Ред кол

Вид материала

Содержание

Банківське регулювання та нагляд — вагомі чинники стабільності та надійності банківської системи україни
Спрощена система оподаткування як фактор податкового стимулювання малого бізнесу в україні
Теоретичні аспекти податкового планування, як іноваційної складової державного та корпоративного податкового менеджменту
Кредитний скоринг як інструмент управління активами банку

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 33

УДК 336.71.078.3

Батченко Л.В., д.е.н., професор

Васильченко О.Р., Крутушкіна В.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД — ВАГОМІ ЧИННИКИ СТАБІЛЬНОСТІ ТА НАДІЙНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Вітчизняна банківська система є однією з найдинамічніших сфер діяльності. Водночас стрімке зростання обсягів активних операцій, упровадження широкого асортименту нових банківських продуктів, а також поглиблення впливу процесів світового фінансового простору на розвиток вітчизняного банківського сектору об'єктивно спричинюють зростання ризиків у діяльності банків.

Мінімізація ризиків у діяльності системи банків, забезпечення її розвитку та надійності вимагає на сучасному етапі подальшого вдосконалення банківського регулювання та нагляду.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» [2] від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та Законом України «Про Національний банк України» [1] від 20 травня 1999 р. № 679-ХІV (зі змінами та доповненнями) функції банківського регулювання та нагляду покладено на Національний банк України.

Дослідженням теоретично-методологічних основ банківського регулювання та нагляду присвячено праці таких вітчизняних та іноземних науковців, як: О.Васюренко, В.Грушко, Т.Косова, О.Любунь, А.Мороз, В.Міщенко, О.Орлюк, О.Папаїка, М.Пуховкіна, М.Савлук, О.Сидоренко, О.Хаб’юк.

Вітчизняні та російські автори поділяють нагляд (контроль) за банками на вступний, попередній та поточний (Рис. 1).

Рис. 1. Схема організації системи банківського нагляду

Згідно з цією класифікацією вступний нагляд здійснюється з метою чіткого і повного визначення вимог для отримання ліцензії на проведення банківських операцій. Це передбачає перевірку обсягів та джерел капіталу, кваліфікаційних та професійних якостей відповідального менеджменту, бізнес-плану банку на наступний період часу. Проведення попереднього/пруденційного нагляду має на меті забезпечити дотримання банками вимог пруденційного (від англ.: “prudential” – обережний, обачний, розсудливий) ведення справ за рахунок заборони або обмеження видів діяльності, наприклад, за допомогою формування резервів під збитки із ризикованих операцій. До цього виду належить також безвиїзний нагляд, який полягає в перевірці та аналізі наданої банками звітності, зокрема, розрахунку економічних нормативів. Поточний нагляд є рівнозначним інспектуванню банків та їхніх установ, у рамках якого перевіряється надана банками звітність, аналізується позиція банку, зокрема, за допомогою методики CAMELS. Охоплює також застосування санкцій та заходів щодо організаційного зміцнення фінансового оздоровлення окремих банків [3, 4].

На сучасному етапі проблема створення ефективної системи банківського регулювання та нагляду має для України особливе значення зважаючи на такі фактори: нестабільний характер економіки; незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектору; недостатній досвід діяльності банків в умовах ринкової економіки; ризикована практика банківської діяльності; недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків; неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках; стан банківської системи.

У зв’язку з цим, Національний банк України визначив необхідність упровадження нових стандартів Базельського комітету одним із стратегічних напрямів розвитку банківського нагляду на сучасному етапі. В Україні розпочато процес підготовки до імплементації положень Базеля ІІ, яка відбуватиметься паралельно із завершенням упровадження повної версії Базеля І (що включає «Поправку до угоди про капітал щодо врахування ринкових ризиків») [5]. Ведеться робота по приведенню вітчизняної нормативної бази у відповідність до базельських вимог щодо підвищення рівня прозорості банківської системи. Крім цього, широко обговорюється проблематика застосування рекомендацій Базеля ІІІ в українських банках, у зв’язку з чим виявлено потребу в проведенні спеціального дослідження для вітчизняного ринку банківських послуг щодо цього питання, а також щодо розвитку управління ризиками

Література:

Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. №679 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238
Закон України “Про банки та банківську діяльність” в редакції від 7 грудня 2000 року (із змінами та доповненнями) № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
Васюренко O.B. Банківський нагляд: підручник / О.В. Васюренко, О.М. Сидоренко. – К. : Знання, 2011. – 502 с.
Центральний банк і грошово – кредитна політика. Навч. посіб./ За ред. Косової Т.Д., Папаїки О.О. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 328с.
Малюкова І.В. Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні // Економіка і прогнозування, 2008.- № 2.-C. 49-66.
Прімєрова О. К. Перспективи переходу банківських установ на нові стандарти «Базель ІІІ» // Наукові записки. Том 120, Економічні науки / Національний університет «Києво-Могилянська академія». Київ : [ВПЦ НаУКМА], 2011. - C. 65-69.

УДК 336.02

Волкогон С.О.,

заступник начальника управління державної податкової служби у Донецькій області jullov@ya.ru

СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ФАКТОР ПОДАТКОВОГО СТИМУЛЮВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Сьогодні Україна стала на принципово новий шлях розвитку, на шлях до європейських стандартів у правовій системі, економіці та взаємовідносинах з бізнесом. Тому, виникла необхідність розробки та реалізації комплексу заходів по реформуванню податкової політики, які б дозволили в сучасних умовах стимулювати економічний розвиток країни, сприяти створенню умов для залучення інвестицій, та розвитку малого бізнесу в регіонах України. Податкова політика займає важливе місце в регулюванні соціально – економічних процесів в державі. Вона є основним інструментом впливу держави на розвиток тих або інших галузей економіки, формує основні напрями розвитку підприємництва. Сьогодні найактуальнішими є питання дослідження податкового стимулювання розвитку малого бізнесу. Особливу зацікавленість викликає дослідження норм податкового законодавства у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» №4014-VI.

Метою даного дослідження є аналіз основних засад оподаткування та переваг що отримають платники податків які обрали спрощену систему оподаткування під впливом змін до Податкового кодексу України внесених Законом України № 4014-VI.

Прийняття ВерховноюРадоюУкраїни в листопаді 2011 року Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» це один із важливих напрямів щодо вирішення соціальних проблем поліпшення податкового клімату для суб’єктів малого бізнесу цілком в Україні а також в регіонах. Відповідно до прийнятих норм запроваджено нові правові засади функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Спрощена система оподаткування – «це особливий механізм справляння податків та зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів передбачених Податковим кодексом. Аналіз суттєвих змін внесених до основних положень спрощеної системи оподаткування дає змогу відзначити, що у зв’язку з прийняттям даного нормативного документу:

підвищено граничний рівень обсягу доходу, при якому можливо застосування спрощеної системи оподаткування ( для фізичних осіб з 500 тис.грн. до 3 млн. грн., для юридичних осіб з 1млн.грн до 5 млн.грн) що збільшує обсяги річного доходу, а також дає право перебувати на спрощеній системі, встановлення ставок єдиного податку з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, підвищує можливості застосування спрощеної системи більшим колом суб’єктів малого бізнесу.
введення відсоткових ставок єдиного податку – 3% від доходу для фізичних осіб з обсягом доходу до 3 млн.грн. за умови сплати ПДВ, 5% від доходу – без сплати ПДВ є новацією яка дозволить не тільки знову реєструватися платниками ПДВ так збільшує коло платників;
скасування обмеження щодо віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб - платників єдиного податку, дозволить зняти в Україні соціальну напругу, а також збільшити коло контрагентів, що працюють с платниками спрощеної системи оподаткування;
скасування 50-відсоткової надбавки, що застосовувалась до фіксованих ставок єдиного податку за кожного найманого працівника (раніше – за кожну найману особу передбачалась додаткова сплата 50% ставки податку), сприятиме підвищенню рівня добровільного виконання платниками податків вимог як трудового та податкового законодавства.

Новим законодавствам спрощено механізм адміністративних процедур:

скасовано щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку й оформлення трудових відносин діяльності (згідно діючого законодавства заява на застосування спрощеної системи оподаткування подається щорічно);
передбачено сплату податку за даними декларації, а раніше було передбачено сплату авансових внесків щомісяця;
вперше встановлено річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу (до 150 тис. грн.);
передбачено надання права фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби, підтвердженої лікарняним листком, якщо вона триває календарний місяць і більше-новація;
встановлено для фізичних осіб-платників єдиного податку, за винятком тих, які є платниками ПДВ, обов’язок щодо ведення книги обліку лише доходів тобто без обліку витрат.
З митою запобігання виникненню умов для мінімізації та ухилення від оподаткування законом передбачено ряд заходів щодо поліпшення адміністрування та підвищено відповідальність за порушення норм використання спрощеної системи оподаткування. До основних заходів можна віднести:
подання до податкових органів платниками податку на доходи фізичних осіб переліку доходів та витрат у розрізі контрагентів-платників єдино податку;
встановлення вимоги для фізичних осіб, які сплачують податок за фіксованими ставками, щодо надання послуг виключно населенню та платникам єдиного податку;
встановлення підвищених ставок єдиного податку за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування;
анулювання свідоцтва платника єдиного податку при встановленні порушень.

Таким чином на основі результатів аналізу с основних засад оподаткування доходів суб’єктів малого бізнесу, що обрали спрощену систему оподаткування можемо зробити висновки що запровадження Закону України №4014-VI дозволить усунути вади нормативного поля податкової системи та інші неузгодженості чинного законодавства. Крим того запровадження диференційованого підходу до класифікації малого бізнесу відповідно до річного обороту, та реєстрацію СПД – «спрощенців» як платників ПДВ, дозволить створити рівні конкурентні умови з суб’єктами господарювання, що працюють на загальній системі оподаткування. На відміну від нормативних актів новим законом не передбачено збільшення розміру ставки податку за кожного найманого працівника, що в свою чергу сприятиме підвищенню рівня добровільного виконання платниками податків вимог як трудового так і податкового законодавства, зменшення податкового навантаження. Все це створить додаткові умови для розширення коло платників єдиного податку як юридичних так і фізичних осіб та переходу суб’єктів господарювання на спрощену систему на оподаткування, обліку та звітності.

УДК 336.22

Волкогон Ю.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського

Jullov@ya.ru

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ, ЯК ІНОВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ДЕРЖАВНОГО ТА КОРПОРАТИВНОГО ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Розвиток економічної системи в сучасних умовах, процеси глобалізації та фінансово-економічна криза, вимагають принципово інших методів управління бюджетами. Важливу роль у даному процесі повинен відіграти законодавчо врегулюваний механізм податкового менеджменту, інноваційною складовою якого є ефективна процедура планування податкових надходжень.

В таких умовах особливо гостро відчувається необхідність систематизованого аналізу надходження податків, тенденцій розвитку податкової бази і її елементів та науково-обґрунтоване прогнозування надходження платежів до бюджету. Від того наскільки вміло і послідовно буде вирішуватися це завдання в значній мірі залежить ефективність податкової системи в цілому. Питання прогнозування надходжень актуальні у зв’язку із недостатньою їх науковою обґрунтованістю. На сьогодні податкові органи не мають достатніх методичних розробок, щодо аналізу податкових надходжень і особливо аналізу бази оподаткування. У зв’язку з цим зростає актуальність вирішення питання щодо вдосконалення процесу планування податкових надходжень як до державного, так і до місцевого бюджетів.

Метою дослідження враховуючі останні зміни податкового законадавства є аналіз теоретичних аспектів державного податкового планування, як елементу податкового менеджменту.

Питання державного та корпоративного податкового менеджменту знайшли відображення в дослідженнях таких вчених, як: Давидова Г. М., Єфименко Т. І, Зайчикової В. В., Іванової Ю. Б., Кізима А. Я., Крисоватого А. І., Луніної І. О., Любченко О. М., Мельника П. В., Тарангул Л. Л.

Діюча в Україні система державного податкового планування в Україні перебуває на етапі становлення. Потрібно зробити чимало як у теоретичному, так і в практичному аспектах для того, щоб вона почала функціонувати на належному рівні.

Відомі вітчизняні вчені А. І. Крисоватий і А. Я. Кізима, виділяють загальнодержавне податкове планування, основним завданням якого є регламентація оподаткування і контроль за сплатою податків, зборів і обов’язкових платежів та корпоративне податкове планування, основним завданням якого є сплата податків, зборів і обов’язкових платежів, а також їх оптимізація. Пізніше ці ж автори „державне податкове планування ”, визначають значно ширше, як сукупність практичних дій органів управління з вироблення загальних підходів до формування доходної частини бюджетів щодо податкових надходжень на перспективу, а корпоративне податкове планування – як цілеспрямовану діяльність суб’єкта підприємництва у частині управління податковими платежами з метою їх оптимізації і для збільшення прибутковості бізнесу в межах, визначених законодавством.

Планування податкових платежів — це процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих та нормативних актах з метою своєчасного і повного визначення податкових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів.

Проведення аналізу теоретичних аспектів державного податкового планування дозволяє відокремити такі різновиди податкового планування, як:

державне планування податкових платежів;
планування податкових платежів місцевими органами самоврядування;
податкове планування підприємства.

Державне планування податкових платежів відбувається в процесі розробки плану державного бюджету на майбутній період. Головним при цьому є аналіз виконання бюджету за попередній період, витрат держави та розрахунок витратних статей бюджету на майбутній період. Доходна частина бюджету розраховується, виходячи з витратної частини.

Планування податкових платежів місцевими органами самоврядування має свої особливості, а саме:

перелік місцевих податків, обов'язкових платежів і зборів, їх максимальні ставки визначаються відповідно Податкового та Бюджетного кодексів.Щодо конкретних обсягів податкових платежів, по кожному податку вони визначаються місцевими органами влади;
обсяги місцевих податків і зборів становлять незначну частку в структурі доходів місцевих бюджетів. Основна доля коштів на покриття витрат місцевих органів влади формується за рахунок податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, надходжень з державного бюджету;
затвердження місцевих бюджетів, в силу їх залежності від дотацій з державного бюджету, відбувається після визначення всієї допомоги, на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування;
нестабільність розміру ставок оподаткування має негативний вплив на планування обсягів податкових платежів і на розвиток підприємництва в регіоні;
визначення розмірів податкових платежів з боку місцевих органів самоврядування має переважно суб'єктивний характер.

Головним типом податкового планування на рівні державного та місцевих бюджетів є стратегічне податкове планування. Рішення приймаються на підставі розробленого плану податкових платежів і прогнозування. Основна мета його — економічне обґрунтування якісних і кількісних параметрів для забезпечення фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Таким чином, розглядаючи планування податків, як складову податкового менеджменту на державному та корпоративному рівні дає можливість зробити висновки, що:

податкове планування базується на результатах наукових досліджень та інформаційно-аналітичних даних, їх зборі, обробці та аналізу визначенні негативних і позитивних рис оподаткування в поточному році, їх впливу на різні напрями економічної діяльності;
для підвищення якості процесу планування податкових надходжень доцільно вдосконалювати існуючу, стратегію планування податкових надходжень на державному та корпоративному рівні;
застосовувати сучасні методи обробки податкової інформації та інформацію баз даних органів державної податкової служби, з метою виявлення резервів наповнення державного бюджету;
з метою скорочення втрат держави у зв’язку з діяльністю тіньового сектору економіки, в процесі планування податків визначити ризики мінімізації розрахунків з бюджетом, щодо податкових платежів на рівні держави, регіонів, суб’єктів господарювання та визначити шляхи їх подолання.

УДК 336.71:005.742 (477)

Галушка В.В, Коваленко К.В.

Автомобільно-Дорожний Інститут «ДонНТУ», м. Горлівка

KristinaBest555@rambler.ru

КРЕДИТНИЙ СКОРИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ БАНКУ

В останні роки в Україні спостерігалося стрибкоподібне зростання споживчого кредитування, що прямо пов'язано з переходом країни на рейки ринкової економіки, яка базується на ринковій банківській системі в цілому і кредитуванні зокрема. Тільки за чотири місяці 2008 року обсяг кредитів, отриманих населенням, склав 30,7 млрд. грн. [2,3]

Природно, в гонитві за прибутком банки часто видавали кредити, практично повіривши на слово. Намагаючись заманити клієнтів доступністю кредитів, цілий ряд фінансових установ взагалі відмовилися від належної оцінки їхньої платоспроможності. Така політика призвела до катастрофічного зростання неповернень. У деяких українських банках зростання проблемних позик досягає 400-500% на рік. Таким чином, якість кредитних портфелів вітчизняних банків значно погіршилося.

Вже до середини 2008 року Національний Банк України відреагував на ситуацію, що склалася жорсткістю вимог до позичальників. І все ж банкам доводиться вручну стримувати споживчий бум, що охопив українців. Ні зростання кредитних ставок (на іномарки кредити в гривні виросли з 17% до 19,5%, на вітчизняні авто - аж до 20%, не обіцяють банкіри і доступної іпотеки), ні обвал долара, ні інфляція не можуть утримати їх від бажання скупити все. У такій ситуації для банків і кредитних організацій особливе значення набуває якість кредитного портфеля. Його поліпшення безпосередньо залежить від своєчасної і адекватної оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника. Традиційним методом такої оцінки у світовій практиці протягом довгого часу є кредитний скоринг.[1,4]

Кредитний скоринг є інструментом, що використовує різні кількісні показники і характеристики виданих раніше кредитів, для прогнозу показників майбутніх кредитів з схожими характеристиками. Кредитний скоринг є науковим методом оцінки кредитного ризику, пов'язаного з новими кредитними заявками.

Кредитний скоринг в загальних рисах можна визначити як оцінку рівня кредитного ризику, отриманого в результаті обробки різних даних кредитної історії, прямо чи опосередковано впливають на рівень платіжної дисципліни.

У загальноприйнятій практиці кредитний скоринг визначається двома завданнями, кожна з якої має свої характерні аспекти та особливості:

створення скорингових моделей - моделей оцінки кредитоспроможності;

побудова скорингової системи прийняття рішень.

Для різних банків може бути актуальним одне і не актуальним інше завдання, проте, саме ці два напрями прийнято розглядати як основні в кредитний скоринг. Для кожного з напрямів є свої інструменти і методологія, за допомогою яких вирішуються ці завдання.

Однак не можна розглядати кредитний скоринг тільки як процедуру оцінки позичальника перед видачею кредиту. За допомогою різних видів кредитного скорингу оптимізується робота з позичальником на протязі всього життєвого циклу кредиту.

Існують такі види скорингу як:

application-скоринг - оцінка кредитоспроможності позичальників для отримання кредиту. Перекладає в кількісну площину ризики банку, які пов'язані з правильною оцінкою соціальних, демографічних, фінансових та інших даних позичальника для прийняття рішення про видачу кредиту. При ухваленні рішення про видачу кредиту швидкий аналіз позичальника за допомогою скорингових моделей дозволяє отримати найбільш об'єктивну оцінку на підставі не суб'єктивних думок, а аналітично перевірених закономірностей.
behavioral Scoring - поведінковий скоринг, прийняття банком рішень в рамках «управління» окремими кредитними рахунками позичальників і кредитним портфелем в цілому. Основне завдання поведінкового скорингу - це прогнозування потенційних ризиків, пов'язаних з позичальниками, які становлять кредитний портфель. Ризики, пов'язані з обслуговуванням кредитів, бувають різні, тому скорингові моделі для поведінкового скорингу використовують різні критерії оцінки і ранжирування позичальників. Основні з них це: оцінка ризику неплатоспроможності, ризику дефолту (передчасного закриття рахунку), а також скоринг прибутковості клієнтів.
collection Scoring - визначення пріоритетних справ і напрямів роботи щодо «поганих" позичальників, стан кредитного рахунку яких класифіковано як «незадовільний». Ефективна система своєчасного попередження прострочень є дуже важливою для зниження витрат банку в рамках роботи по стягненню заборгованості та роботи із заставним майном. Collection-скоринг здатний поліпшити ефективність роботи банку на всіх етапах процесу управління взаємовідносинами з боржниками.
fraud Scoring - це методологія і процеси щодо виявлення та запобігання шахрайських дій з боку потенційних і вже існуючих клієнтів-позичальників. Скоринг з виявлення спроб шахрайства допомагає приймати негайні рішення щодо визначення тих позичальників, чиї звернення з видачі кредиту повинні бути відхилені або відкладені для більш детального розгляду.[5,6]

Застосування кредитного скорингу всіх видів, тобто системний підхід до роботи за кредитними заявками в цілому, дозволяють банку: збільшити кредитний портфель за рахунок зменшення кількості необгрунтованих відмов за кредитними заявками; підвищити точність оцінки позичальника; зменшити рівень неповернень; прискорити процедуру оцінки позичальника; створити централізоване накопичення даних про позичальників; знизити формування резервів на можливі втрати за кредитними зобов'язаннями; швидко і якісно оцінити динаміку змін кредитного рахунку позичальника індивідуального і кредитного портфеля в цілому.

Якість і швидкість, з якими приймаються рішення по кредитній заявці, а також надійність і простота цього процесу є вирішальними факторами в складній конкурентній боротьбі. Як правило, бізнес-модель роботи з позичальником грунтується на концепції швидкої видачі кредиту та підтримки великої клієнтської бази. При подібному підході запобігти значних втрат по «поганим» кредитами вкрай важко. У свою чергу, наявність значного числа "поганих" кредитів чітко вказує на системні прорахунки в діяльності кредитних департаментів.

Таким чином, розглянута тема є актуальною в сучасних умовах, особливо для діяльності банку, тому що кредитний скоринг дозволяє оцінити рівень кредитного ризику, отриманого в результаті обробки різних даних кредитної історії.

Література

1. Воронін Б.Б. Ринок послуг бюро кредитних історій: результати третього року розвитку / Воронін Б.Б. / / Регламентація банківських операцій. Документи та коментарі. - 2008. - N 5. - С. 23-25.

2. Гусєва А.О кредитних бюро і кредитний скоринг / Гусєва А., Кузіна О. / / Банки та технології. - 2004. - № 5. - С. 45.

3. Ізофенко Р.Н. Про розвиток інституту кредитних історій / Ізофенко Р.Н. / / Управління у кредитній організації. - 2009. - № 2. - С. 42-44.

4. Смирнов Є.І. Важливо не просто вижити, а стати сильнішим / Смирнов Є.І. / / Управління у кредитній організації. - 2009. - № 2. - С. 23.

5. Виноградова Л.Б. Як криза вплинула на роботу кредитних бюро [Електронний ресурс]. / Л.Б. Виноградова. - 2010. - Режим доступу: c.ru/interview/2009/02/18/68257.shtml. - 20.03.2010.

6. Центральний каталог кредитних історій [Електронний ресурс] / Режим доступу: cbr.ru/. - 21.03.2010.

Blog

Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Содержание