умовах Європейської інтеграції медичної освіти з кожним роком підвищуються вимоги до якості підготовки фахівців всіх медичних спеціальностей, в тому числі конкурентноспроможних лікарів – стоматологів [1].
Враховуючи цей факт, викладачі кафедри намагаються вдосконалити всі етапи підготовки, починаючи від навчального процесу студентів та лікарів-інтернів до курсів тематичного удосконалення лікарів-стоматологів загальних профілів, спеціалістів-ортодонтів, клінічних ординаторів і лікарів-ортодонтів передатестаційних циклів [2]. Європейський рівень викладання ортодонтії надає кафедрі популярності і за кордоном: за роки існування підготовлено 68 клінічних ординаторів з Палестини, Єгіпту, Іорданії, Сірії, Китаю, Судану, Швеції, Ізраілю, Лівану, Іраку, які конкурентно спроможні на світовому ринку праці за фахом „Ортодонтія”.