Ред кол

Вид материала

Содержание

Розвиток пенсійної системи в контексті еволюції конституціоналізму
Розвиток економічної сфери
Таблиця 1 Еволюція конституціоналізму як контекст розвитку пенсійної системи
Відбиття через пенсійну систему
Проблеми фінансування соціального захисту молоді в україні
Фінансове планування кошторисно-бюджетного фінансування закладів освіти

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 33

УДК: 369.01

Рад Н.С.,

головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м. Донецьк,

NRad2@yandex.ru

РОЗВИТОК ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Функціонування пенсійної системи відіграє вкрай важливу роль в забезпеченні життєдіяльності людини. Форми та розмір матеріальної підтримки в разі втрати працездатності через настання пенсійного віку (та інших випадках, передбачених законодавством), свідчить про рівень розвитку суспільства і держави. Слід зазначити, що через суспільство, висловлюються потреби його членів. Однак можливість задоволення цих потреб залежить від економічної потужності країни. При цьому, суспільством визначається також частина суспільного багатства, яке воно може спрямувати на підтримку найбільш вразливих верств населення. Варто зауважити, що розвиток пенсійної системи відбувається разом з концептуальною еволюцією суспільства і є продуктом його розвитку. Можна простежити процес узагальнення суспільних потреб від людини-носія до їх відображення в Конституції, що приведено на рис. 1.

Розвиток економічної сфери

Розвиток соціальної сфери

Рис. 1 – Розвиток суспільства як контекст розвитку пенсійної системи

Доречно підкреслити, що конституціоналізм визначено найбільш придатною формою взаємодії суспільства і держави з метою реалізації їх мети та завдань, який можна уявити як систему політичних та публічно-правових інститутів, що функціонують на підставі гарантованості основних прав і свобод людини [1]. Логічно припустити, що через гармонійно збалансовані у Конституції інтереси учасників суспільних відносин може бути досягнута суспільна згода. Можна погодитись із твердженням, що суспільна згода уявляє собою оптимальний засіб сталого розвитку суспільства [2, с. 290]. Особливості розвитку соціальних (пенсійних) відносин в контексті еволюції конституціоналізму впродовж ХХ-ХХІ сторіч приведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Еволюція конституціоналізму як контекст розвитку пенсійної системи

Дата	Назва документу	Зміст соціальних гарантій в суспільстві	Відбиття через пенсійну систему
1918	Конституція [3]	Вільне соціалістичне суспільство всіх трудящих. Всезагальна трудова повинність.	Державні форми допомоги окремим категоріям громадян
1924	Конституція [4]	Добровільне об’єднання вільних народів	Державні форми допомоги окремим категоріям громадян
1936	Конституція [5]	Соціалістична держава робітників і селян. Від кожного за здібностями, кожному – за працею	Право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби та втрати годувальника. Це право забезпечується широким розвитком соціального страхування робітників та службовців за рахунок держави
1977	Конституція [6]	Соціалістична загальнонародна держава, що висловлює волю та інтереси робітників, селян і інтелігенції, трудящих всіх націй і народностей країни. Вища мета суспільного виробництва при социализмі — найбільш повне задоволення зростаючих матеріальных і духовних потреб людей.	Право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повноїабо часткової втрати працездатності, а також годувальника. Це право гарантується соціальним страхуванням робітників, службовців і колгоспників за рахунок держави і колгоспів;піклуванням про пристарілих громадян та інвалідів; іншими формами соціального забезпечення
1996	Конституція [7]	Соціальна правова держава	Право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, в старості та інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

З приведеного вбачається, що за порівняно короткий проміжок часу соціальна складова Конституції трансформувалась з мінімального рівню соціальних гарантій окремим категоріям громадян до проголошення Конституцією України принципів соціальної держави. Однак, змістовне наповнення цієї категорії вимагає не тільки підвищення рівня матеріального забезпечення громадян похилого віку, але й формування більш якісних соціальних стандартів для всебічного розвитку людини. зокрема похилого віку [8].

Таким чином, для удосконалення концепції вітчизняної пенсійної системи необхідно врахування в її складових балансу інтересів учасників пенсійних відносин та втілення принципів сучасної соціальної держави.

Запровадження вказаних заходів дозволить підвищити рівень соціальної згоди у суспільстві та наблизити рівень пенсійної допомоги в державі до світових стандартів.

Література:

Лисицын Д.В. Конституционализм как модель взаимодействия общества и государства: автореф. дис. .на соискание науч. ступени канд. полит. наук. спец 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтолдогия, национальные политические процессы и технологии»/Д.В. Лисицын, Ставропольский государственный университет. – С., 2004. – 27 с..
Волгин Н.А. Социальная политика. Энциклопедия / Под ред. д.э.н., проф. Н.А. Волгина и д.ф.н., проф. Т.С. Сулимовой. – М.: Издательство «Альфа-Пресс». 2006. – 416 с.
Конституция (Основной Закон) Российской социалистической федеративной советской республики 1918 года. [Електронний ресурс] – Режим доступу msu.ru/ER/Etext/cnst1918.php
Основной Закон (Конституция) Coюза советских социалистических республик 1924 года. [Електронний ресурс] – Режим доступу msu.ru/ER/Etext/cnst1924.php
Конституция (Основной Закон) Союза советских социалистических республик 1936 года. [Електронний ресурс] – Режим доступу msu.ru/ER/Etext/cnst1936.php
Конституция (Основной Закон) Союза советских социалистических республик 1977 года. [Електронний ресурс] – Режим доступу msu.ru/ER/Etext/cnst1977.php
Конституція України. К.: Велес, 2006. – 48 с.
Социальное государство: термин или практика. [Електронний ресурс] – Режим доступу my-go.ru/Site/SocBarom/SocBarom/Socgos.shtml

УДК [368.031+369.032](477)

Савченко К.В., к.е.н.,

Сумський державний університет

skv80@bk.ru

державні фонди цільового призначення в контексті реалізації стабілізаційної політики

Світова фінансова криза висвітлила недосконалість чинного механізму забезпечення фінансової стабільності в Україні та зумовила потребу в розробці нових підходів щодо забезпечення ефективного функціонування економіки України. Вирішити це завдання покликана стабілізаційна політика яка спрямована на відновлення і підтримання макроекономічної рівноваги на рівні, близькому до повного використання факторів виробництва в умовах стабільного рівня цін. За своїм характером майже всі елементи програм стабілізаційних заходів різних країн світу мають соціальну спрямованість. Важливим інструментом успішної реалізації політики стабілізації є діяльність державних фондів цільового призначення.

Державні цільові фонди – один з методів перерозподілу національного доходу держави. За своєю економічною сутністю вони відображають грошові відносини з розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства пов'язаних з формуванням та використанням державних коштів для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення. У фінансових системах більшості країн світу спеціальні фонди займають вагоме місце, а обсяг акумульованих у них коштів є значним.

На сьогодні в Україні у цій сфері діють чотири позабюджетні державні цільові фонди: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Важливе місце в системі державних цільових фондів посідає Пенсійний фонд України, діяльність якого на сьогоднішній день має значні проблеми, зокрема в частині його фінансового забезпечення. Протягом останніх 5 років спостерігається хронічний дефіцит Пенсійного фонду України. Так, у 2005 р. дефіцит коштів Пенсійного фонду склав 14,7 млрд. грн., його бюджетом на 2008 р. було передбачено понад 34,8 млрд. грн. дотацій і компенсацій з Державного бюджету, на 2009 р. – понад 44 млрд. грн., на 2010 рік – понад 34,8 млрд. грн. Незважаючи на деяке зменшення дефіциту Пенсійного фонду за період 2009-2010 рр., майже 25 % всіх пенсій фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Складною залишається ситуація щодо функціонування соціального страхування на випадок безробіття, яка у зв’язку з розгортанням фінансової кризи стрімко почала загострюватися з ІІ півріччя 2008 р. Система соціального страхування на випадок безробіття виявилася неспроможною адекватно реагувати на зростання навантаження, пов’язаного зі збільшенням числа безробітних, які потребують соціального захисту. Слід відмітити подальше зростання безробітних осіб в Україні. Тому, на сьогоднішній день постала нагальна проблема збільшення доходної частини бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Серед основних факторів, які негативно впливають на формування фондів соціального захисту сьогодні можна виділити такі:

постійне скорочення чисельності активного населення, що працює, і зростання чисельності населення, яке потребує соціального захисту;
низький рівень прибутковості підприємств, високий рівень підприємницьких ризиків, інфляційні процеси, недостатність інформації та знань для прийняття дієвих управлінських рішень тощо;
постійне зростання цін на споживчі товари та послуги, що призводить до зниження доходів населення та ін.

Аналізуючи діючу систему формування доходів державних фондів цільового спрямування слід відмітити, що до основних недоліків системи зборів на соціальні заходи належать: низька внутрішня функціональна ефективність системи соціального страхування; дублювання функцій фондів; низький рівень охоплення системою, що за оцінками становить 50 - 60 % загального фонду оплати праці застрахованих осіб, які відповідно до чинного законодавства підлягають державному соціальному страхуванню.

Складність соціальної ситуації потребує реформування механізму функціонування цільових фондів, які на нашу думку необхідно проводити в наступних напрямах:

визначення джерел і розмірів фінансування за різними видами соціального страхування на основі реальних макроекономічних показників розвитку України;
усунення дублювання функцій фондів соціального страхування;
збереження державних соціальних гарантій;
створення економічних передумов зростання заробітної плати та зниження рівня інфляції як найважливішого фактора розвитку соціального страхування.

Таким чином, реформування механізму функціонування державних цільових фондів дозволить створити підґрунтя для ефективної реалізації державної стабілізаційної політики в Україні.

УДК 336.563

Солоджук Т. В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

tania-solodguk@mail.ru

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Зважаючи на економічні реалії в Україні, які характеризуються високим рівнем безробіття, зростанням індексу споживчих цін, падінням курсу гривні та іншими негативними економічними явищами, питання соціального захисту молоді постає надзвичайно гостро.

Соціальний захист молоді – це комплекс заходів держави та її інституцій щодо забезпечення кожному громадянину віком від 14 до 35 років на будь-якому етапі його суспільного життя реалізації основних життєвих прав при настанні ситуації соціального ризику, а також система превентивних механізмів, спрямованих на те, щоб запобігти виникненню таких ситуацій. Молодь різного віку потребує різних видів соціального захисту, проте цей захист повинен охоплювати всі сфери її суспільного життя: економічну, політичну, соціальну та духовну.

Джерелами фінансування заходів щодо реалізації політики соціального захисту молоді в Україні є бюджети різних рівнів, домогосподарства, Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, державні та приватні фонди.

Вважаємо, що первинним джерелом фінансових ресурсів соціального захисту молоді є кошти домашніх господарств. У 2010 році сума сукупних витрат одного домогосподарства в середньому за місяць становила 2135,4 грн., що на 10,22% менше, ніж сума сукупних ресурсів [2]. Ця різниця приблизно дорівнює сумі заощаджень домогосподарства, які можуть спрямовуватися на освіту, облаштування побуту, охорону здоров’я, організацію відпочинку, тобто є потенційними фінансовими ресурсами соціального захисту молоді.

Фінансування заходів щодо реалізації політики соціального захисту за рахунок бюджетних коштів відображається у складі видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення населення, на освіту, охорону здоров’я, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт. В бюджеті 2011 року вперше було передбачено видатки на розвиток соціально-культурної сфери, що спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідної адміністративної одиниці, зокрема культурно-мистецькі та освітні програми, програми з розвитку фізичної культури і спорту, з охорони здоров’я, програми стосовно дітей, молоді, жінок та сім’ї, програми соціального захисту окремих категорій населення [1].

Проте існуюча в Україні система фінансування соціального захисту передбачає розподіл та витрачання коштів на утримання численних, однакових за своєю суттю організацій і проведення однотипних заходів у сфері молодіжної політики. Кількість програм та цільова категорія населення не відповідають реальним потребам, не забезпечується належний контроль за раціональним використанням коштів, їх рух проходить непрозоро, що знижує ефективність реалізації цих програм.

Така ж ситуація складається при здійсненні матеріальних виплат та наданні соціальних послуг за рахунок ресурсів соціального страхування працюючій молоді. Рівень допомог, які одержує особа при настанні ситуації соціального ризику залежить від розміру заробітної плати та страхового стажу, набутою цією особою. Молоді люди, особливо віком 18 – 25 років, одержують низьку заробітну плату та мають незначний страховий стаж, тому й допомогу отримують мінімальну, тобто в кризових ситуаціях, залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Вважаємо, що покращити ситуацію зможе звуження кола одержувачів допомог, зменшення кількості їх видів та підвищення їхнього розміру.

Також поряд з державною системою соціального захисту повинна активно діяти і приватна ініціатива. На сьогодні вона представлена молодіжними громадськими організаціями та приватними фондами.

Фінансові ресурси молодіжних громадських організацій формуються за рахунок благодійних внесків, грантів іноземних організацій, бюджетних коштів, що розподіляються між ними на конкурсній основі і спрямовуються на виконання проектів, розроблених для забезпечення соціального становлення та розвитку молоді. Але першоджерелом частини цих ресурсів знову ж таки є бюджет, а кошти цих організацій спрямовуються на проведення заходів і програм, які не завжди відповідають нагальним потребам молоді.

Оскільки за допомогою бюджетних ресурсів неможливо у повному обсязі покрити видатки, а збільшення податкового навантаження спричиняє зростання кількості тіньових операцій, то при проведенні фінансування перевага повинна надаватися альтернативним джерелам. Саме такими є приватні фонди.

Фінансування соціального захисту молоді за рахунок приватних фондів в Україні є скоріше інновацією, ніж нормою. Його розвиток гальмується відсутністю або обмеженістю доступу до інформації про такі фонди для широкого загалу, низькою активністю молодих людей щодо виконання умов такого фінансування, завищеними вимогами до претендентів.

В умовах глобалізації на ринок виходять іноземні компанії, які застосовують кращий світовий досвід в управлінні та формуванні кадрів. Оскільки інвестиції в людину визнані найбільш вигідними, а знання, вміння, навики та досвід молодих людей є найбільш вигідним об’єктом інвестування – цей напрямок фінансування має перспективу.

Література

Закон України “Про державний бюджет на 2011 рік” станом від 29.12.2011р. [Електронний ресурс]: сайт верховної Ради України. – Режим доступу – da.gov.ua/
Структура сукупних витрат та ресурсів домогосподарств за 2010 рік. [Електронний ресурс]: сайт Держкомстату України. – Режим доступу – ссылка скрыта

УДК 37.014.543

Хімченко А.П., к.е.н., доцент

Донецький національний університет

Кубасик К.С.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ КОШТОРИСНО-БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Фінансовий механізм функціонування бюджетних закладів має свої відмінності, що обумовлені неприбутковою природою бюджетної сфери, особливостями джерел мобілізації та порядку розподілу грошових коштів.

Основним методом бюджетного забезпечення є кошторисне фінансування.

Розглядаючи поняття «кошторисне фінансування», більшість вітчизняних вчених трактують його з точки зору забезпечення витрат бюджетних установ за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Зазначений підхід недостатньо повно відображає сучасну практику функціонування зазначених закладів, оскільки ринкові засади передбачають принципово інші, ніж раніше, підходи до організації фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ, що характеризується поєднанням бюджетного фінансування з розвитком послуг і виконанням робіт за договорами з підприємствами та організаціями на платній основі.

Основними джерелами формування коштів бюджетних установ є державний й місцевий бюджети та позабюджетні кошти (за надання платних послуг та спонсорські внески).

За умов ринкової економіки, самостійності закладів освіти, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. Існуюче сьогодні кошторисне планування бюджетних закладів освіти спрямоване на покриття витрат поточної діяльності і взагалі не передбачає планування перспективного розвитку закладу.

Фінансове планування здійснюється з метою обґрунтування ефективності управлінських рішень із урахуванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації затрат і позитивних економічних результатів.

Фінансово-господарська діяльність Єнакіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей з вадами в розумовому й фізичному розвитку ведеться відповідно інструкції про бухгалтерський облік у бюджетних організаціях згідно з існуючими нормативно-правовими актами.

Суб’єктом фінансування є управління освіти і науки обласної держадміністрації. Одержання та витрачання коштів для фінансового забезпечення школи здійснюється відповідно до кошторису з дотриманням нормативів бюджетного фінансування.

Управління освіти й науки приділяє велику увагу поліпшенню матеріально-технічної бази школи. Однак засобів, які виділяються з обласного бюджету, недостатньою. Тому діяльність адміністрації спрямована на залучення позабюджетного фінансування (рис. 1).

Рис. 1. Склад і структура джерел фінансового забезпечення освітнього закладу, %

Бюджетне фінансування у 2006 р. склало 214900,00 грн., а в 2009 р. - 1050300,00 грн. Спонсорська допомога у 2006 р. склала 54900,00 грн., а в 2009 р. - лише 1000,00 грн. Процентне відношення спонсорської допомоги стосовно всіх джерел фінансування склало: в 2006 р. - 88,6%, 2007 р. - 32%, 2008 р. - 25%. Така динаміка вказує на зменшення спонсорських внесків та відповідне покращення бюджетного фінансування школи.

Аналізуючи абсолютні показники надання бюджетних асигнувань бачимо їх щорічне зростання: у 2008 р. - 4681500,00 грн., 2009 р. - 4933400,00 грн. 2010 р. - 5888850,00 грн.

Проте структура бюджетного забезпечення є змінною: відсоток капітальних видатків зменшився, а це означає що менше коштів було витрачено на капремонт і придбання обладнання і предметів довгострокового користування, а більше - на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг та інші видатки.

У цілому ж, можемо констатувати, що матеріально-технічне забезпечення школи-інтернату не є досконалим. В перспективі плануються роботи як з поточного утримання, так і капітального характеру, що можливо завдяки бюджетному фінансуванню. Вирішення таких проблем потребує зваженої політики фінансового планування.

Першим етапом фінансового планування повинно бути стратегічне планування, яке базуватиметься на загальній стратегії розвитку бюджетної організації, є її складовою та носитиме підпорядкований характер. З іншого боку, фінансова стратегія суттєво впливатиме на загальну стратегію розвитку, оскільки має забезпечувати її необхідними фінансовими ресурсами.

Другою складовою фінансового планування є поточне фінансове планування, яке полягає в розробці конкретних фінансових планів, що дадуть можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Blog

Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

Содержание