Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
- Мвс україни харківський національний університет внутрішніх справ сумська філія наукове, 54.77kb.
Академія внутрішніх військ
МВС України
Збірник тез доповідей
ІІІ науково-практичної конференції
“НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВО-БОЙОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК
МВС УКРАЇНИ”
Секція 4
“Актуальні проблеми морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку, місце і роль гуманітарних наук”
30 березня 2011 року
м. Харків
Оргкомітет конференції
Голова оргкомітету – заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України з наукової роботи полковник Морозов О.О.
Відповідальний секретар оргкомітету:
помічник начальника науково-організаційного відділу прапорщик Бондаренко О.В. (057-739-26-68, 4-68)
Члени оргкомітету:
начальник науково-дослідного центру полковник Приходько І.І.;
начальник навчально-методичного центру полковник Тробюк В.І.;
начальник 1 факультету полковник Пожидаєв А.О.;
начальник 2 факультету підполковник Шабалін О.Ю;
начальник 3 факультету полковник Рудов Б.А.;
начальник 4 факультету полковник Гунбін К.Ю.;
начальник відділу виховної роботи підполковник Драган Ю.А.;
начальник відділу служб підполковник Деркач О.В.;
начальник фінансового відділу (головний бухгалтер) полковник Лиманський М.Ю.;
заступник начальника відділу тилового забезпечення підполковник Юр'єв В.В.;
начальник автомобільної служби технічної частини підполковник Ахтарєєв О.О.;
начальник інформаційно-обчислювального центру підполковник Ушаков В.А.;
начальник науково-організаційного відділу майор Павлов Д.В.
Адреса оргкомітету: 61001, м. Харків, площа Повстання, 3,
Академія внутрішніх військ МВС України, науково-організаційний відділ.
Телефон: 057-739-26-68, електронна адреса: nov_avv@mail.ru.
Доповіді відтворені безпосередньо з авторських оригіналів. За достовірність представлених результатів відповідальність несуть автори
© Академія внутрішніх військ МВС України
Секція № 4. Актуальні проблеми морально-психологічного забезпечення СБД сил охорони правопорядку, місце і роль гуманітарних наук
Керівник секції: к.і.н. доц. полковник Ващенко І.В.
Заступник керівника секції: к.м.н. полковник Стаднік А.В.
Секретар секції: майор Васищев В.С.
- напрями удосконалення нормативного та методичного забезпечення у галузі морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку;
- визначення пріоритетів наукової проблематики у галузі морально-психологічного забезпечення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку;
- використання результатів досліджень у галузі комунікативних стратегій в інтересах виконання службово-бойових завдань;
- результати наукових досліджень з гуманітарних наук в інтересах удосконалення службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку.
Молдавчук В.С., начальник управління виховної роботи ГУВВ МВС України, Заслужений працівник культури України, генерал-майор, Досяк М.І., начальник психологічної служби управління виховної роботи Головного управління внутрішніх військ МВС України
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗМАГАНЬ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
В експериментальних дослідженнях та спостереженнях часто виявляються яскраві приклади покращання індивідуальних результатів діяльності військовослужбовців внутрішніх військ МВС України унаслідок наявності в підрозділі добре організованого змагального середовища. У внутрішніх військах МВС України змагання започатковані у 1996 році. Для їх організованого проведення затверджено Положення про Перехідний прапор, вимпел та Положення про дошку пошани внутрішніх військ МВС України. На основні розроблених критеріїв оцінюється діяльність керівного складу, управлінь територіальних командувань, навчальних закладів, з’єднань, військових частин, підрозділів, взводів, відділень та успішність кожного окремо взятого військовослужбовця. Мета – мобілізація зусиль військових колективів, спрямованих на покращання показників професійної підготовки, зміцнення військової дисципліни і законності серед особового складу, що сприяє успішному виконанню завдань, визначених законом України „Про внутрішні війська МВС України”. Послаблення в організації змагань принижає зацікавленість у нарощуванні результативності, негативно впливає на появу і формування нових ідей, методів чи підходів у вирішенні покладених завдань. Згадування про змагання двічі на рік перед підбиттям підсумків за навчальні періоди не сприяє ефективності їх проведення і потребує кардинальних змін в їх організації. На приклад, у 2010 році 7,7% військовослужбовців, які приймали участь у змаганнях, виконали взяті зобов’язання на оцінку „відмінно”.
В основі ефективності змагань лежить наповнення їх змістовністю та включення кожного військовослужбовця до організованого змагального середовища. Організація змагань не терпить найменших ознак формалізму. Достатньо лише комусь (формальних чи неформальних лідерів) поставитися до цієї справи байдуже, і вся робота може виявитись марною. У змагальному середовищі повинна бути чітко визначена й усвідомлена кожним військовослужбовцем мета змагань, особиста зацікавленість, яка повинна бути спрямована на формування гармонійного і професійно-розвиненого особистості військовослужбовця. Прийняті особисті зобов’язання та зобов’язання, прийняті відділеннями, взводами, підрозділами, містять у собі ефект спільної діяльності в інтересах військового колективу, що об’єднує їх спільною метою і ідеєю, що є підґрунтям для організації змагань у внутрішніх військах МВС України.
Змагання – це соціальний процес, він є настільки розповсюджений у повсякденному житті, що навряд чи хтось може його уникнути. Бути спритнішим, швидшим, сильнішим у спорті, успішнішим у навчанні, популярнішим у мистецтві, успішнішим у бізнесі, все це якоюсь мірою можна визначати як змагання. На даний час погляди на це популярне явище є досить розрізненими, одні військовослужбовці ставляться скептично, інші його схвалюють.
Найбільш популярним явищем у внутрішніх військах з 2004 року є змагання підрозділів спеціального призначення, де одним із видів є випробування на право носіння Крапового берета. На сьогодні у військах підготовлено 68 військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, які по праву користуються авторитетом елітних бійців у підрозділах спеціального призначення.
Прихильники змагань стверджують, що навчитися змагатися важливо для досягнення успіху в сучасному світі, стверджують, що участь у змаганнях – прекрасна можливість навчитися правильно реагувати на успіхи і провали насамперед тому, що в цих змаганнях наслідки перемоги або програшу менш серйозніші ніж у реальному житті. Інші стверджують, що для того щоб, вижити в сучасних складних умовах необхідно навчатися співробітництву та взаємодопомозі, чого не можна навчитися в змагальному середовищі, де створюється протистояння і суперництво.
Одні стверджують, що змагання є стимулом для наростання агресивності і розрізненості заради досягнення кращого успіху. Інші вказують, що змагання виховують твердість характеру, лідерство.
Спрощення у визначеннях, що змагання – це або добре або погано; протиборство це погано, а співробітництво – добре. Це погляди людей, обмежених у висновках, наслідок відсутності й життєвого досвіду та аналізу ефективності власної діяльності. Майже ніколи в основі таких висловлювань не лежали наукові дослідження чи спостереження.
Одним з проблемних питань в організації змагань є занижена мотивація до прийняття та виконання взятих на себе зобов’язань. Парадоксальною є ситуація, коли військові частини, яка на 100% укомплектована військовослужбовцями військової служби за контрактом (професіоналами) узяті зобов’язання виконують на 30-61%.
| | Брали | Виконали | % |
| Відмінних батальйонів | 6 | 2 | 30 |
| Відмінних рот | 49 | 20 | 40,8 |
| Відмінних взводів | 193 | 81 | 41,9 |
| Відмінників служби, бойової та гуманітарної підготовки | 3738 | 2313 | 61,8 |
Недооцінка або невміння правильно організувати змагання серед підпорядкованого особового складу, заниження значимості створення відповідного змагального середовища. В організації змагань немає дрібниць, якими б можна знехтувати. Правильна їх організація є важливим важелем підвищення боєздатності з’єднань та частин, рівня професійної майстерності військовослужбовців та підрозділів військ.
Процес змагання включає в себе чотири складові, зокрема: об’єктивну змагальну ситуацію; суб’єктивну змагальну ситуацію; результат діяльності та наслідки цього результату.
Об’єктивна змагальна ситуація створюється у результаті розподілу заохочень не рівномірно, а з урахуванням певних досягнень службово-бойової діяльності.
Суб’єктивною змагальною ситуацією є оцінка окремим військовослужбовцем своєї ролі об’єктивної змагальної ситуації і своєї ролі в ній. Він може сприйняти змагальну ситуацію і виявляти безпосередню активність у розвитку змагального середовища або просто уникати його, або ставитися байдуже.
Результатом змагання є виконання взятих зобов’язань, які є складовою покладених службово-бойових завдань на підрозділ, батальйон, військову частину, навчальний заклад, управління територіального командування.
Наслідком є динаміка нарощування професійності виконання службово-бойових завдань порівняно з результатами діяльності військовослужбовців за відповідними критеріями оцінок та формування відповідних професійно-важливих якостей військовослужбовців.
Потреба в організації змагань у військових колективах внутрішніх військ є очевидною. Саме у змаганнях формується особистість воїна правоохоронця. Створення відповідного змагального середовища в усіх підпорядкованих підрозділах включно до відділень надають додаткові можливості порівнювати результати діяльності на всіх рівнях військового управління. У межах цього змагального середовища порівнюватимуться власні досягнення окремими військовослужбовцями як у ході занять, так і в ході виконання службово-бойових завдань, чого не можливо зробити іншою системою контролю за якістю виконання службово-бойових завдань, жодному керівникові (відділення, взводу, підрозділу), тим більше виміряти їх за оціночними критеріями.
Слід також розрізняти змагальну поведінку з суперечністю. Суперечність – це дія однієї людини, направлена проти дії іншої людини, при якій хтось намагається отримати благополучнішу оцінку стосовно іншої, а змагальна поведінка направлена на досягнення певної мети, де основним напрямком є виконання прийнятих зобов’язань. Це соціально-психологічне явище, яке є формою соціальної оцінки діяльності кожного окремо взятого військовослужбовця та формує мотивацію всього особового складу до успішного виконання покладених службово-бойових завдань
УДК 37.034.5.032(477)
Пеньков В.І., доцент, перший заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України з навчальної та методичної роботи, полковник
КОЛЕКТИВІСТСЬКИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВЗАЄМИН КУРСАНТІВ
У педагогічні літературі проблема формування міжособистісних взаємин розглядається через колективістський підхід, оскільки саме в колективі людина виявляє себе у ставленні до інших людей і до самої себе, спілкується, виконує спільну працю, реалізуючи власний потенціал.
На практиці теорія колективістського підходу у вихованні практичне втілення одержала в педагогічному досвіді перших шкіл-комун, що очолювали А.Макаренко, З. Рівес, В. Сорока-Росинський, С. Шацький. Досвід їхньої виховної роботи в навчальних закладах у 20-30 роках ХХ століття є скарбницею форм, методів, прийомів виховання, здатних збагатити й сучасний педагогічний інструментарій. Педагогів об’єднало прагнення включити всіх дітей у різноманітну діяльність по самообслуговуванню, урізноманітнити зміст діяльності дітей, використовувати такі методи роботи педагогів, які позитивно впливають на характер взаємин дітей і дорослих, характер взаємин самих дітей. Головним у створенні колективу було залучення дітей у чітко організовану суспільно корисну діяльність, розвиток і зміцнення товариських взаємин між всіма членами колективу, створення й накопичення ціннісних традицій поведінки, активізація свідомої участі дітей у керуванні своїм життям.
У формуванні міжособистісних взаємин курсантів значиме місце займає досвід А. Макаренка щодо залучення колективу до виховання своїх членів. Відомий педагог обґрунтував методику виховання в колективі та через колектив. Він сформулював закон життя колективу: рух — форма життя колективу, зупинка – форма його смерті; визначив принципи розвитку колективу: гласності, відповідальної залежності, перспективних ліній, паралельних дій; схарактеризував динаміку розвитку колективу.
Колектив – могутній важіль виховання, особистісно-професійні якості формуються здебільшого в колективі у процесі спілкування й активної спільної діяльності. Основними характеристиками колективу, який ефективно здійснює виховні функції, є здоровий морально-психологічний клімат, згуртованість, творча активність, постійна спрямованість на успіх, висока вимогливість, творча співпраця, потенційна ефективність діяльності. Виховна сила колективу полягає, першою чергою, в тому, що він об'єднує всіх своїх членів спільною діяльністю, формує у них найкращі риси характеру, необхідні для цілеспрямованої та ефективної спільної діяльності, розкриває суспільну значущість і необхідність цієї діяльності.
Існують моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом: особистість підкоряється колективу (конформізм – пристосовництво, прийняття думки більшості, відсутність власної позиції), особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія – погодженість, збалансованість інтересів і взаємин), особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм – прагнення нав'язати колективу свою волю).
Отже, у розв’язанні даної проблеми важливим є те, що творча індивідуальність кожної особистості формується в діяльності, у спілкуванні з іншими людьми, тобто у колективі. Належність людини до колективу зобов’язує її бути відповідальною, дисциплінованою.
УДК 355.244.1
Товма М.І., к.психол.н, заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України по роботі з особовим складом, полковник
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРУПЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ
Одним з пріоритетів своєї діяльності Президент України та очолювана ним влада визначили розбудову правового суспільства та викорінення такого явища, як корупція, що, за оцінками фахівців, вразила майже всі сфери життя. Вивчення стану справ із дотриманням законності свідчить, що на відміну від інших органів, внутрішні війська значно менше піддані впливу такого ганебного явища, як корупція. Існуючий стан справ є результатом відповідної кадрової політики і кадрової роботи у військах, в результаті якої до лав внутрішніх військ надходять в абсолютній більшості чесні, порядні, віддані своїй справі і закону військовослужбовці, а також в результаті цілеспрямованого морально-психологічного забезпечення законності та правопорядку, зміцнення військової дисципліни. Ця робота здійснюється відповідно до наказу командувача внутрішніх військ МВС України від 6 лютого 2007 року № 50 „Про удосконалення роботи щодо забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень у внутрішніх військах МВС України”.
Динаміка соціальних змін свідчить про те, що якщо не працювати на упередження і вчасно не усувати причини негативних явищ, то вони обов’язково почнуть розповсюджуватись. Саме для того, щоби внутрішні війська і надалі займали моральні висоти в суспільстві, постала нагальна необхідність зосередити зусилля на профілактиці і недопущенні розповсюдження корупції і протиправних дій серед посадових осіб частин, з’єднань, управлінь ТРК, усіх посадових осіб внутрішніх військ.
Запроваджене у військах правове виховання, яке спрямоване на реалізацію в повсякденній діяльності кожним військовослужбовцем вимог законодавства України та формування належної правової культури особового складу, сьогодні наявними силами та засобами не спроможне в повному обсязі вирішити проблеми правової підготовки та правосвідомості військовослужбовців. Справа в тому, що не можна виховувати повагу до закону, не знаючи самого закону.
Існуюча система правової підготовки настільки мала і недосконала, що не забезпечує військовослужбовцям можливостей для захисту навіть своїх законних прав. Не рідкі факти, коли офіцери не вміють і не знають як захистити свої права, наприклад у стосунках з банківськими установами, які відмовляються повертати гроші з депозитів, або безпідставно збільшують відсотки по кредитах, офіцери не вміють і не знають як вирішувати інші службові та побутові питання в правовому полі. Слабке знання законів часто стає причиною їх порушення, хоча і не звільняє від відповідальності.
Таким чином, серйозним кроком у забезпеченні законності та боротьбі з корупцією у внутрішніх військах повинна стати організація ґрунтовної правової підготовки з усіма категоріями військових правоохоронців. Такий крок передбачає розробку навчальних програм, визначення мінімуму правових знань без яких військовослужбовець не може бути допущений до служби, організацію занять, для яких необхідно відвести службовий час, залучення до їх проведення фахівців, зокрема за рахунок скорочених військових судів тощо.
Другим кроком в роботі щодо забезпечення законності та профілактики правопорушень і корупції є приведення життєдіяльності військових частин та підрозділів у сувору відповідність до вимог загальновійськових Статутів Збройних Сил України. Такий крок вимагає не лише формального наведення порядку, проведення євроремонтів, заміни сантехніки та меблів, а приведення в першу чергу бойової, гуманітарної та правової підготовки до належного рівня їхньої якості та ефективності.
Третім кроком повинно стати забезпечення прозорості і відкритості кадрової роботи. Кулуарний, закритий для сторонніх очей стиль кадрової роботи повинен поступитись відкритим конкурсам на заміщення вакантних посад, які повинні займати за об’єктивними показниками кращі військовослужбовці. Чесний і відкритий процес відбору та призначення керівників є запорукою недопущення корупції та забезпечення законності.
Серйозної правової доробки вимагають контракти на службу, що заключають військовослужбовці та командири від імені держави. До тексту контрактів обов’язково повинні бути включені пункти, що чітко регламентують порядок дотримання та виконання сторонами як законів, так і умов контракту.
Питанням фахової підготовки і моральності керівників є дотримання ними в роботі з підлеглими принципу невідворотності відповідальності за скоєні правопорушення. Це питання заслуговує посилення уваги з боку виховних органів та органів військової прокуратури.
Контроль за дотриманням законності та проявами корупції повинен знаходитись в центрі уваги громадських органів, зокрема органів народного контролю, діяльність яких потребує більшої самостійності, а надані повноваження – розширення та конкретизації, зокрема щодо контролю за діяльністю керівників, використанням людських, матеріальних та фінансових ресурсів.
Забезпечення законності та попередження корупції не може здійснюватись без відповідного правового захисту військовослужбовців, захисту їх громадянських прав і свобод. Існуюча система юридичного обслуговування військовослужбовців поки що діє кволо, прийом військовими юристами військовослужбовців відбувається рідко, що часто спонукає їх вирішувати юридичні проблеми іншим шляхом.
Таким чином, морально-психологічне забезпечення законності, правопорядку та попередження корупції вимагає особливого підходу, специфічних форм і методів роботи, які певним чином відрізняються від тих, що застосовуються в роботі із забезпечення військової дисципліни і потребують подальшої розробки з метою удосконалення та досягнення відповідної результативності.
УДК 159.9.019:377.35
Пелепейченко Л.М., д.філол.н., професор, завідувач кафедри філології, перекладу та мовної комунікації АВВ МВС України
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ДІЯЛЬНОСТІ СИЛ ОХОРОНИ ПРАВОПОРЯДКУ УКРАЇНИ
Кожний історичний контекст диктує свої особливості комунікації у різних сферах життя соціуму. З іншого боку, нові соціальні умови змінюють сам соціум, і він коректує правила, нав’язані історичними умовами. Так відбувається еволюція норм комунікації, які відіграють значну роль в забезпеченні успішної діяльності колективу, організації, країни.
Мета виступу – обґрунтувати особливості сучасної комунікації в діяльності сил охорони правопорядку України.
Поняття особливості інтерпретуємо як сукупність характеристик комунікації, які забезпечують успішність виконання соціальних функцій. До них відносимо передусім соціальний контекст функціонування сил охорони правопорядку і способи діяльності, які він диктує.
Основна подія, яка зумовлює ознаки сучасного соціального контексту діяльності сил охорони правопорядку, – підготовка до Євро-2012. У всіх силових структурах проводиться активна робота щодо забезпечення громадського порядку. Правоохоронці відновлюють навички спілкування іноземними мовами, налагоджують інформаційні взаємозв’язки. На тлі ретельної роботи звертає на себе увагу прогалина, яка стосується формування міжкультурної компетенції суб’єктів правоохоронної діяльності – сукупності знань, умінь та навичок, які забезпечують успішність комунікації між представниками різних макрокультур та субкультур.
Щодо макрокультур необхідним є ознайомлення правоохоронців із духовними цінностями та символами іноземних гостей, особливостями їхніх традицій і звичаїв, невербальними елементами комунікації. Спеціальну увагу слід приділити мовним формулам звернення до іноземних гостей, оскільки вони значно відрізняються від українських за категоричністю та демократичністю висловлення вимог.
Стосовно субкультур головним об’єктом уваги мають стати футбольні фанати. В Україні вже вжито низку заходів, спрямованих на запобігання можливим безладам. Так, уже створено відділ, який цілеспрямовано буде займатися боротьбою з футбольним хуліганством, налагоджуються зв’язки між силовими структурами різних країн тощо. І все ж комунікативна підготовка не стане зайвою, тим більше, що в мережі Інтернету вже почався процес створення протистояння футбольних уболівальників і силових структур. Так, в одному із сайтів даються «поради» пересічним уболівальникам, які здатні розпалити негативні емоції останніх. Забезпечити протидію негативним тенденціям може тільки правильно організована мовна комунікація. Якщо відштовхуватися від поданих в Інтернеті порад, то до комунікативної компетенції правоохоронців слід включити таку інформацію.
1. Обов’язкове використання комунікативних стратегій ввічливості під час звернення до уболівальників. Вираження поваги до їх прав, усвідомлення положення про презумпцію невинності, доброзичливість, особливо, коли йдеться про вимогу пред’явити документи. А вже за реакцією уболівальника робити висновок про подальші стратегії спілкування.
2. Відмова від стратегії загроз, особливо щодо доставки до відділу міліції без наявності на те підстав.
3. Апеляція до закону і права у зауваженнях будь-якого типу.
4. Відмова від лайки та образ у будь-яких ситуаціях.
5. До комунікативної компетенції правоохоронців має ввійти і інформація про мовні засоби впливу на натовп.
Тільки навички цивілізованої комунікації є запорукою успішності виконання службово-бойових завдань.